Ухвала

від 22.11.2024 по справі 160/18536/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

22 листопада 2024 р.Справа № 160/18536/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування висновку, визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

10.07.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - позивач) до Державної податкової служби України (далі - відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати Висновок аналітичного дослідження №506/99-00-08-01-04-20/00191000 від 06.10.2023, складений головним державним інспектором Департаменту запобігання фінансовим операціям, пов`язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, Державної податкової служби України;

- визнати протиправними дії службової особи Державної податкової служби України - головного державного інспектора Департаменту запобігання фінансовим операціям, пов`язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, Державної податкової служби України з проведення незаконного аналізу фінансово-господарської діяльності Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", який оформлений висновком аналітичного дослідження №506/99-00-08-01-04-20/00191000 від 06.10.2023.

Позовна заява мотивована тим, що спірний Висновок аналітичного дослідження №506/99-00-08-01-04-20/00191000 від 06.10.2023, складений головним державним інспектором Департаменту запобігання фінансовим операціям, пов`язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, Державної податкової служби України очевидно ґрунтується на відомостях та документах, які не здатні об`єктивно відобразити інформацію про діяльність позивача та дійсний стан його розрахунків за платежами зі сплати податків та зборів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 відкрито провадження в адміністративній справі №160/18536/24 та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

15.08.2024 до суду надійшов відзив Державної податкової служби України, в якому відповідач не погоджується з доводами позивача, викладеними у позовній заяві та зазначає, що на виконання постанов Офісу Генерального прокурора про залучення спеціаліста від 18.05.2023 у кримінальному провадженні №42021000000002525 від 08.12.2021 отриманих листами №08-45516-21 №08/1-40509ВИХ-23 від 19.05.2023 (в ДПС №50539/5 від 22.05.2023), №08-45516-21 №08/1-40519ВИХ-23 від 19.05.2023 (вх ДПС №50538/5 від 22.05.2023), №08-45516-21 №08/1-40512ВИХ-23 від 19.05.2023 (вх ДПС №50540/5 від 22.05.2023) та із врахуванням листа Служби безпеки України №5/7/4/5-21943 від 22.09.2023, (вх. ДПС №91737/5 від 22.09.2023) та п.п. 19 прим. 1.35. п. 19 прим.1 ст. 19 прим. 1 Податкового кодексу України, п.п. 42 п. 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 р. №227 та з метою виконання покладених функцій, визначених Положенням про Департамент запобігання фінансовим операціям, пов`язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом Державної податкової служби України, затвердженим наказом ДПС України від 04.02.2022 №105 (зі змінами), з урахуванням вимог наказу ДПС України від 02.09.2020 №466 (зі змінами) (далі - Методичні рекомендації) та з урахуванням положень статті 222 Кримінального процесуального кодексу України про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування, проведено дослідження фінансово-господарської діяльності, щодо наявності ознак правопорушень, пов`язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму або фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, та/або інших правопорушень за результатами якого складено висновок аналітичного дослідження №506/99-00-08-01-04-20/0191000 від 06.10.2023 який скеровано до Офісу Генерального прокурора для розгляду згідно з КГЖ України. Додатково наголошено, що відповідно до Методичних рекомендацій, щодо проведення аналітичного дослідження з метою запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або іншим правопорушенням Висновок аналітичного дослідження складається в одному примірнику та не підлягає розголошенню. Враховуючи вищевказане, станом на дату подання відзиву у Державної податкової служби України відсутній висновок аналітичного дослідження №506/99-00-08-01-04-20/0191000 від 06.10.2023, який скеровано до Офісу Генерального прокурора, в свою чергу, у Державної податкової служби України відсутня будь-яка інформації щодо кримінального провадження №12021000000002525 від 08.12.2021. Також, відповідачем зазначено, що даний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки оспорювані позивачем дії та Висновок аналітичного дослідження не містять приписів обов`язкових до виконання позивачем, а отже не є актом (рішенням) індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, який впливає на права, обов`язки та інтереси позивача. При цьому, зазначено, що спірне аналітичне дослідження було підготовлене на підставі постанов Офісу Генерального прокурора про залучення спеціаліста від 18.05.2023 у кримінальному провадженні №42021000000002525 від 08.12.2021 отриманих листами №08-45516-21 №08/1-40509ВИX-23 від 19.05.2023 (вх ДПС №50539/5 від 22.05.2023), №08-45516-21 №08/1-40519ВИX-23 від 19.05.2023 (вх ДПС №50538/5 від 22.05.2023), №08-45516-21 №08/1-40512ВИX-23 від 19.05.2023 (вх ДПС №50540/5 від 22.05.2023) та із врахуванням листа Служби безпеки України №5/7/4/5-21943 від 22.09.2023, (вх. ДПС №91737/5 від 22.09.2023) в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021000000002525 від 08.12.2021, а відповідно, правова оцінка згаданому Висновку Аналітичного дослідження №506/99-00-08-01-04-20/00191000 від 06.10.2023 має бути надана саме у ході судового розгляду зазначеного кримінального провадження, тобто, у порядку не адміністративного, а кримінального судочинства. Таким чином, з урахуванням вказаних вище процесуальних норм, даний спір підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

