Постанова

від 25.11.2024 по справі 460/27393/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 460/27393/23 пров. № А/857/4476/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Рівненської митниці на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року у справі № 460/27393/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сойтекс» до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

суддя в 1-й інстанції Комшелюк Т.О.

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м.Рівне

дата складання повного тексту рішення 25 січня 2024 року,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю«Сойтекс»(далі - позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської митниці (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати Рішення Рівненської митниці (відокремленого підрозділу Державної митної служби України) про коригування митної вартості товарів № UA204020/2023/000122/2 від 27 жовтня 2023 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204020/2023/000814.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивачем подано до митного органу декларацію з метою оформлення товарів разом з документами, які підтверджують митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості (за ціною договору). Проте, митний орган надіслав декларанту повідомлення про необхідність надання додаткових документів із зазначенням про наявність у поданих документах розбіжностей та неточностей. Позивач вказує, що жодних розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не було, а тому вимога митного органу про надання додаткових документів є необґрунтованою та безпідставною. У подальшому митним органом сформовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та Рішення про коригування митної вартості, відповідно до яких скориговано митну вартість товарів за другорядним резервним методом визначення митної вартості. Відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий йому пакет документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у нього достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованих товарів. Позивач вказує, що такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки до митного оформлення декларант надав усі без винятку належні документи щодо заявленої ціни товарів. Просив задовольнити позов повністю.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року у справі № 460/27393/23 позовна заява задоволена повністю.

Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204020/2023/000814 та Рішення про коригування митної вартості товарів № UA204020/2023/000122/2 від 27.10.2023.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сойтекс» суму судового збору у розмірі 7003,06грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Рівненської митниці.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції від 25.01.2024 року, відповідач звернувся з апеляційною скаргою. Рівненська митниця вважає, що судом першої інстанції при винесенні зазначеного рішення було порушено норми статті 242 КАС України щодо повного з`ясування обставин по справі, що мають значення для її вирішення. Зазначене рішення, не базується на нормах матеріального права, винесено з порушенням норм процесуального права в частині повноти та необ`єктивності оцінки доказів. Зазначають, що судом першої інстанції, в порушення вимог статті 242 КАС України, не дотримано норми матеріального права, зокрема згідно частини 1 статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. В силу приписів пункту 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивни , документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Згідно частини 2 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. В силу приписів частини 9 статті 58 Митного кодексу України, розрахунки згідно із методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, робиться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Апелянт просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторона опонента у поданому відзиві на апеляційну скаргу завертає увагу про те, що митний орган жодним чином не спростував аргументи позивача, викладені в позовній заяві, чи аргументи суду викладені в рішенні від 25.01.2024, а сама апеляційна скарга по своїй суті є дублюванням рішення про коригування митної вартості товарів № UA204020/2023/000122/2 від 27 жовтня 2023 року яке є предметом оскарження у даній справі. Жодні додаткові обставини або посилання на додаткові докази, які спростовують доводи позивача щодо неправомірності оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів № UA204020/2023/000122/2 від 27 жовтня 2023 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204020/2023/000814 в апеляційній скарзі відповідачем не наводяться. Окрім того, позивачем, надавалися на момент декларування, разом з первинною митною декларацією: документи, що підтверджують вартість перевезення, інвойс, пакувальний лист та інші, визначені приписами чинного законодавства документи на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару митне оформлення якого відбувалось, про що зазначено у картці відмови, які в повному обсязі надавали можливість митному органу перевірити правильність визначення позивачем заявленої митної вартості даного товару.

Відповідно до приписів ч.3 ст.53 МК України митний орган має право вимагати надання таких документів, як виписка із бухгалтерської документації, каталоги, виробника товару, копія митної декларації країни відправлення та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, у разі їх наявності та якщо документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Жодні зауваження митного органу про наявність ознак підробки документів наданих до митного оформлення позивачем або відсутність числових значень складових митної вартості товару в даних документах в повідомлені отриманому позивачем від митного органу відсутні. З урахуванням вищезазначених приписів діючого законодавства, Позивачем були надані всі наявні у нього додаткові документи, що заперечує висновки наведені у апеляційній скарзі. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволенняз огляду на наступні підстави.

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Сойтекс» є акредитованим суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності та платником податку на додану вартість.

12.04.2023 р. між позивачем - ТОВ «Сойтекс» та продавцем «PROCAFE EXPORTACAO EIMPORTACAO LTDA» укладено зовнішньоекономічний контракт № PRCSTX-UA-230412 на поставку Товару, ціна, кількість та тип Товару для кожної відправки зазначаються у відповідному додатку до Контракту (пп. 2.1. Контракту).

Поставка товару здійснюється на умовах: FOB, CFR чи CIF (п. 4.8. Контракту).

Додатком № 2 від 07.07.2023 до зовнішньоекономічного контракт № PRCSTX-UA-230412 визначено перелік товарів їх кількість умови поставки та оплати товарів, митна вартість яких визначається.

