Постанова

від 26.11.2024 по справі 639/4160/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 639/4160/23 Головуючий суддя І інстанції Труханович В. В.

Провадження № 22-ц/818/2523/24 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: надання послуг

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,

розглянув у порядкуписьмового провадженнябез повідомленняучасників справиапеляційну скаргуТоваристваз обмеженоювідповідальністю«Жилсервіс» на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 квітня 2024 року, по цивільній справі № 639/4160/23, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату послуг з управління багатоквартирним будинком,

в с т а н о в и в:

Товариствоз обмеженоювідповідальністю«Жилсервіс» улипні 2023року звернулосяз позовомдо ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату послуг з управління багатоквартирним будинком.

Позовна заява мотивована тим, що з 22 лютого 2006 року власником квартири АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_1 .

Вказано, що зазначена квартира знаходиться у багатоквартирному житловому будинку, утримання та експлуатацію якого здійснює ТОВ «Жилсервіс», та відповідно є управителем на цьому будинку.

Згідно п. 1 публічного Договору приєднання про надання послуг з управління багатоквартирним будинком розташованим за адресою: АДРЕСА_2 управитель зобов`язується надавати послугу з управління багатоповерховим будинком, а співвласник зобов`язується оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства, умовами цього договору, кошторисом витрат на утримання будинку та прибуткової території. Перелік послуг та витрати за послугу з управління багатоквартирним будинком по АДРЕСА_2 , має місто у належним чином погодженим кошторисі до протоколу від 04 вересня 2018 року. Кошторис витрат за послугу з управління багатоквартирним будинком по АДРЕСА_2 , крім того узгоджений Департаментом житлового господарства Харківської міської ради.

Зазначено, що ТОВ «Жилсервіс» належним чином та сумлінно виконує зобов`язання щодо обслуговування житлового багатоквартирного будинку та утримання прибуткової території і споруд. Так, з 31.07.2020 по 31.07.2023 відповідач не оплатив суму 38907,28 грн. за належне управління багатоквартирним будинком, яка склалася згідно з діючими тарифами у повній відповідності до кошторису витрат за послугу з управління багатоквартирним будинком по АДРЕСА_2 , що підтверджується сальдо квартплати по особистому рахунку № НОМЕР_1 у відношенні кв. АДРЕСА_1 .

Також позивач просив стягнути суму відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 3503,55 грн., суму інфляційних збитків у розмірі 20517,77 грн.

На підставі вищевикладеного, ТОВ «Жилсервіс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у сумі 62928,60 грн. за період з 31.07.2020 по 31.07.2023 та відшкодувати сплачений за подачу позову судовий збір.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 18.04.2024 відмовлено у задоволенні позову.

Ухвалою цього ж суду від 24.04.2024 виправлено описку у вищевказаному рішенні суду.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, директор Товариства зобмеженоювідповідальністю«Жилсервіс» ОСОБА_2 просить в апеляційній скарзі скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду безпідставне, необґрунтоване, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Вказав, що суд не надав належної оцінки наданим до позову документам, якими підтверджується, що перелік даних позивачем послуг стосується утримання будинків споруд та прибудинкових територій по АДРЕСА_2 , які нараховуються за 1 кв.м. загальної площі. Суд помилково не взяв до уваги наданих позивачем договори, які були укладені ТОВ «Жилсервіс» з АТ «Харківобленерго», ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 ,ФОП ОСОБА_5 ,Медик ППДТОВ,ТОВ ЮТАЛІФТ,КСП «Харківміськліфт»та ТОВ «Вертикаль-М-98», карткирахунки ПРАТ«Харківенергозбут», ТОВ«Вертикаль-М-98»,Медик ППДТОВ, ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_3 , ТОВ «Укренергокомплекс-2 НВП», АТ «Харківобленерго», ТОВ ЮТА ЛІФТ, КСП «Харківміськліфт» про нарахування за адресою по АДРЕСА_2 ; акти виконаних робіт до цих договорів.

Зазначено, що ТОВ «Жилсервіс» до 10 числа поточного календарного місяця, направляє на адресу кожного власника квартири обґрунтовану квитанцію з даними про нараховані платежі та стан заборгованості за кожним окремим особистим рахунком. Однак, відповідач діє недобросовісно та ігнорує покладений на нього обов`язок щодо сплати коштів за належне утримання багатоквартирного будинку і споруд та прибудинкової території, тому у нього наявна заборгованість.

