Рішення

від 14.11.2024 по справі 274/3630/24

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 274/3630/24

провадження № 2/0274/1041/24

Рішення

Іменем України

( заочне)

14.11.2024 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: судді Вдовиченко Т.М., за участю секретаря судового засідання Рудич М.О., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердичеві Житомирської області цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів -

в с т а н о в и в :

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Гришковецької селищної ради Бердичівської міської ради Житомирської області звернувся в суд з позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з відповідачки аліменти на утримання доньки в розмірі 2000 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Вимоги позовної заяви обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батька дитини записані відповідно до ч. 1 ст. 135 КК України. Відповідачка не проживає з донькою протягом тривалого періоду, зловживає спиртними напоями. В квартирі проживання дитини незадовільні санітарно - гігієнічні умови. В зв`язку із тим, що родина знаходиться у складних життєвих обставинах, вона перебувала під соціальним супроводом. З 02.02.2024 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах у зв`язку з ухиленням матері від виконання батьківських обов`язків. В ході проведеної роботи міською службою у справах дітей з ОСОБА_2 , враховуючи те, що родина не мала де проживати, 01.03.2024 дитину ОСОБА_3 тимчасово влаштовано до КУ «Центр соціально- психологічної реабілітації «Сонячний дім» Житомирської обласної ради, матері рекомендовано виконувати рекомендації фахівців з соціальної роботи, працевлаштуватися, пройти курс лікування від алкоголізму, знайти житло. Проте ОСОБА_2 не виконує плану надання соціальної послуги, зловживає спиртними напоями, веде асоціальний спосіб життя, доньку не відвідує. У зв`язку з ухиленням ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків, прийнято рішення про звернення органу опіки та піклування до суду з позовом щодо позбавлення батьківських прав матері.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27.05.2024 відкрито загальне провадження у справі (а.с.44 - 45).

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20.08.2024 закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду (а.с.64).

Представник органу опіки та піклування Бердичівської міської ради Орел Л.І. в судовому засіданні підтримала позов з підстав зазначених в ньому та просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду справи 11 (17) 10.2024 року в судове засідання не з"явилася, причину неявки суду не повідомила.

Допитана в судовому засіданні Кравчук Т.В. ( фахівець КУ " Центр надання соціальних послуг) суду пояснила, що 24.01.2024 року до КУ " Центр надання соціальних послуг" надійшов лист з МССД щодо ОСОБА_2 , вони відвідали родину, склали Акт оцінки потреб смі"ї, встановлено ухилення відповідачки від виконання батьківських обов"язків відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, родину взяли під соціальний супровід. Відповідачку направляли до наркологічного диспансерного відділення на лікування, оскільки вона визнавала, що має залежність від алкоголю. Відповідачку неодноразово помічали в стані алкогольного сп"яніння, в квартирі де проживала дитина, проживало 5-6 осіб, в дитини не було облаштованого окремого місця для проживання. Відповідачка не могла працевлаштуватися, більше 1 тижня не працювала, оскільки вживала спритне. З березня 2024 року відповідачка лише тричі відвідувала доньку, переїхала жити в інший район, на телефоні дзвінки не відповідає. 13.08.2024 року їй припинено надання соціальних послуг. Дитина повідомила, що телефонувала матері, щоб так прийшла на суд, але мати була в стані алкогольного сп"яніння. Дівчинку відповідачка матеріально не утримувала, її матеріально утримував колишній чоловік відповідачки, дитина віддавала кошти матері, а та їх пропивала.

Допитана в якості свідка ОСОБА_8 ,. ( в.о. начальника МССД) суду повідомила, що з родиною відповідачки служба познайомилася в грудні 2023 року, до них надійшло повідомлення щодо малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 Дитина проживала з 2ма двоюрідними братами, а мати проживала окремо, не цікавилася дитиною. Соціальні служби почали здійснювати супровід родини, відповідачка почала проживати з різними чоловіками, дитину брала з собою, вживала спритне, не працювала. Дитина боялася співмешканців матері. В подальшому з"ясувалося, що їм взагалі немає де проживати. За заявою відповідачки 01.03.2024 року дівчинку влаштовано до КУ ЦСПР " Сонячний дім", надали відповідачі 2 місяці для виправлення ситуації, однак відповідачка не працювала, квартиру для проживання не знайшла, не реагувала на зауваження, позитивних результатів не було. За час перебування дитини в КУ ЦСПР " Сонячний дім" вона її відвідала 2 рази, дитина фактично залишилася на вулиці без матері.

Суд, за письмовою згодою представника позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить вимогам ст. 280 ЦПК України.

