Вирок

від 25.11.2024 по справі 186/650/22

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 186/650/22

Провадження № 1-кп/191/158/22

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року м. Синельникове Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря - ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022130000000197 від 10.06.2022 стосовно ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Новоолександрівка Біловодського району Луганської області, громадянки України, раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст.111-1 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статей 1-3, 6 Конституції України - Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава; суверенітет України поширюється на всю її територію; Україна є унітарною державою; територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною; людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно зі статтями 17,19,65,68 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом; на території України не допускається розташування іноземних військових баз; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України; кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 за № 389-VІІІ органи державної влади здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Частиною 3 статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 за № 389-VІІІ визначено, що військові адміністрації населених пунктів утворюються в одному чи декількох населених пунктах (селах, селищах, містах), в яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, у тому числі внаслідок фактичного саморозпуску або самоусунення від виконання своїх повноважень, або їх фактичного невиконання, або припинення їх повноважень згідно із законом.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 за № 389-VІІІ передбачено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993 за № 3781-XII правоохоронні органи - органи прокуратури. Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 24.02.2022 Російською Федерацією здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв`язку із чим розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 , введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14.03.2022 за № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15.03.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану України відповідно до Указу Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2212- IX від 21.04.2022, продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

У зв`язку із веденням агресивної війни з боку Російської Федерації проти України, 24.02.2022 селище міського типу Біловодськ Старобільського району Луганської області захоплено збройними силами Російської Федерації та підконтрольними ним незаконними збройними формуваннями так званої «ЛНР».

У березні 2022 року, більш точний час встановити за об`єктивних причин не виявилось можливим, ОСОБА_5 , будучи громадянкою України, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась приблизно о 05 годині ранку 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, усвідомлюючи російську агресію проти України, з метою переслідування своїх особистих інтересів, перебуваючи на території селища міського типу Біловодськ Старобільського району Луганської області, маючи умисел на зайняття посади в незаконному правоохоронному органі та реалізуючи його, вступила в злочинну змову з окупаційними військами Російської Федерації та представниками так званої «лнр», та, отримавши від них пропозицію на зайняття посади в незаконному правоохоронному органі - прокуратурі Біловодського району генеральної прокуратури так званої «лнр» , на тимчасово окупованій території в селищі міського типу Біловодськ Старобільського району Луганської області, в порушення вимог Конституції та Законів України добровільно, умисно та протиправно погодилась на вказану пропозицію.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_5 у березні 2022 року, більш точний час встановити за об`єктивних причин не виявилось можливим, будучи громадянкою України, перебуваючи на території селища міського типу Біловодськ Старобільського району Луганської області, діючи зі своїх особистих мотивів та бажання, погодившись на пропозицію представників окупаційної адміністрації держави-агресора - Російської Федерації та представників незаконних збройних формувань так званої «лнр», умисно та протиправно, добровільно зайняла посаду в незаконному правоохоронному органі - прокуратурі Біловодського району генеральної прокуратури так званої «лнр» (мовою оригіналу- прокуратуре Беловодского района Генеральной прокуратуры ЛНР), що діє на території Біловодської територіальної громади Старобільського району Луганської області.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Судовий розгляд кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої ОСОБА_5 (in absentia), яка показань суду не надавала та будь-яких клопотань від останньої на адресу суду також не надходило.

Водночас, розгляд кримінального провадження здійснювався за обов`язковою участю захисника адвоката ОСОБА_4 , який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги .

Захисник обвинуваченої здійснював активні дії, спрямовані на захист обвинуваченої, приймав участь у дослідженні доказів, виступав у дебатах.

З моменту направлення досуду обвинувального акту процесуальні права обвинуваченої ОСОБА_5 були дотримані стороною обвинувачення та прийнято усіх вичерпних заходів для забезпечення її прав. Зокрема, захист обвинуваченої здійснює адвокат, який брав участь як під час досудового розслідування, так і у суді, повістки про виклик обвинуваченої ОСОБА_5 (враховуючи, що з 24.02.2022 АТ «Укрпошта» припинено приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень призначенням до РФ, а також поштових відправлень до тимчасово окупованої території), інформація про процесуальні документи надсилались судом та публікувались відповідно до вимог ст.135, 323 КПК України через засоби масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження , а саме в газеті «Урядовий кур`єр», на офіційних сайтах офісу Генерального прокурора України та судової влади.

Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , яка в свою чергу повинна була знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про її наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.

В той же час, ухилення обвинуваченої ОСОБА_5 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останньою її невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п.«g» п.3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що не мав можливості зв`язатися з обвинуваченою і з`ясувати її правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Водночас, захисник належним чином приймав участь у реалізації права на захист обвинуваченої ОСОБА_5 під час судового розгляду та висловив свою позицію з приводу недоведеності вини останньої у вчиненні інкримінованого їй злочину, та вважав, що стороною обвинувачення суду не надано жодного доказу на підтвердження факту добровільності зайняття обвинуваченою посади, якої саме посади та в якому саме органові. За таких обставин просив виправдати обвинувачену ОСОБА_5 .

Суд вважає, що вина обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, за викладених у вироку обставинах у межах висунутого обвинувачення, повністю підтверджується зібраними стороною обвинувачення та дослідженими в судовому засіданні наступними доказами.

Так, свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що він працював на посаді начальника сектору дізнання відділу поліції №2 Старобільського РУП ГУНП в Луганській області з липня 2020 року. До цього часу з 2012 року працював разом з чоловіком ОСОБА_5 у слідчому відділі. 24.02.2022 стало відомо про початок військової агресії Російської Федерації проти України та він виїхав з смт.Біловодськ до Дніпропетровської області. У березні 2022 року з відкритих джерел йому стало відомо, що збройні формування так званої «лнр» захопили приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 . В мережі Інтернет на сайті «YOUTUBE» він побачив фотографії та відеоролик, де працівники новоствореного відділу прокуратури в АДРЕСА_1 покладають квіти до пам`ятника в центрі міста, серед них була ОСОБА_5 . Також він побачив там ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які раніше працювали помічниками суддів. На формі, яка була одягнена на ОСОБА_5 та інших, були білі пов`язки , які означали їх належність до окупаційної влади.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що він працював заступником діловода селищного голови Біловодської селищної ради. У квітні 2022 року був вимушений виїхати на підконтрольну Україні територію. Перебуваючи в окупації в смт.Біловодськ в березні 2022 року йому стало відомо з інтернету та від місцевих мешканців, що почала працювали прокуратура Біловодського району т.з. «лнр» Також бачив фото в інтернет мережі, де на фоні приміщення прокуратури були сфотографовані особи у військовій формі. Вже після виїзду в інтернеті побачив відео, де працівники прокуратури запалили вічний вогонь в смт.Біловодськ, серед них були ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та інші, яких знає як мешканців смт.Біловодськ, а також Оноприч та ОСОБА_11 працівники суду, Латка працівник прокуратури та поліції Біловодського району.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що він працює на посаді поліцейського з обліку та зберігання речових доказів та озброєння відділу поліції №2 Старобільського РУП ГУНП в Луганській області. Місце роботи було розташовано в АДРЕСА_2 . 24.02.2022 під час повномасштабного вторгнення відділ поліції було приведено до бойової готовності . Враховуючи безпосередню близкість до кордону з РФ, а також реальну загрозу оточення, він виїхав з смт.Біловодськ до Дніпропетровської області. У березні 2022 року з відкритих джерел в мережі Інтернет йому стало відомо про захоплення представниками т.з. «лнр» Біловодського відділу Старобільської окружної прокуратури та розпочато діяльність т.з. «прокуратури Біловодського району «лнр». Після перегляду відео в інтернеті він побачив знайому ОСОБА_5 та її чоловіка. На цьому відео були співробітники прокуратури так званої «лнр». На відео ОСОБА_13 покладала квіти біля пам`ятнику, а закадровий голос казав, що це співробітники прокуратури покладають квіти. ОСОБА_13 була одягнена у військову форму з білими стрічками (окупаційними). Вона була не одна, ще були на відео її чоловік, ОСОБА_14 , Оноприч. ОСОБА_13 вольова жінка, вона керує своїм чоловіком та на неї навряд чи можна застосувати тиск. На відео вони були в гарному настрої, не думає, що їх примусили. На відео точно була ОСОБА_13 , він її добре знає та не міг переплутати. Про застосування до неї примусу нічого не знає, однак знає, що її важко до чогось примусити.

