Постанова

від 05.11.2024 по справі 927/236/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2024 р. Справа№ 927/236/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Мальченко А.О.

Агрикової О.В.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

прокурора: Долгорук С.М.посв.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Ніжинської міської ради Чернігівської області

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.07.2024

по справі №927/236/24 (суддя Белов С.В.)

за позовом Першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації

до Ніжинської міської ради

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

УСТАНОВИВ:

У березні 2024 року перший заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся у Господарський суд Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації (далі - позивач, Чернігівська ОДА) до Ніжинської міської ради Чернігівської області (далі - відповідач) та просив суд усунути перешкоди власнику - державі в особі Чернігівської ОДА у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 7423385900:04:001:0032, площею 39,3438 га шляхом:

- скасування в Державному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7423385900:04:001:0032, площею 39,3438 га, яка здійснена 05.11.2021 відділом у Ніжинському районі міськрайонного управління у Ніжинському районі та м.Ніжині Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області;

- скасування державної реєстрації права комунальної власності Ніжинської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 7423385900:04:001:0032, площею 39,3438 га, номер запису про право власності № 46778688, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2585583774040.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна земельна ділянка розташована в межах поселення "Пташник-2", яке є пам`яткою археології та пам`яткою культурної спадщини відповідно до Закону УРСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури" та Закону України "Про охорону культурної спадщини" без занесення її до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, є об`єктом обмеженим у цивільному обороті і може перебувати виключно в державній власності.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11.07.2024 по справі №927/236/24 позов задоволено повністю.

Скасовано в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7423385900:04:001:0032, площею 39,3438 га, яка здійснена 05.11.2021 відділом у Ніжинському районі міськрайонного управління у Ніжинському районі та м. Ніжині Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Ніжинської міської ради (код ЄДРПОУ 34644701) на земельну ділянку з кадастровим номером 7423385900:04:001:0032, площею 39,3438 га, номер запису про право власності №46778688, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2585583774040.

Стягнуто з Ніжинської міської ради на користь Чернігівської обласної прокуратури (рахунок UА248201720343140001000006008, банк - Державна казначейська служба України м. Київ, одержувач - Чернігівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ - 02910114) судовий збір в сумі 6056,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Ніжинська міська рада Чернігівської області через систему "Електронний суд" подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам, оскільки відсутні підстави представництва інтересів держави прокурором в особі Чернігівської ОДА; позов подано прокурором через п`ять днів після отримання відповіді на його запит; прокурором не надано доказів того, що Чернігівська ОДА не бажає здійснювати захист інтересів держави; відсутні належні та достовірні докази на підтвердження пам`ятки археології - поселення "Пташник-2" на земельній ділянці з кадастровим номером 7423385900:04:001:0032, а відтак суд прийняв рішення на підставі виключно припущень.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що прокурором доведено наявність підстав для представництва ним інтересів держави в особі Чернігівської ОДА, яка не вжила заходів на захист цих інтересів; прокурором на підтвердження факту розміщення на земельній ділянці з кадастровим номером 7423385900:04:001:0032 пам`ятки археології - поселення "Пташник-2" надано достовірні та належні докази.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка перебуває за межами населеного пункту та належить до земель історико-культурного призначення, повноваження на розпорядження якими, а також на захист інтересів держави наділена Чернігівська ОДА, тому наявні підстави для представництва інтересів держави в суді; інформація про наявність пам`ятки на зазначеній земельній ділянці була в загальному доступі ще з вісімдесятих років минулого століття, вказаний об`єкт (поселення "Пташник-2") був взятий під державну охорону та був паспортизований 17.07.1987 (охоронний номер 2376-Чр), про знаходження пам`ятки археології на спірній земельній ділянці зазначено у довідці до технічної документації із землеустрою.

04.10.2024 від відповідача надійшла заява про проведення судового засідання без участі його представника, а також просить врахувати правові позиції Верховного Суду щодо обрання прокурором неналежного способу захисту.

16.10.2024 від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

Оскільки явка сторін у судове засідання не була визнана обов`язковою, суд, на підставі ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ухвалив здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників позивача і відповідача.

Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 26.06.1989 № 130 (п.1 рішення, п. 146 додатку №2 до даного рішення) відповідно до Закону УРСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури" взято під державну охорону, як нововиявлену пам`ятку археології, поселення "Пташник-2" у м. Ніжин Ніжинського району разом із іншими об`єктами культурної спадщини - пам`ятками історії та культури, археології, архітектури місцевого значення, які виявлені на території області у 1989-1990 роках (а.с.36-39).

Пам`ятку археології паспортизовано 17.07.1987 (охоронний номер 2376). Відповідно до паспорту пам`ятки "Пташник-2" поселення датоване III-V ст. н.е. (а.с.40-44).

Пам`ятка археології, тягнеться вузькою смугою по лівій терасі р. Остер від птахофабрики до південної околиці с. Липів Ріг. Пам`ятник розділений на 2 нерівні частини руслом пересохлого струмка, що впадає у річку Остер. Русло річки Остра випрямлене меліоративною канавою, що відсікає від тераси далеко виступаючий в заплаву мис. Площа поселення 50-100x2200 м. Культурний шар містить столову сіролисковану та грубу кухонну кераміку черняхівської культури, уламки червоноглиняних амфор, невиразні фрагменти ліпної кераміки бурого, жовтого кольорів. На південній околиці поселення знайдено фрагмент черепної кришки людини, що говорить про можливість існування могильника.

Адреса пам`ятки: Чернігівська область, м. Ніжин, Ніжинська міська рада, розташована між східною околицею міста та с. Липів Ріг.

На момент її паспортизації пам`ятка перебувала на балансі к/г ім.Подвойського м. Ніжин.

До паспорту пам`ятки складено схематичний план поселення "Пташник-2" з відображенням топонімів, відповідно до яких здійснено прив`язку місця розташування поселення "Пташник-2", а також облікову карту пам`ятки археології, яка датована 17.07.1987, у якій продубльовано інформацію про місце розташування та час виявлення поселення (а.с.45).

У паспорті пам`ятки та обліковій картці зазначено ідентичні відомості про значимість віднайденої пам`ятки: дає додаткові відомості про населення північного пограниччя черняхівської культури.

Поселення "Пташник-2" є пам`яткою культурної спадщини без занесення її до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Відповідно до паспортних даних поселення "Пташник-2" пам`ятка археології розташована в м. Ніжин, між східною околицею міста та с. Липів Ріг.

На момент її паспортизації пам`ятка перебувала на балансі к/г ім.Подвойського м. Ніжин.

02.02.1988 було видане Охоронне зобов`язання на пам`ятник археології, історії та культури - поселення "Пташник-2" ІІІ-V ст між східною околицею м.Ніжин та с.Липів Ріг, згідно якого колгосп ім Подвойського зобов`язався дотримуватись зазначених умов охорони вказаного поселення "Пташник-2" (а.с.46).

У 2019 році Київською обласною філією ДП "Центр державного земельного кадастру" виконано технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населеного пункту) на території Ніжинської міської ОТГ Ніжинського району з урахуванням перспективного плану формування територій Чернігівської області, затвердженого розпорядженням КМУ від 12.08.2015 №899 (далі технічна документація із інвентаризації земель) (а.с.51-88).

У пояснювальній записці до технічної документації із інвентаризації земель вказано, що відповідно до даних за результатами проведення польових робіт в натурі (на місцевості) встановлено наявність в межах об`єкта інвентаризації обмежень (обтяжень), які передбачені Класифікатором обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему від 29.12.2018 №643, відповідно до додатку 6 Порядку ведення ДЗК, затвердженого постановою КМУ №1051 від 17.10.2012, а саме: щодо земельної ділянки №2 (Кунашівська сільська рада) площею 33,5692 га - охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини. Аналогічні відомості зазначені у Пропозиціях щодо узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель з інформацією, що міститься у документах та посвідчують право на земельні ділянки у Державному земельному кадастрі.

