Вирок

від 26.11.2024 по справі 225/67/22

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 225/67/22

Провадження № 1-кп/206/301/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2024 Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро в режимі відеоконференції кримінальне провадження під №12021050000000835, відомості про яке внесені 21 листопада 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Слов`янська Донецької області, громадянина України, з середньо спеціальною освітою, розлученого, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, працює на ПП «Науково-виробнича фірма «Поиск»», на посаді водія, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5

представника потерпілого ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_3

цивільного відповідача 1 ОСОБА_7

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , 20.11.2021 приблизно о 13 годині 30 хвилин, в світлий час доби, водій ОСОБА_3 , керуючи на достатніх правових підставах технічно справним транспортним засобом - спеціалізованим вантажним фургоном марки «KRASZ» моделі «M43AFP», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під`їхав до прилеглої території продовольчого кіоску торгового центру, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де зупинився та почав здійснювати розвантаження товару. Цього ж дня, о 13 годині 57 хвилин по прилеглій території біля продовольчого кіоску торгового центру, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , рухалась пішохід ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка обійшла припаркований спеціалізований вантажний фургон марки «KRASZ» моделі «M43AFP», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з правого боку, після чого стала рухатись перед його кабіною, віддаляючись від неї у протилежному напрямку.

В цей же час, о 13 годині 57 хвилин водій спеціалізованого вантажного фургона марки «KRASZ» моделі «M43AFP», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 , завершивши розвантаження та сівши за кермо фургону, завів двигун, і діючи в порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, який регламентує: п. 10.1 - Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, діючи з необережності, проявляючи злочинну недбалість, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, не маючи перешкод технічного характеру, не переконавшись, що це буде безпечно і не створить небезпеки іншим учасникам руху, почав здійснювати рух прямо, в напрямку пішохода ОСОБА_8 , яка знаходилась на лінії його руху, перед кабіною керованого ним транспортного засобу, в результаті чого в ході руху правою передньою частиною кузова спеціалізованого вантажного фургона марки «KRASZ» моделі «M43AFP», реєстраційний номер НОМЕР_1 скоїв на неї наїзд. В момент первинного контакту з вказаним транспортним засобом пішохід ОСОБА_8 знаходилась у вертикальному положенні та була звернута до нього задньою поверхнею тіла, після цього мало місце падіння на дорожнє покриття обличчям вниз та переїзд колесами через нижні кінцівки.

В результаті вказаної ДТП пішохід ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді сполученої травми тіла - поширеної скальпованої рани правого стегна та гомілки з відшаруванням м`яких тканин, перелому голівки та верхньої третини правої малої гомілкової кістки, зовнішньої кісточки правого гомілково-ступневого суглобу, саден обличчя, синців кінцівок. Зазначені ушкодження стосовно до живих осіб мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя. Причиною смерті ОСОБА_8 став важкий травматичний шок, зумовлений наявністю вище зазначеної травми. Настання смерті ОСОБА_8 знаходиться у прямому зв`язку із отриманими тілесними ушкодженнями. Смерть ОСОБА_8 настала 20.11.2021 в лікувальному закладі - КНП «ЦМЛ» м. Торецьк о 16 годині 30 хвилин. Допущені водієм ОСОБА_3 порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та суспільно небезпечними наслідками у вигляді смерті ОСОБА_8 . Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, визнав у повному обсязі, підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті, щиро розкаявся у скоєному. Разом з тим суду показав, що працює водієм у ПП « Наукова -виробнича фірма «Поиск». Водійський стаж рахується з 1996 року. Того дня 20.11.2021 в обідній час він разом з експедитором привезли товар до магазину, розташованого по АДРЕСА_2 , моросив невеликий дощ, але видимість була добра. Під?їхали до магазину та розгрузили товар. Після чого стали виїжджати з двору, він подивився в бокові дзеркала автівки та впевнившись, що нікого не має, продовжив рух. Оскільки в цей час переднє колесо автівки потрапило в яму, машину нахилило, він трішки добавив газу аби виїхати з ями, і в цей час почув галас на вулиці, кричали люди. Він подивився у дзеркало заднього виду автівки та побачив, що під колесом його автівку знаходилась потерпіла. Після чого він одразу підбіг до потерпілої та почав надавати першу медичну допомогу. Прохожі люди викликали карету «швидкої» допомоги, яку чекали приблизно 40 хв. Він весь час розмовляв з потерпілою, намагався привести її до тями, підносив нашатир. Потім приїхали співробітники поліції, хто їх викликав йому не відомо. Потерпіла була госпіталізована до лікарні у свідомому стані. Він також їздив до лікарні, щоб дізнатися стан потерпілої. ОСОБА_8 в лікарні він не бачив, але зустрівся там з її сином. Останньому у лікарні він дав грошей, щоб якось допомогти. Також він надавав грошові кошти на похорони потерпілої та в подальшому, приблизно у сумі 65 000 грн., про що є розписка надана потерпілим. Раніше учасником ДТП він не був. Дуже шкодує про скоєне. Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 суду показав, що очевидцем події він не був, всі події йому відомі зі слів. Підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті. Разом з тим вказав, що після смерті батька ОСОБА_10 12.12.2020 року, він переїхав жити до ОСОБА_8 , оскільки остання дуже перхворіла на ковід і тривалий час перебувала в лікарні, почгано себе почувала та потребувала сторонньої допомоги. З ОСОБА_11 у нього склалися дуже тісні родинні стосунки. Оскільки остання виховувала його з ОСОБА_12 він проживав з батьком і зі своєю мачухою доки не виріс і не виявив бажання створити родину. 20.11.2021 йому зателефонувала сусідка і повідомила, про те, що його мачуха ОСОБА_8 в лікарні, оскільки її збила автівка. Коли йому зателефонувала сусідка він перебував у черзі на СТО, однак відразу покинув чергу і поїхав на місце пригоди. Де побачив мачуху яка була у свідомості і стонала, проте не розмовляла. Обвинувачений перебував поруч та намагався надавати допомогу. Він супроводжував карету «швидкої» допомоги з ОСОБА_11 до лікарні, купував ліки та перебував там. В результаті дорожньо-транспортної пригоди його мачуха від завданих ДТП травм під час проведення операції загинула. Обвинувачений ОСОБА_3 приїздив до лікарні та надавав йому грошові кошти у розмірі 10 000 грн. на відшкодування шкоди, потім останній також надавав гроші на відшкодування шкоди. Всього ОСОБА_3 відшкодував завдану моральну шкоду у розмірі 65000 грн. Цивільний позов заявлений до ПП «Науково-Виробнича фірма «ПОИСК» та страхової компанії ПАТ «СГ «ТАС» підтримує в повному обсязі. Просить до обвинуваченого ОСОБА_3 не застосовувати покарання пов`язане з побавленням волі.

