Ухвала

від 29.10.2024 по справі 592/4949/24

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №592/4949/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-сс/816/306/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - арешт майна

УХВАЛА

Іменем України

29 жовтня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 592/4949/24 за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 01.04.2024 про арешт майна,

учасників кримінального провадження:

представника власника майна ТОВ «Прогрес-Переробка» адвоката ОСОБА_7 ,

установила:

В поданій апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_6 просить частково скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про накладення арешту на комплекс переробки твердих побутових відходів у виді чотирьох печей; металеву ємність (бочка), оскільки дане майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, що розслідується в даному провадженні за фактом незаконності виготовлення ТОВ «Прогрес-Переробка» речовини, яка на підставі проведеного експертного дослідження є підакцизним товаром і має важливе значення для з`ясування обставин кримінального правопорушення, тому відсутність арешту майна може призвести до втрати суттєвої доказовою бази.

27.03.2024 до Ковпаківського районного суду м. Суми з клопотанням про арешт майна, погодженим із прокурором Окружної прокуратури м. Суми, звернувся слідчий СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області, яке обґрунтував тим, що ним здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12023200480001659 від 19.05.2023 за ч. 1 ст. 239, ч. 3 ст. 204 КК і 22.03.2024 на підставі ухвали слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.03.2024 був проведений обшук території ТОВ «Прогрес-Переробка» за адресою: м. Суми, вул. Воєводіна, 4, в ході якого було виявлено та вилучене: комплекс переробки твердих побутових відходів у виді чотирьох печей, опечатано спеціальною стрічкою «НПУ-опечатано», опломбовано та скріплено пояснювальними бирками № 1 та 1; металева ємність (бочка), чорного кольору з рідиною чорного кольору (об`єм наявної в середині рідини викладений у висновку спеціаліста «Сумистандартметрологія»), опечатано спеціальною стрічкою «НПУ-опечатано, опломбовано наліпкою NPP0010031, скріплено пояснювальною биркою № 2; зразок рідини чорного кольору № 1, відібраний з металевої ємності (бочки) до скляної ємності об`ємом 0,9 л, опечатаний спеціальними наліпками NPP0010046 та NPP0010047, скріплений пояснювальною биркою № 1; зразок рідини чорного кольору № 2 відібраний з металевої ємності (бочки) до скляної ємності об`ємом 0,9 л, опечатаний спеціальними наліпками NPP0010044 та NPP0010048, скріплений пояснювальною биркою № 2; зразок рідини чорного кольору № 3 відібраний з металевої ємності (бочки) до скляної ємності об`ємом 0,9 л, опечатаний спеціальними наліпками NPP0010043 та NPP0010049, скріплений пояснювальною биркою № 3.

Зважаючи, що вилучене в ході обшуку майно може бути використане як доказ в даному кримінальному провадженні, тому слідчий просив накласти на нього арешт.

Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 01.04.2024 вказане клопотання слідчого було задоволене частково і був накладений арешт на зразок рідини чорного кольору № 1, відібраний з металевої ємності (бочки) до скляної ємності об`ємом 0,9 л; зразок рідини чорного кольору № 2, відібраний з металевої ємності (бочки) до скляної ємності об`ємом 0,9 л; зразок рідини чорного кольору № 3, відібраний з металевої ємності (бочки) до скляної ємності об`ємом 0,9 л, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування. ним. Своє рішення слідчий суддя суду першої інстанції умотивував тим, що існує необхідність збереження вказаного майна з метою збереження речових доказів, а також відсутня необхідність у арешті іншого вилученого під час обшуку майна через не доведення підстав для його арешту.

Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, доводи представника власника майна ОСОБА_7 про залишення ухвали слідчого судді без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.

Зокрема, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, КПК та інших законів України (ч. 1-2 ч. 1 КПК), а завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).

Відповідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 29.06.2010 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 пп. 3.1 п. 3), а у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 той же Суд вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абз. 2 пп. 5.4 п. 5).

У справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and Others v. the United Kingdom) від 23.09.1998, п. 54) ЄСПЛ наголосив, що «Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія; вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом», зумовлюють повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права».

До повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні (п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК), а також зберігаючи об`єктивність та неупередженість, слідчий суддя створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч. 6 ст. 22 КПК).

