Постанова

від 13.11.2024 по справі 185/8148/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6620/24 Справа № 185/8148/23 Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У. М. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Панасенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,в інтересахякої дієадвокат КорсунськийПавло Юрійович, нарішення Павлоградського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від29квітня 2024року усправі запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ,треті особи приватнепідприємство АгрофірмаСтарт,Товариство зобмеженою відповідальністюАФ Старт-плюс,приватний нотаріусДніпровського міськогонотаріального округуРудкевич ЄвгенВолодимирович,приватний виконавецьвиконавчого округуДніпропетровської областіРусецька ОксанаОлександрівна,Акціонерне товариствоПроКредит Банкпро припиненнядержавної реєстраціїправа власностіна нерухомемайно,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, пред`явленою до ОСОБА_3 , третіми особами визначила ПП Агрофірма Старт, ТОВ АФ Страт-Плюс, приватного нотаріуса ДМНО Рудкевича Є.В., на предмет припинення державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 на зерносховище (склад №3), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1196725912235, яку було вчинено приватним нотаріусом ДМНО Рудкевичем Є.В. на підставі договору купівлі-продажу від 21 травня 2021 року, та витребування від відповідача на користь позивача зазначене нерухоме майно.

У липні 2023 року ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги, де просила залишити без розгляду вимогу щодо витребування майна на свою користь від відповідача, а вимогу про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 на спірне майно залишено позивачем без змін.

Ухвалою павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2023 року вимогу ОСОБА_1 про витребування майна залишено без розгляду.

В обґрунтування позовної вимоги щодо скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 на спірне майно позивач посилається на те, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 липня 2021 року їй належить право на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства КСП «Шевченко» с.Кочережки Павлоградського району Дніпропетровської області.

18 лютого 2010 року по цивільній справі за позовом Приватного підприємства «Агрофірма «Старт» до ОСОБА_4 було визнано дійсним договір купівлі-продажу майна від 29 січня 2010 року, згідно якого ОСОБА_4 продав, а ПП «Агрофірма «Старт» купило нерухоме майно та між іншим майном визнано право власності за ПП «Агрофірма «Старт» на зерносховище (склад №2), розташоване за адресою АДРЕСА_1 , зерносховище (склад №3), розташоване за адресою АДРЕСА_1 , та гаражі тракторні, розташовані за адресою АДРЕСА_1 .

При цьому, все це майно було власністю КСП «Шевченко» та належить всім співвласникам зазначеного господарства на праві спільної часткової власності, у тому числі і позивачці, як спадкоємиці її чоловіка, який був членом КСП, і не могло бути відчужене без згоди всіх співвласників.

Рішенням апеляційного суду від 22 грудня 2011 року було скасовано рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2010 року про визнання права власності на майно за ПП «Агрофірма «Старт», ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2017 року було скасовано державну реєстрацію права власності на спірні об`єкти нерухомого майна за ПП «Агрофірма «Старт».

У період розгляду судами зазначених спорів ПП «Агрофірма «Старт», як титульний власник майна, на підставі рішення суду, яке було згодом скасовано, актом приймання-передачі нерухомого майна від 18 квітня 2017 року та за протоколом загальних зборів співвласників незаконно передало право власності на спірні об`єкти нерухомого майна ТОВ «АФ «Старт-Плюс», на підставі чого було проведено державну реєстрацію переходу права власності до ТОВ «АФ «Старт-Плюс».

Постановою Верховного суду від 22 лютого 2023 року у справі № 185/3886/19 скасовані рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень стосовно спірного нерухомого майна, зареєстрованого за ПП «Агрофірма «Старт» та ТОВ «АФ «Старт-Плюс».

Проте, під час судового провадження 21 травня 2021 року між ТОВ АФ «Старт-плюс» та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу частини спірного майна - зерносховища (складу № НОМЕР_1 ), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевичем Є.В.

Позивач вважає, що відповідачем порушено її майнові права на спірне нерухоме майно, яке вона успадкувала після чоловіка, що встановлено зазначеними вище судовими рішеннями.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2024 року відмовлено повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ПП «Агрофірма Старт», ТОВ АФ «Старт-плюс», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевич Є.В., приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька О.О., АТо «ПроКредит Банк» про припинення державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Судові витрати на сплату судового збору покладено на позивача /а.с.47-54 Том ІІ/.