Крім вищезазначених показів обвинуваченого, потерпілого, винність обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засідання письмовими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження, а саме.

Наказом № 137 К від 18.05.2020 та Наказу № 54 від 21.08.2020 виданого приватним підприємством «Науково-Виробнича Фірма «Поиск» (т. 2 а.с.101,103), відповідно до якого ОСОБА_3 прийнято на посаду водія з 19.05.2020 до структурного підрозділу «м. Словянськ» до відділу доставки товару, з окладом відповідно до штатного розпису. З 21.08.2020 закріплено за працівником ПП «Науково-Виробнича Фірма «Поиск» ОСОБА_3 службовий автомобіль марки «KRASZ» моделі «M43AFP», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 20.11.2024 з план-хемою та фототаблицею до нього (т. 2 а.п. 30-45), за участю понятих та ОСОБА_3 , відповідно до якого встановлено, що огляд проведено одразу після дорожньо-транспортної та пригоди оглянуто ділянку дороги, де трапилась пригода, а саме від буд. АДРЕСА_3 до буд. 30 по АДРЕСА_2 з лівої сторони відносно входів до під`їздів. Обстановка на місці ДТП до початку огляду не змінювалась. Огляд здійснювався при похмурій погоді в дощ під час денного освітлення,видимість в світлий час доби не обмеженна, дорога покрита асфальтобетоном, стан покриття мокрий із вибоїнами. Положення транспортних засобів на місці пригоди є наступним: автомобіль марки «KRASZ» моделі «M43AFP», реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходиться на прилеглій території до будинку АДРЕСА_2 . Навколо даної прилеглої території знаходяться наступні будівлі: буд. 30 по вул. Дружби, ліворуч якої розташовано продовольчий кіоск магазин «Проспект». Навпроти буд. 30 знаходиться продовольчий ринок та торгівельний центр. Автомобіль марки «KRASZ» моделі «M43AFP», реєстраційний номер НОМЕР_1 розташований з лівого боку від буд. № 30 по вул. Дружби, в його напрямку. Праве переднє колесо авто знаходиться на відстані 8 м. до буд. № 30 по вул. Дружби. Заднє праве колесо-11,2 м. до буд. 30 та 20 м. до кіоску, що розташований між буд. 30 та магазином «Проспект». Сліди шин вісутні, сліди гальмування також. Протоколом огляду трупа від 20.11.2024 з фототаблицею до нього (т.2 а.п.46-50), відповідно до якого встановлено, що оглянуто труп громадянки ОСОБА_8 . На трупі виявлено видимі тілесні пошкодження: обширна рвана рана від с/з правого стегна до с/з правої гомілки розміром 40х15 см. Набряки та крововиливи у н/з обох гомілок. Патологічна рухомість кісток тазу та обох стегон.

Копією свідоцтва про смерть від 22.11.2024 серії ІІ-НО № 193553 (т. 2 а.п. 51), виданим Торецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), згідно з яким ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 80 років, місце смерті м. Торецьк, Донецької області, про що у актовий книзі зроблено запис № 1154.

Висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_8 1941 р.н. від 17.12.2021 під №92 (т.2 а.п. 52-55), встановлено, що при надходженні у лікарню та при дослідженні трупа була виявлена сполучена травма тіла - поширена скальпована рана правого стегна та гомілки з відшаруванням м?яких тканин, переломи голівки та верхньої третини правої малої гомілкової кістки, зовнішньої кісточки правого гомілково-ступневого суглобу; садна обличчя, синці кінцівок, виражені явища травматичного шоку.

Дані ушкодження утворилися від контакту з тупими предметами, якими могли бути виступаючи частини рухомого вантажного автомобіля, а також при подальшому падінні на дорожнє покриття та переїзду колесом (колесами) автомобіля на рівні нижніх кінцівок, що могло мати місце у час, та за обставин, зазначених у постанові. Враховуючи характер та локалізацію виявлених на тілі потерпілої тілесних пошкоджень, вважаю, що найбільш вірогідно в момент первинного контакту з автомобілем потерпіла знаходилася у вертикальному положенні, та була звернута до нього задньою поверхнею тіла. Після цього мало місце падіння потерпілої на дорожнє покриття обличчям вниз, та переїзд колесом (колесами) через нижні кінцівки. Зазначені ушкодження повинні оцінюватися у сукупності, та відносно живих осіб мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечні для життя. Закриті переломи 4 ребра праворуч, 4-5 ребер ліворуч утворилися внаслідок стискання грудної клітки у напрямку спереду назад, що могло мати місце під час проведення реанімаційних заходів (непрямий масаж серця).

Крім того, при дослідженні трупа виявлені крапкові рани в проекції ліктьових вен та у правій підключичній області, післяопераційна рана передньої черевної стінки, які є слідами медичних маніпуляцій, що проводилися під час надання медичної допомоги.

Причиною смерті гр-ки ОСОБА_8 став важкий травматичний шок, зумовлений наявністю вище зазначеної травми. Настання смерті у даному випадку знаходиться у прямому зв?язку із отриманими пошкодженнями. Згідно з записом чергового лікаря в історії хвороби смерть гр-ки ОСОБА_8 настала 20.11.21р о 16 годині 30 хвилин.

При судово-гоксикологічному дослідженні у крові від трупа гр-ки ОСОБА_8 спирт етиловий не знайдено. Ще свідчить про те, що незадовго до смерті вона алкогольних напоїв не вживала.