Згідно до інвойсу № 230707054 від 07.07.2023, який є невід`ємною частиною даного контракту № PRCSTX-UA-230412 від 12.04.2023, позивачу було поставлено товар за переліком (960 мішків по 60 кг), на загальну суму 208320,00 доларів США, який поставлявся в трьох контейнерах (№ MSDU1368342, № TGBU3060312, № CAIU3006494) відповідно до коносаменту № MEDUUO008830.

Після прибуття товару до порту розвантаження Гданськ (Польща) товар з кожного контейнеру було перевантажено партіями на автомобільний транспорт, для подальшого транспортування на адресу Покупця (Україна).

Партія товару, загальна вартість якого (320 мішків по 60 кг), що був перевантажений з контейнеру № TGBU3060312 на автомобільний транспорт, становила 69440,00доларів США.

З метою митного оформлення цієї партії товару (320 мішків по 60 кг), які транспортувалися до м. Гданськ (Польща) в контейнері № TGBU3060312, а в подальшому був перевантажений на автомобільний транспорт, та випуску його у вільний обіг та у відповідності до ч. 2статті 53 МК України, позивачем 27.10.2022 року через декларанта подано електронну митну декларацію № 23UA204020042923U2, разом із відповідними супровідними документами, згідно яких митна вартість товару була визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

На підтвердження заявлених відомостей щодо митної вартості цієї партії товару, з вказаною митною декларацією ТОВ «Сойтекс», через митного брокера, подано наступні документи:

- пакувальний лист (Packaging list) № 230707054 від 07.07.2023;

- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 230707054 від 07.07.2023;

- коносамент MEDUUO008830 від 11.09.2023;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) № 230707054_2 від 23.10.2023;

- сертифікат про походження товару ( Certificate of origin) № 025316 від 12.09.2023;

- декларація про походження товару (Declaration of origin) 230707054 від 07.07.2023

- банківські платіжні документи, що стосуються товару № 4 від 14.07.2023;

- банківські платіжні документи, що стосуються товару № 6 від 12.09.2023;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 81 від 20.10.2023;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № СФ-0001544 від 20.10.2023;

- банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг № 291 від 23.10.2023;

- документ, що підтверджує вартість страхування № 0000015414.900557/2014-61 від 07.09.2023;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 07.07.2023;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаток № 2 від 07.07.2023;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються та подання якого до митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № PRCSTX-UA-230412 від 12.04.2023;

- договір про надання послуг митного брокера № 2310 від 01.07.2023;

- договір (контракт) про перевезення № 230929/UA-1 від 29.09.2023;

- договір (контракт) про перевезення № 231019.T.02 від 20.10.2023;

- інші некласифіковані документи акт виконаних робіт OY-1544 від 20.10.2023;

- інші некласифіковані документи лист продавця № PC-2310-20-1 від 20.10.2023;

- інші некласифіковані документи сертифікат ваги № 4836/23-EXP від 11.09.2023;

- копія митної декларації країни відправлення № 23BR001308638-1 від 15.09.2023;

-митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № 23UA204020042923U2 від 27.10.2023 р.

За наслідками розгляду поданих документів, Рівненською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204020/2023/000814 та рішення про коригування митної вартості товарів UA204020/2023/000122/2 від 27.10.2023, яким здійснено коригування митної вартості товарів за другорядним резервним методом визначення митної вартості товарів.

Не погодившись із вказаними рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд першої інстанції зазначив проте, що аналіз норм митного законодавства дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митний орган зобов`язаний доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає Митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбаченістаттею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає про наступне.

Згідно положень частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Як встановлено частиною першою статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини другої статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що під час митного оформлення задекларованого товару декларант подав митному органу усі документи, що необхідні для визначення митної вартості та підтверджують її. У наданих декларантом документах відсутні розбіжності, а документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини. Твердження органу доходів і зборів про те, що у наданих декларантом документах виявлено розбіжності чи неточності, або про те, що декларант надав не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару є необґрунтованими і безпідставними.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Під час розгляду даної справи не було доведено правомірності застосування обраного відповідачем методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару.

Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару та не було дотримано послідовності застосування кожного наступного методу при обґрунтованості неможливості застосування кожного з попередніх методів визначення митної вартості задекларованого позивачем товару.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Підсумовуючи, з огляду на все вищенаведене, вбачається, що наведені митним органом підстави відмови в прийнятті заявленої Позивачем митної вартості товарів є виключно припущеннями митного органу, не підтвердженні належними та допустимими доказами порушення Позивачем приписів ст.53 Митного Кодексу України та, відповідно, не можуть бути підставою для застосування до товарів, митне оформлення яких відбувалось, резервного методу визначення митної вартості.

Таким чином встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна була вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. В свою чергу, не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Окрім того, позивачем, надавалися на момент декларування, разом з первинною митною декларацією: документи, що підтверджують вартість перевезення, інвойс, пакувальний лист та інші, визначені приписами чинного законодавства документи на підтвердження заявленої Позивачем митної вартості товару митне оформлення якого відбувалось, про що зазначено у картці відмови, які в повному обсязі надавали можливість митному органу перевірити правильність визначення Позивачем заявленої митної вартості даного товару.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.

Керуючись ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Рівненської митниці залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року у справі № 460/27393/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник