Постанова

від 19.11.2024 по справі 910/15472/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 910/15472/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Студенець В. І.,

за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю. А.,

представників учасників справи:

позивача за первісним позовом - Кухарук В. О., Перемежко О. А. ,

відповідача за первісним позовом - Наконечний В. Л. ,

третьої особи 1 на стороні відповідача за первісним позовом - не з`явився,

третьої особи 2 на стороні відповідача за первісним позовом - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складу судді Андреїшиної І. О.

від 08.04.2024 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Майданевич А. Г., Коротун О. М., Сулім В. В.

від 01.07.2024

за позовом Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл"

до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційні партнери", Товариство з обмеженою відповідальністю "Смайл констракшн"

про стягнення коштів

та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс"

до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: за зустрічним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційні партнери", Товариство з обмеженою відповідальністю "Смайл констракшн"

про визнання попереднього договору удаваним правочином та застосування наслідків вчинення нікчемного правочину,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" про стягнення 1 114 224,51 доларів США, з яких: 1 037 718, 96 доларів США заборгованості, 76 505,55 доларів США 3% річних.

Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл" обгрунтовуючи підстави позову зазначило, що Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс", в порушення умов пункту 11 попереднього договору, з урахуванням додаткової угоди, у строк до 19.11.2022, не повернуло покупцю забезпечувальний платіж у розмірі 4 300 000 доларів США 00 центів, виходячи з еквівалента забезпечувального платежу в доларах США, в доларах США, відповідно до курсу НБУ на дату здійснення повернення забезпечувального платежу, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 1 037 718, 96 доларів США.

Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл" про: - визнання попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства № 02 від 12.11.2021(з урахуванням додаткових угод № 1 від 15.11.2021 та №2 від 25.12.2021), удаваним правочином, що є насправді попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна; - застосування наслідків вчинення нікчемного правочину - попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства № 02 від 12.11.2021 (з урахуванням додаткових угод № 1 від 15.11.2021 та №2 від 25.12.2021), у вигляді поновлення сторін у початковому становищі шляхом повернення кожною зі сторін іншій того, що вона отримала в натурі.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" зазначило, що попередній договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства № 02 від 12.11.2021 є удаваним правочином, оскільки насправді сторони уклали попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна. Також, зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що на прохання позивача за первісним позовом для приховання іншого правочину 12.11.2021 був укладений попередній договір, а 15.11.2021 додаткова угода. Водночас, позивач за зустрічним позовом зазначив, що метою приховування іншого правочину було досягнення користі позивача за первісним позовом, а саме не збільшення вартості об`єкта нерухомості за рахунок ПДВ. На думку Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс", у зв`язку з нікчемністю правочину, воно не має повертати Акціонерному товариству "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл" отримані від останнього грошові кошти відповідно до валютного застереження, оскільки таке застереження, як частина нікчемного договору, також є нікчемним.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

10.10.2021 між Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл" (далі - покупець), Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смайл констракшн» (далі - генеральний підрядник) було укладено меморандум № 2 (далі - меморандум), відповідно до якого сторони дійшли згоди, що продавець зацікавлений продати, покупець зацікавлений придбати, а генеральний підрядник зацікавлений збудувати об`єкт нерухомості (далі - проект) відповідно до умов цього меморандуму (пункт 1.1 договору).

Меморандумом були визначені терміни, які вживаються в останньому, зокрема, встановлено, що об`єкт нерухомості - об`єкт нежитлової нерухомості орієнтовною загальною площею 3 000,0 кв. м., який буде знаходитись в межах села Білогородка, Бучанського району Київської області, на земельних ділянках орієнтовною загальною площею 0,6 га.

12.11.2021 між Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл" (далі - покупець) та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" (далі - продавець) було укладено попередній договір № 02 (далі - попередній договір).

15.11.2021 між Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл" та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" було укладено додаткову угоду № 1 до попереднього договору (далі - додаткова угода).

Попереднім договором, з урахуванням додаткової угоди, були встановлені терміни, які вживаються в попередньому договорі, а саме:

- об`єкт нерухомості - об`єкт нежитлової нерухомості орієнтовною площею 3 000 кв.м, що буде знаходитись за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Білогородка, на земельній ділянці, і яким буде володіти товариство на дату укладення основного договору (як визначено нижче);

- земельна ділянка - земельна ділянка, на якій буде розташований об`єкт нерухомості, а саме: площею 0,6 га, кадастровий номер на даний час не відомий;

- основний договір - як визначено в пункті 1 цього попереднього договору;

- товариство - юридична особа у формі товариства з обмеженою відповідальністю, яка відповідно до законодавства України буде створена та зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- частка - частка у статутному капіталі товариства, що буде належати продавцю та складатиме 100 (сто) відсотків статутного капіталу товариства.