Відповідно до висновку судової транспортно-трасологічної експертизи під № СЕ-19/105-21/9371-ІТ від 22.12.2021 (т. 1 а.п.56-63), встановлено, що рульове управління, гальмова система та ходова частина автомобіля марки «Krasz М43AFP» реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент ДТП знаходились в працездатному стані і будь-яких несправностей експлуатаційного характеру, які могли б сприяти втраті курсової стійкості даного автомобіля не виявлено, і тому, частина постановленого питання: - «…Якщо ні, то чи знаходились його несправності в причинному зв`язку з подією ДТП, коли виникли виявлені несправності, та чи міг водій ОСОБА_3 своєчасно виявити дані несправності і усунути їх до скоєння ДТП», втрачає сенс. Протоколами огляду предмета від 08.12.2021 та від 11.12.2021, яким є DVD-R диск марки «Videx 16x» розміром 4.7 GB 120 min (з відеозаписом ДТП) (т. 2 64-65, 68, 94-95,). Огляд проведений у приміщенні чергової частини ВП № Бахмутського РВП ГУНП в Донецькій області, розташованого за адресою: м. Торецьк, буд. Дружби, 2 за допомогою комп`ютера марки «Xiaomi». На вказаному DVD-R диску марки «Videx 16x» розміром 4.7 GB 120 min, мається відео файл формату «MP4» з записом дорожньо-транспортної пригоди від 20.11.2021 з камер зовнішнього спостереження, розташованих на площі в м. Торецьк, вул. Дружби. Відеофайл «ДТП площа Торецьк» формату «МР4» містить запис кольорового зображення, без звуку, тривалістю 5 хвилин 43 секунди. В лівій верхній частині відеозапису маються дата час запису, дата - 20.11.2021, запис починається з часу 13:57:31, закінчується - 14:03:17. Дослідженням відеофайлу «ДТП площа Торецьк» встановлено, що на ньому зафіксована проїжджа частина прилеглої території торгового центру розташованого по АДРЕСА_2 , з рухом по ній транспортних засобів та пішоходів. Межі проїжджої частини проглядаються чітко. Стан проїжджої частини візуально мокрий. Візуально маються опади у вигляді невеликого дощу. Всі елементи проїжджої частини, які захоплює об?єктив камери, проглядаються чітко. 3 початку відеозапису у часовій позначці «20-11-2021 13:57:31» видно верхню частину вантажного транспортного засобу білого кольору, який знаходиться біля торгівельного кіоску у статичному положенні, також по правій стороні проїжджої частини прилеглої території відносно вантажного автомобіля знаходяться у статичному положенні два легкових автомобіля. У цей час проїжджу частину прилеглої території перед вантажним автомобілем проходить пішохід з пакетом у правій русі. В межах часової позначки «20-11-2021 13:57:39» перед кабіною вантажного автомобіля здійснює рух пішохід у якого у правій русі мається пакет білого кольору. У цей час в межах часової позначки «20-11-2021 з 13:57:40 до 13:57:47» вантажний автомобіль починає рух та здійснює наїзд на вказаного пішохода, а саме знаходячись у русі кабіною транспортного засобу штовхає проходячого пішохода у спину, в наслідок чого пішохід падає на асфальтовану поверхню прилеглої території по переду правих коліс вантажного автомобіля (кабіна зеленого кольору, кузов білого кольору) відносно руху вантажного автомобіля. Після чого знаходячись у русі переднім правим та заднім правим колесом вантажного транспортного засобу здійсню наїзд на лежачого пішохода. В межах часової позначки «20-11-2021 13:57:48» вантажний автомобіль повністю зупинився, на відеозаписі видно задню часнику вантажного автомобіля. В межах часової позначки «20-11-2021 13:57:54» з водійської сторони вантажного автомобіля вибігає чоловік, та біжить через задню частину транспортного засобу на праву сторону де було здійснено наїзд на пішохода. В межах часової позначки «20-11-2021 13:57:57» та до кінця відеозапису, а саме до часової позначки «20-11-2021 14:03:17» вантажний автомобіль знаходиться на місці ДТП в тому положенні як він повністю зупинився, про прилеглій території ходять пішоходи. Після проведення вказаного огляду диск з маркуванням «DVD-R VIDEX 16X 4.7GB 120MIN», на якому мається досліджуваний відеофайл «ДТП площа Торецьк» формату «МР4», запаковується до білого паперового конверту, верхня частина якого опечатується клейовим способом з підписом слідчого, та для подальшого зберігання долучається до матеріалів кримінального провадження №12021050000000835 від 21.11.2021.

Протоколом додаткового огляду транспортного засобу марки «Krasz М43AFP» реєстраційний номер НОМЕР_1 з фототаблицею до нього від 13.12.2021, проведеним в присутності спеціаліста, водія ОСОБА_3 та понятих (т. 2 а.п.70-76). Відповідно до якого було оглянуто стан рульового керування, стан гальмівної системи, стан шин, стан освітлюваних та сигнальних приладів, наявність та справність склоочисників, дзеркал заднього виду, ходова частина та встановлено, що візуальним оглядом кузова транспортного засобу марки «Krasz М43AFP» реєстраційний номер НОМЕР_1 видимих пошкоджень не встановлено.

Висновком судової автотехнічної експертизи під № СЕ-19/105-21/9363-ІТ від 22.12.2021 (т. 2 а.п.78-82), встановлено, що у розглянутій дорожній обстановці, при вищевказаних обставинах механізму розвитку події, викладених в постанові про призначення судової автотехнічної експертизи, для забезпечення безпеки руху, належні дії водія автомобіля марки «Krasz M43AFP» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_3 , в аспекті виконання нормативних вимог Правил дорожнього руху, регламентувалися вимогами п. 10.1, згідно з якими, перед безпосереднім початком руху водій повинен переконатися в його безпеці для інших учасників дорожнього руху.

В умовах даної події гарантованим способом запобігання ДТП для водія автомобіля марки «Krasz M43AFP» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_3 було належне виконання ним вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху. В даному випадку при керуванні автомобілем, дії водія ОСОБА_3 визначалися його односторонньою вольовою активністю, а технічно справний стан рульового управління, гальмівної системи автомобіля свідчить про відсутність у водія ОСОБА_3 перешкод технічного характеру для виконання зазначених вимог, що дає підставу для висновку про наявність у нього технічної можливості запобігти подію.

