Постанова

від 20.11.2024 по справі 211/4329/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9033/24 Справа № 211/4329/24 Суддя у 1-й інстанції - Костенко Є. К. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Бондар Я.М., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Лідовської А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №211/4329/24 за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність старшого державного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Чуманової Наталії Олегівни, заінтересована особа ОСОБА_2 , про скасування заходів забезпечення позову та про скасування арешту на нерухоме майно, за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 квітня 2024 року, постановлену у складі судді Костенко Є.К., -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою на бездіяльність державного виконавця, в обґрунтування підстав скарги зазначав, що йому на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

26 квітня 2024 року мати скаржника ОСОБА_2 , маючи нотаріально посвідчену довіреність на продаж квартири за вищевказаною адресою, звернулась до державного нотаріуса Третьої Криворізької державної нотаріальної контори Ситник О.О, але отримала Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, згідно з якою було встановлено наявність обтяження на нерухоме майно, номер запису: 19644963, вчинений на підставі постанови Довгинцівського ВДВС м.Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області, серія та номер 53196251, виданої 21.03.2017.

13 травня 2024 року ОСОБА_2 звернулась з заявою до Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з заявою про надання інформації та зняття арешту на нерухоме майно. У зв`язку з цим скаржнику стало відомо, що арешт на належне ОСОБА_1 нерухоме майно, було накладено 21.03.2017 у зв`язку із виникненням заборгованості зі сплати аліментів при примусовому виконанні виконавчого листа №211/3130/16-ц, виданого 19.10.2016 Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу, про стягнення з нього аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Також, державною виконавчою службою було повідомлено, що станом на 22.04.2024 боржник не має заборгованості зі сплати аліментів, але у знятті арешту було відмовлено.

Скаржник вважає, що такими діями старшого державного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Чуманової Н.О. порушується гарантоване законодавством право приватної власності ОСОБА_1 . У зв`язку з чим він і звертається до суду із скаргою на дії державного виконавця та про скасування арешту з нерухомого майна.

Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 квітня 2024 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність старшого державного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Чуманової Н.О., заінтересована особа ОСОБА_2 , про скасування заходів забезпечення позову та про скасування арешту на нерухоме майно відмовлено.

Не погодившись із вказаною ухвалою, заявник ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. Просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його скаргу у повному обсязі.

Вважає, що погашення боржником заборгованості із сплати періодичних платежів відповідно до п.7 ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» є підставою для зняття державним виконавцем арешту з майна боржника. Тому посилання державного виконавця на відсутність підстав для зняття арешту в даному випадку не ґрунтується на законі та встановлених обставинах.

Слід врахувати, що арешт майна з триваючим втручанням, тому навіть правильне рішення про арешт майна може з часом втратити свою обґрунтованість в результаті зміни важливих обставин або виявлення чи виникнення нових обставин.

Враховуючи, що державним виконавцем зазначено, що заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів погашена та існує переплата, значить, немає підстав для звернення стягнення на майно, що належить заявнику, отже, відсутні підстави для подальшого продовження арешту майна.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду заінтересована особа ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про місце, день та час слухання справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заінтересованої особи ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах її доводів, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що постановою старшого державного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби міста Кривого Рогу Чумановою Н.О. від 26.12.2016 відкрито виконавче провадження ВП №53196251 з примусового виконання виконавчого листа №211/3130/16-ц, виданого 19.10.2016 Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу, про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 13.07.2016 та до досягнення дитиною повноліття (а.с.37, 40).

Постановою державного виконавця від 21.03.2017 у зв`язку з ухиленням боржника від сплати аліментів, через що утворилася заборгованість понад три місяці, було накладено арешт на нерухоме майно боржника за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.20).

Інформаційною довідкою №376226748 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна підтверджено, що станом на 26.04.2024 існує обтяження у вигляді арешту всього нерухомого майна, накладене згідно з постановою Довгинцівського ВДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетрвській області від 21.03.2017, серія і номер: 53196251 (а.с.19). Даний факт підтверджено і у відзиві старшого державного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби міста Кривого Рогу Чумановою Н.О.