Згідно із пунктом 1 попереднього договору сторони зобов`язуються в строк до 12 листопада 2022 року укласти договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства (далі - основний договір) на умовах, встановлених цим попереднім договором.

Відповідно до пункту 2 попереднього договору продавець продає у власність покупця частку у статутному капіталі товариства, а покупець приймає у власність частку та зобов`язується сплатити за неї грошову суму в гривнях без ПДВ, що є еквівалентом 4 300 000 доларів США 00 центів (далі - купівельна ціна) відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів.

Пунктом 3 попереднього договору було передбачено, що покупець на підтвердження своїх зобов`язань за цим попереднім договором, зокрема, щодо подальшого прийняття частки, і на забезпечення їх виконання в рахунок належних з нього за попереднім договором коштів, а також виконання інших обов`язків, що покладені на нього згідно із попереднім договором, зобов`язаний на умовах та в строки, визначені пунктом 4 попереднього договору, сплатити продавцю, шляхом перерахування на його поточний рахунок, грошові кошти в гривнях, що є еквівалентом 4 300 000 доларів США 00 центів відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів (далі - забезпечувальний платіж).

Пункт 9 попереднього договору, з урахуванням додаткової угоди, передбачає, що продавець запевняє та гарантує покупцю, що на момент переходу права власності на частку згідно з основним договором:

- він буде законним власником частки, яка не перебуватиме у заставі чи під забороною, не буде предметом спору та не буде обтяжена будь-яким іншим чином, будь-які права третіх осіб на неї будуть відсутні;

- частка буде повністю сплаченою;

- товариство буде законним власником об`єкту нерухомості, який не перебуватиме у заставі чи під забороною, не буде предметом спору та не буде обтяжений будь-яким іншим чином, будь-які права третіх осіб щодо нього будуть відсутні (окрім прав за договором оренди між товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільпо - Фуд», ідентифікаційний код 40720198);

- об`єкт нерухомості буде повністю збудований, введений в експлуатацію та готовий до використання відповідно до його цільового призначення, буде розташовуватися на земельних ділянках;

- об`єкт нерухомості буде належним чином збудований відповідно до норм чинного законодавства України та дозвільних документів на будівництво;

- між товариством (як орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» (як орендарем) буде укладений договір оренди об`єкта нерухомості.

Також позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом у пункті 3 додаткової угоди було погоджено текст основного договору, який мав бути укладений між сторонами на підставі договору.

В тексті основного договору наявні аналогічні гарантії від продавця покупцю щодо об`єкту нерухомості, земельної ділянки та договору оренди об`єкта нерухомого майна.

Відповідно до пункту 11 попереднього договору, з урахуванням додаткової угоди, у випадку неукладення договору з будь-яких причин в строк до 12 листопада 2022 року, продавець зобов`язується повернути покупцеві фактично сплачену суму забезпечувального платежу в повному розмірі в строк до 19 листопада 2022 року (включно). Повернення забезпечувального платежу покупцеві здійснюється в гривнях шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок покупця, вказаний у цьому попередньому договорі, виходячи з еквівалента забезпечувального платежу в доларах США, в доларах США, відповідно до курсу НБУ на дату здійснення повернення забезпечувального платежу.

Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл" на виконання пункту 3 попереднього договору здійснило перерахування Акціонерному товариству "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" наступних грошових коштів:

- 03.12.2021 - 57 315 930 гривень 00 копійок, з призначенням платежу: «Забезпечувальний платіж згідно попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 12 листопада 2021 року №02, без ПДВ», що відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів склало 2 100 000 доларів США 00 центів;

- 18.01.2022 50 619 600 гривень 00 копійок, з призначенням платежу: «Забезпечувальний платіж згідно попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 12 листопада 2021 року №02 без ПДВ», що відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів склало 1 800 000 доларів США 00 центів;

- 20.01.2022 11 361 520 гривень 00 копійок, з призначенням платежу: «Забезпечувальний платіж згідно попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 12 листопада 2021 рогу №02 без ПДВ», що відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів склало 400 000 доларів США 00 центів.