Додатками до вказаної технічної документації, зокрема, є:

- технічне завдання на здійснення заходу з інвентаризації земель державної власності з додатком. У додатку №1 до технічного завдання міститься перелік земельних ділянок, у тому числі земельна ділянка площею 59,3438 га, розташована на території Кунашівської сільської ради;

- викопіювання з плану землекористування Кунашівської сільської ради про місце розташування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Кунашівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, яка підлягає інвентаризації для передачі у комунальну власність Ніжинській ОТГ (ділянка №2 орієнтовною площею 59,3438 га), де зазначено місце розташування та орієнтовні межі цієї земельної ділянки, що підлягає інвентаризації;

- довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами угіддями, відповідно до якої земельна ділянка площею 59,3438 га (угіддя сільськогосподарського призначення) відноситься до земель запасу;

- кадастровий план земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, згідно з яким земельній ділянці площею 59,3438 га, розташованій на території Кунашівської сільради Ніжинського району Чернігівської області, присвоєно кадастровий номер 7423385900:04:001:0029; відповідно до умовних позначень на кадастровому плані (жовтими косими лініями) встановлено обмеження у використанні ділянки на площу 33,5692 га (або 56,6% від її площі) відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини" - 01.02 "охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини";

- акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон від та перелік обмежень щодо використання земельних ділянок на території Ніжинської міської

- ОТГ Чернігівської області, до якого внесено земельну ділянку №2 (Кунашівська сільська рада) площею 33,5692 га 01.02 "охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини".

- міськрайонним управлінням у Ніжинському районі та м. Ніжин ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області надано висновок від 05.04.2019 про погодження вказаної технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населеного пункту) на території Ніжинського району, Чернігівської області.

Згідно з довідкою до вказаної технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 17.04.2019 №72-П, виданою Департаментом культури і туризму національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, у порядку погодження землевпорядної документації зазначається, що на частині земельної ділянки, яка знаходиться на території Кунашівської сільської ради Ніжинського району - ділянка № 2 площею 59,3438 га, розташована пам`ятка археології поселення "Пташник-2" ІІІ-V ст., охоронний №2376-Чр.

Також у вказаній довідці Департаментом культури і туризму національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації попереджено ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області про те, що відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини", п. 2 ч.1 ст. 83 Земельного кодексу. України та роз`яснень центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини пам`ятки археології та земельні ділянки, на яких вони розташовані, є державною власністю, і не підлягають передачі у приватну та комунальну власність.

Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області 24.04.2019 видано наказ №25-2559/14-19-СГ, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, що розташовані на території Ніжинської міської ради, Ніжинського району, Чернігівської області загальною площею 193,0505 га (а.с.89).

Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області наказом №25-4099/14-19-сг від 18.06.2019 Ніжинській міській раді Чернігівської області передано у комунальну власність громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 568,7828 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Ніжинської міської об`єднаної територіальної громади Ніжинського району Чернігівської області.

На підставі акту приймання-передачі від 18.06.2019 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області відповідно до вказаного наказу передало із державної власності, а Ніжинська міська рада прийняла у комунальну власність земельні ділянки, в тому числі земельну ділянку площею 59,3438 га, кадастровий номер 7423385900:04:001:0029, з обмеженням охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини (а.с.90-96).

Рішенням 72 сесії VII скликання Ніжинської міської ради від 29.04.2020 №15-72/2020 "Про перспективне використання земельних ділянок Кунашівського старостинського округу Ніжинської міської об`єднаної територіальної громади", доручено управлінню комунального майна та земельних відносин Ніжинської міської ради здійснити поділ земельної ділянки з кадастровим номером 7423385900:04:001:0029, площею 59,3438 га, цільове призначення - 16.00 землі запасу, на земельні ділянки: для ведення фермерства орієнтовною площею 39 га та для садівництва орієнтовною площею 20 га (а.с.117).

У подальшому, 19 сесією VIII скликання Ніжинської міської ради від 20.01.2022 №25-19/2022 прийнято рішення "Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності". У п. 5 вказаного рішення зазначається щодо погодження технічної документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки 7423385900:04:001:0029 на дві окремі земельні ділянки та реєстрацію їх за Ніжинською міською радою Чернігівської області відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Зокрема, згідно п. 5.1 рішення, земельну ділянку площею 39,3438 га, цільове призначення:01.17- земельні ділянки запасу (які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), кадастровий номер 7423385900:04:001:0032, розташовану на території Ніжинської ТГ з обмеженнями у використанні встановлені у формі охоронної зони пам`ятки культурної спадщини (а.с.118-119).