Вислухавши пояснення представника позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відомості про батька дитини записані відповідно до ч. 1 ст. 135 КК України, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 29.02.2024 №00043834112 та свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 від 11.06.2010 (а.с.7, 9 - 10).

Згідно листа Бердичівського РВП від 22.01.2024 року №943/203/04-2024 12.12.2023 року до поліції надійшла заява ОСОБА_2 , 1991 р.н. щодо того, що її не впускають в квартиру племінники та донька. В ході проведення відпрацювання заяви, працівники поліції відвідали вказану родину за адресою: АДРЕСА_1 та встановили, що малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає з двоюрідними братами ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3., ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4. Мати дитини ОСОБА_2 не проживає з донькою протягом тривалого періоду, зловживає спиртними напоями. В квартирі проживання дитини не задовільні санітарно - гігієнічні умови (а.с.12).

Згідно Акту обстеження умов проживання, працівниками міської служби у справах дітей 24.01.2024 року обстежено умови проживання ОСОБА_3 , проведено профілактичну бесіду з матір`ю та попереджено про відповідальність за ухилення від виконання батьківських обов`язків (а.с.13 - 14).

Згідно 01.02.2024 Акту оцінки потреб сім`ї ОСОБА_2 , складеного працівниками КУ «Центр надання и соціальних послуг» наявні ознаки складних життєвих обставин у родині, зокрема ухилення матері від виконання батьківських обов`язків. Родину взято під соціальний супровід (а.с.15-19).

Наказом міської служби у справах дітей від 02.02.2024 № 20 дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поставлено на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у зв`язку з ухиленням матері від виконання батьківських обов`язків (а.с.20).

Згідно повідомлення КУ «Центр надання соціальних послуг» №96 від 26.02.2024 ОСОБА_2 залишає доньку без нагляду, конфліктує, зловживає спиртними напоями, не утримує дитину, має напружені стосунки з дитиною. За адресою проживання АДРЕСА_1 в однокімнатній квартирі проживає 7 осіб, для дитини не має належних умов для проживання (а.с.21).

Як вбачається з повідомлення Бердичівського РВП від 26.02.2024 №712/203/04-2024 на ім"я в.о. начальника ССД Бердичівської ТГ ОСОБА_2 не створила умов для проживання дитини, дитина проживає в умовах, що несуть загрозу її життю та здоров`ю (а.с.22).

Згідно Акту обстеження умов проживання, працівниками міської служби у справах дітей 27.02.2024 року знову обстежено умови проживання ОСОБА_3 , проведено профілактичну бесіду з матір`ю (а.с.23).

01.03.2024 міською службою у справах дітей, враховуючи те, що родина не мала де проживати, дитину ОСОБА_3 тимчасово влаштовано до КУ «Центр соціально- психологічної реабілітації «Сонячний дім» Житомирської обласної ради (а.с.24).

Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19.03.2024 (справа №274/2136/24) ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності, за правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП та застосовано стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.( а.с. 71).

09.04.2024 до міської служби у справах дітей надійшло повідомлення КУ «Центр надання соціальних послуг» про те, що ОСОБА_2 не виконує плану надання соціальної послуги, зловживає спиртними напоями, веде асоціальний спосіб життя, доньку не відвідує (а.с.25).

Згідно повідомлення КУ «Центр соціально- психологічної реабілітації «Сонячний дім» Житомирської обласної ради від 19.04.2024 №145 за період перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в закладі мати, ОСОБА_2 , жодного разу її не відвідувала, життям та здоров`ям доньки не цікавилась (а.с.26).

17.04.2024 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини розглянуто питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки ОСОБА_3 , у зв`язку з ухиленням від виконання батьківських обов`язків. На засіданні комісії була присутня відповідачка, яка повідомила, що не пройшла курс лікування від алкоголізму, тимчасово проживає у подруги, не працює, заперечує проти позбавлення батьківських прав. Пояснити причини того, чому не виконує рекомендації фахівців з соціальної роботи та не змінює ставлення до виконання батьківських обов"язків не змогла. Членами комісії прийнято рішення про звернення органу опіки та піклування до суду з позовом та висновком щодо позбавлення батьківських прав матері (а.с.27).

Як вбачається з повідомлення КУ «Центр надання соціальних послуг» від 19.08.2024 №422, ОСОБА_2 припинено надання соціальних послуг ( а.с. 73).

Згідно повідомлення КУ «Центр надання соціальних послуг» від 10.06.2024 №288 в ході надання послуги "соціальний супровід сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах" ОСОБА_2 нехтувала виконанням плану соціального супроводу. За місцем реєстрації не проживала, не працевлаштувалася, маючи алкогольну залежність проігнорувала направлення до наркологічного диспансерного відділення. Доньку, яка знаходиться в КУ «Центр соціально- психологічної реабілітації «Сонячний дім» Житомирської обласної ради відвідала лише раз ( а.с.72).