Отже, позивачем за первісним позовом повністю виконано умови пункту 3 попереднього договору щодо сплати забезпечувального платежу, проте основний договір, у зв`язку з ухиленням відповідача, не був укладений в строк, передбачений попереднім договором.

Листом від 02.03.2023 Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл" звернулося до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" з вимогою про повернення суми забезпечувального платежу, як передбачено пунктом 11 попереднього договору.

Відповідач за первісним позовом з травня 2023 року почав здійснювати повернення грошових коштів позивачеві за первісним, а саме:

- 19.05.2023 перераховано 80 000 000 гривень 00 копійок, з призначенням платежу: «Повернення грошових коштів згідно попереднього договору № 02 купівлі-продажу частки в стат. Кап. від 12.11.2021 року без ПДВ», що відповідно до офіційного курсу гривні до долара СИТА Національного банку України на дату сплати коштів склало 2 187 669 доларів США 20 центів;

- 26.05.2023 - 20 000 000 гривень 00 копійок, з призначення платежу: «Повернення грошових коштів згідно попереднього договору № 02 куп.-продажу частки в стат. Кап. від 12.11.2021 року без ПДВ», що відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів склало 546 917 доларів США 30 центів;

- 09.06.2023 - 5 000 000 гривень 00 копійок, з призначення платежу: «Повернення грошових коштів згідно попереднього договору № 02 куп.-продажу частки в стат. Кап. від 12.11.2021 рогу без ПДВ», що відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів склало 136 729 доларів США 33 цента;

- 16.06.2023 - 5 000 000 гривень 00 копійок, з призначення платежу: «Повернення грошових коштів згідно попереднього договору № 02 куп.-продажу частки в стат. кап. від 12.11.2021 року без ПДВ», що відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів склало 136 729 доларів США 33 цента;

- 23.06.2023 - 4 000 000 гривень 00 копійок, з призначення платежу: «Повернення грошових коштів згідно попереднього договору № 02 куп.-продажу частки в стат. кап. від 12.11.2021 року без ПДВ», що відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів склало 109 383 долари США 46 центів;

- 03.07.2023 - 4 297 050 гривень 00 копійок, з призначення платежу: «Повернення грошових коштів згідно попереднього договору № 02 куп.-продажу частки в стат. Кап. від 12.11.2021 року без ПДВ», що відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів склало 117 доларів США 55 центів;

- 10.08.2023 - 1 000 000,00 грн, з призначення платежу: «Повернення грошових коштів згідно попереднього договору № 02 куп.-продажу частки в стат. Кап. від 12.11.2021 рогу без ПДВ», що відповідно до офіційного курсу гривні до долара США Національного банку України на дату сплати коштів склало 27 345 доларів США 87 центів.

3. Короткий зміст судових рішень

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 у справі № 910/15472/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024, позов Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл" задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" на користь Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл" заборгованість у розмірі 1 037 718,96 доларів США, 3% річних у сумі 76 505,55 доларів США та витрати по сплаті судового збору в розмірі 611 184,46 грн. У задоволенні зустрічного позову Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що:

- у додатковій угоді до попереднього договору сторонами було погоджено текст основного договору, що мав бути укладеним між позивачем та відповідачем. Проте, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем не було укладено основний договір у визначені строки;

- станом на 12.11.2022 (дата, коли мало відбутися укладення основного договору) відповідачем за первісним позовом: - не було виконано умов з будівництва та введення об`єкту нерухомого майна в експлуатацію. Документи, на підставі яких дане майно було зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, видані у травні 2023 року та право власності на таке майно вперше зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 03.05.2023; - не було виконано умову про знаходження об`єкта нерухомого майна на земельних ділянках, а також з приводу наявності права власності на такі земельні ділянки. Зазначене нерухоме майно було зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно разом з правом власності на нього 26.04.2023; - не було виконано умову про оренду об`єкта нерухомого майна, оскільки договір оренди був укладений 21.07.2023. Таким чином, через відсутність необхідних умов для укладення основного договору, які були гарантовані відповідачем, вчинення такого правочину було неможливим;

