Рішення

від 17.10.2024 по справі 932/4856/21

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/4856/21

Провадження № 2/204/58/24 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2024 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

за участю представників позивача ОСОБА_1

за участю представника третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: Центральна адміністрація Дніпровської міської ради, Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради про визначення місця проживання дитини,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2021 року позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просить визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути судові витрати. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав на те, що він зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . 18.07.2020 року, він зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 , виданим 18.07.2020 року Шевченківським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 277. За час шлюбу у них народилася донька, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданим 29.09.2020 року Шевченківським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 1176. Зараз донька, проживає разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач має намір розірвати шлюб в судовому порядку. Він не можу змиритися з позицією відповідачки щодо виховання їх доньки, оскільки остання не приділяє належної уваги дитині та догляду дитині, вона вживає алкогольні напої, залишається ночувати у інших чоловіків, грає в азарті ігри. Відповідачка, вчинила сварку, залишила дитину на нього та поїхала у невідомому йому напрямку. Відповідачка, зовсім не цікавиться життям дитини, позивач приймає активну участь у житті та вихованні дитини, дбає про її стан здоров`я та нормальний розвиток. Він має роботу, самостійний дохід і постійне місце проживання. За місцем роботи і проживання характеризуюся позитивно, добре ставлюсь до доньки. Враховуючи вищевикладені обставини, з метою захисту моїх прав та прав моєї малолітньої дитини, я вимушений звернутися до суду з позовною заявою. Звертає увагу суду, що на момент звернення до суду, їх малолітній доньці ОСОБА_5 лише вісім місяців, тому йому, як батьку дуже важливо, щоб дитина розвивалися нормально та бачила правильні приклади поведінки матері. Пасивна поведінка відповідачки, може суттєво зашкодити та вплинути негативним чином на психологічний розвиток дитини, що в подальшому призведе до негативних наслідків. Тому, визначення місця проживання малолітньої дитини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , якнайкраще забезпечить її інтереси. Вважає, що спілкування доньки з матір`ю є обов`язковим для її розвитку. Чинити перепони відповідачці у спілкуванні з дитиною, позивач не має намірів, але її дії спрямовані на те, щоб влаштувати своє особисте життя. Таким чином, інтереси дитини відсунуті на другий план.

Не погодившись з позовними вимогами, відповідачкою подано до суду відзив, відповідно до якого вказано наступне. Відповідачка перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 , починаючи з 18.07.2020 року. Від шлюбу сторони мають дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після укладення шлюбу відповідачка проживала за адресою місця мешкання чоловіка - АДРЕСА_1 . Після народження дитини, подружжя проживало за вказаною адресою всією родиною чоловіка, де також проживали: мати чоловіка - ОСОБА_7 , батько чоловіка - ОСОБА_8 , сестра чоловіка - ОСОБА_9 , брат чоловіка - ОСОБА_10 . На теперішній час шлюбні відносини між сторонами припинені, у зв`язку із чим, починаючи з квітня 2021 року сторони проживають окремо, так як батьки позивача вигнали відповідачку з дому, не надавши можливості навіть зібрати свої речі належним чином та документи, у зв`язку із чим, вона вимушена була відновлювати паспортні документи. Між сторонами склались доволі неприязні стосунки на ґрунті сварок та конфліктів, що виникали під час спільного проживання. Починаючи з квітня 2021 року чоловік - ОСОБА_3 , забрав дитину до себе та утримує її без згоди відповідачки, не допускаючи останню до дитини. Крім того, батьки позивача - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 поводять себе неприязно та агресивно по відношенню до відповідачки, погрожуючи фізичною розправою, якщо вона буде намагатись прийти до дитини чи забирати її. Фактично відповідачку вигнали із місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; її паспортні документи, свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про шлюб, РНОКПП, документи про навчання - чоловік та його батьки утримують у себе, не даючи можливості забрати їх. А головне, відповідачці перешкоджають у доступі до її малолітньої дитини, яка потребує постійного догляду та уваги з боку мами. На теперішній час відповідачці достеменно не відомо чи знаходиться дитина у належних умовах, чи здійснюють за нею достатній догляд, чи годують її належним чином, чи надано їй медичний догляд за потреби, в якому вона стані. По-друге, у позові позивач зазначає, що відповідачка не приділяє належної уваги дитині та догляду, вживає алкогольні напої, залишається ночувати у інших чоловіків, грає в азартні ігри, тощо, що не знаходить свого підтвердження та не відповідає дійсності. Також, як вже зазначалось, позивач начебто має роботу та отримує дохід, що ним також жодними належними доказами не підтверджено та не доведено (не надано довідки про заробітну плату, про працевлаштування, декларацію про доходи), що ставить під сумнів його можливість утримувати дитину та надавати належний догляд. Тобто, посилання позивача на те, що він може самостійно забезпечити дитині належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку є необґрунтованими та не підкріплені жодними доказами.

В судовому засіданні представник позивача підтримав подану позовну заяву, вказав, що новий висновок органу опіки про доцільність визначення місця проживання дитини разом з матір`ю є необґрунтованим. Наразі відповідачка з дитиною виїхали за кордон та не дає спілкуватися з дитиною.

Відповідачка та її представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Представником відповідачки було подано до суду клопотання, відповідно до якого просила проводити судове засідання без її участі, у зв`язку з тим, що договір про надання правничої допомоги, який укладений між нею та відповідачкою припинений.

Представник третьої особи в судовому засіданні вказала, що підтримує висновок органу опіки від грудня 2023 року та вважає за доцільним визначити місце проживання дитини разом з матір`ю.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню по наступним підставам.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_11 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 13).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2022 року шлюбні відносини між позивачем та відповідачкою розірвано.