Опис місця розташування поселення "Пташник-2", яке зазначено в паспорті, обліковій кратці та схем-плані розташування пам`ятки культурної спадщини (а.с.126), свідчить про те, що його територія, позначена косими лініями, є земельною ділянкою історико-культурного призначення, на якій розташоване вищевказане поселення. Так, у кожному із вказаних джерел інформації окреслену територію позначено як територію пам`ятки місцевого значення - поселення "Пташник-2", розташованого в м. Ніжин, між східною околицею міста та с. Липів Ріг.

Згідно листа Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА від 27.12.2023 № 15-3282/8 пам`ятка археології місцевого значення - поселення "Пташник-2" III-V ст., охоронний №2376-Чр розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 7423385900:04:001:0032 (утворена у результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7423385900:04:001:0029) (а.с.52).

Вказані відомості, також підтверджуються інформацією, наявною у технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Ніжинської міської ОТГ Ніжинського району Чернігівської області, виконаною на замовлення ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області у 2019 році спеціалістами Київської обласної філії ДП "Центр державного земельного кадастру", які мають кваліфікаційні сертифікати інженерів-землевпорядників, а саме Ярошом О.М та Милятинським О.О.

Інженером-землевпорядником ФОП Вовкогоном С.Ф., відомості про якого внесено до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників під № 3498 (кваліфікований сертифікат № 002432), за запитом окружної прокураутри від 08.01.2024 № 52-77-23 Івих-24, у ході опрацювання картографічних матеріалів, облікової документації на вказане поселення, відомостей ДЗК, землевпорядної документації з інвентаризації, виконано план-схему земельної ділянки з кадастровим номером 7423385900:04:001:0032 площею 39,3438 га (а.с.126).

У описових даних до даної план-схеми зазначено, що загальна площа вказаної земельної ділянки складає 39,3438 га (межі ділянки виділено синьою лінією). У межах земельної ділянки розташована пам`ятка археології місцевого значення - поселення "Пташник-2", площею 13,7291 га, що становить 34,9 % від загальної площі земельної ділянки (площа поселення заштрихована оранжевими косими лініями).

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, пам`ятка археології місцевого значення - поселення "Пташник-2" розташована на земельній ділянці площею 59,3438 га кадастровий номер 7423385900:04:001:0029 (в результаті поділу якої утворилася оспорювана земельна ділянка з кадастровими номерами 7423385900:04:001:0032 площею 39,3438 га). Вказана ділянка відноситься до земель історико-культурного призначення, на частину її площі встановлено обмеження - охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини. Порядок та режим використання цієї земельної ділянки визначається Законом України "Про охорону культурної спадщини".

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру з прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №353170823 державним реєстратором Ніжинської міської ради Чернігівської області Кірсановою С.Є. на підставі вищезазначених, наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області №25- 4099/14-19-сг від 18.06.2019, акту приймання-передачі земельних ділянок із державної у комунальну власність від 18.06.2019, рішення 19 сесії VIII скликання Ніжинської міської ради від 20.01.2022 №25-19/2022 прийнято рішення індексний номер №63542287 від 18.02.2022 про державну реєстрацію за Ніжинською міською радою права комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 7423385900:04:001:0032, площею 39,3438 га, про що вчинено запис про право власності від 15.02.2022 №46778688, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2585583774040 (а.с.97-98).

Таким чином, на земельну ділянку припинено право державної власності у зв`язку з її передачею Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області у комунальну власність територіальної громади в особі Ніжинської міської ради.

Листом від 18.12.2023 за вих.№50-75-9333ВИХ заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури повідомив Чернігівську ОДА про вибуття земельних ділянок, на яких розташовані пам`ятки археології, у тому числі й поселення "Пташник-2", з державної власності та просив у строк до 29.12.2023 повідомити окружну прокуратуру про вжиті заходи щодо усунення вказаних порушень і повернення у державну власність зазначених земельних ділянок.

Листом від 25.12.2023 за вих.№9383-23 Чернігівська ОДА повідомила прокурору про те, що вона не вживала та не планує вживати будь-яких заходів, вказаних у листі прокурора, в тому числі шляхом пред`явлення позову.