- пунктом 11 попереднього договору, з урахуванням додаткової угоди, передбачено, що відповідач за первісним позовом, у випадку неукладення основного договору з будь-яких причин, зобов`язаний повернути позивачу за первісним позовом грошові кошти сплачені останнім, як забезпечувальний платіж, у строк до 19.11.2022. Також цим пунктом було визначено, що повернення відбувається у гривнях, виходячи з еквіваленту забезпечувального платежу в доларах США, відповідно до курсу НБУ на дату здійснення повернення;

- водночас, Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" здійснено повернення грошових коштів AT «Кінсейл» у розмірі 119 297 050,00 грн, що склало 3 262 281 долар США 04 цента, з урахуванням офіційного курсу гривні до долару США Національного банку України на дати повернення грошових коштів;

- відповідач за первісним позовом порушив умови попереднього договору та у строк до 19.11.2022 не здійснив повернення грошової суми позивачеві за первісним позовом у належному розмірі, у зв`язку з чим, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 1 037 718 доларів США 96 центів;

- оскільки сторони визначили грошовий еквівалент в іноземній валюті та заявлена позивачем сума заборгованості підтверджена в сукупності наявними у матеріалах справи доказами у повному обсязі, за відсутності у матеріалах справи доказів сплати заборгованості, наявні підстави для задоволення позовних вимог позивача за первісним позовом та стягнення з відповідача за первісним позовом суми заборгованості у розмірі 1 037 718 доларів США 96 центів;

- перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, враховуючи межі заявлених позовних вимог, суди дійшли висновку, що підлягають стягненню з Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" на користь Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл" 3% річних у розмірі 76 505 доларів США 55 центів;

- судами також зазначено, що в діях відповідача за первісним позовом наявна суперечлива поведінка, з огляду на таке. Так, в підпункті 4.1.15 пункту 4.1 основного договору, який мав бути укладений на підставі попереднього договору та який наявний в додатковій угоді, містяться положення, де продавець запевняє та гарантує покупцю, що договір не вчиняється для приховування іншого правочину. Аналогічні положення наявні в підпункті 4.2.5 пункту 4.2 тексту основного договору - покупець запевняє та гарантує продавцю, що договір не вчиняється для приховування іншого правочину. Вказані вище положення були підписані AT «Журжій Венчурс» та AT «Кінсейл» в інтересах та за рахунок якого на підставі договору №26/10-2020/1 про управління активами корпоративного інвестиційного фонду від 03.09.2021 діє ТОВ «Компанія управління активами «Інвестиційні партнери», в особі Журжія Андрія Валерійовича. Тобто, компанія з управління активами і відповідач за первісним позовом спочатку в основному договорі про купівлю-продаж частки у статутному капіталі товариства заявляли, що такий договір не є удаваним, потім відповідач за перісним позовом змінив свою позицію у відзиві на первісну позовну заяву, подавши також зустрічний позов з цих підстав. При цьому, твердження відповідача за первісним позовом, що не можна посилатись на положення основного правочину, текст якого наявний у попередньому договорі, оскільки такий не був укладений між сторонами, а, отже, не створює для сторін прав та обов`язків, є помилковим, оскільки текст основного договору наявний у попередньому договорі, який сторони уклали належним чином, тобто такою дією відповідач погодився укласти основний договір саме в такій редакції у майбутньому, та визнав, що у тексті основного договору буде зазначено, що він укладається не з метою приховування іншого правочину. Також відповідач за первісним позовом у призначеннях платежів під час повернення грошових коштів зазначало наступне: «Повернення грошових коштів згідно із попереднім договором № 02 куп.-продажу частки в стат. кап від 12.11.2021 без ПДВ». У призначеннях платежів відповідача за первісним позовом не вказувалось про повернення грошових коштів у зв`язку з нікчемністю договору. Також у вказаних призначеннях не йде мова про повернення грошових коштів за договором купівлі-продажу нерухомого майна. Більше того, 05.07.2023 з офіційної електронної адреси відповідача за первісним позовом(d.pernyko2a@smiledevelopment.com.ua) надійшла пропозиція розірвати попередній договір № 02 купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 12 листопада 2021 року (Білогородка), з текстом додаткової угоди про розірвання попереднього договору № 02 купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства. Пропозиція розірвання попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі відбулася в процесі повернення відповідачем грошових коштів за таким договором (початок повернення - 19.05.2023, кінець повернення - 10.08.2023);