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 01.05.2024 №156, затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.37-40).

Згідно повідомлення КУ «Центр соціально- психологічної реабілітації «Сонячний дім» Житомирської обласної ради від 09.94.2024 №269 за період перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в закладі мати, ОСОБА_2 , відвідували її 2 рази: 24.04.2024 та 28.06.2024. Під час зустрічей приносила солодощі, цікавилась життям і станом здоров`я доньки. У ході бесіди з ОСОБА_3 було з`ясовано, що вона проти позбавлення матері батьківських прав та виявляє бажання проживати разом з нею ( а.с.74).

Викладені факти свідчать, що мати дитини ОСОБА_2 свідомо самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про психічний і духовний розвиток дитини, не готує її до самостійного життя, не забезпечує необхідним харчуванням, не спілкується з дитиною, не дає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання дитиною освіти, не створює належних умов для проживання та розвитку дитини, не цікавиться її здоров`ям, нехтує потребами дитини. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення матері від виховання дитини та свідомого нехтування своїми обов`язками.

Відповідно до ч. 9-10 ст. 7 Сімейного Кодексу України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Згідно з ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч.7 ст.7 СК України).

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ч. 4 ст. 155 СК України).

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. У відповідності до ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Враховуючи положення п.8 ст.7 СК України, у відповідності до якого регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим з урахуванням інтересів дитини, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, і питання про його застосування може бути вирішене судом після повного й всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи й характеру ставлення батьків до дитини, оскільки позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, яке надасть їй полегшення, тому необхідно оцінити позитивний результат для дитини, який має настати.

Оскільки згідно чинного законодавства України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, поважати її, батьки зобов`язані надавати дитині належне батьківське виховання, оскільки право на виховання - є одним із основних прав дитини, якщо ж батьки не виконують свої функції, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, це є підставами для позбавлення їх батьківських прав.

Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Такого ж висновку і дійшов ВССУ в ухвалі від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц ВССУ зауважив, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Суд вказав, що потрібно встановити винну поведінку батька щодо ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків, а також те, чи можливо змінити його поведінку в кращу сторону попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, а також сприяти захисту інтересів дитини щодо її права на батьківське піклування та перевірити ставлення дитини до свого батька.

ВС в постанові від 24.10.2018 року по справі №761/2855/17 також вказав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та можливе в разі доведення умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

У п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 р. №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При вирішенні судом питання позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення батька (матері) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17).

Оскільки у судовому засіданні беззаперечно встановлено, що відповідачка протягом тривалого часу не спілкується з дитиною, матеріально її не утримує, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, залишила її проживати в квартирі з її племінниками, де окрім дитини, проживає ще 7 осіб, тому суд переконаний, що така поведінка відповідачки аж ніяк не свідчить про їх бажання надалі мати та виконувати свої батьківські обов`язки по відношенню до неповнолітньої дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Виходячи зі встановлених обставин, суд вважає за необхідне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч.3 ст.166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно роз`яснень наданих в а. 7 п 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» одночасно з позбавленням батьківських прав суд може, на вимогу позивача або з власної ініціативи, вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Право доводити необхідність у стягненні коштів у частці від заробітку або у твердій грошовій сумі належить сторонам, однак право на визначення остаточного розміру і виду стягнення належить суду.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, при чому обов`язком особистим і індивідуальним.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров"я та матеріальне становище дитини, стан здоров"я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки , сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів виплати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, встановлених ст. 184 цього кодексу.

За рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі ( ст. 184 СК України).

Виходячи з наведених норм та враховуючи обставини того, що відповідачка будучи працездатною особою, маючи молодий вік, ухиляється від утримання своєї неповнолітньої дитини, а позбавлення батьківських прав не позбавляє її обов`язку утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тому суд стягує з відповідачки на особовий рахунок дитини аліменти у розмірі, заявленому в позові, тобто по 2000 грн., щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

На підставі пункту першого частини першої статті 430 ЦПК України судове рішення слід допустити до негайного виконання в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст.12-13,76-81,89,258,263-265,280-282,354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги Органу опіки та піклування виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів задовольнити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі по 2000 грн. щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку шляхом перерахування коштів на особовий рахунок дитини, який буде відкрито у відділенні Ощадного банку України, починаючи з 25.04.2024 року і до повноліття дитини.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 25 листопада 2024 року

Суддя Т.М. Вдовиченко