В діях пішоходів відсутній технічний аспект, тому оцінка дій пішохода не вимагає спеціальних знань в області автотехніки. Оцінити дії пішохода ОСОБА_8 , на відповідність вимогам Правил дорожнього руху України, слідство чи суд може самостійно, стосовно до вказівок глави 4 «Обов?язки й права пішоходів» ПДР України.

Порівняння фактичних дій водія автомобіля марки «Krasz M43AFP» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_3 с тими, які належало йому виконати відповідно до нормативних вимог Правил дорожнього руху, дозволяє прийти до висновку, що в його діях вбачається невідповідність вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху України, при цьому ці невідповідності ПДР сформували одне з умов для настання події, що з технічної точки зору, свідчить про наявність причинного зв?язку між фактичними діями водія ОСОБА_3 і даною подією.

Вирішення питання про те, як мала діяти пішохід ОСОБА_8 у цій дорожній обстановці, чи вбачаються невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України і її діях і чи перебували вони у причинному зявзку з ДТП, що настало, до компетенції експерта-автотехніка не входить, оскільки не вимагає, застосування спеціальних авто технічних знань і може бути вирішено органом, який призначив автотехнічну експертизу, самостійно, стосовно вимог розділу 4 "Обов?язки та права пішоходів" Правил дорожнього руху України та цього дослідження в їх сукупності.

Судом у ході судового розгляду при дослідженні даних письмових доказів порушень вимог ст. ст. 104, 223, 240 КПК України не встановлено.

Згідно з п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.

В силу вимог ст. ст. 370, 373 КПК України суд обґрунтовує вирок лише на доказах, які були розглянуті у судовому засіданні і обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

Враховуючи вищевикладене суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілої ОСОБА_8 .

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_13 , згідно з вимогами ст.ст. 50,65-67 КК України та роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд з додержанням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також на виконання вимог п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України, суд поряд з наслідками, що настали, враховує й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, його ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, враховуючи що ОСОБА_3 вчинив злочин з необережності, який згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу винного, який раніше не судимий, за місцем мешкання характеризується позитивно (т. 2 а.п. 92), за місцем роботи характерезіється позитивно (т. 2 а.п. 100), на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває (т. 2 а.п. 90-91), має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 виданим 11.01.2008, ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданим 09.02.2007, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, судом встановлено, щире каяття, добровільне відшкодування заподіяної шкоди потерпілому, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Згідно з досудової доповіді, складеної фахівцем Краматорського районного відділу № 4 філії Державної установи «Центр пробації» в Донецькій області ОСОБА_16 зазначено, що обвинувачений ОСОБА_3 має низький рівень вчинення повторного кримінального правопорушення, низький ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб. В той же час, у висновку досудової доповіді вказано, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства (т. 2 а.п. 80-85). Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_3 у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, з додатковим покаранням у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Приймаючи до уваги наявність обставин, які пом`якшують покарання, враховуючи ставлення самого обвинуваченого ОСОБА_3 до вчиненого злочину, його щире каяття, позицію сторони обвинувачення, яка просила застосувати до основного виду покарання ст. 75 КК України, а також позицію потерпілого ОСОБА_5 висловленою під час судового розгляду, який наполягав на застосуванні до ОСОБА_3 ст. 75 КК України, відшкодування шкоди потерпілому у розмірі 65000 грн., що підтверджується розпискою (т. 2 а.п. 104), суд приходить до висновку про те, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства і вважає за можливе звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, поклавши на нього обов`язки відповідно до ст. 76 КК України.

Саме таке покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні додаткового покарання обвинуваченому у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, суд враховує, що обвинувачений грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України, що призвело до смерті потерпілої ОСОБА_8 .

Запобіжний захід у кримінальному провадженні до обвинуваченого ОСОБА_3 , не застосовувався.

Цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 потерпілим ОСОБА_5 не заявлено.

Потерпілим ОСОБА_5 подано до суду цивільний позов про стягнення з цивільного відповідача 1 Приватного підприємства «Науково-Виробнича фірма «ПОИСК» на його користь моральної шкоди у розмірі 163000 грн. та відшкодування витрат на отримання правової допомоги в розмірі 15000 грн., з цивільного відповідача 2 Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на його користь страхового відшкодування за витрати на поховання та встановлення надгробного пам`ятника в розмірі 72000 грн. з яких ним сплачено на поховання 11317 грн. та моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи в розмірі 72000 грн.

В обгрунтування своїх позовних вимог отсанній зазначає наступне.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 20.11.2021 р., спеціалізований вантажний фургон марки "KRASZ" моделі "М43АFP" державний знак НОМЕР_1 , який належить ПП «НВФ «ПОЙСК» під керуванням водія ОСОБА_3 , скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_8 .

На підставі ст. 1187 ЦК України «Шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку », а на підставі ст. 1172 ЦК «Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним трудових (службових) обов`язків».

Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_3 в момент ДТП перебував у трудових відносинах і виконував свої трудові обов`язки з Приватним підприємством « Науково-Виробнича фірма «ПОИСК », то відшкодування завдані збитки повинен нести власник автомобіля «KRASZ».

Приватне підприємство « Науково-Виробнича фірма «ПОИСК », яка є власником автомобіля «KRASZ» моделі «M43AFP», застрахувало відповідальність особи, яка керує цим транспортним засобом на законних підставах в АТ «СГ «ТАС».

Відповідно до Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року зі змінами, встановлено, що саме страхувальник - АТ «СГ «ТАС» зобов`язаний нести цивільно-правову відповідальність за шкоду заподіяну ОСОБА_3 в ліміті відповідальності.

Загибла ОСОБА_8 була мачухою потерпілого ОСОБА_5 , яка в 1979 році, коли йому було чотири роки, одружилася з його батьком ОСОБА_10 , та виховала потерпілого як сина. Усі свої дитячи радості він пов`язую саме з ОСОБА_8 . Саме вона його підтримувала на протязі всього його дитинства та життя, надала йому свою материнську любов та турботу. Смерть останньої стала для нього найжахливішим днем життя. Враховуючи характер та обсяг заподіяних йому фізичних та моральних страждань, з урахуванням істотності вимушених змін у його житті, зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану.

Представником цивільного відповідача 1 Приватного підприємства «Науково-Виробнича фірма «ПОИСК» подано до суду відзив, в якому відповідач 1 заперечує проти задоволення позовних вимог та просить залишити цивільний позов без задоволення в повному обсязі, з огляду на наступне.