- доводи відповідача за первісним позовом про те, що в меморандумі між сторонами не йде мова про придбання частки в юридичній особі, а отже, це, на його думку, доводить той факт, що в попередньому договорі йшла мова про придбання об`єкта нерухомого майна, є помилковими, оскільки меморандум не є документом, який встановлює істотні умови договору, права та обов`язки для сторін, цей документ є лише протоколом про наміри. В свою чергу, в рамках правовідносин, що виникли між сторонами, наміри закріплені в меморандумі, не знайшли свого відображення в попередньому договорі. Зокрема, з меморандуму вбачається наступне: тристоронній документ підписаний позивачем за первісним позовом, відповідачем за первісним позовом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смайл Констракшн»; отримання позивачем за первісним позовом у власність об`єкта нерухомості; строк реалізації купівілі-продажу нерухомості 14 місяців; вартість нерухомого майна 4 500 000 доларів США 00 центів; сплата грошових коштів за нерухоме майно до 08.12.2021; відповідач за первісним позовом мав укласти договір оренди майна з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд»; нерухоме майно має знаходитися на земельних ділянках орієнтовною загальною площею 0,6 га. У порівнянні з меморандумом попередній договір містить зовсім іншу структуру угоди, яка не відповідає положенню останнього, що підтверджують наступні умови такого правочину: двосторонній документ укладений між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом; отримання у власність частки у статутному капіталі товариства (корпоративних прав юридичної особи, яка має у власності нерухоме майно, з приводу якого у такої особи вже укладений договір оренди, наявні рахунку, договори з приводу комунікацій); строк укладення основного договору 12 місяців; вартість «готового бізнесу під ключ» 4 300 000 доларів США 00 центів; сплата грошових коштів, з урахуванням додаткової угоди № 2 до 21.01.2022; договір оренди мав бути укладений між юридичною особою частка, в якій придбавалася та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд»; нерухоме майно буде знаходитися на сформованій земельній ділянці. Отже, з наведеного вбачається, що наміри зазначені в меморандумі повністю відрізняються від умов попереднього договору, а саме відрізняється суб`єктний склад, предмет договору, вартість договору, строки виконання договору, строки сплати грошових коштів, умови, що стосуються укладення договору оренди, формування земельної ділянки. Тобто, меморандум у тих положеннях, які не були відображені в подальшому в попередньому договорі, є лише протоколом про наміри, який не створює для сторін прав та обов`язків;

- дослідивши зміст попереднього договору, додаткової угоди та проекту тексту основного договору, судами встановлено, що в останніх йде мова саме про купівлю-продаж частки у статутному капіталі юридичної особи. Так, відповідно до умов попереднього договору, в якому міститься текст основного договору, предметом якого є лише один об`єкт цивільних прав, а саме розділ 1 «Предмет договору» тексту основного договору передбачає, що продавець передає у власність покупця частку у статутному капіталі товариства, а покупець приймає у власність таку частку та сплачує за неї купівельну ціну в порядку та на умовах, що визначені у цьому договорі. Сторонами були вчинені дії, які свідчать про реальне виконання попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі: - укладення попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства; - наявність тексту основного договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства у попередньому договорі; - запевнення відповідача в тексті основного договору, що він гарантує позивачу, що договір не вчиняється для приховування іншого правочину; - перерахування повного обсягу грошових коштів за попереднім договором відповідачеві з призначенням платежу: «Забезпечувальний платіж згідно із попереднім договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 12 листопада 2021 року №02 без ПДВ»; - створення відповідачем за первісним позовом нового товариства, у статутному капіталі якого б знаходилося передбачене попереднім договором нерухоме майно; - повернення грошових коштів відповідачем з призначенням платежу: «Повернення грошових коштів згідно із попереднім договором № 02 купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 12.11.2021 без ПДВ»; - пропозиція отримана з офіційної електронної адреси відповідача d.pernykoza@smiledevelopment.com.ua (зазначена у апеляційній скарзі, як офіційна електронна адреса) від директора юридичного департаменту про розірвання попереднього договору № 02 купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 12 листопада 2021 року (Білогородка); - отримання з зазначеної вище адреси тексту додаткової угоди про розірвання попереднього договору № 02 купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства; чітка вказівка у вимозі від 02.03.2023, що відповідачем не дотримано гарантій передбачених пунктом 9.3 попереднього договору, а саме, що Товариство на момент написання вимоги не володіє нерухомим майном. Тобто позивачеві було важливе не тільки будівництво нерухомого майна, а і наявність останнього у власності Товариства, частка в якому мала бути придбана. У попередньому договорі досягнуто згоди щодо всіх істотних його умов, як договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства. Згідно з положеннями тексту основного договору у випадку не виконання умов правочину позивач за первісним позовом мав повернути відповідачеві за первісним позовом саме частку у статутному капіталі, а не об`єкт нерухомого майна. Таким чином, між сторонами був укладений саме попередній договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі юридичної особи;