Також вказано, що суд вважав недоведеним перелік наданих позивачем послуг, однак не витребував у позивача рахунки по нарахування квартплаті для повного і всебічного розгляду справи, хоча вказані рахунки за період з 31.07.2020 по 31.07.2023 року є позивача, а тому вони додаються до апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Вказав, що висновки суду про недоведеність позову є законними та обґрунтованими і доводами скарги не спростовуються, заперечує проти залучення до справи вказаних квитанцій, які на його думку є неналежними і недопустимими доказами, за відсутності визначених у ст. 367 ЦПК України виняткових підстав для цього.

Частинами 1, 3 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову за недоведеністю, суд першої інстанції вказав наступні мотиви. У наданому позивачем розрахунку заборгованості не зазначено складові щомісячно нарахованої суми, не зазначено, які саме послуги були надані, вартість кожної послуги, підстави для проведення перерахунку, за який вид послуги проведено перерахунок, в якому розмірі.

Крім того, представником позивача до позовної заяви надано структуру внесків на послуги з утримання будинків і споруд та прибуткових територій по АДРЕСА_2 .

Однак, перелік даних послуг стосується утримання будинків і споруд та прибуткових територій по АДРЕСА_2 , які нараховуються за 1 кв. метр загальної площі. При цьому суд зазначає, що розрахунку по квартирам відповідача з урахуванням їх площі, переліку наданих послуг та їх вартості, суду надано не було.

Крім того,на виконанняухвали судупро витребуваннядоказів,стороною позивачабули наданідоговори,укладені ТОВ«Жилсервіс» зАТ «Харківобленерго»,ФОП ОСОБА_3 ,ФОТ ОСОБА_4 ,ФОП ОСОБА_5 ,Медик ППДТОВ,ТОВ ЮТАЛІФТ,КСП «Харківміськліфт»та ТОВ«Вертикаль-М-98»,картки рахункиПРАТ «Харківенергозбут»,ТОВ «Вертикаль-М-98»,Медик ППДТОВ,ФОП ОСОБА_5 ,ФОТ ОСОБА_4 ,ФОП ОСОБА_3 ,ТОВ «Укренергокомплекс-2НВП»,АТ «Харківобленерго»,ТОВЮТА ЛІФТ,КСП «Харківміськліфт» про нарахування за адресою по АДРЕСА_2 ; акти виконаних робіт до договорів.

Однак, вищевказані докумети не є належними доказами, оскільки не доводять обставин, які відносяться до предмету доказування у даній справі, а саме об`єм наданих відповідачу послуг та їх вартість, підстави перерахунку.

Отже, стороною позивача не надано належних, допустимих, достатніх доказів надання відповідачу повного обсягу послуг з управління багатоквартирним будинком, за що нарахована оплата, яка на їх думку підлягає стягненню.

В той же час відповідач заперечує надання йому послуг ТОВ «Жилсервіс», посилаючись на неможливість використання квартири за її призначенням з вини забудовника, та невиконання судового рішення щодо усунення будівельних недоліків.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду.

Судом встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 131,5 кв.м, житловою площею 72,7 кв.м. (а.с. 5).

Вищевказана квартира знаходиться в багатоквартирному житловому будинку, безпосередньо утриманням, експлуатацією та управлінням яким займається ТОВ «Жилсервіс» на підставі Договору про управління житлового будинку від 01.10.2006 року, укладеного позивачем з забудовником АТ «Агросервіс - Україна», та відповідно є управителем цього будинку, ТОВ «Жилсервіс» прийняло цей будинок згідно акту приймання-передачі та забезпечує його постійну та належну експлуатацію відповідно до закону (а.с.117-119), також на підставі рішення прийнятого та засвідченого протоколом № 1 від 21 березня 2017 року загальних зборів співвласників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 6-8).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, щокожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник маєправо вчинятищодо свогомайна будь-якідії,які несуперечать закону,власність зобов`язує.А отже,власники майназобов`язані утримуватимайно,що йомуналежить,якщо іншене встановленодоговором абозаконом,ст.322ЦК України.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Отже, участь кожного співвласника у витратах пов`язаних з управлінням утриманням та збереженням спільного майна передбачає необхідність несення витрат, які є необхідними для підтримки спільного майна у належному стані.