Також судом були досліджені наступні письмові докази:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №22022130000000197, внесеного 10.06.2022 на підставі матеріалів правоохоронних і контролюючих державних органів (т.2 а.с.1);

- протокол огляду від 19.04.2022 інтернет сторінки з публікацією про те, що працівниками прокуратури Біловодського району «лнр» організовано запалювання вічного вогню, який розміщено 18.04.2022 (том 2 а.с.29-44);

-інформація управління ДМС України в Кіровоградській області щодо місця реєстрації ОСОБА_5 та документування паспортом громадянина України для виїзду за кордон 26.07.2019 (т.2 а.с.46-47);

- заява-анкета ОСОБА_5 №973550 від 06.09.2017 та №15249409 від 09.07.2019 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру (т.2 а.с.48-49);

- заява ОСОБА_5 від 12.11.2013 про видачу паспорта у зв`язку зі зміною прізвища(т.2. а.с.50-51);

- облікова картку на особу, яка порушує клопотання про видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_5 (т.2. а.с.52);

- протокол огляду від 19.05.2022 публікації, яка розміщена 09.05.2022 на офіційній сторінці т.з. «генеральної прокуратури лнр» в соціальній мережі «Інстаграм», з фотознімком під назвою (мовою оригіналу): «09.05.2022 работники прокуратуры Беловодского району Луганской Народной Республики приняли участие в торжественных мероприятиях, посвященных Дню Победы, где возложили памятный венок к Братской могиле воинам-освободителям, погибшим в ходе Великой Отечественной войны» (т.2. а.с.80-90);

- протокол огляду від 24.06.2022 публікації, яка 01.06.2022 розміщена на офіційній сторінці так званої «генеральної прокуратури лнр» у соціальній мережі «Інстаграм» з фотознімками про те, що працівники прокуратури Біловодського району т.з. «лнр» та слідчого відділу управління по Біловодському району гп лнр, а також працівники військової комендатури до міжнародного дня захисту дітей провели святкові заходи (т.2. а.с.184-195);

- протокол огляду від 30.06.2022 публікації на інтернет-сторінці (сайті) інформаційного агенства т.з. «Луганський інформаційний центр», яка розміщена 11.03.2022 про початок роботи прокуратури т.з. «лнр» в Біловодському районі (т.2. а.с.226-239);

- протокол огляду від 30.06.2022 публікації на інтернет-сторінці сайту «TJ новости интернета» з додатками, яка розміщена 02.06.2022 та в якій повідомляється про те, що відбувається у Біловодському районі т.з. «лнр» , за яким закріпили Новосибірську область (т.2. а.с.240-264);

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 07.07.2022 (т.3. а.с.1-5);

- ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування від 19.07.2022 (т.3. а.с.28-34);

- протокол огляду від 28.07.2022 інформації, вилученої у АТ КБ «Приватбанк» на підставі протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 07.07.2022 (т.3 а.с.43-66);

- копія паспорту громадянина України ОСОБА_5 (т.3 а.с.22-23).

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Ретельно дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, надавши їм оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, суд прийшов до висновку, що вони в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно

ОСОБА_5 діяльність (ст. 111-1 КК України) - це злочин проти основ національної безпеки України.

Суб`єктивна сторона кримінальних правопорушень характеризується прямим або непрямим умислом.

У складів кримінального правопорушення за ч.7 ст.111-1 КК важливе значення має добровільність.

Лише самого факту добровільного зайняття громадянином України однієї із таких посад достатньо для кваліфікації відповідних дій за частиною 7 ст. 111-1 КК України. Адже суспільна небезпечність їх є очевидною: особа допомагає агресору створити вертикаль незаконних органів влади. Саме така вертикаль є основою функціонування державного механізму загалом.

Державою-агресором за загальним визначенням є країна, яка першою застосовує збройну силу проти іншої країни, тобто тим самим вчиняє агресію.

Державою-агресором може бути визнана не лише одна країна, а група країн, в т.ч. пов`язаних між собою угодами про військову допомогу.