Листом від 29.02.2024 за вих. №52-77-1508ВИХ-24 перший заступник керівника окружної прокуратури повідомив Чернігівську ОДА про пред`явлення позовної заяви в інтересах Чернігівської ОДА до Ніжинської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

У зв`язку із викладеним прокурор звернувся до суду із даним позовом в інтересах держави в особі Чернігівської ОДА та просив усунути перешкоди власнику - державі в особі Чернігівської ОДА у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 7423385900:04:001:0032, площею 39,3438 га шляхом:

- скасування в Державному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7423385900:04:001:0032, площею 39,3438 га, яка здійснена 05.11.2021 відділом у Ніжинському районі міськрайонного управління у Ніжинському районі та м.Ніжині Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області;

- скасування державної реєстрації права комунальної власності Ніжинської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 7423385900:04:001:0032, площею 39,3438 га, номер запису про право власності № 46778688, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2585583774040.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на спірній земельній ділянці знаходиться пам`ятка археології - поселення "Пташник-2", яка є об`єктом, обмеженим у цивільному обороті, і може перебувати виключно в державній власності, а обраний прокурором спосіб захисту порушених прав держави є належним та ефективним.

Крім цього, судом встановлено, що прокурор навів достатньо суджень і обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави та, відповідно, розгляду його позовних вимог по суті, вірно визначив позивача яким не здійснювались дії щодо захисту інтересів держави, які прокурор вважав порушеними. Також прокурором було дотримано вимоги ст.23 Закону України "Про прокуратуру" та положення ст. 53 ГПК України.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Щодо наявності чи відсутності підстав представництва прокурором в суді інтересів держави в особі Чернігівської ОДА, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частини 3 статті 53 ГПК України).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 ГПК України (частина 4 статті 53 ГПК України).

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (частина 5 статті 53 ГПК України).

Положення щодо представництва інтересів держави прокурором у суді закріплені у статті 23 Закону "Про прокуратуру".

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина 3 статті 23 Закону "Про прокуратуру").

У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі №553/2759/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та №922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та №922/1830/19).

Тобто, під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та № 922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.

Разом з тим, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (частина 4 статті 23 Закону "Про прокуратуру").

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 140 постанови від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 (узагальнила висновки щодо застосування вищевказаних норм права та виснувала, що:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Відповідно до частини 2 статті 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

За частиною 5 статті 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами 3, 4 і 8 цієї статті, в власність або в користування в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або в випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка перебуває за межами населеного пункту та належить до земель історико-культурного призначення, повноваженнями на розпорядження ділянкою, а також і на захист інтересів держави наділена Чернігівська обласна державна адміністрація.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що звертаючись із даним позовом прокурор, в обґрунтування порушення інтересів держави, послався на те, що спірна земельна ділянка розташована в межах поселення "Пташник-2", яка є пам`яткою археології та пам`яткою культурної спадщини, тому, відповідно до положень чинного законодавства, є об`єктом обмеженим у цивільному обороті і може перебувати виключно в державній власності, але на неї зареєстровано право комунальної власності, а Чернігівська ОДА, яка є уповноваженим органом у спірних правовідносинах, не вживає жодних дій по захисту інтересів держави щодо повернення земельної ділянки.

Тобто, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка Чернігівська ОДА щодо захисту порушених інтересів держави.

Матеріалами справи підтверджується, що листом від 18.12.2023 за вих.№50-75-9333ВИХ заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури повідомив Чернігівську ОДА про вибуття земельних ділянок, на яких розташовані пам`ятки археології, у тому числі й поселення "Пташник-2", з державної власності та просив у строк до 29.12.2023 повідомити окружну прокуратуру про вжиті заходи щодо усунення вказаних порушень і повернення у державну власність зазначених земельних ділянок.

Листом від 25.12.2023 за вих.№9383-23 Чернігівська ОДА повідомила прокурору про те, що вона не вживала та не планує вживати будь-яких заходів, вказаних у листі прокурора (в тому числі шляхом пред`явлення позову.