Згідно ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим; законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно ст. 94 КПК, вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Захід забезпечення кримінального провадження застосовується на підставі ухвали слідчого судді з метою досягнення дієвості цього провадження і ним, крім іншого, є арешт майна (ч. 1, ч. 2 п. 7 ст. 131, ч. 1 ст. 132 КПК). При цьому застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням. Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються (ч. 3, 5-6 ст. 132 КПК).

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, а завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (ч. 1 ст. 170 КПК).

Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, а згідно ч. 3-4 цієї статті у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу; у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК. При цьому заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК).

Слідчий суддя суду першої інстанції відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна і зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб (ч. 1-2, 4 ст. 173 КПК).

Тобто, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку, передбаченому ст. 170-173 КПК, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону, а також повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб у кримінальному провадженні, що узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Здійснивши розгляд клопотання слідчого про арешт майна та задовольнивши його частково, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про відмову в арешті належного ТОВ «Прогрес-Переробка» майна, а саме комплексу переробки твердих побутових відходів у виді чотирьох печей і металевої ємності (бочки) чорного кольору з рідиною чорного кольору через відсутність передбачених КПК підстав для їх арешту, тобто це майно не відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК, внаслідок чого існує необхідність його збереження як речового доказу.

При вирішенні зазначеного вище питання слідчим суддею суду першої інстанції були дотримані в повному обсязі вимоги КПК, з`ясовані і досліджені всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов`язує можливість накладення арешту на майно осіб (учасників кримінального провадження), а саме наявність правової підстави для арешту майна, можливість використання арештованого майна як доказу в кримінальному провадженні, необхідність його арешту для виконання завдань і цілей кримінального провадження, можливі негативні наслідки для його власника (позбавлення права користування своїм майном) тощо.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, які були надані слідчим до клопотання, 19.05.2023 до ЄРДР за № 12023200480001659 були внесені відомості про вчинене кримінальне правопорушення, попередня правова кваліфікація ч. 1 ст. 239 і ч. 3 ст. 204 КК.

В ході здійснення досудове розслідування кримінального провадження № 12023200480001659 від 19.05.2023 на підставі ухвали слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.03.2024 був проведений 22.03.2024 обшук території ТОВ «Прогрес-Переробка» за адресою: м. Суми, вул. Воєводіна, 4.

Під час обшуку виявлено та вилучене: комплекс переробки твердих побутових відходів у виді чотирьох печей, опечатано спеціальною стрічкою «НПУ-опечатано», опломбовано та скріплено пояснювальними бирками № 1 та 1; металева ємність (бочка), чорного кольору з рідиною чорного кольору (об`єм наявної в середині рідини викладений у висновку спеціаліста «Сумистандартметрологія»), опечатано спеціальною стрічкою «НПУ-опечатано, опломбовано наліпкою NPP0010031, скріплено пояснювальною биркою № 2; зразок рідини чорного кольору № 1, відібраний з металевої ємності (бочки) до скляної ємності об`ємом 0,9 л, опечатаний спеціальними наліпками NPP0010046 та NPP0010047, скріплений пояснювальною биркою № 1; зразок рідини чорного кольору № 2 відібраний з металевої ємності (бочки) до скляної ємності об`ємом 0,9 л, опечатаний спеціальними наліпками NPP0010044 та NPP0010048, скріплений пояснювальною биркою № 2; зразок рідини чорного кольору № 3 відібраний з металевої ємності (бочки) до скляної ємності об`ємом 0,9 л, опечатаний спеціальними наліпками NPP0010043 та NPP0010049, скріплений пояснювальною биркою № 3.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про те, що усе виявлене і вилучене в ході обшуку майно відповідає критеріям речового доказу та є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, що розслідується, то колегія суддів не може прийняти їх до уваги, оскільки вони не у повній мірі відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та не грунтуються на вимогах кримінального процесуального закону.

Зокрема, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ч. 1-2 ст. 2 КК).

Кримінальна відповідальність за ч. 3 ст. 204 КК настає за незаконне виготовлення товарів, зазначених у ч. 1 або 2 цієї статті, що становлять загрозу для життя і здоров`я людей, а так само збут таких товарів, що призвело до отруєння чи спричинило смерть особи, а згідно ч. 1 і 2 цієї статті відповідальність настає за незаконне придбання з метою збуту або зберігання з цією метою, а також збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, пива, тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну, пального або інших підакцизних товарів (ч. 1 ст. 204 КК) і за незаконне виготовлення спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, пива, тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну, пального або інших підакцизних товарів або вчинене особою, яка раніше була засуджена за цією статтею (ч. 2 ст. 204 КК).

Кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 239 КК за забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров`я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров`я людей чи довкілля.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а відповідно ч. 2 цієї статті документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в ч. 1 цієї статті.

Тобто, речові докази це приєднані до кримінального провадження предмети, що були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або були об`єктом злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, тобто всі предмети, які можуть бути засобами для розкриття кримінального правопорушення і виявлення винних або для спростування підозри (обвинувачення) чи пом`якшення відповідальності підозрюваного (обвинуваченого). Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи. Серед цих предметів можна виділити продукти злочинної діяльності (фальшиві гроші, продукти харчування тощо).

Предмети, що можуть бути речовими доказами, виявляються при огляді місця події, обшуку, виїмці та провадженні деяких інших слідчих дій. Їх можуть також принести до слідчих органів чи суду підозрюваний, обвинувачений, потерпілий та інші учасники процесу, будь-які громадяни. Речові докази повинні бути уважно оглянуті, по можливості сфотографовані, докладно описані в протоколі огляду і приєднані до кримінального провадження, зберігаються при кримінальному провадженні, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, слідства і суду або передаються для зберігання відповідному підприємству, організації чи установі. При передачі кримінального провадження від одного органу дізнання чи досудового слідства до іншого, а також при передачі кримінального провадження з одного суду до іншого, речові докази передаються разом із справою.

Установлені досудовим слідством фактичні обставини кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 239 і ч. 3 ст. 204 КК, які розслідуються в межах кримінального провадження № 12023200480001659 від 19.05.2023, на думку колегії суддів, не містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що комплекс переробки твердих побутових відходів у виді чотирьох печей і металева ємність (бочка) чорного кольору з рідиною чорного кольору безпосередньо стосуються предмета розслідування кримінального провадження і можуть бути знаряддям кримінального правопорушення, а отже не відповідають ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК, що дає законні підстави для відмови в арешті цього майна як речового доказу з метою його збереження. При цьому колегія суддів враховує, що відповідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, а згідно ст. 319, 321 і 328 ЦК власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Вирішуючи питання щодо законності і обґрунтованості арешту майна, про яке йдеться в апеляційній скарзі прокурора, колегія суддів враховує також судову практику ЄСПЛ щодо «відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції», згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Таким чином, втручання держави у право володіння майном у конкретному випадку не у повній мірі є законним і обґрунтованим, незважаючи, що таке втручання здійснене на підставі чинного КПК, який є доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм, але не є (втручання) сумісним з принципами Конвенції, так як завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням про арешт майна, може бути виконане у інший спосіб, а потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого.

Крім того, втручання (арешт комплексу з переробки твердих побутових відходів у виді чотирьох печей і металевої ємності (бочки) також не є виправданим, так як воно здійснено без урахування «суспільного інтересу» та за відсутності об`єктивної необхідності в цьому у формі публічного, загального інтересу, який включає інтерес держави, громади, а також без дотримання принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з можливим втручанням, та інтересами особи (власника майна), що так чи інакше страждає від втручання, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. При цьому, оцінюючи пропорційність, колегія суддів виходить з того, як було наведено вище, що досягти легітимної мети за допомогою інших заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, ніж арешт майна, є цілком можливим, а відмова слідчим суддею суду першої інстанції у обмеженні стосовно вказаного майна ніяким чином не перешкодить органу досудового розслідування чи державного обвинувачення у реалізації поставленої мети.

На підтвердження правильності висновків слідчого судді в частині відмови у накладенні арешту на певне майно свідчить те, що на час апеляційного перегляду будь-яких доказів на підтвердження того, що вилучені ще 22.03.2024 в ході обшуку зразки рідин чорного кольору є підакцизним товаром органом досудового розслідування надано не було.

Оскільки слідчий суддя суду першої інстанції ухвалив своє рішення у межах дискреційних повноважень та за процедурою і у спосіб, визначений кримінальним процесуальним законом, то колегія суддів вважає ухвалу законною, обґрунтованою та належним чином умотивованою, внаслідок чого вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга прокурора без задоволення.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України,

постановила:

Ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 01.04.2024 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023200480001659 від 19.05.2023 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на цю ухвалу без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4