У результаті дорожньо-транспортної події, яка сталася 20.11.2021 р., спеціалізований вантажний фургон марки "KRASZ" моделі "М43АFP" державний знак НОМЕР_1 , який належить ПП «НВФ «ПОЙСК» під керуванням водія ОСОБА_3 , скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_8 , по цьому страховому випадку відповідач 2 Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» є страховиком, а відповідач 1 страхувальником за договором обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № НОМЕР_4 , термін дії договору з 00-00 години 01.01.2021 по 31.12.2021 включно. Згідно з умовами зазначеного договору обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхова сума на одного потерпілого за шкоду: заподіяну життю і здоров?ю складає 260 000 грн.; за шкоду заподіяну майну потерпілому складає 130 000 грн.

Згідно з п. 9.1. Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов?язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Таким чином, відповідач 2, уклавши з відповідачем 1 договір страхування його цивільно-правової відповідальності, взяло на себе обов?язок у межах страхової суми відповідати за шкоду, завдану страхувальником третій особі.

Позивачем ОСОБА_5 у цивільному позові заявлено, що він оцінює заподіяну йому моральну шкоду у розмірі 300000 грн. Враховуючи добровільно відшкодовану моральну шкоду водієм ОСОБА_3 у розмірі 65000 грн., загальний розмір відшкодування моральної шкоди на думку позивача складається 235000 грн. (163 000 грн. з відповідача 1 та 72000 грн. з відповідача 2). Отже оскільки, згідно з умовами договору обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР 202349943 страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров?ю складає 260000 грн., то загальна сума заявленої моральної шкоди у розмірі 235 000 грн., мала б виплачуватися відповідачем 2, оскільки є такою, що заявлена в межах страхового відшкодування відповідно до полісу.

Щодо позовних вимог позивача, про відшкодування витрат на поховання померлої ОСОБА_8 у розмірі 11317 грн., вважають, що вони підлягають стягненню з відповідача 2, з огляду на наведені норми діючого законодавства.

Позовні вимоги, щодо стягнення 72 000 грн. матеріальної шкоди з відповідача 2 вважають необґрунтованими, оскільки норма п. 27.4 ст. 27 Закону України обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», містить положення про обмеження максимальної суми, яка підлягає сплаті на відшкодування витрат на поховання та не є імперативною нормою щодо обов?язку сплати саме максимальної суми матеріальних збитків (72000 грн), про які йдеться у цивільному позові позивача. Крім того, у відзиві вказано, що потерпілим ОСОБА_5 не доведено той факт, що він дійсно проживав з померлою ОСОБА_8 однією сім?єю, та відноситься до кола осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди у розумінні приписів ч.2 ст. 1168 К України.

Цивільний відповідач ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав поданий відзив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог потерпілого ОСОБА_5 в повному обсязі. Разом з тим суду зазначив, що потерпілий повинен був додатково звернутися з позовом до медичної установи, оскільки карета «швидкої» допомоги приїхала до місця події, через тривалий час а відтак потерпілій ОСОБА_8 не було надано вчасно медичної допомоги, що на його думку спричинило тяжкі наслідки щодо останньої. Перша медична допомога останній надавалась саме ОСОБА_3 та всіляко намагався до приїзду карети «швидкої» допомоги врятувати їй життя. Окрім того, вважає, що відшкодування моральної шкоди з боку підприємства потерпілому є не можливим, оскільки підприємство фактично припинило свою діяльність у зв`язку з збройною агресією росії, а відтак фінансової можливості не має для відшкодування. Відшкодування шкоди потерпілому повинно відбуватись з боку страхової компанії, оскільки автівка була застрахована на момент ДТП, а ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з підприємством. Представником цивільного відповідача 2 Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» подано до суду відзив, в якому відповідач 2 заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, оскільки позивач у встановлений законодавством строк та передбачений законодавством порядок до АТ «СГ «ТАС» не звертався із заявою про страхове відшкодування, а відтак питання про виплату страхового відшкодування не розглядалося АТ «СГ «ТАС». З огляду на викладене, вважають, що підстави для здійснення виплати страхового відшкодувания, відстуні.

Окрім того, вказують, що позивач у своїй позовній заяві вимагає відшкодувати витрати на поховання на загальну суму 72000 грн., однак із вказаною сумою не погоджуються, оскільки загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Таким чином відповідно до законодавства, особи які взяли на себе витрати на поховання, мають право на отримання страхового відшкодування від АТ «СГ «ТАС» в межах документально підтверджених витрат на поховання.

АТ «СГ «ТАС» здійснено попередній обрахунок витрат на поховання, які складають 11374,00 грн. Таким чином АТ «СГ «ТАС» відшкодує позивачу витрати на поховання, після розгляду кримінальної справи та зверненні до АТ «СГ «ТАС» в установленому ЗУ "Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та надання усіх підтверджуючих документів.

Крім того, позивач у своїй позовній заяві вимагає стягнути з АТ «СГ «ТАС» моральну шкоду у розмірі 72000 грн., однак вказана позовна вимога не підлягає задоволенню, оскільки.

Відповідно до п. 27.3. ст. 27 ЗУ "Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", встановлено, що страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим).

Враховуючи ту обставину, що позивачем ОСОБА_5 не надано жодних документів, які б підтверджували, що ОСОБА_8 усиновила ОСОБА_5 , відшкодування моральної шкоди позивачу зі сторони АТ «СГ «ТАС» є не можливим, оскільки вказана обставина суперечить п. 27.3. ст. 27 ЗУ "Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Вирішуючи заявлені у кримінальному провадженні цивільний позов, суд виходить із наступного.

Згідно з ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Згідно із положеннями ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У ході вирішення цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, встановити учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, з`ясувати розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.

Щодо доводів викладених у відзивах на позовну заяву, щодо тієї обставини, що потерпілий ОСОБА_5 не має право на отримання компенсації моральної шкоди, заподіяної смертю мачухи ОСОБА_8 , оскільки ОСОБА_5 не доведено факту проживання з померлою ОСОБА_17 однією сім`єю, відсутнє рішення про усиновлення та він не відноситься до кола осіб, які мають права на відшкоування шкоди, суд відноситься критично та не приймає до уваги, з огляду на наступне.