Рішення суду мотивовано тим, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. У даному випадку ОСОБА_3 придбала у ТОВ «Старт-плюс» нерухоме майно в рахунок погашення боргу за виконавчим документом - судовим наказом № 904/1314/19, виданим 12 листопада 2019 року Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з ТОВ «Старт-плюс» на користь Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» заборгованості за кредитом. Тобто, майно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, за відплатним договором, однак договір укладений в порядку, встановленому для виконання судових рішень, у межах виконавчого провадження № 60779342 з примусового виконання судового наказу, а за таких обставин майно не може бути витребувано в порядку ст. 388 ЦК України, від добросовісного набувача.

Відповідач ОСОБА_3 є добросовісним набувачем нерухомого майна, оскільки іншого судом не встановлено, тому позовні вимоги ОСОБА_1 про припинення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, у травні 2024 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірне майно придбано в порядку виконання судових рішень в межах виконавчого провадження, не відповідає дійсності та наданим у справі доказам. При цьому суд першої інстанції встановив, що ТОВ АФ Старт-Плюс було особою, яке не мало права його відчужувати. Апелянт наголошує, що спірне майно було продано за звичайним договором купівлі-продажу та при його укладенні відсутні відомості про його відчуження в порядку виконання судового рішення, про що свідчить п.6 договору, де зазначено, що спірне майно не перебуває під забороною чи арештом, що перевірено приватним нотаріусом, який посвідчував цей договір. Також зазначає, що дії з відчуження спірного майна грубо порушують її право власності на нього, що встановлено судовими рішеннями, а перехід права власності на спірне майно до ОСОБА_3 вчинений у незаконний спосіб, адже ані ПП АФ Старт, ані ТОВ АФ Старт-Плюс не набувало право власності на спірне майно, що встановлено постановою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі №185/3886/19, де її касаційна скарга, як правонаступника ОСОБА_5 , задоволено, що є підставою для скасування рішення суду у даній справі з ухваленням нового про задоволення її позовних вимог.

Також не погодившись з рішення суду першої інстанції, у травні 2024 року ОСОБА_2 через свого представника адвоката Корсунського П.Ю. подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду у мотивувальній частині, доповнивши її підставами для відмови у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач ОСОБА_1 звернулась до суду у неналежний спосіб захисту свого права, тоді як належним способом є саме витребування майна з чужого незаконного володіння, що і є підставою для внесення змін у державну реєстрацію права власності на майно.

Також зазначила, що договір купівлі-продажу, укладений нею з ТОВ АФ Старт-Плюс вже оскаржувався в межах справи про банкрутство ТОВ АФ Старт-Плюс, що вже було предметом розгляду судової інстанції. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2022 року було відмовлено у задоволенні позову, що залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15 листопада 2022 року. В цих судових рішенням зазначено, що спірне майно є іпотечним та було узгодження добровільної реалізації майна в межах процедури виконавчого провадження з кредитором та іпотекодержателем ПАТ ПроКредит Банк. Також зазначено, що ОСОБА_3 перераховано на рахунок приватного виконавця Русецької О.О. грошові кошти за зерносховище №3 та подальше перерахування цих коштів на рахунок АТ ПроКредит Банк зі зняттям арешту з майна приватним виконавцем при укладенні договору купівлі-продажу.

ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, у липні 2024 року подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в якому зазначила, що вимоги щодо зміни та доповнення мотивувальної частини рішення суду першої інстанції не відповідає процесуальному закону та виходить за межі наданих прав та повноважень апеляційного суду, а суд першої інстанції не мав права вказувати про чинність укладеного між відповідачем та особою, яка не мала право на відчуження спірного майна, договору купівлі-продажу., адже це не є предметом спору у даній справі.

Також зазначає, що можливість заявляти такий спосіб захисту як самостійна вимога про скасування державної реєстрації на спірне майно чітко визначена щодо ОСОБА_1 . у постанові Верховного Суду від 22 лютого 2023 року в рамках спору щодо спірного майна у справі №185/3886/19 та скасована державна реєстрація ТОВ АФ Старт-Плюс про право власності на спірне нерухоме майно, тоді як посилання ОСОБА_2 на постанову Центрального апеляційного господарського суду прийнята ще до постанови Верховного Суду, тобто 15 листопада 2022 року.

Просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 повністю.

У поданих ОСОБА_1 письмових поясненнях у листопаді 2024 року зазначається, що суд першої інстанції не вивчав достеменно умови договору купівлі-продажу, де сторонами зазначено про добровільність укладення цього договору та посилання на державну реєстрацію права власності продавця, яка скасована постановою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року. Тобто, договір купівлі-продажу був укладений ОСОБА_3 та ТОВ АФ Страт-Плюс у добровільному порядку, а не в межах виконавчого провадження та виконання судового рішення.

ОСОБА_2 своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористалась та відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не подавала, як і не подавали відзивів на обидві апеляційні скарги інші учасники справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 липня 2021 року, виданого державним нотаріусом Другої павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Дутчак Ю.С. у спадковій справі № 331/2020, ОСОБА_1 є спадкоємицею померлого ОСОБА_5 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з права на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства КСП «Шевченко» с.Кочережки Павлоградського району Дніпропетровської області, частка якого складає 4756 грн або 0,139 відсотків від загальної вартості майна пайового фонду підприємства на 07 березня 2000 року, що підтверджується Свідоцтвом про право на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії НОМЕР_2 , виданим на ім`я ОСОБА_5 головою Кочережківської сільської ради 07 жовтня 2010 року, відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 07 березня 2000 року. (том 1, а.с.30)

18 лютого 2010 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області було ухвалено рішення по цивільній справі № 2-1557-10 за позовом Приватного підприємства «Агрофірма «Старт» до ОСОБА_4 про визнання права власності на майно. За змістом цього рішення ПП «Агрофірма «Старт» посилалося на те, що у 2008 році внаслідок розпаювання майна колишнього КСП ім.Шевченка ОСОБА_4 разом з іншими особами отримав у спільну часткову власність в якості майнових паїв нерухоме та рухоме майно, яке знаходиться на території Кочережківської сільради, 25 січня 2010 року на зборах співвласники майна дали ОСОБА_4 згоду на продаж майна і уповноважили ОСОБА_4 на укладення такої угоди (том 1, а.с.31-32).

Рішенням суду від 18 лютого 2010 року позов ПП «Агрофірма «Старт» було задоволено, визнано дійсним договір купівлі-продажу майна від 29 січня 2010 року, згідно якого ОСОБА_4 продав, а ПП «Агрофірма «Старт» купило нерухоме майно та між іншим майном визнано право власності за ПП «Агрофірма «Старт» на зерносховище (склад №2), розташоване за адресою АДРЕСА_1 , зерносховище (склад №3), розташоване за адресою АДРЕСА_1 , та гаражі тракторні, розташовані за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням апеляційного суду від 22 грудня 2011 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2010 року по справі за позовом Приватного підприємства «Агрофірма «Старт» до ОСОБА_6 - правонаступника відповідача ОСОБА_4 про визнання права власності на майно.

Апеляційним судом було скасовано рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2010 року про визнання права власності на майно за ПП «Агрофірма «Старт», ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

При цьому апеляційний суд послався на те, що ОСОБА_5 має право на частку (пай) у майні колективного сільськогосподарського підприємства КСП «Шевченко», село Кочережки Павлоградського району Дніпропетровської області, до складу якого входить спірне майно. В матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи на спірне майно, які б підтверджували право власності відповідача на це майно та його право на відчуження цього майна. Посилаючись на рішення зборів від 25 січня 2010 року, за яким співвласники майна дали згоду на продаж позивачеві спірного майна, суд не залучив цих осіб до участі у справі. Суд першої інстанції також не звернув увагу, що не всі співвласники брали участь у зборах при наданні згоди на відчуження майна, про що зазначено у позові. Таким чином, судом порушені права інших співвласників проданого майна.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2017 року у справі № 185/9312/13-ц припинено (скасовано) державну реєстрацію права власності за приватним підприємством «Агрофірма «Старт» на об`єкти нерухомого майна: зерносховище (склад № 2), за адресою місця знаходження об`єкта: АДРЕСА_1 , зерносховище (склад № 3), за адресою місця знаходження об`єкта: АДРЕСА_1 , гаражі тракторні, за адресою місця знаходження об`єкта: Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Кочережки, провулок Робочий, 4а. Рішення набрало законної сили 04 вересня 2017 року (том 1, а.с.10-11)