Згідно з розрахунком заборгованості по стягненню аліментів, вбачається, що сума заборгованості боржника ОСОБА_1 по аліментам з грудня 2016 року та станом на початок червня 2018 року складала 20 022,17 грн, у цьому ж місяці боржник почав її погашення (а.с.24-26).

Відповідно до довідки старшого державного виконавця від 22.04.2024 № вих. 64992/11 станом на 22.04.2024 заборгованість за виконавчим документом №211/3130/16-ц, виданого 19.10.2016 Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу, про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 13.07.2016 та до досягнення дитиною повноліття відсутня (а.с.21).

Відмовляючи в задоволені заявлених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки, матеріали справи підтверджують, що ОСОБА_1 мав заборгованість зі сплати аліментів більше ніж три місяці, а саме - з грудня 2016 року, державним виконавцем правомірно було винесено постанову про арешт його майна від 21.03.2017.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду та, розглянувши доводи апеляційної скарги, виходить з наступного.

Конституційний принцип обов`язковості виконання рішення суду реалізується, зокрема, на стадії виконавчого провадження, яке являється завершальною стадією судового провадження, спрямованою на реальне поновлення порушених прав.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст.10 Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Враховуючи викладене, дії державного виконавця щодо арешту майна боржника ОСОБА_1 вчинено у чіткій відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки арешт майна боржника був застосований для забезпечення реального виконання рішення, а тому наявними мають бути гарантії його виконання до досягнення дитиною повноліття.

Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду викладену у постановах від 22.04.2021р. у справі № 742/819/20, від 26.05.2021р. у справі № 490/6309/16-ц та від 23.09.2022р. у справа № 554/1119/21, у яких розглядались тотожні правовідносини, та касаційний суд зазначив, що для боржників, які припустились виникнення заборгованості по аліментам, забезпечення виконання рішення суду має бути реальним.

Отже, в даній справі колегія суддів виходить з того, що державним виконавцем була винесена постанова про арешт майна боржника для забезпечення реального виконання рішення суду та обґрунтовано в подальшому залишено арешт на об`єкт нерухомого майна.

Відповідно ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено виключний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Відтак, виконавець за правилами статті 59 Закону №1404-VIII позбавлений повноважень зняти арешт, накладений постановою від 26.04.2024р., оскільки скаржником не наведено та не доведено належними та допустимими доказами підстав для такого рішення, визначених у вичерпному переліку частини четвертої статті 59 Закону №1404-VIII.

Крім того, боржник ОСОБА_1 в будь-який момент може відчужити майно, про що свідчить той факт, що наявна в матеріалах справи довіреність, видана ОСОБА_2 консулом Генерального консульства України у м. Люблені, Республіка Польща, від 06.11.2023 №570/4-2350 саме для продажу квартири, на яку накладений арешт.

Також, колегія зауважує, що арешт був накладений саме через заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів, а тому гарантії, що в подальшому останній буде сумлінно виконувати обов`язок, який ще триває - відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі щодо відсутності у ОСОБА_1 заборгованості по сплаті аліментів та існуючої переплати, колегія суддів відхиляє, оскільки сама по собі сплата певний період заявником аліментів після того, як він допустив виникнення заборгованості в істотному розмірі, не свідчить про те, що виконання рішення є забезпеченим в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника у розумінні пункту 7 частини четвертої статті 59 Закону №1404-VIII.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі №490/6309/16-ц (провадження №61-473св21).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі №490/6309/16-ц (провадження №61-473св21) зроблено висновок про те, що за змістом пункту 7 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» таке забезпечення виконання рішення, яким передбачено стягнення періодичних платежів, зокрема, аліментів, має бути реальним, а не декларативним.

Виходячи з принципу та презумпції обов`язковості для виконання судових рішень, що набрали законної сили (частина перша статті 18 ЦПК України), саме на боржнику лежить тягар доведення того, що виконання рішення зі сплати аліментів забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Колегія суддів зазначає, що скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою, оскільки в діях старшого державного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Чуманової Н.О. не міститься порушень вимог ЗУ «Про виконавче провадження», а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні скарги.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складено 25 листопада 2024 року

Головуючий суддя О.В. Агєєв