У судовій практиці Верховного Суду України (далі - ВСУ) та Великої Палати Верховного Суду (далі - ВП ВС) в свій час існував підхід, за яким моральна шкода не може бути компенсована, якщо це прямо не передбачено законом або договором.

Враховуючи приписи ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 7 § 3 Розділу 4 Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2148-VIII від 03.10.2017 вказаний підхід був застосований Касаційним кримінальним судом Верховного Суду (далі - ККС ВС) в справі №182/2352/14-к (провадження № 517997км18), де Суд виходив із того, що приписи ст. 1168 ЦК України не дають підстав до стягнення компенсації моральної шкоди на користь брата загиблого, який був визнаний по справі потерпілим, проте проживав окремо.

Втім, ВП ВС в постанові від 01 вересня 2020 року (справа № 216/3521/16) відійшла від раніше висловлених правових позицій та дійшла висновку про те, що виходячи із положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Оскільки ч.1 ст. 23 ЦК Укарїни передбачає загальний спосіб захисту порушених цивільних прав та знаходиться у загальних положеннях ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення будь-яких її прав. Отже, ст. 23 ЦК України може прямо застосовуватися до будь-яких відносин. ЦК України як основний акт цивільного законодавства не виходить із того, що моральна шкода компенсується лише у випадках, передбачених ним або спеціальними законами. Касаційний цивільний суд Верховного Суду (далі - КЦС ВС) неодноразово застосовував цю позицію, зокрема, в постанові від 01 березня 2023 року у справі № 496/1691/19 виходив із того, що в контексті приписів ст. 1168 ЦК України, ст. 23 ЦК України є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Об`єднана палата КЦС ВС в постанові від 22 квітня 2024 року (справа №279/1834/22, провадження № 51-1382сво23) сформувала висновок, за яким норми права, передбачені ст. 23 ЦК України, мають поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, серед іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. При цьому, в нормі наведений не вичерпний перелік, а найбільш можливі варіанти прояву моральної шкоди.

З тих підстав, що за ст. 23 ЦК України моральна шкода повинна відшкодовуватися кожному, чиє право порушене та кому вона дійсно завдана, необґрунтованим є правозастосування, яке обмежує коло суб`єктів, які мають право на відшкодування моральної шкоди, лише тими, про яких йдеться в ч. 2 ст. 1168 ЦК.

За ч. 6 ст. 55 КПК України, якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи то положення частин 1-3 цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім`ї такої особи, коло яких визначено приписами п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК України.

ОСОБА_5 набув процесуальний статус потерпілого відповідно до вимог КПК України і сторони кримінального провадження не ставлять під сумнів його статус потерпілого, отже він має належні підстави до використання всіх прав потерпілої особи в цьому кримінальному провадженні, зокрема на отримання відшкодування за шкоду, заподіяну фізичній особі внаслідок вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Частиною 4 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики. При цьому, ВП ВС в постанові від 30 січня 2019 року (справа № 755/10947/17, провадження № 14-435цс18) зазначила, що суди під час вирішення тотожних правовідносин мають враховувати саме останню правову позицію ВП ВС, а отже, відсутні підстави для застосування процесуального порядку, визначеного статтями 434-1, 434-2 КПК України щодо відступу від правозастосовної позиції, якою керувалася колегія суддів іншої судової палати ККС ВС в справі № 182/2352/14-к (провадження № 51-7997км18).

Враховуючи наведене, потерпілий ОСОБА_5 належить до суб`єктів, яким може бути компенсована моральна шкода, завдана смертю ОСОБА_8 внаслідок вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, якій заподіяно смерть, попри вказані обставини у цивільних відзивах відповідачів.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду викладеній у постанові від 15 серпня 2024 року по справі № 748/802/23 провадження № 51-1145км24.

Щодо доводів представника АТ «СГ «ТАС», викладених у відзиві про відстуність підстав для задоволення цивільного позову до страхової компанії у зв`язку із тим, що потерпілий в передбачений законом строк не звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування, суд не приймає їх до уваги та відносться критично, оскільки.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к зазначено, що для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст.35 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не є обов`язковим. При цьому, у вказаній постанові констатовано, що визначений законом «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядок звернення із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов`язковий в розумінні ст.124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування, та обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, якщо йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст.286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини, а тому застосування положень Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого.

Окрім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, встановлено, що потерпілий ОСОБА_5 звертався із заявою на виплату страхового відшкодування до АТ «СГ «ТАС» (т. 21 а.с.35-36).

Таким чином, суд вважає що вставнолений законодавстовством строк на звернення із заявою на виплату страхового відшкодування до АТ «СГ «ТАС» потерпілим ОСОБА_5 не пропущено, а доводи представника АТ «СГ «ТАС» щодо вказаної позиції є такими, що не заслуговують на увагу суду.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 в частині відшкодування витрат у розмірі 72000 грн. на поховання та встановлення нагробного пам`ятника з відповідача 2 АТ «СГ «ТАС», суд приходить до наступного.

Так, згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», при розгляді цивільного позову в кримінальній справі з питань, не врегульованих КПК, суд може керуватися відповідними нормами ЦПК.

Водночас, за змістом ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Цей же принцип змагальності сторін, що передбачає самостійне обстоювання сторонами кримінального провадження їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів, свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості закріплений і в ст. 50 КПК України.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (частина перша статті 1172 ЦК України). Відповідно до частин першої і другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22 ЦК України).

Відповідно до положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV (далі - Закон №1961-IV).

Так, згідно з п. 22.1. ст. 22 Закону №1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з п. 27.4. вказаної статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Верховний Суд у постанові від 11.02.2020 у справі № 489/2170/17 вказав, що згідно із ст. 22 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом №1961-IV порядку.

У постанові від 02.11.2022 у справі №511/1653/20 Верховний Суд зазначив, що законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них - передбачена статтею 35 Закону №1961-IV. Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1. статті 36 Закону №1961-IV рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Протилежний підхід, який ставив би у залежність право потерпілого на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи не звернення із заявою про виплату страхового відшкодування, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленого статтею 128 КПК.

