Вирок

від 25.11.2024 по справі 948/377/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 948/377/24 Номер провадження 11-кп/814/1837/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

представника потерпілого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12024170450000157 за апеляційною скаргою прокурора Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_9 на вирок Машівського районного суду Полтавської області від 14.06.2024,

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гадяч, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, не працюючого, військовозобов?язаного, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 191 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов?язані з матеріальною відповідальністю на 1 рік.

Згідно ст. 75 КК України звільнено від призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік та покладено обов`язки на підставі ст. 76 КК України.

Вирішено питання щодо речових доказів, арешту майна, процесуальних витрат.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

05.03.2024 близько 20 год. 20 хв., ОСОБА_7 , працюючи водієм автотранспортних засобів 2-го класу колони автомобільної техніки № 1 цех технологічного транспорту і спеціальної техніки Полтавського відділення бурових робіт БУ «Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування» за яким закріплено автомобіль марки «АЦНГ-10-63221», державний номерний знак НОМЕР_1 та будучи ознайомленим з Робочою інструкцією водія автотранспортних засобів Філії Буров управління «Укрбургаз» Акціонерного товариства «Укргазвидобування»від 29.09.2020, за попередньою змовою із власником ОСОБА_10 , заїхав на територію, де зберігається сільськогосподарська техніка, за адресою: АДРЕСА_2 , де в подальшому умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, з паливного баку ввіреного йому службового автомобіля, знявши пластикову пломбу, за допомогою електричного насосу із приєднаним гумовим шлангом почав зливати у металеву бочку дизельне пальне.

Проте, зливши 200 літрів дизельного пального, вартістю 7855 грн. 68 коп., був помічений головним фахівцем відділу забезпечення безпеки філії БУ «Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування» ОСОБА_8 , тому кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок у зв?язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 191 КК України 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов?язані з матеріальною відповідальністю строком 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням обов?язків, відповідно до ст. 76 КК України.

Дослідити долучені до матеріалів кримінального провадження характеризуючі матеріали.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що звільняючи обвинуваченого від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, місцевий суд не зазначив від відбування якого саме покарання основного чи додаткового має бути звільнено обвинуваченого.

Інші учасники провадження вирок не оскаржували.

Заслухавши доповідача,прокурора тапредставника потерпілогов підтримкуподаної апеляційноїскарги,обвинуваченого,який просиввирок судузалишити беззмін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 191 КК України, ніким із учасників провадження не оспорюється, докази стосовно фактичних обставин кримінального провадження місцевим судом на підставі ч.3 ст.349 КПК України не досліджувались.

При призначенні покарання суд першої інстанції виконав вимоги закону, передбачені ст.ст. 50, 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким; особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; наявність обставин, які пом`якшують покарання (щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину) та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Також суд врахував, що ОСОБА_7 не є суспільно небезпечною особою, вперше притягується до кримінальної відповідальності, обставини вчинення кримінального правопорушення та думку представника потерпілого, який не наполягав на призначенні суворого покарання

За таких обставин колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому покарання у межах санкції відповідної статті з урахуванням вимог ч. 3 ст. 68 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Крім того, рішення суду першої інстанції про можливість виправлення ОСОБА_7 без відбування покарання з урахуванням викладеного вище та висновку органу пробації відповідно до якого ризик вчинення ОСОБА_7 повторного кримінального правопорушення є середнім та виправлення обвинуваченого можливе без його позбавлення чи обмеження волі, відповідає вимогамст. 75 КК України.

Разом з тим, доводи прокурора в апеляційній скарзі про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні ОСОБА_7 покарання, є слушними.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 75 КК України та абз. 1 п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», вбачається, що звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком можливо осіб, яким призначено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі та позбавлення волі.

Крім того, як вбачається з висновку ВС у постанові №761/22398/17 від 02.09.2020, звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання за ст.75 КК не допускається.

Також, при звільненні з випробуванням від відбування основного покарання суд може призначити додаткові покарання, а саме штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Додаткові покарання підлягають реальному виконанню, про що суд зазначає у резолютивній частині вироку.

Таким чином, у даному випадку підстави для звільнення ОСОБА_7 від відбування додаткового покарання з іспитовим строком відсутні, тому обвинуваченому необхідно призначити додаткове покарання, яке підлягає реальному виконанню.

Згідно зі ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, на підставі ст. 413 цього Кодексу, є, зокрема, неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.

Відповідно до ч. 1 ст.420КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок, зокрема, у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

З урахуванням викладеного, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з ухваленням в цій частині нового вироку, а апеляційна скарга прокурора задоволенню.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Машівського районного суду Полтавської області від 14.06.2024, щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання.

Ухвалити вцій частиніновий вирок,яким призначити ОСОБА_7 покарання зач.2ст.15ч.4ст.191КК Україниу вигляді5років позбавленняволі з позбавленням права обіймати посади, пов?язані з матеріальною відповідальністю строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_7 протягом іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання, роботи, або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.

СУДДІ:

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4