Листом від 29.02.2024 за вих. №52-77-1508ВИХ-24 перший заступник керівника окружної прокуратури повідомив Чернігівську ОДА про пред`явлення позовної заяви в інтересах Чернігівської ОДА до Ніжинської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Отже, прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", шляхом повідомлення позивача про встановлені порушення та надання достатнього і розумного строку для вжиття заходів до поновлення порушених інтересів держави, а також повідомлення про намір звернутися до господарського суду в інтересах позивача з відповідним позовом.

Таким чином, оскільки позивач, як уповноважений орган, не звертався до суду за захистом порушених прав держави та не відреагував на повідомлення прокурора про стверджуване порушення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що прокурор довів наявність підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в суді у спірних правовідносинах. Підставою реалізації прокурором представницьких функцій, згідно зі статтею 23 Закону "Про прокуратуру", стала усвідомлена пасивна поведінка позивача.

Щодо позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Вирішуючи господарський спір, суд повинен дотримуватися певного алгоритму дій, а саме, з`ясувати, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18.

Отже, звертаючись з позовом, позивач (прокурор) повинен довести наявність у нього порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також довести, що ці права порушені саме відповідачем.

Відповідно до частини 2 статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, ЗК України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

За частиною 1 статті 79 ЗК України земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За приписами статті 79-1 цього Кодексу формування земельної ділянки і набуття нею статусу об`єкта цивільних прав пов`язується законодавством з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані в власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати в запасі.

За приписами статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Суб`єктом права на землі державної власності, за статтею 80 ЗК України є держава, яка реалізує це право на землі державної власності через відповідні органи державної влади.

Виходячи зі змісту статей 53, 54 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття ГУ Держгеокадастр у Чернігівській області наказу про передачу спірної земельної ділянки відповідачу), до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Землі історико-культурного призначення можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) установлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини в сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини в суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовані положеннями Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 № 1805-ІІІ.

Законом України "Про охорону культурної спадщини" закріплено, що охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

За дефініцією, наведеною у статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини", пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взятий на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

За частиною 2 статті 2 Закону України "Про охорону культурної спадщини" археологічний об`єкт культурної спадщини - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зазначений стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, пам`ятка археології поселення "Пташник-2", III-V ст., взята під державну охорону на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів № 130 від 26.06.1989; паспортизована (17.07.1987).

Статтею 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" врегульовані питання суб`єктів права власності на пам`ятки. За частинами 1, 2 цієї статті пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати в державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.

У свою чергу частина 6 цієї статті визначає, що землі на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) в державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв.

Отже, чинне законодавство безальтернативно визначає для пам`яток археології та земель, на яких вони розташовані, єдину форму власності - державну, а в випадку, якщо така земельна ділянка не перебуває в державній власності, - остання підлягає обов`язковому вилученню або викупу державою.

Згідно зі статтею 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" території пам`яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Землі історико-культурного призначення віднесені до особливо цінних земель (частина 1 статті 150 ЗК України).

Частина 1 статті 54 ЗК України передбачає, що землі історико-культурного призначення можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Дана норма встановлює загальне правило відносно форм власності земель віднесених за цільовим призначенням до категорії земель історико-культурного призначення. Натомість спеціальна норма, закріплена в статті 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини", передбачає виключення із загального правила, за змістом якої землі на яких розміщені пам`ятки археології перебувають виключно в державній власності.

За вірним висновком суду першої інстанції, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення спеціального нормативно-правового акту, яким є Закон України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 №1805-ІІІ.

Вказаний висновок суду першої інстанції узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21.

Таким чином, земельна ділянка площею 59,3438 га кадастровий номер 7423385900:04:001:0029, протиправно вибула із державної власності, оскільки земельна ділянка, на якій знаходиться пам`ятка археології, не підлягає передачі з державної до комунальної або приватної власності, та належить до категорії земель історико-культурного призначення.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (в редакції чинній на момент прийняття наказу про передачу земельної ділянки відповідачу) з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають установлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них установлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в сфері охорони культурної спадщини.