У межах кримінального провадження за статтею 286 КК факт, обставини дорожньо-транспортної пригоди, особа, винна у її настанні, наслідки у виді смерті потерпілого встановлюються судом як обставини, що мають істотне значення для кримінальної справи і належать до предмету доказування. А тому за таких обставин стверджувати про не встановлення наявності чи відсутності підстав для здійснення виплат і визначення їх розміру у цивільного відповідача 2 АТ «СГ «ТАС» відсутні.

На час вчинення дорожньо-транспортної пригоди обвинувачений ОСОБА_3 обіймав посаду водія на Приватному підприємстві «Науково-Виробнича фірма «ПОИСК», що підтверджується наказом № 137 від 18.05.2020 «Про прийняття на роботу» (т. 2 а.п. 103), за ним було закріплено службовий автомобіль марки «KRASZ» моделі «M43AFP», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого було підприємство (т. 2 а.п. 101).

Цивільна відповідальність підприємства на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у АТ «СГ «ТАС», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-202349943 з лімітом відповідальності страховика на одного потерпілого за шкоду, завдану майну - 130000 гривень і за шкоду завдану життю і здоров`ю на одного потерпілого - 2060000 гривень (т. 1 а.п.94).

Отже, із вказаних норм права та висновків Верховного Суду вбачається, що майнову шкоду, завдану цивільному позивачу ОСОБА_5 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини обвинуваченого ОСОБА_3 , має відшкодувати АТ «СГ «ТАС» як страховик, з яким був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу «KRASZ» моделі «M43AFP», реєстраційний номер НОМЕР_1 , але в межах доведеного цивільним позивачем розміру здійснених витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання документів, що підтверджують такі витрати.

Так, під час судового розгляду доведено, що саме внаслідок вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 злочину джерелом підвищеної небезпеки (транспортним засобом) настала смерть мачухи потерпілого (цивільного позивача), і у зв`язку з чим останньому було спричинено моральну та матеріальну шкоду, вина обвинуваченого при цьому повністю доведена вищенаведеними доказами, які були досліджені судом.

При визначені витрат на поховання суд виходить з того, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про поховання та похоронну справу» від 10.07.2003 №1102-IV, поховання це діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб`єктів господарювання, спрямована на: забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого (далі - тіла); забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є; створення та експлуатацію об`єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань; організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих (далі - померлих); надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності. А відповідно до ст. 2 вказаного Закону, поховання померлого це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Тому організація і проведення поховання загиблої внаслідок ДТП ОСОБА_8 , надання ритуальних послуг та комплекс заходів та обрядових дій, відносяться до витрат на поховання.

Потерпілим ОСОБА_5 доведений розмір витрат, понесених на здійснення процедури поховання загиблої мачухи ОСОБА_8 , у сумі 11317 грн., що підтверджується наданим товарнм чеком від 22.11.2021, договіром-замовленням на організацію та проведення поховання з ФОП ОСОБА_18 від 22.11.2021 (а.п. 32-33).

Разом з цим цивільним позивачем всупереч наведених положень п. 27.4. ст. 27 Закону №1961-IV не надано належних доказів того, що він здійснив витрати на спорудження надгробного пам`ятника, оскільки останнім не надано документів, що підтверджують такі витрати.

Цивільний позивач зазначає, що такі витрати будут здійснюватися ним у майбутнього, а відтак він просить здійснити стягнення зі страховика зазначаючи найвищу межу, а саме у розмірі 72000 грн., проте будь-яких доказів на підтвердження того, що він звертався до відповідної організації з цього приводу і ним було отримано орінтовний розрахунок витрат на спорудження надгробного пам`ятника, суду також надано не було.

А відтак суд позбавлений можливості на встановлення навіть попередньої суми, яку планує понести цивільний позивач на спорудження надгробного пам`ятника.

Так, підставою для здійснення страховиком відшкодування витрат на спорудження надгробного пам`ятника є саме здійснення таких витрат, за умови надання документів, що підтверджують такі витрати, а не можливе їх здійснення в майбутньому. Тому суд погоджується з посиланнями цивільного відповідача на те, що без надання документів, які би підтверджували здійснення оплату коштів (договір, акт приймання-передачі, фіскальний чек, квитанція та інші), не підтверджує саме здійснення витрат.

Враховуючи викладене цивільний позов заявлений ОСОБА_5 до цивільного відповідача АТ «СГ «ТАС» 2, в частині відшкодуванні матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню у сумі 11317 грн.

Щодо стягнення моральної шкоди суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При встановленні можливої суми відшкодування в грошовому еквіваленті суд зіставляє глибину моральних страждань і суму заявлених компенсацій. При цьому враховуються: загальні страждання, психологічний і фізичний стан потерпілого, погіршення функціонування його певних органів.

Глибина переживань, викликаних ушкодженням здоров`я, ставиться в залежність від самої особи, тому призначення компенсації моральної шкоди полягає і в тому, аби певною мірою відновити втрату щастя особи і можливості насолоджуватися життям на цей час і в майбутньому. Судом встановлено, що з необережної дії водія ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_5 була заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, оскільки він втратив мачуху ОСОБА_8 , яка як зазначає останній фактично замінила йому матір. Потерпілий ОСОБА_5 пережив значний емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, тривоги, страху, розпачу. Внаслідок чого, порушений звичайний уклад життя. ОСОБА_5 і досі відчуває почуття досади і болю, у зв`язку з втратою близької людини. Відповідно до роз`яснення, які містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» вказано, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших змін. Зокрема, враховується стан здоров"я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) моральна шкода, зокрема, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно з ч. 2 ст. 1167 ЦК фізична особа, яка зазнала душевних страждань у зв`язку зі смертю членів її сім`ї чи близьких родичів, має право на відшкодування моральної шкоди.

За правилами ч. 2 ст. 1168 ЦК моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до ст. 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) при цьому обов`язковим є застосування положень Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV"Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закону). Судом встановлено, що на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди обвинувачений ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з приватним підприємством «Науково-Виробнича фірма «ПОИСК» (т. 2 а.п. 101), цивільна відповідальність підприємства на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у АТ «СГ «ТАС», відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-202349943 зі страховим лімітом у сумі 260 000 грн за шкоду заподіяну життю і здоров`ю та 130 000 грн за шкоду заподіяну майну (т. 1 а.п.94). Відповідно до 27.3 статті 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Станом на 01.01.2021 по 30.11.2021 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становила 6000 грн.

Ваховуючи п.3 ст.27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" цивільний позивач просить стягнути з цивільного відповідача 2 у якості страхового відшкодування за моральну шкоду 12 мінімальних заробітних плат, що дорівнює 12 X 6000 = 72000 грн. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про задоволення вказаних вимог в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 72000 грн. на користь потерпілого ОСОБА_5 з АТ «СГ «ТАС».

Водночас, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася під час виконання ОСОБА_3 трудових обов`язків з Приватим підприємством «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА «ПОИСК», суд вважає, що Приватне підприємство «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА «ПОИСК» має нести цивільно-правову відповідальність за завдану працівником товариства моральну шкоди потерпілому.

Відповідно до норм статей 1187 та 1172 ЦК України, вбачається, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Виходячи із наведених норм права, шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП, з вини водія, який виконував трудові обов`язки та керував автомобілем, що належить роботодавцю, на відповідній правовій підставі, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Позовні вимоги потеріплого ОСОБА_5 про стягнення з цивільного відповідача 1 - Приватного підприємства «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА «ПОИСК», моральної шкоди у розмірі 163 000 грн., підлягають задоволенню, оскільки з цивільного відповідача 2 АТ «СГ «ТАС» стягнуто на його користь суму 72000 грн., обвинуваченим ОСОБА_3 добровільно йому відшкодувано 65 000 грн моральної шкоди, а загальний розмір заявленої ним моральної шкоди у цілому становив 300 000 грн.

Таким чином загальний розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача 1 - Приватного підприємства «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА «ПОИСК» складає - 163 000 грн. З приводу розподілу судових витрат пов`язаних із отримання правничої допомоги, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.2 ст.120 КПК України передбачено, що витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно з п.13 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі. У п.2 ч.4 ст.374 КПК України вказано, що у резолютивній частині вироку, крім вирішення інших питань, зазначається рішення про відшкодування процесуальних витрат. Відповідно до правил, передбачених п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Главою 8 КПК України визначено процесуальні витрати у кримінальному провадженні, ст.120 КПК України до них віднесено витрати на правову допомогу, ч.2 даної статті передбачено, що витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, відповідача, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, відповідач.

Так, до складу витрат на правову допомогу входять дії адвоката або фахівця з права, які, в тому числі вчинені ним поза судовим засіданням. Такими діями, наприклад, є надання консультацій, складання позовної заяви, оформлення та копіювання додатків. Проте, такі витрати є предметом доказування у справі і повинні бути підтверджені документами. Такими документами, як правило, є: договір про надання правової допомоги, доручення, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки, посвідчення про відрядження, квитки на поїзд, тощо). Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (постанова Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 509/550/17-ц, провадження №61-11518св19).

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 22.12.2021 між потерпілим ОСОБА_5 та Адвокатським бюро «Дмитра Кочукова» укладено Договір про надання правової допомоги № 22.12.21 щодо захисту і надання правової допомоги (т. 1 а.п. 42-44). В матеріалах кримінального провадження міститься попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат на правову допомогу, які позивач планує понести при розгляді вказаного кримінального провадження у зв`язку з укладенням договору про надання правової допомоги № 22.1221 від 22.12.2021, загалом орієнтовано сума витрат на надання (отримання) правової допомоги становить 20000 грн. (т. 1 а.с.41). Разом з цим, вказаний договір та попередній (орієнтований) розрахунок не містить умов та порядку внесення цієї суми, як і будь-яких відомостей, які підтверджують факт сплати адвокату обумовленої грошової суми в розмірі 20000 грн. Відсутність документів, що підтверджують розмір процесуальних витрат фактично не дозволяє суду здійснити перевірку відповідності їх граничним розмірам компенсації, враховуючи, що за приписами ч.2 ст.92 КПК України обов`язок доказування даних щодо процесуальних витрат покладається на сторону, що їх подає. Враховуючи викладене суд вважає за необхідне відмовити в задоволення позовних вимог в частині стягнення витрат на правничу допомогу заявлених потерпілим ОСОБА_5 . Витрати, пов`язані з залученням експертів в кримінальному провадженні, підлягають стягненню з обвинуваченого відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України. Питання про речові докази підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України. Керуючись ст. 100, 124, 128, 367-374 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування основного покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі п.п. 1, 2 ч.1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні не обирався.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 задовольнити частково.

Стягнути з цивільного відповідача 1 Приватного підприємства «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА «ПОИСК» на користь потерпілого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 на відшкодування моральної шкоди завданої злочином суму 163 000 грн.

Стягнути з цивільного відповідача 2 АТ «СГ «ТАС» на користь потерпілого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 суму 11317 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином та суму 72000 грн. на відшкодування моральної шкоди завданої злочином.

В решті цивільного позову потерпілого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати на користь держави, на залучення судового експерта Донецького НДЕКЦ МВС України за проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/105-21/9371-ІТ від 22.12.2021, балансовий рахунок: 3111 «Надходження до загального фонду державного бюджету», код бюджетної класифікації доходу: 24060300 «Інші надходження», призначення платежу: за висновок експерта № СЕ-19/105-21/9371-ІТ від 22.12.2021, грошові кошти у розмірі 686,48 гривень (т. 2 а.п.56).

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати на користь держави, на залучення судового експерта Донецького НДЕКЦ МВС України за проведення судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/105-21/9363-ІТ від 22.12.2021, балансовий рахунок: 3111 «Надходження до загального фонду державного бюджету», код бюджетної класифікації доходу: 24060300 «Інші надходження», призначення платежу: за висновок експерта № СЕ-19/105-21/9363-ІТ від 22.12.2021, грошові кошти у розмірі 686,48 гривень (т. 2 а.п.78).

Речові докази:

- відео файл «ДТП площа Торецьк» формату «МР4» з відеозаписом за фактом ДТП від 20.11.2021, який скопійований на диск з маркуванням DVD-R диску марки «Videx 16x» розміром 4.7 GB 120 min, який визнано речовим доказом відповідно до постанови про визнання речових доказів від 08.12.2021 (т. 2 а.с.66-67), залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження під № 12021050000000835.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1