Ухвала

від 22.11.2024 по справі 462/4888/24

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/4888/24

провадження 2-зз/462/31/24

У Х В А Л А

22 листопада 2024 року Залізничний районний суд м. Львова

у складі:

головуючого-судді Ліуша А.І.

з участю секретаря Поляниці А.М.

представника відповідача АТ «Комерційний Мікрюкова С.В.

інвестиційний банк»

представника відповідача ТОВ «Фірма «Ратуша» Галадія А.М.

розглянувши клопотання представника відповідача Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» про скасування заходів забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ратуша», Акціонерне товариство «Комерційний інвестиційний банк», за участі третіх осіб: приватного нотаріуса Кодлубай Наталії Павлівни, органу місцевого самоврядуванням «Юридичний департамент Львівської міської ради», Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал-леобуд», про визнання недійсним договору іпотеки, скасування запису про державну реєстрацію іпотеки,-

В С Т А Н О В И В:

у провадженні Залізничного району м. Львова перебуває вказана цивільна справа.

20 листопада 2024 року, представником відповідача Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк», подано клопотання про скасування заходів забезпечення позову. Вимоги клопотання мотивовано тим, що рішенням Господарського суду Львівської області від 21 травня 2024 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки від 22 жовтня 2019 року, на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ратуша», а саме: нерухоме майно: нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , на користь АТ «Комінвестбанк», в рахунок погашення заборгованості по договору кредиту № 02-1/3К-49 від 26 жовтня 2010 року, в сумі 26 996 414,10 грн., шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, яка буде визначена на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом згідно з оцінкою майна під час проведення виконавчих дій не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна. Так, станом на день звернення з клопотанням, вказане рішення суду набрало законної сили та звернуто до виконання. Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що обставини, що зумовили застосування заходу забезпечення позову змінились, та рішення Господарського суду Львівської області від 21 травня 2024 року, яким встановлено факт невиконання ТОВ «Гал-Леобуд» зобов`язань взятих за кредитним договором, - набрало законної сили, зупинення виконання якого є недопустимим, - є всі підстави для задоволення вказаного клопотання.

В судовомузасіданні представниквідповідача АТ«Комерційний інвестиційнийбанк» вимогиклопотання підтримавв повномуобсязі,просив такезадовільнити. Додатково зазначив, що оскільки першу заяву про забезпечення позову, що була подана від імені керівника судом повернуто, внаслідок того, що відсутні докази наявності у ОСОБА_2 , права на подання до суду процесуальних документів, то і наступна заява про забезпечення позову, що подана від імені адвоката, також повинна була бути повернута судом, так як в разі відсутності в керівника повноважень на подання документів до суду, то й відсутні повноваження на делегування адвокату права на представництво інтересів в суді. Також зазначив, що посилання в ухвалі на можливе застосування реституції є невірним оскільки така не може бути застосована через відсутність такої позовної вимоги.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Фірма «Ратуша» вказав, що даним забезпеченням позову, відповідач безумовно захищає свої інтереси у позові, оскільки сума заборгованості ТзОВ «Гал-леобуд» є значної та на його думку, добровільно погашена не буде, а тому за умови скасування вказаних заходів забезпечення позову, беззаперечно буде звернуто стягнення на майно ТОВ «Фірма«Ратуша» іподальший розглядсправи будебеззмістовним.

Дослідивши вказане клопотання, оглянувши матеріали справи, суд приходить до переконання про необхідність відмови в задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову, з огляду на наступне.

Так, інститут забезпечення позову в правовій системі є важливим механізмом, який гарантує виконання рішень суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів сторін у судових процесах.

У рішенні від 31 травня 2011 року N 4-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини). Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів сторони у справі від можливих недобросовісних дій з боку інших учасників з тим, щоб забезпечити реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь сторони, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Таким чином, забезпечення позову вживається у випадку якщо учасник справи має побоювання, які викликані тим, що протягом розгляду справи по суті буде вчинено дії, що призведуть до неможливості виконання рішення суду, у разі ухвалення судом рішення про задоволенні позовних вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 дійшла висновку, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів учасника справи без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

А відтак суд вважає безпідставним покликання представника відповідача «Комерційний інвестиційний банк» на неспівміріність вжитих заходів забезпечення позову із предметом спору, оскільки з позовної заяви вбачається, що на переконання позивача, його майно включено повністю в склад іпотечного майна у прямому розумінні та, на переконання суду, питання щодо характеристик такого майна, можливості його самостійного виділу з іпотечного майна чи виключення його з такого майна можуть бути вирішенні виключно при розгляді справи по суті.

Окрім цього,заходи забезпеченняпозову судомвжито щодовсього іпотечногомайн азаклопотання іпотекодавцяТОВ «Фірма«Ратуша»,як намайно,долю якогослід вирішитиу разізадоволення позовута визнаннявідповідного правочинунедійним.

Відповідно до ч.1 ст.158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Суд відхиляє покликання представника відповідача з приводу неправомірності зазначеної ухвали суду оскільки така перешкоджає виконанню відповідним приватним виконавцем, рішення Господарського суду Львівської області від 21 травня 2024 року, шляхом реалізації майна на відповідних прилюдних торгах виходячи з наступного.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, передбачено, що позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Частиною 11 ст. 150 ЦПК України, встановлено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Таким чином, передумовою для застосування передбаченої цією нормою заборони вжиття заходів забезпечення позову є проведення торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі конкурсної, аукціонної, тендерної комісії (комітету), який проводить відповідну публічну конкурсну процедуру.

Отже, імперативна норма частини 11 статті 150 ЦПК України чітко визначає суб`єктний склад учасників публічних конкурсних процедур, у відносинах з проведення яких не допускається вжиття заходів забезпечення позову, спрямованих на припинення, відкладення, зупинення чи інше втручання в такі процедури. Зокрема, до кола відповідних учасників включено саме призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру, але аж ніяк не певну призначену державним органом особу чи посадову особу.

За таких обставин, у розрізі спірних правовідносин відповідним державним органом або суб`єктом у розумінні частини 11 статті 150 ЦПК України не є ДП «Сетам», яке хоча і має статус організатора електронних торгів згідно з наказом Міністерства юстиції України від 29.03.2019 № 1008/5, зокрема і торгів щодо виконання рішення Господарського суду Львівської області від 21 травня 2024 року, на яке покликається відповідач, однак за організаційно-правовою формою взагалі є самостійним суб`єктом господарювання.

З цих же підстав не можна вважати державного або приватного виконавця відповідним державним органом або суб`єктом, оскільки виходячи зі змісту статей 7, 16 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», зазначені виконавці уповноважені державою одноособово, а не в складі комісії, здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку. При цьому законодавець у частині 2 статті 16 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» навіть уточнив, що приватний виконавець є суб`єктом незалежної професійної діяльності, що виключає його статус суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Чинний Цивільний процесуальний кодекс України дозволяє застосування такого заходу забезпечення позову, як зупинення продажу (реалізації) майна, лише у випадку подання заявником позову про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту, чітко визначеного пунктом 6 частини 1 статті 137 цього Кодексу, а не в разі подання будь-яких інших позовів, зокрема, позову про визнання недійсними результатів електронного аукціону (торгів) з реалізації арештованого майна.

Якщо такий захід забезпечення позову, як зупинення продажу (реалізації) майна, застосовується судом у межах розгляду позову про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту та супроводжується припиненням, відкладенням, зупиненням чи іншим втручанням у проведення електронного аукціону (торгів), що в рамках примусового виконання судового рішення проводяться органом державної виконавчої служби/приватним виконавцем та/або ДП «Сетам», яким доручено здійснення функцій з організації електронних торгів, то на правовідносини вжиття зазначеного заходу забезпечення позову на час підготовки та проведення електронних торгів не поширюється дія положень частини 12 статті 137 ГПК України, якими заборонено вжиття заходів забезпечення позову, спрямованих на будь-яке втручання в проведення публічних конкурсних процедур (їх припинення, відкладення, зупинення тощо), оскільки ані державний чи приватний виконавець, ані ДП «Сетам» не входять до чітко визначеного законодавцем суб`єктного складу учасників публічних конкурсних процедур (державний орган, орган місцевого самоврядування, призначений державним органом суб`єкт у складі комісії).

Отже у зазначених вище випадках, у суду не має, жодних перешкод для вжиття заходів забезпечення позову, навіть за наявності іншого рішення, яке набрало законної сили та за яким відбувається реалізація відповідного предмету спору, зокрема шляхом проведення прилюдних торгів.

Вказане повністюузгоджується зправовою позицієюВерховного Судуу складіколегії суддівоб`єднаноїпалати Касаційногогосподарського суду від 22 червня 2023 року у справі № 910/5361/22, яка є обов`язковою до застосування у подібних правовідносинах.

Щодо співвідношення зазначеної позиції з даною справою, то ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 13 листопада 2024 року, накладено арешт на нежитлові приміщення загальною площею 2974,9 квадратних метри, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 , що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ратуша» на праві власності та заборонено будь-яким особам вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження зазначеного нежитлового приміщення.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21 травня 2024 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки від 22 жовтня 2019 року, на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ратуша», а саме: нерухоме майно: нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , на користь АТ «Комінвестбанк», в рахунок погашення заборгованості по договору кредиту № 02-1/3К-49 від 26 жовтня 2010 року, в сумі 26 996 414,10 грн., шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, яка буде визначена на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом згідно з оцінкою майна під час проведення виконавчих дій не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна.

Предметом позову у вказаній цивільній справі є визнання недійсним правочину, а саме договору іпотеки від 22 жовтня 2019 року, який було укладено між товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ратуша» як іпотекодержателем нерухомого майна; скасування запису про державну реєстрацію іпотеки за №33806633, який було внесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним №49310526; скасування запису про державну реєстрацію обтяження за №33806161, який було внесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним №49309910.

Вказані позовні вимоги, беззаперечно свідчать про намір позивача, який на його думку надав усі правовстановлюючі документи, підтвердити, фактично оспорювань, його право власності щодо нерухомого майна, яке на його переконання незаконно включене в іпотечне майно за спірним правочином.

Окрім того, вимога позивача про скасування запису про державну реєстрацію іпотеки та скасування запису про державну реєстрацію обтяження, свідчить про його бажання зняти фактичний арешт з вказаного майна, вільно ним користування та розпоряджатись.

Вказані позовні вимоги, на переконання суду, беззаперечно відповідають умовам вжиття заходів забезпечення позову зазначеним у вищевказаній правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22 червня 2023 року у справі № 910/5361/22.

Окрім того, сам представник відповідача АТ «Комерційнийінвестиційний банк» підтвердив у судовому засіданні, що проведення електронного аукціону (торгів) 21 листопада 2024 року, а саме нежитлових приміщень, загальною площею 2974,90 кв.м. місцезнаходження: АДРЕСА_1 , - не відбулися на підставі відсутності допущених учасників торгів.

Відтак, такі торги не відбулись не з причин постановлення судом зазначеної ухвали про забезпечення позову від 13 листопада 2024 року, а через відсутність допущених учасників торгів, а відтак, твердження про неможливість реалізації майна на свою користь через ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 13 листопада 2024 року на зазначених торгах, не відповідають дійсності.

Отже, станом на день розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову, представником відповідача АТ «Комерційний інвестиційний банк» не надано жодних належних та допустимих доказів, та не наведено жодних доводів, які б свідчили про завдання будь-якої шкоди його правам та інтересам вказаною ухвалою суду.

Більш того, сам відповідач АТ «Комерційний інвестиційний банк» даним клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, підтверджує, що має намір відчужити спірне майно, в тому числі і те, яке за твердження позивача, перебуває у його законній власності та не є предметом іпотеки, а відтак, зазначені дії відповідача АТ «Комерційний інвестиційний банк» фактично знівелюють подальший судовий розгляд даної справи, щодо вказаного позивачем предмету спору, що на переконання суду є неприпустимим.

Також, суд зазначає що підставою даного спору, позивачем ОСОБА_1 , зазначено безпідставне включення його майна у предмет іпотеки та неприпустимість звернення стягнення на вказане майно у спорі де він не є стороною.

Окрім того, слід також зазначити що даною ухвалою, суд жодним чином не втручається у господарські відносини між відповідачами у справі №914/2070/23, та вжив заходів виключно для забезпечення належності розгляду справи за наявного предмету та виконання певного рішення суду, хоча відповідач фактично наперед вважає що лише його позиція у спорі є однозначною та подальший розгляд справи не має суттєвого значення.

Право власності згідно ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 ЦК України, є непорушним і у разі підставності позову обов?язково підлягає захисту. Натомість відмова у позові безперешкодно надасть відповідачу АТ «Комерційний інвестиційний банк» можливість реалізувати свої майнові інтереси.

Щодо твердження представника відповідача АТ «Комерційний інвестиційний банк» про те, що у керівника ТОВ «Фірма «Ратуша» не було повноважень для уповноваження адвоката на представництво його інтересів в суді, суд зазначає наступне.

Звернення до суду безпосередньо керівника підприємства з заявами та клопотаннями та представлення інтересів підприємства професійним адвокатом в суді мають різну правову природу, та суд перевіряє ті чи інші повноваження особи у конкретно визначених обставинах, саме так суд і вчинив при перевірці повноважень керівника ТОВ «Фірма «Ратуша» безпосередньо звертатись із відповідними заявами 11 листопада 2024 року, що підтверджено не було, внаслідок чого, заяву керівника ТОВ «Фірма «Ратуша» було повернуто відповідною ухвалою.

Натомість, при розгляді справи в цілому, суду не надано жодних доказів, які б стверджували про неналежність повноважень адвоката Галадія А.М. та неправомірність укладення з ним договору про правову допомогу ТОВ «Фірма «Ратуша».

Щодо твердження представника відповідача АТ «Комерційний інвестиційний банк» про те, що суд не вправі був зазначати в ухвалі про забезпечення позову про можливе застосування реституції, на яку покликався представник ТзОВ «Ратуша», як підставу забезпечення позову. оскільки позивач в позовній заяві такої вимоги не заявляє, суд зазначає наступне.

Предметом даногоспору єдоговір іпотеки від 22 жовтня 2019 року, учасником якого є і відповідач ТзОВ «Ратуша», як поручитель за кредитним договором.

Велика Палата Верховного Суду, в постанові від 18 вересня 2024 року у справі № 918/1043/21, зробила чіткий та однозначний висновок, що для застосування двосторонньої реституції, в разі визнання недійсним правочину, учасник справи у такому спорі не повинен заявляти окремої вимоги про повернення йому майна чи подавати зустрічний позов.

Натомість,невжиття заходівзабезпечення позовута наданняможливості реалізувативказане майновідповідачу АТ «Комерційний інвестиційний банк» також унеможливить застосування вказаного інституту реституції у разі можливого задоволення позову.

А відтак, вищевказане твердження представника відповідача АТ «Комерційний інвестиційний банк» на увагу не заслуговує.

Що стосується покликання представника відповідача АТ «Комерційний інвестиційний банк» на захист судом саме інтересів відповідача ТзОВ «Ратуша» ухвалою про забезпечення позову то слід зазначити, що пунктом 2 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, встановлено, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Частиною 1 ст. 7 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відтак, усі сторони у справі є рівними в реалізації своїх прав та при виконанні покладених на них законом обов?язків, тоді як суд зобов?язаний забезпечити належний, об?єктивний та безсторонній розгляд справи, яка не може бути заздалегідь вирішена без рішення суду, постановленого компетентним судом згідно з нормами матеріального права та з дотриманням усіх процесуальних вимог, - що і було виконано судом шляхом постановлення даної ухвали про забезпечення позову в цивільній справі,

Крім того, згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст.42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

В той же час, ч. 1 ст. 48 ЦПК України встановлено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відтак, оскільки відповідач є учасником справи в позовному провадженні, за його заявою, згідно положень ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову, а тому, посилання представника відповідача про те, що з заявою про забезпечення позову може звернутися лише позивач, суд до уваги не приймає.

Таким чином, оцінюючи доводи клопотання, суд приходить до висновку, що його вимоги не знайшли свого ствердження в судовому засіданні, а тому до задоволення не підлягають.

Керуючисьст.ст. 149, 153 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

у задоволенні клопотання представника відповідача Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» про скасування заходів забезпечення позову відмовити за безпідставністю.

Повний текст ухвали складено 26 листопада 2024 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя: А.І. Ліуш