Рішення

від 26.11.2024 по справі 642/672/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"26" листопада 2024 р.

справа №642/672/24

провадження 2-др/642/26/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2024 року м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді - Бородіної О.В.,

з участю секретаря Брус М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ткачової В.С. про ухвалення додаткового рішення суду по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГПЛ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Манерко Лариса Миколаївна, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІМОІЛ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Газтрон трейд" про визнання договорів позики, договору застави недійсними та зобов`язання вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Ленінськогорайонного судум.Харкова від03.10.2024 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

30.10.2024 року до суду звернувся представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Ткачова В.С. з заявою про ухвалення додаткового рішення по справі, оскільки судом не було вирішено питання щодо відшкодування судових витрат на правову допомогу, про що було подано клопотання 02.10.2024 року.

Крім того, судом при ухваленні судового рішення не було вирішено питання щодо відшкодування судових витрат відповідачу ОСОБА_2 про що ним заявлялось у відзиві, та представником відповідача також подавалось клопотання 02.10.2024 року.

Згідно п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 4 ст.270ЦПКУкраїни у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Судом було призначено судове засідання для розгляду питання щодо відшкодування судових витрат.

Прдеставники позивача ТОВ «ГПЛ» - ОСОБА_3 та адвокат Чальцев Д.В. подали заперечення на ухвалення додаткового рішення по справі, посилаючись на те, що сторона позивача не отримувала доказів на підтвердження понесених судових витрат відповідачами, а також сторонами відповідачів не було зроблено заяву про подання доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Також посилались на порушення порядку подання заяви про ухвалення додаткового рішення, з якою сторона позивача не була ознайомлена.

У судовому засіданні представник позивача просив відмовити в ухваленні додаткового рішення. Крім доводів викладених у запереченнях щодо ухвалення додаткового рішення, також заперечевув щодо сум які відповідачі просять стягнути на відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки розмір цих витрат є значно завищеним.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник у судове засідання не прибули, просили проводити засідання за їх відсутністю.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Янковський С.А. у судовому засіданні просив ухвалити додаткове рішення та вирішити питання щодо стягнення з позивача понесених відповідачами витрат на правову допомогу.

Інші учасники у судове засідання не прибули, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, надавши правову оцінку встановленим фактам, приходить до наступного висновку.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявлялось у відзивах вимога про стягнення понесених ними судових витрат, та у відзивах, кожним окремо було вказано у відповідності до вимог п.8 ч. 3 ст. 178 ЦПК України, попередній1 (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, та які вони очікують понести у зв`язку із розглядом справи, а саме вказано (кожним окремо) суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000 грн., які відповідачі просили покласти на позивача.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

При цьому зміст позовної вимоги - це вимога позивача, якою є предмет позову. А предмет позову, як один з його елементів, це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої суд має ухвалити відповідне рішення.

Суд враховує, що процесуальний термін «пропорційно задоволені вимоги» передбачає, що якась частина вимог позивача не задоволена і вона ухвалена на користь відповідача.

Таким чином, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, слід покласти на позивача обов`язок відшкодування понесених судових витрат.

Статтею 59 Конституції Українивизначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з частиною 2статті 15 ЦПК Українипредставництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3статті 2 ЦПК України).

Відповідно достатті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно частини 1, пунктів 1, 4 частини 3статті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1-6статті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3статті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

За результатами розгляду справи відповідно до частин 1 - 2статті 141 ЦПК Українисудовийзбір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у звязку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом пяти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, як видно з матеріалів справи, відповідачами заявлялось разом із поданням відзиву , що у зв`язку із розглядом справи відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 планують понести судові витрати у зв`язку із розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу кожен у розмірі 50 000 грн.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Правничу допомогу відповідачу ОСОБА_1 здійснювала адвокат Ткачова В.С., відповідачу ОСОБА_2 адвокат Янковський С.А.

Через «Електронний суд» 02.10.2024 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Ткачовою В.С. було подано клопотання про стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 судових витрат на правову допомогу в розмірі 120000 грн. та гонорар успіху в розмірі 50000 грн.

На підтвердження понесених відповідачем ОСОБА_1 витрат на правову допомогу суду надано: копія ордеру на надання правової (правничої) допомоги, копію Договору про надання правової допомоги від 01.02.2024 року та додаткової угоди від 20.02.2024 року до Договору про надання правової допомоги від 01.02.2024 року, копії платіжних інструкцій по оплаті грошових коштів за надання правової допомоги по договору від 01.02.2024 року на загальну суму 120004 грн., звіт (Акт прийому передачі) до Договору про надання правової допомоги та додаткової угоди, у якому конкретизовано які саме послуги були надані.

02.10.2024 року також через «Електронний суд» було подано представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Янковським С.А. клопотання про стягнення з позивача на користь ОСОБА_2 судових витрат на правову допомогу в розмірі 120000 грн. та гонорар успіху в розмірі 50000 грн.

До клопотання на підтвердження витрат на правову допомогу ОСОБА_2 були надані копія Договору про надання правової допомоги від 17.07.2023 року та додаткової угоди від 22.02.2024 року до Договору про надання правової допомоги від 17.07.2023 року, довідка розрахунок № 08 про розмір коштів, що підлягають сплаті адвокатському об`єднанню «Альянс адвокатів» коштів протягом 45 днів від дати ухвалення судового рішення за надання правової допомоги по договору у фіксованому розмірі 120000 грн., та гонорар успіху у розмірі 50000 грн. (про що зазначено у Додатковій угоді від 22.02.2024 року), звіт (Акт прийому передачі) до Договору про надання правової допомоги та додаткової угоди, у якому конкретизовано які саме послуги були надані.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху».

При цьому при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення між ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвокатасуд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертійстатті 137 ЦПК України.

Таким чином, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, з позивача належить стягнути понесені відповідачами судові витрати на правничу допомогу.

При цьому суд також враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 141 ЦПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Як було зазначено вище, відповідачами у відзивах, які були подані 04.03.2024 та 05.03.2024 року відповідно, заявлено в попередньому (орієнтовному) розрахунку суму очікуваних судових витрат у розмірі 50000 грн., що значно менше ніж заявлено у клопотаннях про відшкодування понесених судових витрат на правничу допомогу. Проте, на той час вже відповідачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 вже були укладені договори про надання правової допомоги та додаткові угоди до них, в яких визначені фіксовані суми вартості надання правової допомоги та розмір гонорару успіху.

Отже, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти цієї справи у сукупності, суд дійшов висновку про часткове стягнення з позивача на користь відповідачів по 80 000,00 грн витрат на правничу допомогу кожному.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 141, 263-265, 268, 270, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГПЛ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Манерко Лариса Миколаївна, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІМОІЛ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Газтрон трейд" про визнання договорів позики, договору застави недійсними та зобов`язання вчинення дій.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГПЛ» (код ЄДРПОУ 33190684) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (і.н. НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГПЛ» (код ЄДРПОУ 33190684) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (і.н. НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) грн.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 26.11.2024 року.

Суддя О.В. Бородіна