- в електронному листуванні як власників юридичних осіб - позивача та відповідача, так і іншої переписки, наданої суду, мова про приховування іншого правочину не йшла;

- позивачем за зустрічним позовом не надано належних доказів, з яких вбачалося би укладення попереднього договору з метою здешевлення вартості майна на суму ПДВ;

- жодним документом, листуванням, чи будь-яким іншим доказом, крім тверджень самого ОСОБА_3 , чи компаній, власником яких він є, не доведена така мета укладення удаваного правочину, як зменшення вартості майна через не сплату ПДВ;

- позивачем за зустрічним позовом не доведена обставина спрямованості волі обох сторін правочину на укладення удаваного правочину, що є підставою для відмови у визнанні правочину удаваним;

- Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" не доведено наявності обставин для визнання попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства № 02 від 12.11.2021 (з урахуванням додаткових угод № 1 від 15.11.2021 та №2 від 25.12.2021) удаваним правочином та застосування наслідків вчинення нікчемного правочину - попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства № 02 від 12.11.2021 (з урахуванням додаткових угод № 1 від 15.11.2021 та №2 від 25.12.2021), який укладений між Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл", у вигляді поновлення сторін у початковому становищі шляхом повернення кожною зі сторін іншій того, що вона отримала в натурі.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 у справі № 910/15472/23, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Скаржник у якості підстави касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції зазначив пункти пунктами 1, 3 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зауважує, що:

- суд апеляційної інстанції застосував частину 1 статті 635, частину 1 статті 638 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості умов проекту основного договору без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 201/2355/16-ц;

- суди неправильно застосували статтю 235, частину 1 статті 236 Цивільного кодексу України щодо доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах;

- суди неправильно застосували частину 7 статті 222 Господарського кодексу України, частину 1 статті 19, пункт 4 частини 5 статті 129, частину 3 статті 188 Господарського процесуального кодексу України щодо досудового врегулювання спору за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах;

- суди неправильно застосували частину 2 статті 628 Цивільного кодексу України щодо змішаного правочину за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах;

- суди не дослідили зібрані у справі докази.

Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Кінсейл" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Крім того, 23.10.2024 та 31.10.2024 від позивача надійшли пояснення у справі.

29.10.2024 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.

З приводу подання позивачем та відповідачем додаткових пояснень у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Частинами 1 та 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням установленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із частиною 5 статті 161 Господарського процесуального кодексу України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне.

Колегія суддів не визнавала за необхідне подання позивачем та відповідачем додаткових пояснень, тому ці документи слід залишити без розгляду.

Така ж правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 (пункти 18-24), від 25.09.2024 у справі № 587/1382/15-ц (пункти 29-31).

5. Позиція Верховного Суду

За чинним конституційним правопорядком, що його визначено приписами пункту 14 частини першої статті 92, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, на рівні закону забезпечується право на апеляційний перегляд кожної справи, а право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується лише в тих випадках, що їх визначив законодавець.

У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя (пункти 5.10, 5.16, 5.21 постанови).

У статті 287 Господарського процесуального кодексу України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначено перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у господарському процесі, а також визначені підстави та випадки, коли касаційне оскарження допускається.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1).

Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Наведене узгоджується із частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними.

При цьому, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.

Так, у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства:

- термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші (пункт 24 постанови);

- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями (пункт 25 постанови);

- подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. З огляду на значення слова "подібний" не завжди означає тотожність (пункт 28 постанови);

- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини) (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

Здійснена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови).

Суд відхиляє доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.11.2019 у справі № 201/2355/16-ц, щодо застосування частини 1 статті 635, частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, з огляду на таке.