При кваліфікації злочинів за ст.111-1 КК державою-агресором наразі вважається російська федерація. При цьому враховуються, зокрема, постанова Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII[2], Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022[3], затверджений Законом України № 2102-IX від 24.02.2022.

Проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що всі досліджені судом докази є належними, допустимими та достовірними. Вони узгоджуються між собою.

У той же час, досліджені в суді докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

У суду відсутні підстави для сумніву у допустимості цих доказів, які зібрані в порядку, що передбачений КПК України.

Посилання сторони захисту на відсутність доказів добровільності зайняття ОСОБА_5 посади у незаконному правоохоронному органі суд відхиляє, виходячи з того, що на добровільний характер дій обвинуваченої вказує те, що обвинувачена усвідомлювала факт окупації та агресії з боку РФ та створення окупаційною владою незаконних органів.

Об`єктивних даних, які б давали суду підстави вважати, що ОСОБА_5 діяла не добровільно, виконувала обов`язки під психічним впливом та фізичним примусом, та такі дії були необхідними для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала її чи іншим особам, або інтересам держави, суду не надано.

Крім того, суд враховує, що заходів, спрямованих на виїзд з тимчасово окупованої території України, обвинувачена ОСОБА_5 не вживала.

Таким чином, суд вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, доведена повністю.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченої (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.

При призначенні покарання, згідно з вимогами ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями, що містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч.2 ст.50 КК України, якими передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , відноситься до категорії особливо тяжких, раніше ОСОБА_5 не судима, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Пом`якшуючих покарання обставин судом не встановлено.

Обтяжуючими покарання обставинами відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 67 КК України є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, відсутність пом`якшуючих та наявність обтяжуючих обставин, суд вважає, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_5 неможливе без її ізоляції від суспільства, а покарання має бути призначено у вигляді позбавлення волі в межах санкції, встановленою ч.7 ст.111-1 КК України, з додатковим покаранням у виді конфіскації майна та позбавлення права займатися певною діяльністю.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

При прийнятті рішення суд також враховує правові висновки, викладені у постанові колегії Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22.05.2018 року по справі №753/18479/16-к (провадження №51-520км18) та постанові колегії Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21.06.2022 року по справі №171/869/21 (провадження №51-838км22) в частині можливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, в тому числі і до осіб, які на час вчинення зазначеного кримінального правопорушення не займали офіційно певні посади та не займалися офіційно певною діяльністю, з огляду на положення, передбачені ст. 55 КК України.

З вказаних правових висновків вбачається, що не є перешкодою для призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та обставина, що обвинувачений на момент ухвалення вироку не працює на певній посаді та не проводить діяльність, з використанням можливостей якої (яких) він вчинив кримінальне правопорушення.

Також, з огляду на вчинення ОСОБА_5 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, та відсутність обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, суд при призначенні покарання ОСОБА_5 не вбачає підстав для застосування положень ст.69 КК України.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

Цивільний позов в рамках кримінального провадження не заявлено.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженню відсутні.

Керуючись ст.323, 349, 368, 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_5 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, та призначити їй покарання у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, судових, правозахисних і правоохоронних органах та займатисяюридичною,професійною діяльністю,пов`язаноюз наданнямпублічних послуг, строком на 15 (п`ятнадцять) років, з конфіскацією усього належного їй на праві приватної власності майна.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто з дня фактичного взяття її під варту.

Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, судових, правозахисних і правоохоронних органах та займатися юридичною, професійною діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг, рахувати з моменту відбуття основного покарання.

Арешт,накладений ухвалоюслідчого суддіЖовтневого районногосуду м.Дніпропетровськавід 03.08.2022на майно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме житловий будинок з належними будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , транспортний засіб автомобіль марки СHEVROLET EPICA 2007 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , а також грошові кошти на карткових рахунках АТ КБ «Приватбанк», відкритих на ім`я ОСОБА_5 , залишити в силі для забезпечення виконання покарання у виді конфіскації майна.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику.

Інформацію проухвалення вирокурозмістити узасобах масовоїінформації загальнодержавноїсфери розповсюдженнята наофіційному веб-сайтісуду.

Суддя ОСОБА_1