З того часу, малолітня ОСОБА_5 постійно проживала разом з батьком. Проте, з квітня 2024 року дитина разом з матір`ю виїхала за кордон.

В судовому засіданні були наданні пояснення свідком ОСОБА_12 , який є другом позивача. ОСОБА_12 було зазначено, що знає сім`ю, є кумом. Вказав, що відповідачка вела аморальний образ життя, коли дитині виповнився один рік, відповідачки з дитиною не було. Свідок ОСОБА_7 пояснила, що вони всі проживали разом, потом ОСОБА_13 набрала кредитів, кинула дитину та пішла з сім`ї. Два роки вона не звертала уваги на дитину. Дитина не хоче йти до мати.

Свідок ОСОБА_14 пояснив, що є батьком відповідачки. Вказав, що з початку, після розлучення, донька проживала у них, після цього зробила ремонт в квартирі, там і живе з чоловіком ОСОБА_15 . Дитину їй не віддавали та вона 1,5 роки не бачила дитину. Вона хороша матір. Свідок ОСОБА_16 пояснила, що вона бабуся відповідачки. Зазначила, що дитина агресивна після батька. Мати завжди купувала взуття, ходила по лікарням.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. ст. 141, 150 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини та зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Умовами повноцінного виховання дитини є постійний контакт з батьками, які згідно зі ст. 153 СК України мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч.1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно з частиною четвертою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження начального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Суд відзначає, що згідно вимог ч.1 ст. 161 СК України спір вирішується не з приводу встановлення адреси місця знаходження дитини, а з приводу проживання дитини з одним із батьків, які є вільними у виборі місця проживання та пересуванні в силу ст. 33 Конституції України, ч.ч.1, 6 ст. 29 ЦК України, ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та можуть мати одночасно кілька місць проживання (ч.6 ст. 29 ЦК України), і у такому разі особа здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором (ст. 6 Закону № 1382-IV), а наявність такої реєстрації не обмежує право особи на вибір іншого місця проживання.

В даному випадку між сторонами наявний спір про місце проживання дитини з одним із батьків.

Згідно зі ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.

Згідно зі ст. ст.18, 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Абзацом 2 ч.1 ст. 161 СК України передбачено, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Судом не встановлено жодних виняткових обставин, які б надавали можливість припускатись, що дитина має бути розлучена з матір`ю шляхом її постійного проживання разом із батьком в іншому від місцезнаходження матері місті.

Визначення місця проживання дітей із матір`ю не впливатиме на їхні взаємини з батьком, оскільки не позбавляє його прав і не звільняє від виконання батьківських обов`язків.

Відповідно до ч.2 ст.3, ст.4, ст.5 Конвенції про права дитини 20.11.1989 року, держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних та інших заходів для здійснення прав, визнаних у цій Конвенції. Держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов`язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім`ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

З огляду на введення воєнного стану в Україні, вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, першочерговим завданням держави є забезпечення її безпеки і права на життя

Отже, враховуючи норми Конвенції про права дитини щодо забезпечення її якнайкращих інтересів та безпеки і права на життя, приймаючи до уваги, що в умовах воєнного стану в Україні дитині безпечніше залишатись з матір`ю за кордоном, враховуючи права та інтереси малолітньої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, а також, дотримуючись балансу між її інтересами, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в інтересах дитини.

На час ухвалення судового рішення не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що проживання дитини з батьком буде мати більш позитивний вплив на дитину, ніж визначення місця проживання малолітньої доньки з матір`ю.

Судом встановлено, що рішенням Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради від 19 січня 2023 року №4/3-11 визначено за доцільне визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом з батьком ОСОБА_3 .

Проте, висновком Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради від 11 грудня 2023 року №4/3-317 визначено за доцільне визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом з матір`ю ОСОБА_4 .

Визначення місця проживання дитини із матір`ю не впливатиме на її взаємини з батьком, оскільки не позбавляє його прав і не звільняє від виконання батьківських обов`язків.

При цьому, проживання дитини з матір`ю за кордоном, з огляду на військовий стан в України, сприяє безпеці дитини та не суперечить їх інтересам.

З урахуванням викладеного, позивач в межах заявлених ним доводів та підстав позову не надав суду належних та допустимих доказів, що відповідач не створила і не може створити для дітей належні умови для проживання, їх виховання та розвитку, що б відповідало найкращим інтересам дитини.

При цьому, беручи до уваги ставлення сторін до своїх батьківських обов`язків, інтереси дитини, необхідність розвитку дитини в спокійному та стійкому середовищі, в атмосфері любові, емоційної стабільності та матеріальної забезпеченості, а також те, що визначення місця проживання дитини з одним з батьків не позбавляє другого можливості спілкуватися і брати участь у вихованні дитини, з огляду на інтереси дитини, які переважають над інтересами і бажаннями їх батьків, а також, беручи до уваги умови воєнного стану в Україні, які впливають на фактор безпеки для дитини, суд дійшов висновку, що позивач не довів обставин, які б свідчили про те, що визначення місця проживання дитини разом з ним буде відповідати їх найкращим інтересам.

Відтак, позов до задоволення не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 3, 19, 141, 160, 161 СК України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року), Декларацією прав дитини резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН, ст. ст. 3, 12, 13, 77, 81-82, 89, 229, 258-259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: Центральна адміністрація Дніпровської міської ради, Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради про визначення місця проживання дитини - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання (вказано в позовній заяві): АДРЕСА_2 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Центральна адміністрація Дніпровської міської ради, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44209446 , місцезнаходження: 49006, м. Дніпро, пр. Л. Українки, 65.

Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44017322, місцезнаходження: 49069, м. Дніпро, вул. Грушевського Михайла, буд. 70.

Суддя В.В. Самсонова