ПП «Агрофірма «Старт» як власник майна на підставі рішення суду, яке було згодом скасовано, актом приймання-передачі нерухомого майна від 18 квітня 2017 року та за протоколом загальних зборів співвласників передало право власності на спірні об`єкти нерухомого майна ТОВ «АФ «Старт-плюс», було проведено державну реєстрацію переходу права власності.

Постановою Верховного суду від 22 лютого 2023 року у справі № 185/3886/19 скасовані рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень стосовно спірного нерухомого майна в межах розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 .. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2020 рокув частині вирішення позовних вимог ОСОБА_5 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , до Приватного підприємства «Агрофірма «Старт», Товариства з обмеженою відповідальністю АФ «Старт-Плюс» про скасування рішень про реєстрацію права власності скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, яким скасовані рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень:

- індексний номер 35139309, від 12 травня 2017 року, прийняте державним реєстратором Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Шмигельським Михайлом Сергійовичем, за яким здійснено перехід права власності на об`єкт нерухомого майна - гаражі тракторні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1196622112235), від Приватного підприємства «Агрофірма «Старт» до Товариства з обмеженою відповідальністю АФ «Старт-Плюс», про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було вчинено запис про право власності номер 20353741 від 05 травня 2017 року.

- індексний номер 35141692, від 12 травня 2017 року, прийняте державним реєстратором Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Паливодою Людмилою Олександрівною, за яким здійснено перехід права власності на об`єкт нерухомого майна - зерносховище (склад № 2), що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Кочережки, пров. Робочий, 5а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1196686612235), від Приватного підприємства «Агрофірма «Старт» до Товариства з обмеженою відповідальністю АФ «Старт-Плюс», про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було вчинено запис про право власності номер 20354723 від 05 травня 2017 року.

- індексний номер 35140236, від 12 травня 2017 року, прийняте державним реєстратором Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Співак Світланою Геннадіївною, за яким здійснено перехід права власності на об`єкт нерухомого майназерносховище (склад № 3), що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Кочережки, пров. Робочий, 6а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1196725912235), від Приватного підприємства «Агрофірма «Старт» до Товариства з обмеженою відповідальністю АФ «Старт-Плюс», про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було вчинено запис про право власності номер 20353571 від 05 травня 2017 року.

Згідно з текстом цієї постанови Верховний Суд дійшов висновку про те, що порушені права ОСОБА_5 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , як співвласника спірного нерухомого майна підлягають захисту саме шляхом скасування оспорюваних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (том 1, а.с.16-29).

Під час перебування у провадженні суду справ щодо реєстрації права власності на майно колективного сільськогосподарського підприємства КСП «Шевченко», село Кочережки Павлоградського району Дніпропетровської області 21 травня 2021 року між продавцем ТОВ АФ «Старт-плюс» та покупцем ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу частини спірного майна - зерносховища (складу № НОМЕР_1 ), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевичем Є.В. (том 1, а.с.12).

Згідно з пунктом 4 договору купівлі-продажу зерносховища, продаж здійснений за домовленістю сторін за суму 250000 грн, які покупцем сплачені на рахунок приватного виконавця Русецької О.О.

Зазначений договір купівлі-продажу був укладений в межах виконавчого провадження № 60779342 з примусового виконання судового наказу № 904/1314/19, виданого 12 листопада 2019 року Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з ТОВ «Старт-плюс» на користь Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» заборгованості за кредитом. Приватному виконавцю виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькій О.О. стяувачем АТ «ПроКредит Банк» подана заява-погодження від 18 травня 2021 року, згідно якої стягувач не заперечує проти добровільної реалізації боржником ТОВ «Старт-плюс» об`єктів нерухомого майна, у тому числі зерносховища (складу №3), що знаходиться за адресою Дніпропетровська область, Павлоградський район, село Кочережки, провулок Робочий, 6-а. (том 1, а.с.99-100, 104-106).