Отже, за змістом вказаних норм матеріального права обов`язок відповідача по утриманню належної йому на праві власності квартири презюмується, а тому при доведеності позивачем факту надання послуг відповідач має довести виконання свого обов`язку.

Суд першої інстанції на вказані норми матеріального права не звернув уваги та помилково вважав недостатніми надані позивачем докази на підтвердження надання послуг відповідачеві, який у свою чергу цих доказів та наданого позивачем розрахунку суми позову належними і допустимими доказами не спростував.

Відповідно до вимог статті 67 Житлового кодексу України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно із положеннями статті 68 Житлового кодексу України, наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Згідно статті 162 Житлового кодексу України, плата за комунальні послуги у жилому приміщенні, що належить громадянинові, береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами, у строки визначені угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV(який діяв на момент виникнення відповідних правовідносин між сторонами), балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII(який введено в дію з 01.05.2019) не містить поняття «балансоутримувача», натомість визначає лише «управителя багатоквартирного будинку», згідно якого це фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Відповідно до Переліку послуг та витрати за послугу з управління багатоквартирним будинком по АДРЕСА_2 , затверджений Протоколом загальних зборів співвласників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку за місцем знаходження : АДРЕСА_2 від 04 вересня 2018 року (а.с. 9-10).

Так, структура внесків на послуги з утримання будинків і споруд та прибуткових територій по АДРЕСА_2 , загальний внесок за 1 кв. м загальної площі, грн.. 6,267, у т.ч. прибирання сходових кліток-0,781, прибирання прибуткових територій 0,814, вивезення побутових відходів 0,497, технічне обслуговування ліфтів 0,586, технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем теплопостачання житлового будинку 0,569, технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем гарячого водопостачання житлового будинку 0,281, технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем електромереж житлового будинку 0,171, технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем холодного водопостачання житлового будинку- 0,413, технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем водовідведення житлового будинку 0,251, дератизація, дезінсекція 0, 035, обслуговування димовентиляційних каналів 0,024, поточний ремонт конструктивних елементів 0,619, прибирання снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду, протиожеледними сумішами 0,026, освітлення місць загального користування 0,605, енергопостачання ліфтів 0,595 (а.с. 11).

Як вбачається з відомості нарахувань та сплати за послуги з управління багатоквартирним будинком, відповідач має особистим рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.14).

З вищевказаних документів вбачається, що ТОВ «Жилсервіс» зобов`язався надавати житлово-комунальні послуги власникам квартир у відповідності до технічних стандартів, норм чинного законодавства з урахуванням тарифів які визначені у структурі тарифів, а саме: прибирання при будинкової території, прибирання сходових кліток, вивезення побутових відходів, вибирання підвалів, технічних поверхів та покрівлі, здійснення технічного обслуговування ліфтів, здійснення технічного обслуговування внутрішньо будинкових систем, дератаризація, дезінсекція, надання послуг з обслуговування димовенталяційних каналів, здійснення ремонту конструктивних елементів внутрішньобудинкових систем, що розміщені на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території, проведення освітлення місць загального користування, контролювання енергопостачання ліфтів, а також надання інших послуг, які необхідні для належного управління та обслуговування будинків, тощо.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», управитель це особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору.

Відповідно п. 1 публічного Договору приєднання про надання послуг з управління багатоквартирним будинком розташованим за адресою: АДРЕСА_2 - управитель зобов`язується надавати послугу з управління багатоповерховим будинком, а співвласник зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства, умовами цього договору, кошторисом витрат на утримання будинку та прибудинкової території.

Отже, на сьогоднішній день позивач по справі є управителем житлового фонду будинку АДРЕСА_2 , власником квартири АДРЕСА_4 в якому є відповідач.

Відповідно до Протоколу №1 загальних зборів співвласників житлового будинку і нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , від 21 березня 2017 року та Протоколу від 04 вересня 2018 року, збільшено та встановлено розмір витрат з управління та утримання будинку, спорудами та прибудинкової території у розмірі 6,267 грн за 1 кв.м. загальної площі у квартирі у даному будинку.

