Ухвала

від 13.11.2024 по справі 752/18899/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 752/18899/24

провадження №: 1-кс/752/8472/24

У Х В А Л А

13.11.2024 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання власника майна ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12024100010002631, відомості щодо якого внесені 02.09.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, про скасування арешту майна,-

В С Т А Н О В И В:

До слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва надійшло вказане клопотання, в якому адвокат просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23.09.2024 у справі №752/18899/24 (провадження №: 1-кс/752/7517/24), а саме з транспортного засобу марки - автомобіля марки «Volkswagen», моделі «Polo» реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , 2013 року випуску, бежевого кольору, який на праві власності належить ОСОБА_3 .

В обґрунтування поданого клопотання заявниця зазначила, що з 05.09.2024 у органу досудового розслідування було достатньо часу для проведення необхідних слідчих (розшукових) дій чи судових експертиз щодо вилученого зазначеного вище вказаного автомобіля, що свідчить про відсутність потреби у подальшому його зберіганні на спеціальному майданчику та обмеженні права власності ОСОБА_3 вказаним транспортним засобом, у зв`язку з цим вважає, що арешт майна підлягає скасуванню.

В судове засідання прокурор та власник майна - ОСОБА_3 не з`явились, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлялись належним чином. При цьому, ОСОБА_3 у поданому клопотанні просила розглянути вказане клопотання за її відсутності.

Слідчий суддя, дослідивши вказане клопотання та копії доданих до нього матеріалів, вважає необхідним відмовити у задоволенні клопотання, виходячи з наступного.

Слідчий суддя, дослідивши вказане клопотання та копії доданих до нього матеріалів, вважає необхідним відмовити у задоволенні клопотання, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).

Зокрема, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України), який застосовуються на підставі ухвали слідчого судді місцевого суду в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування (ст. 132 КПК України).

Зі змісту положень п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема: збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23.09.2024 у справі №752/18899/24 (провадження №: 1-кс/752/7517/24) накладено арешт на майно, яке вилучено в ході обшуку транспортного засобу марки «Volkswagen», моделі «Polo» реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , 2013 року випуску, бежевого кольору, яким фактично користується ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та власником якого являється ОСОБА_3 , зокрема на: автомобіль марки «Volkswagen Polo» реєстраційний номер НОМЕР_1 (бежевого кольору, номер кузова НОМЕР_2 ), з метою збереження речових доказів.

При цьому, постановою слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_5 від 05.09.2024 вилучене майно визнано речовим доказом в рамках кримінального провадження №12024100010002631.

Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Положеннями частини 1 стаття 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Таким чином, особа, що заявила клопотання про скасування арешту, повинна довести, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Під час розгляду клопотання та дослідження матеріалів клопотання встановлено, що досудове розслідування триває, а тому висновки власника майна про те, що у подальшому арешті майна відпала потреба, є безпідставними з огляду вище зазначене.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту.

Керуючись ст.ст. 170, 174, 372 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання власника майна ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12024100010002631, відомості щодо якого внесені 02.09.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, про скасування арешту майна - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1