Об`єкти нерухомого майна, які були добровільно реалізовані боржником ТОВ «Старт-плюс» з метою виконання рішення господарського суду, є предметом договору іпотеки № 177893-ІД1 від 24 грудня 2010 року, укладеного між іпотекодавцем ПП «Агрофірма «Старт» та іпотекодержателем ПАТ «ПроКредит Банк» з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами в межах рамкової угоди № FW1502.146 від 23 грудня 2010 року (том 2, а.с.19-21).

Покупцем ОСОБА_3 перераховані кошти за придбане нерухоме майно на користь приватного виконавця Русецької О.О., яка у свою чергу перерахувала суму 500000 грн на користь АТ «ПроКредит Банк» в рахунок заборгованості за виконавчим документом № 904/1314/19 від 12 листопада 2019 року (том 1, а.с.101-103).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем спірного майна, в розумінні ст. 388 ЦК України, скільки спірне майно придбано в межах процедури виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу, виданого господарським судом про банкрутство ТОВ АФ Старт-Плюс, хоча і у особи, право власності якого на майно було скасовано судовим рішенням.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується та вважає такий висновок безпідставним та таким, що ухвалений з порушенням вимог матеріального та процесуального права з наступних підстав.

Так, колегією суддів встановлено, що постановою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі №185/3886/19 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2019 року скасовано. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2020 року в частині вирішення позову, пред`явленого ОСОБА_5 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , до Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, державного реєстратора Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Шмигельського Михайла Сергійовича, державного реєстратора Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Паливоди Людмили Олександрівни, державного реєстратора Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Співак Світлани Геннадіївни, змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в резолютивній частині щодо відмови в задоволенні позову до вказаних відповідачів - залишено без змін.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_5 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , до Приватного підприємства «Агрофірма «Старт», Товариства з обмеженою відповідальністю АФ «Старт-Плюс» про скасування рішень про реєстрацію права власності - скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, яким задоволено вказані позовні вимоги.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35139309, від 12 травня 2017 року, прийняте державним реєстратором Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Шмигельським Михайлом Сергійовичем, за яким здійснено перехід права власності на об`єкт нерухомого майна - гаражі тракторні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1196622112235), від Приватного підприємства «Агрофірма «Старт» до Товариства з обмеженою відповідальністю АФ «Старт-Плюс», про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було вчинено запис про право власності номер 20353741 від 05 травня 2017 року.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35141692, від 12 травня 2017 року, прийняте державним реєстратором Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Паливодою Людмилою Олександрівною, за яким здійснено перехід права власності на об`єкт нерухомого майна - зерносховище (склад № 2), що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Кочережки, провл. Робочий, 5а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1196686612235), від Приватного підприємства «Агрофірма «Старт» до Товариства з обмеженою відповідальністю АФ «Старт-Плюс», про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було вчинено запис про право власності номер 20354723 від 05 травня 2017 року.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35140236, від 12 травня 2017 року, прийняте державним реєстратором Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Співак Світланою Геннадіївною, за яким здійснено перехід права власності на об`єкт нерухомого майна - зерносховище (склад № 3), що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Кочережки, провл. Робочий, 6а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1196725912235), від Приватного підприємства «Агрофірма «Старт» до Товариства з обмеженою відповідальністю АФ «Старт-Плюс», про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було вчинено запис про право власності номер 20353571 від 05 травня 2017 року.

Колегія суддів наголошує, що, хоча суд першої інстанції у цій справі і встановив обставини зі скасування права власності як ПП Агрофірма Страт, так і ТОВ АФ Страт-Плюс, однак не застосував дані обставини, які, в силу ч.4 ст. 82 ЦПК України, є преюдиційними в цій справі та не врахував того, що позивач ОСОБА_1 є єдиним належним власником спірного майна, починаючи з 03 серпня 2020 року, тобто дати смерті її чоловіка ОСОБА_5 , за яким за його життя рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2017 року у справі №185/9312/13-ц, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2017 року, було визнано право власності на спірне майно, зокрема.