15.08.2024 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі №160/18536/24 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 клопотання Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про витребування доказів у справі №160/18536/24 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування висновку, визнання дій протиправними - задоволено.

Витребувано від Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вулиця Різницька, буд. 13/15, код ЄДРПОУ 00034051, адреса електронної пошти: office@gp.gov.ua) наступні докази:

- належним чином завірену копію Висновку аналітичного дослідження №506/99-00-08-01-04-20/00191000 від 06.10.2023, складеного головним державним інспектором Департаменту запобігання фінансовим операціям, пов`язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, Державної податкової служби України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 клопотання Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про витребування доказів у справі №160/18536/24 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування висновку, визнання дій протиправними - задоволено.

Витребувано від Бюро економічної безпеки України (адреса : 04116, Україна, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 31, код ЄДРПОУ 44168316, адреса електронної пошти: esbu@esbu.gov.ua) наступні докази:

- належним чином завірену копію Висновку аналітичного дослідження №506/99-00-08-01-04-20/00191000 від 06.10.2023, складеного головним державним інспектором Департаменту запобігання фінансовим операціям, пов`язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, Державної податкової служби України.

Дослідивши клопотання про закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) суд, "встановлений законом", має бути утворений безпосередньо на підставі закону, діяти в законному складі в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції.

Питання юрисдикційної підсудності справ неодноразово досліджувалося Великою Палатою Верховного Суду. Так, у постанові від 29.02.2024 у справі №580/4531/23 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

За загальним правилом критеріями розмежування предметної судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, законом може бути прямо визначено вид судочинства, у якому розглядається певна категорія справ.

Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах (ст. 1 в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду).

Частина 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із визначеннями, наведеними у п.п. 1-3, 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України: адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

При цьому юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (п. 2 ч. 2 ст. 19 цього Кодексу).

В наведеному контексті слід зазначити, що згідно усталеної позиції Верховного Суду публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад, а участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень саме владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Ці положення не поширюють свою дію на правові ситуації, які вимагають інших форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

У справі, яка розглядається, судом встановлено, що проведення аналітичного дослідження фінансово-господарської діяльності Товариства щодо наявності ознак правопорушень, пов`язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму або фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, та/або інших правопорушень за результатами якого складено висновок аналітичного дослідження №506/99-00-08-01-04-20/0191000 від 06.10.2023, було здійснено відповідачем на виконання постанов Офісу Генерального прокурора про залучення спеціаліста від 18.05.2023 у кримінальному провадженні №42021000000002525 від 08.12.2021 отриманих листами №08-45516-21 №08/1-40509ВИХ-23 від 19.05.2023 (вх ДПС №50539/5 від 22.05.2023), №08-45516-21 №08/1-40519ВИХ-23 від 19.05.2023 (вх ДПС №50538/5 від 22.05.2023), №08-45516-21 №08/1-40512ВИХ-23 від 19.05.2023 (вх ДПС №50540/5 від 22.05.2023) та із врахуванням листа Служби безпеки України №5/7/4/5-21943 від 22.09.2023, (вх. ДПС №91737/5 від 22.09.2023) та п.п. 19 прим. 1.35. п. 19 прим.1 ст. 19 прим. 1 Податкового кодексу України, п.п. 42 п. 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 р. №227. В подальшому інформація, вказана у висновку проведеного дослідження, стала підставою для порушення Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України кримінального провадження №72023000220000049 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212 КК України, що є важливою обставиною при визначенні правової природи оскаржуваних у цій справі дій відповідача.