Відомостей про оскарження чи визнання недійсним, ані рішення загальних зборів співвласників будинку АДРЕСА_2 , затвердженого даним протоколом, ані Договору від 01.10.2006 року, ані додаткової угоди від 01.01.2011 до договору про здійснення управління житлового будинку від 01.10.2006, матеріали справи не містять.

Відповідач також не надав доказів про невідповідну якість наданих позивачем послуг, або про непридатність належного йому на праві власності житла до експлуатації.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

3. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За приписами п. 2 ч. 1ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV(який діяв на момент виникнення відповідних правовідносин між сторонами), Постанови Кабінету Міністрів України від 02.05.2009 № 529 «Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» (яка діяла на момент виникнення відповідних правовідносин між сторонами) таПостанови Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 № 712 «Про затвердження Правил надання послуг з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком»позивач зобов`язався надавати житлово-комунальні послуги для мешканців будинку з прибирання прибудинкової території, прибирання сходових кліток, вивезення побутових відходів, прибирання підвалів, технічних поверхів та покрівлі, технічне обслуговування ліфтів, технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем, дератизацію, дезінсекцію, послуги з обслуговування димовентиляційних каналів, ремонт конструктивних елементів внутрішньобудинкових систем, що розміщені на закріпленій в установленому порядку прибудинкової території, освітлення місць загального користування, енергопостачання ліфтів, а також надає інші послуги, які необхідні для належного управління та обслуговування будинків.

У відповідності до положень п. 5 ч. 3 ст. 20 вищевказаного Закону, споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 32 зазначеного Закону, плата за житлово-комунальні послуги нараховуються щомісячно.

Проте, відповідач, в порушення вимог закону, за надані послуги не сплачував, що призвело до заборгованості.

З наданого позивачем рахунку вбачається, що з липня 2020 по липень 2023 року відповідачу щомісячно нарахована оплата в розмірі з липня 2020 по січень 2022 року - по 758,76 грн., лютий 2022 року 661,73 грн., березень 2022 року 245,51 грн., квітень 2022 року 158,69 грн., травень 2022 року 287,59 грн., червень 2022 року 660,33 грн., липень 2022 579,85 грн., серпень 2022 року - 591,63 грн., вересень 2022 року 473,05 грн., жовтень 2022 року 533,89 грн., листопад 2022 року по лютий 2023 року у розмірі 662,76 грн., березень 2023 року 642,64 грн., квітень травень 2023 року 662,76 грн., червень-липень 2023 року 705,23 грн.

Вказаних доказів відповідач належними і допустимим доказами не спростував.

Статтею 322 ЦК Українипередбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.ст.525,526,530 ЦК Українизобов`язання мають виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за виконання грошового зобов`язання.

Частиною першоюстатті 509 ЦК Українивстановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст.625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюютьсяГлавою 63 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст.901, ч. 1 ст.903ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Отже, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав та обов`язків сторін, на боржника покладено певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому відповідає право вимоги кредитора (ч. 1ст. 509 ЦК України) вимагати сплати грошей за надані послуги.

Таким чином, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

У відповідності до положень, передбачених п. 5 ч. 3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV(який діяв на момент виникнення відповідних правовідносин між сторонами) та п. 5 ч. 2ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017№ 2189-VIIIспоживач зобов`язаний своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання по оплаті за надані послуги ОСОБА_1 нараховані інфляційні витрати за час прострочення у загальній сумі 20517,77 грн., а також три відсотки річних від простроченої суми у загальному розмірі 3503,55 грн., які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Жилсервіс».

Відповідно до наведеної норми ст. 11 ЦК України та між позивачем та відповідачем існують відносини, що породжують цивільні права та обов`язки, оскільки позивач надає житлово-комунальні послуги, а саме послуги по утриманню спільного майна багатоквартирного будинку АДРЕСА_5 , зокрема прибирання прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо будинкових систем, утримання ліфтів тощо, а відповідач ними користується. Доказів на спростовування останнього факту відповідач до суду не надала.

Вказав, що позивач надав відповідачу житлову послугу, ці на яку відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 10, п. 5 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначені загальними зборами співвласників житлового будинку від 21.03.2017, яке є чинним та яким було визнано позивача управителем.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком, тому посилання відповідача в цьому контексті на постанову КМУ № 869 від 01 червня 2011 року неправомірно.

Відповідач не спростовував наведений позивачем розрахунок заборгованості та не надав свого розрахунку.

Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, - до такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 у справі № 910/15085/16).

Відповідач всупереч порядку, визначеного ст. 27 Закону України «Про ЖКП», п.п. 45-50 правил надання послуг з управління багатоквартирним будинком, затв. Постановою КМ України від 05.09.2018 № 712, не склав відповідного Акту щодо ненадання йому послуг.

Крім того, відповідност.9 Закону України «Про житлово- комунальні послуги»: Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Вищевказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у аналогічній за обставинами справі № 6-2951цс15.

З урахуванням норми ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скарги про те, що відсутні підстави для стягнення заборгованості за послуги з огляду на те, що відповідач не отримує послуги, оскільки відповідачем в порушенням вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України не було доведено того факту, що ними фактично не отримувались або отримувались не в повному обсязі чи неналежної якості зазначені послуги.

Статтею 14 Закону № 2189-VIII передбачено поділ житлово-комунальних послуг залежно від порядку затвердження цін тарифів. Затвердження цін та тарифів на житлово-комунальні послуги віднесено до повноважень органу місцевого самоврядування; за статтею 32 цього Закону плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, а розмір плати розраховується, виходячи з розміру встановлених цін (тарифів) та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідачем всупереч процесуального обов`язку, ст.ст. 12, 81 ЦПК України, не було спростовано наявного у справі розрахунку заборгованості, наданого позивачем, та не було надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, ст.ст. 76-80 ЦПК України, на його спростування.

Судом встановлено, що позивач ТОВ «Жилсервіс» добросовісно виконує взяті на себе зобов`язання щодо обслуговування житлового будинку та утримання прибудинкової території, тобто фактично надає відповідачу зазначені послуги та, відповідно суд приходить до висновку про існування між сторонами фактичних договірних відносин. Факт надання таких послуг не спростовано й відповідачем. Крім того відповідно дост. 614 ЦК Україниособа звільняється від відповідальності за невиконання зобов`язання лише в тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні такого зобов`язання.

Аналогічна правова позиція висловлена Судовою Палатою у цивільних справах Верховного Суду України при розгляді справи № 6-6ц13.

Оскільки відсутності своєї вини у порушенні спірного зобов`язання відповідачем не доказано, зазначені послуги позивачем надавалися, підстави звільнення відповідача від сплати боргу за утримання будинків і споруд та прибудинкової території за цим позовом відсутні.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він відмовився від послуг позивача, або надання таких припинено, або позивачем допущено порушення при наданні житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

Частинами 4, 5, 8 ст. 83 ЦПК України передбачено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Виходячи з наведених норм ст.ст. 83, 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не приймає наданий до апеляційного суду квитанції по особовому рахунку відповідача (а.с. 58-95 т.2).

Разом з тим, відповідач не довів суду, що він сплатив за надані йому послуги про управління будинком, або про наявність у нього обґрунтованих претензій щодо якості наданих ТОВ «Жилсервіс» послуг, до суду належних і допустимих письмових доказів з цього приводу на підтвердження заперечень відповідача не було надано. Той факт, що у квартирі він не мешкає, не звільняє власника від обов`язку сплачувати за надані позивачем послуги по управлінню будинку, оскільки власність зобов`язує до її належного утримання, ч. 4 ст. 319, ст. 322 ЦК України.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку, що відповідно до п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову та апеляційної скарги.

Керуючись ст. 367, 369, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилсервіс» - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 18 квітня 2024 року- скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату послуг з управління багатоквартирним будинком задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилсервіс» (код ЄДРПОУ 31939846) заборгованість за оплату послуг з управління багатоквартирним будинком за період з 31.07.2020 по 31.07.2023 у розмірі 38907 грн 28 коп., інфляційні витрати за час прострочення у загальній сумі 20517,77 грн., три відсотки річних від простроченої суми у загальному розмірі 3503,55 грн., а всього 62928 грн 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилсервіс» витрати по сплаті судового збору за подання позову 2684 грн 00 коп., та за подання апеляційної скарги 4026 грн 00 коп., а всього - 6710 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття , і може бути оскаржена протягом 30 днів після отримання її повного тексту лише у визначних п.2 ч.3 ст.389ЦПК України випадках.

Повний текст судового рішення складений 26 листопада 2024 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегії Ю.М.Мальований.

О.Ю.Тичкова.