Такі доводи апелянта ОСОБА_1 колегія суддів приймає до уваги та наголошує на тому, що саме постановою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року встановлені факти та обставини права власності ОСОБА_5 на майно, які стали підставою для скасування всіх реєстраційних рішень державних реєстраторів з реєстрації прав власності як за ПП Агрофірма Старт, так і за ТОВ АФ Старт-Плюс, на спірне майно, правонаступником право якого є ОСОБА_5 .

Також цією ж постановою Верховного Суду і визначено спосіб захисту її порушених майнових прав та зазначено, що порушені права ОСОБА_5 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , як співвласника спірного нерухомого майна, підлягають захисту саме шляхом скасування оспорюваних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Саме у такий визначений касаційною інстанцією у спірних правовідносинах спосіб і звернулась ОСОБА_1 до суду з цим позовом, у справі, що переглядається колегією суддів та що враховується при розгляді апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Крім цього, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність правових підстав добросовісності придбання ОСОБА_3 у ТОВ АФ Старт-Плюс спірного нерухомого майна, адже така добросовісність встановлювалася б при виникненні інших правовідносин, які регулюються положеннями ст. 388 ЦК України, вимоги за якими позивач ОСОБА_1 не заявляла.

Натомість, встановивши відсутність у ТОВ АФ Старт-Плюс права власності на майно ОСОБА_1 , суд першої інстанції не застосував положення ст. 26 ЗУ Про державну реєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень,в редакції,чинній до16січня 2020року,яка діялана часзвернення ОСОБА_5 до судуз позовом,та трансформаціюцієї статтівже після16січня 2020року,де матеріально-правоверегулювання спірнихреєстраційних відносиністотно змінилосьта єефективним способомзахисту порушенихправ самевимога проскасування рішеннясуб`єктадержавної реєстраціїщодо державноїреєстрації прававласності нанерухоме майно.

Таким чином, зазначене спростовує доводи ОСОБА_2 про невідповідність способу захисту як самостійної вимоги, заявленої ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності відповідача, у цій справі, що узгоджується з постановою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року, як і спростовує її доводи щодо повторного оскарження позивачем ОСОБА_1 договору купівлі-продажу, укладеного нею з ТОВ АФ Старт-Плюс у 2021 році, адже в межах процедури банкрутства ТОВ АФ Страт-Плюс вже цей договір оскаржувався, що встановлено судовими рішеннями господарського суду як першої, так і апеляційної інстанції, якими відмовлено у задоволенні такого позову.

Колегія суддів відзначає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не може бути задоволена, оскільки договір купівлі-продажу оскаржувався учасником справи про банкрутство, в межах господарської справи про банкрутство, з підстав заниження ціни майна, зниження розміру активів боржника ТОВ АФ Страт-плюс, а не ОСОБА_1 , яка успадкувала спірне майно від свого чоловіка, який був членом СК Шевченко та на яке видано свідоцтво про право на спадщину. Зазначений договір купівлі-продажу безпосередньо порушує її майнові права, враховуючи, що судовими рішеннями за жодною юридичною особою права власності на спірне майно не визнавалось, а зареєстроване - скасовано.

Також колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апелянта про те, що спірне майно, яке передавалось в іпотеку ПП Агрофірма Старт, фактично є іпотечним та підлягало відчуженню, на що потребувалась згода іпотекодавця, адже в цих правовідносинах ОСОБА_1 також не була та могла бути учасником, як прямий спадкоємець спірного майна, тому була позбавлена можливості оскарження дій ПП Агрофірма Старт.

Статтею 15ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільних прав і інтересів визначені у статті 16 ЦК України, і їх перелік не є вичерпним. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Також перераховані конкретні способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 ЦПК України).

Статтею 13Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У цій статті гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією, хоча держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, в який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет норм міжнародного права за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права задля вирішення конкретного спору.

В абзаці десятому пункту 9 Рішення КонституційногоСуду Українивід 30січня 2003року №3-рп/2003 вказано, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права, або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальними нормами конкретні заходи не встановлені, то особа має право обрати спосіб з передбачених статтею 16ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення. Наявність недоліків у застосуванні судами способів захисту цивільних прав та інтересів спричинена неповним врегулюванням цього питання у законодавстві. Трапляються також випадки застосування судами іншого способу захисту, ніж той, який передбачений законом або договором.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, судам слід виходити з його ефективності, а це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, ухвалення судом рішення про відмову в позові ставить під загрозу гарантовані як національним, так і міжнародним законом, принципи ефективного засобу юридичного захисту.