У справі № 201/2355/16-ц, що переглядалася Верховним Судом, предметом позову були вимоги про: - зобов`язання належним чином виконувати умови попереднього договору купівлі-продажу з оплатою через акредитив, з урахуванням додаткових угод; - визнання за позивачем права на користування та набуття права власності на квартиру на умовах попереднього договору, з урахуванням додаткових угод. Судами першої та апеляційної інстанцій відмовлено у позові. Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, виходив з того, що: - судами обґрунтовано враховано, що нікчемність попереднього договору підтверджена, у тому числі, рішеннями судів, що набрали законної сили; - встановивши, що положеннями попереднього договору не передбачене право позивача на користування спірною квартирою, а з 02 червня 2016 власником нерухомого майна є третя особа, яка не є стороною попереднього договору, та не має перед позивачем зобов`язань за цим договором, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог про визнання права на користування та набуття права власності на квартиру на умовах попереднього договору; - судами вірно враховано, що під час розгляду цивільних справ № 201/8818/15-ц, № 201/13718/15-ц судами досліджувалися обставини укладання та виконання попереднього договору; - в обґрунтування позовів та під час розгляду зазначених справ судами позивач не посилався на обставини, які могли б свідчити про удаваність укладеного між сторонами попереднього договору; - позивач пред`явив свої вимоги до відповідача, який як на час звернення до суду з цим позовом, так і на час ухвалення судами оскаржуваних судових рішень не є власником спірної квартири, що унеможливлює виконання умов попереднього договору.

В той час як, у справі, що переглядається, предметом первісного позову є вимоги про повернення частини неповернутого забезпечувального платежу в доларах США. Предметом зустрічного позову є вимога про визнання попереднього договору купівлі-продажу частки удаваним правочином та застосування наслідків вчинення нікчемного правочину. Судами попередніх інстанцій встановлено, що: - сторонами були вчинені дії, які свідчать про реальне виконання попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі; в діях відповідача за первісним позовом наявна суперечлива поведінка; - Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" не доведено наявності обставин для визнання попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства № 02 від 12.11.2021 (з урахуванням додаткових угод № 1 від 15.11.2021 та №2 від 25.12.2021) удаваним правочином.

Отже, проаналізувавши зміст постанови Верховного Суду у справі № 201/2355/16-ц (на яку посилається скаржник), за критеріями подібності, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, колегія суддів дійшла висновку про неподібність цієї справи за змістовним критерієм. Відтак, правовідносини у справі № 201/2355/16-ц, на яку посилається скаржник, та у справі, що переглядається, не є релевантними за критеріями подібності.

Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, що, в свою чергу, є підставою для закриття касаційного провадження в цій частині відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження судових рішень визначених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно зазначити таке.

За змістом пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту наведеного убачається, що вказана процесуальна норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник повинен чітко вказати яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Скаржник у касаційній скарзі зазначив, що: - суди неправильно застосували статтю 235, частину 1 статті 236 Цивільного кодексу України щодо доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах; - суди неправильно застосували частину 7 статті 222 Господарського кодексу України, частину 1 статті 19, пункт 4 частини 5 статті 129, частину 3 статті 188 Господарського процесуального кодексу України щодо досудового врегулювання спору за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах; - суди неправильно застосували частину 2 статті 628 Цивільного кодексу України щодо змішаного правочину за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах.

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина 1 статті 236 Цивільного кодексу України).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Отже, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.02.2023 у справі № 918/86/22, від 28.09.2022 у справі № 906/494/20.

Таким чином, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.04.2023 у справі № 916/508/22, від 21.03.2023 у справі № 917/1550/21, від 31.05.2023 у справі № 916/1272/22.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому, оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їхніх дій, так і певних правових наслідків (аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, від 03.11.2020 у справі № 920/611/19, від 01.10.2020 у справі № 910/21935/17, від 19.08.2020 у справі № 915/1302/19).

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.02.2023 у справі № 918/86/22, від 25.04.2023 у справі № 915/857/20.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини заборони суперечливої поведінки міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (подібний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/9397/20, від 10.04.2019 у справі №390/34/17).

Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: 1) факт укладення правочину, який, на його думку, є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено. що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суди попередніх інстанцій дослідивши зміст попереднього договору, додаткової угоди та проекту тексту основного договору, встановили, що в останніх йде мова саме про купівлю-продаж частки у статутному капіталі юридичної особи.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що сторонами були вчинені дії, які свідчать про реальне виконання попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що: - в електронному листуванні як власників юридичних осіб - позивача та відповідача, так і іншої переписки, наданої суду, мова про приховування іншого правочину не йшла; - позивачем за зустрічним позовом не надано належних доказів, з яких вбачалося би укладення попереднього договору з метою здешевлення вартості майна на суму ПДВ; - жодним документом, листуванням, чи будь-яким іншим доказом, крім тверджень самого ОСОБА_3 , чи компаній, власником яких він є, не доведена така мета укладення удаваного правочину, як зменшення вартості майна через не сплату ПДВ; - позивачем за зустрічним позовом не доведена обставина спрямованості волі обох сторін правочину на укладення удаваного правочину.

Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, з чим погоджується суд касаційної інстанції, що в діях відповідача за первісним позовом наявна суперечлива поведінка, оскільки: в умовах основного договору, встановлених попереднім договором, відповідачем за первісним позовом було погоджено, що такий договір не є удаваним; при поверненні грошових коштів позивачу за первісним позовом відповідач за первісним позовом у призначенні платежу зазначав: «Повернення грошових коштів згідно із попереднім договором № 02 куп.-продажу частки в стат. кап від 12.11.2021 без ПДВ»; з офіційної електронної адреси відповідача за первісним позовом (d.pernyko2a@smiledevelopment.com.ua) була зроблена пропозиція розірвати попередній договір № 02 купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 12 листопада 2021 року (Білогородка), з текстом додаткової угоди про розірвання попереднього договору № 02 купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства, і така пропозиція була зроблена в процесі повернення відповідачем грошових коштів за таким договором. Разом з тим, потім відповідач за первісним позовом змінив свою позицію у відзиві на первісну позовну заяву, подавши також зустрічний позов.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що судами не могли братися до уваги умови основного договору Судом відхиляються, оскільки: відповідно до статті 635 Цивільного кодексу України умови основного договору встановлюються попереднім договором; відповідач за первісним позовом погодив у попередньому договорі саме таку умову основного договору - він укладається не з метою приховування іншого правочину; не укладення основного договору будь-яким чином не впливає на ту обставину, що відповідач за первісним позовом, встановлюючи у попередньому договорі умови основного договору, підтверджував те, що основний договір буде укладено не з метою приховування іншого правочину.

Отже, встановивши наведені обставини, судами попередніх інстанцій правомірно зазначено, що Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" не доведено наявності обставин для визнання попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства № 02 від 12.11.2021 (з урахуванням додаткових угод № 1 від 15.11.2021 та №2 від 25.12.2021) удаваним правочином та застосування наслідків вчинення нікчемного правочину.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про неправильне застосування судами статті 235 та частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України не підтвердилися.

Крім того, Судом відхиляються доводи скаржника про неправильне застосування частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України, якою визначено поняття змішаного договору, оскільки дана норма не підлягає застосуванню до даних правовідносин, так як за встановленими судами обставинами справи попередній договір не містить елементи різних договорів.

Разом з тим, скаржник не наводить аргументованого обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування частини 7 статті 222 Господарського кодексу України, частини 1 статті 19, пункт 4 частини 5 статті 129, частину 3 статті 188 Господарського процесуального кодексу України, а його доводи щодо їх неправильного застосування зводяться до власного тлумачення цих норм.

Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Щодо інших доводів касаційної скарги, зазначених скаржником в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме, що судами неповністю досліджено зібрані у справі докази, то Суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Однак, підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наведені скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали підтвердження, після відкриття касаційного провадження, у зв`язку із чим такі доводи як неналежне дослідження зібраних у справі доказів відхиляються судом касаційної інстанції.

При цьому, Суд вважає за необхідне зазначити, що судами попередніх інстанцій встановлено, що в електронному листуванні як власників юридичних осіб - позивача та відповідача, так і іншої переписки, наданої суду, мова про приховування іншого правочину не йшла, а доводи касаційної скарги наведені в обґрунтування підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України зводяться до незгоди скаржника із наданою судами попередніх інстанцій оцінкою доказам у справі та переоцінкою обставин справи, що суперечить положенням статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів також вважає доцільним звернути увагу скаржника на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, де зазначено, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Будь-яких інших підстав касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник не зазначив у поданій касаційній скарзі.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 910/15472/23 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та залишення касаційної скарги в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 у справі № 910/15472/23 з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції без змін.

7. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження у справі № 910/15472/23 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Журжій Венчурс" в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 у справі № 910/15472/23 з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 у справі № 910/15472/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді І. Д. Кондратова

В. І. Студенець