Роз`яснення суті кримінального судочинства наведене у рішенні Конституційного Суду України від 23.05.2001 №6рп/2001. Відповідно до вказаного рішення кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду та вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості під час розслідування кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися в порядку, встановленому згаданим вище Кодексом, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери. Із цього слідує, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Такі дії не є способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а є наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства.

Отже орган дізнання, слідства, прокуратури під час вчинення діянь, пов`язаних із досудовим розслідуванням злочинів, не здійснюють публічно-владних управлінських функцій, а відтак оскарження таких дій має відбуватися виключно за правилами, установленими КПК України.

Подібний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 21.11.2018 (справа №826/2004/18), від 10.04.2019 (справа №808/390/18), від 28.08.2019 (справа №1540/5031/18).

Збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом (ч.ч. 1, 2 ст. 93 КПК України).

За правилами ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Частина 1 ст. 24 КПК України встановлює, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

В свою чергу ч. 1 ст. 303 КПК України визначає вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні. Поряд з цим частина друга статті 303 КПК України передбачає, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Встановлені обставини та зміст спірних правовідносин дають підстави для висновку, що оскаржувані дії відповідача і, відповідно, складення висновку аналітичного дослідження вчинялися на виконання вимоги правоохоронного органу, обумовленої завданням кримінального судочинства, а не на реалізацію публічно-управлінських функцій.

При цьому аналітичний висновок відповідача, який сформований внаслідок вчинення оскаржуваних дій, використовувався стороною обвинувачення як доказ в межах кримінального провадження №72023000220000049, зокрема, на проведення такого дослідження посилалися детективи Бюро економічної безпеки України при розгляді клопотання про надання тимчасового доступу та вилучення копій документів, які перебувають у володінні Товариства, у межах справи №761/7433/24, яка розглядалась слідчим суддею Шевченківського районного суду міста Києва.

Відповідно, порушені позивачем питання щодо дотримання відповідачем вимог чинного законодавства, наявності у нього відповідних повноважень на здійснення аналітичного дослідження, складення за його результатами відповідного висновку, незгода із змістом такого висновку по суті зводяться до недопустимості доказів з підстав порушення процедури їх отримання.

Відтак, правомірність як вчинення дій із проведення аналітичного дослідження фінансово-господарської діяльності Товариства, так і складення висновку за його наслідком можуть бути оскаржені у порядку, встановленому КПК України. З огляду на норму ч. 2 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розгляду цього спору за правилами адміністративного судочинства відсутні.

Аналогічні висновки вже були викладені Верховним Судом у постановах від 24.06.2021 у справі №200/675/21-а, від 16.11.2022 у справі №380/7134/21, від 18.04.2024 у справі №160/31141/23 та від 16.05.2024 у справі №260/137/19.

У взаємозв`язку із наведеним слід зазначити, що предметом спору в адміністративній справі повинно бути відповідні дії чи рішення, які вчинені/прийняті в межах здійснення управлінських функцій, та які безпосередньо породжують для особи певні правові наслідки, порушуючи її права та законні інтереси. Проте службова діяльність контролюючого органу щодо проведення аналітичної роботи не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність, а тому не є діями суб`єкта владних повноважень у розумінні ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, які можуть бути оскаржені до адміністративного суду та бути предметом судового розгляду.

Враховуючи зміст позовних вимог та суб`єктний склад учасників справи, характер спірних правовідносин, обставини, встановлені судом, слід зробити висновок, що цей позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно ж до п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо останню не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 2ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Керуючись ст. ст. 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Державної податкової служби України про закриття провадження у справі №160/18536/24 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування висновку, визнання дій протиправними задовольнити.

Провадження у справі №160/18536/24 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування висновку, визнання дій протиправними - закрити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. ст.293,295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський