Рішення

від 21.11.2024 по справі 950/2627/24

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 950/2627/24

Провадження № 2/950/711/24

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2024 року м. Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Косолапа В.М.,

за участі секретаря судового засідання Ткаченко Я.О.,

представника позивача, прокурора Криушенко Л.І.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, в приміщенні суду в м. Лебедині цивільну справу за позовом першого заступника керівника Сумської окружної прокуратури Колобиліна Максима Васильовича в інтересах держави в особі головного управління Держгеокадастру у Сумській області до ОСОБА_1 , третя особа приватне сільськогосподарське підприємство «Слобожанщина Агро» про конфіскацію земельних ділянок,

в с т а н о в и в:

Перший заступник керівника Сумської окружної прокуратури Колобилін Максим Васильович звернувся до суду в інтересах держави в особі головного управління Держгеокадастру у Сумській області з позовом до ОСОБА_1 , третя особа приватне сільськогосподарське підприємство «Слобожанщина Агро» у якому просить просить конфіскувати у власність держави в особі головного управління Держгеокадастру у Сумській області земельні ділянки з кадастровими номерами 5922989600:06:001:0296 площею 1,0498 га та 5922989600:05:002:0483 площею 2,4729 га, які належать відповідачу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами дослідження інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно прокурором було встановлено, що громадянин російської федерації, відповідач у даній справі ОСОБА_1 , є власником земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 5922989600:06:001:0296 та 5922989600:05:002:0483, які знаходяться на території Штепівської сільської ради Сумського (колишнього Лебединського) району.

Зазначені земельні ділянки ОСОБА_1 набув у власність в порядку спадкування на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.10.2021 № 2-1173. Державна реєстрація права власності на указані земельні ділянки проведена 06.10.2021.

Звернувшись до суду прокурор вважає, що перебування у власності ОСОБА_1 спірних земельних ділянок порушує вимоги ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України та ст. ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України, зокрема відповідач, як іноземний громадянин, не може набувати у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення, а у разі набуття їх в порядку спадкування, зобов`язаний відчужити їх протягом року.

Оскільки ОСОБА_1 протягом року (з 06.10.2021) не відчужив прийняті у спадщину земельні ділянки сільськогосподарського призначення, останні відповідно до положень Земельного кодексу України підлягають конфіскації у власність держави.

Щодо необхідності виконання вимог Земельного кодексу України в частині конфіскації спірних земельних ділянок прокурор звертався до уповноваженого органу головного управління Держгеокадастру у Сумській області. Однак останній не вживав заходів щодо звернення до суду, допустивши бездіяльність. Керуючись ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Представник головного управління Держгеокадастру у Сумській області подав до суду письмові пояснення у яких зазначив, що згідно з відомостями, які містяться у Державному земельному кадастрі, за громадянином рф ОСОБА_2 , зареєстровано спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які останній набув у власність шляхом отримання у спадщину. Враховуючи те, що відповідачем упродовж строку, встановленого ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України, не відчужено спірні земельні ділянки, такі на підставі ст. 145 Земельного кодексу України, підлягають конфіскації на користь держави в особі головного управління Держгеокадастру у Сумській області.

При цьому головне управління, як уповноважений законом орган, не зверталось до суду з позовом про конфіскацію земельних ділянок у зв`язку із відсутністю коштів.

Ухвалою від 23.08.2024 судом відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Ухвалою від 05.11.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи. Ухвалою від 05.11.2024 закрито підготовче провадження.

У судовому засіданні представник позивача, прокурор Криушенко Л.І., позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

ОСОБА_1 у судовому засіданні проти позову заперечував. Зазначив, що фактично земельної ділянки у власності він не має, оскільки її продав. Він знав про те, що земельну ділянку необхідно відчужити, з цією метою надав своєму брату довіреність, останній мав вирішити питання про купівлю-продаж. До серпня цього року він вважав, що такі питання вирішені, оскільки він отримав від третьої особи кошти за продаж землі ще у 2022 році.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 2-1171, виданим 06.10.2021 державним нотаріусом Сумської міської державної нотаріальної контори, Кіптенко Р.І., громадянин російської федерації, є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 та прийняв у спадщину земельну ділянку площею 2,4729 га з кадастровим номером 5922989600:05:002:0483, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Штепівської сільської ради Сумського (колишнього Лебединського) району Сумської області (а.с. 16).

Також, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 2-1173, виданим 06.10.2021 державним нотаріусом Сумської міської державної нотаріальної контори, Кіптенко Р.І., громадянин російської федерації, є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 та прийняв у спадщину земельну ділянку площею 1,0498 га з кадастровим номером 5922989600:06:001:0296, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Штепівської сільської ради Сумського (колишнього Лебединського) району Сумської області (а.с. 16 зворот. стор.).

Як свідчить інформація із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.08.2024, 06.10.2021 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5922989600:06:001:0296 площею 1,0498 га. Право власності зареєстровано на підставі свідоцтва про право на спадщину від 06.10.2021 № 2-1173 (а.с. 13).

Також, згідно з інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.08.2024, 06.10.2021 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5922989600:05:002:0483 площею 2,4729 га. Право власності зареєстровано на підставі свідоцтва про право на спадщину від 06.10.2021 № 2-1171 (а.с. 13).

Як свідчить зміст листа управління ДМС в Сумській області від 08.08.2024 № 5901.5-3954/59.3-24, ОСОБА_1 є громадянином російської федерації, документований посвідкою на постійне проживання в Україні (а.с. 17).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Стаття 14 Конституції України визначає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 130 Земельного кодексу України набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть: а) громадяни України; б)юридичні особиУкраїни,створені ізареєстровані зазаконодавством України,учасниками (акціонерами,членами)яких єлише громадяниУкраїни та/абодержава,та/аботериторіальні громади; в) територіальні громади; г) держава.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Як встановлено судом в межах даної справи, власником спірних земельних ділянок є іноземний громадянин.

Згідно з ч. 2 ст. 81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини (ч. 3 ст. 81 Земельного кодексу України).

Згідно з ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду (частини 1, 2 ст. 145 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Частина 1 ст. 348 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом.

Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна.

Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові майна виплачується сума, визначена за рішенням суду.

Згідно зі ст. 345 Цивільного кодексу України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом.

Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у раз і конфіскації.

Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки (п. «в» ч. 1 ст. 143 Земельного кодексу України).

Згідно зп.«д» ч.1ст.140Земельного кодексуУкраїни підставамиприпинення прававласності наземельну ділянкує конфіскація за рішенням суду.

Відповідно доп.«ґ» ч.5ст.84Земельного кодексуУкраїни державанабуває прававласності наземлю уразі конфіскації земельної ділянки.

Відповідно до ч. 4 ст. 145 Земельного кодексу України позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Наказом Держгеокадастру від 23.12.2021 № 603 (у редакції наказу від 08.03.2023 № 85) затверджено положення про головне управління Держгеокадастру у Сумській області (а.с. 25-30).

Згідно з п.п. 27, 34 п. 4 Положення Головне управління відповідно до покладених на нього завдань: організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності; подає позов про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом.

Таким чином, головне управління Держгеокадастру у Сумській області є в даному випадку органом, який уповноважений відповідно до ч. 4 ст. 145 Земельного кодексу України звертатися з позовом про конфіскацію спірних земельних ділянок.

При цьому, листом від 12.04.2024 № 54-2742ВИХ-24 Сумська окружна прокуратура повідомила головне управління Держгеокадастру у Сумській області про порушення вимог земельного законодавства та наявність підстав для звернення до суду із позов про конфіскацію земельних ділянок (а.с. 22-23).

Листом від 18.04.2024 № 1-18-0.611-1240/2-24 головне управління повідомило Сумську окружну прокуратуру про не звернення до суду із позовами про конфіскацію земельних ділянок, в тому числі спірних, у зв`язку з відсутністю коштів. Також просило вжити заходів щодо представництва держави в особі головного управління на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» (а.с. 19-20).

У подальшому Сумська окружна прокуратура повідомила головне управління про звернення до суду із позовом про конфіскацію в тому числі земельних ділянок, належних ОСОБА_1 (а.с. 21).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У даному випадку компетентний орган головне управління Держгеокадастру у Сумській області знало про наявність порушень законодавства, яке полягало у не відчуженні іноземцем земельної ділянки сільськогосподарського призначення понад строк, встановлений ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України, що вбачається із листа від 18.04.2024 № 1-18-0.611-1240/2-24, а також просило вжити відповідних заходів в інтересах держави.

Таким чином підстави звернення прокурора до суду із позовом щодо захисту інтересів держави є обґрунтованими.

З огляду на викладене вище, суд вважає позовні вимоги першого заступника керівника Сумської окружної прокуратури Колобиліна М.В. в інтересах держави в особі головного управління Держгеокадастру у Сумській області обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь Сумської обласної прокуратури підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в загальному розмірі 3633,60 грн., в тому числі 2422,40 грн. за подання позовної заяви та 1211,20 грн. за подання заяви про забезпечення позову (а.с. 32, 42).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов першого заступника керівника Сумської окружної прокуратури Колобиліна Максима Васильовича в інтересах держави в особі головного управління Держгеокадастру у Сумській області до ОСОБА_1 , третя особа приватне сільськогосподарське підприємство «Слобожанщина Агро» про конфіскацію земельних ділянок задовольнити.

Конфіскувати у власність держави в особі головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40022, м. Суми, вул. Революції Гідності, 32; код ЄДРПОУ 39765885) земельні ділянки з кадастровими номерами 5922989600:06:001:0296 площею 1,0498 га та 5922989600:05:002:0483 площею 2,4729 га, які належать ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Сумської обласної прокуратури (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33; код ЄДРПОУ 03527891) судові витрати у вигляді судового збору в загальному розмірі 3633,60 грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26.11.2024.

Суддя Вадим КОСОЛАП