Пунктом 1 частини першою статті 2Закону №1952-IV визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом частини третьої статті 10Закону №1952-IV в редакції, чинній на час прийняття оспорюваних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, державний реєстратор, зокрема встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 11Закону №1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16 січня 2020 року, статтю 26Закону №1952-IV викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26Закону №1952-IV в редакції, чинній з 16 січня 2020 року, яка діяла на час прийняття рішення приватним нотаріусом Рудкевичем Є.В. про державну реєстрацію договору купівлі-продажу від 21 травня 2021 року, де покупцем є ОСОБА_3 , відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, в розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26Закону №1952-IV у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Крім того, в пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» до набрання чинності цим Законом.

За змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі № 1952-IV.

Враховуючи викладене, оскільки з 16 січня 2020 року матеріально-правове регулювання спірних реєстраційних відносин істотно змінилося, то наразі ефективним способом захисту порушених прав є саме вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно, з чим і звернулась позивач ОСОБА_1 до суду.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19-ц, від 20 квітня 2022 року у справі № 454/148/20, від 21 квітня 2022 року у справі № 380/715/19, від 06 липня 2022 року у справі № 754/12170/16-ц, від 27 липня 2022 року у справі № 447/2851/19, від 07 вересня 2022 року у справі № 209/1050/21.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 317 цього кодексу власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами першою та другою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Статтею 346 ЦК України, зокрема, п.3 ч.1 цієї статті, передбачені підстави припинення права власності на майно, яке припиняється, зокрема, у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта ОСОБА_1 , та зазначає, що встановивши її право власності на спірне майно, яке вона набула в порядку спадкування після чоловіка ОСОБА_5 , який за судовими рішеннями на момент смерті мав таке право, позовні вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити та припинити державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на зерносховище (склад №3), розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна 1196725912235), яка проведена приватним нотаріусом Рудкевичем Є.В. на підставі договору купівлі-продажу від 21 травня 2021 року.

Разом з цим колегія суддів доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не може прийняти до уваги, оскільки вона набула у власність майно від особи, яка не мала на це такого права, тобто, ТОВ АФ Старт-Плюс, як і не мала такого права і попередня юридична особа, тобто, ПП Агрофірма Старт, враховуючи і те, що зазначені юридичні особи не мали права і передавати спірне нерухоме майно в іпотеку, яке є власністю позивача ОСОБА_1 , що встановлено постановою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року та преюдиційним фактом у цій справі.

Щодо добросовісності придбання ОСОБА_2 спірного нерухомого майна в силу ст. 388 ЦК України, то колегія суддів відзначає, що, характер спірних правовідносин у цій справі є іншим, ніж застосування норм добросовісності покупця об`єкту нерухомого майна в межах виконавчого провадження, про що наголошує апелянт ОСОБА_7 , тим більше, що умови договору купівлі-продажу не містять інформації про придбання цього майна в порядку виконання судового рішення, до того ж, за скасованою державною реєстрацією судовим рішення продавця цього майна.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм процесуального та матеріального права.

Колегія суддів приймає апеляційні доводи апелянта ОСОБА_1 , та відноситься критично до доводів апелянта ОСОБА_2 , та вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням як процесуального, так і матеріального права, що є наслідком його скасування на підставі ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення у даній справі.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від29квітня 2024року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи приватне підприємство Агрофірма Старт, Товариство з обмеженою відповідальністю АФ Старт-плюс, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевич Євген Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна, Акціонерне товариство ПроКредит Банк про припинення державної реєстрації права власності на нерухоме майно задовольнити.

Припинити державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на зерносховище (склад №3), розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна 1196725912235), яка проведена приватним нотаріусом Рудкевичем Є.В. на підставі договору купівлі-продажу від 21 травня 2021 року.

Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї проголошення,але можебути оскарженав касаційномупорядку доВерховного Судупротягом тридцятиднів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

Т.П. Красвітна