Водночас, відсутність затвердженої науково-проектної документації з встановлення цільового призначення за категорією земель історико-культурного призначення, визначення меж та режимів використання пам`ятки археології національного значення та зон її охорони, за вірним висновком суду першої інстанції, не спростовує факту розташування на спірній земельній ділянці вказаної пам`ятки - поселення "Пташник-2", яка знаходиться під охороною держави, що відповідачем не спростовано жодними доказами.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Обраний спосіб захисту має забезпечити ефективне поновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів або попередити їх порушення на майбутнє.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що визначені частиною 2 статті 16 ЦК України та частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, є відновлення становища, що існувало до порушення.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно з п. 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права комунальної власності на об`єкт з обмеженою оборотоздатністю територіальною громадою, яка протиправно його набула в комунальну власність, є перешкодою для реалізації державою речових прав на зазначений об`єкт.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи в випадку, передбаченому п. 1 частини 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені в зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені в зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже, в розумінні положень наведеної норми судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав є належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи.

Відповідно до частини 13 статті 79-1 ЗК України та частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Згідно з даними Державного земельного кадастру земельна ділянка кадастровий номер 7423385900:04:001:0032 площею 39,3438 га (що відповідно до рішення 19 сесії VIII скликання Ніжинської міської ради від 20.01.2022 №25-19/2022 "Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності", за яким земельну ділянку 7423385900:04:001:0029 поділено на дві окремі земельні ділянки, зокрема з кадастровий номер 7423385900:04:001:0032 площею 39,3438 га) перебуває у комунальній власності.

Відомості про цільове призначення спірної земельної ділянки не впливають на правовий режим ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов`язаний із фактом перебування на ділянці пам`ятки археології.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 у справі №813/4701/16, зазначивши, що земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури. Неприйняття міською радою рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його в відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки, за законом, такий правовий режим пов`язаний з фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури, а не рішенням органу місцевого самоврядування.

Статтею 3 Закону України "Про державний земельний кадастр" закріплені основні принципи, на яких базується Державний земельний кадастр, зокрема, принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

За наведених обставин, подальша наявність відомостей щодо прав на земельну ділянку за кадастровим номером 7423385900:04:001:0032, площею 39,3438 га, як земель запасу в Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей.

Водночас, як вірно зазначив суд першої інстанції, в чинному законодавстві України відсутні механізми щодо самостійного звернення позивача до органів Держгеокадастру із заявою про скасування протиправного запису, який порушує його права, виходячи з обставин, установлених у ході вирішення наявного спору.

Натомість, наявність державної реєстрації такої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі порушує права держави, оскільки унеможливлює розпорядження вказаною земельною ділянкою, з огляду на що, державна реєстрація земельної ділянки за кадастровим номером 7423385900:04:001:0032 підлягає скасуванню в судовому порядку.

Відтак, єдиним можливим та ефективним засобом захисту прав держави є саме скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7423385900:04:001:0032 (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у справі № 924/504/20 від 31.01.2023).

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" (№ 19336/04) суд вказує, що дія статті 13 Конвенції вимагає надання національного засобу юридичного захисту в спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги" та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Poland № 30210/96).

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

У свою чергу, обов`язковість рішення суду, серед іншого закріплена в статті 129 Конституції України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Спірні правовідносини, крім іншого, регулюються Законом України "Про Державний земельний кадастр" та Порядком ведення Державного земельного кадастру (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, далі - Порядок №1051).

Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" та пункту 114 Порядку №1051 державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію в разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Враховуючи викладене, для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та одночасним припиненням речового права територіальної громади в особі Ніжинської міської ради Чернігівської області, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що забезпечить ефективний спосіб захисту порушених прав держави, оскільки усуне стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення спірної ділянки.

Спірна земельна ділянка, що неправомірно вибула з державної власності в комунальну власність Ніжинської міської ради, підлягає поверненню державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації.

Таким чином, скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки з припиненням речових прав на неї та припинення існування такого об`єкту цивільних прав, створить передумови для позивача для формування як нового об`єкту цивільних прав земельної ділянки в межах території пам`ятки археології.

З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що прокурором доведено наявність порушення прав держави в особі Чернігівської ОДА, обрано належний та ефективний спосіб захисту порушених прав, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування чи зміни рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Чернігівської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Ніжинської міської ради Чернігівської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 11 липня 2024 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Чернігівської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25.11.2024.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді А.О. Мальченко

О.В. Агрикова