Рішення

від 15.11.2024 по справі 346/4480/23

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/4480/23

Провадження № 2/346/212/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2024 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої- судді Третьякової І.В.

за участю:

секретаря судових засідань - Дутчак Х.В.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Коломийська міська рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И В:

11.08.2023р. ОСОБА_4 звернувся до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовом, в якому просив зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення паркану та звільнення дороги між домоволодіннями

АДРЕСА_1 сторін у справі.

Позиція позивача.

Позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтував тим, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІФ-07-34-2/000537 йому належить земельна ділянка, яка знаходиться в АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства. Межівниками даної земельної ділянки є: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 . В 2014 році ОСОБА_2 встановила огорожу та загородила дорогу, чим створила перешкоду у вільному доступі до земельних ділянок. З даного приводу донька позивача ОСОБА_1 зверталася до Коломийського відділу поліції з заявою про вчинення відповідачкою неправомірних дій. На її звернення було надано відповідь, в якій вказано, що ОСОБА_2 винесено офіційне попередження про недопущення в подальшому порушень антигромадської поведінки, а з приводу непорозумінь щодо земельного законодавства рекомендовано звернутися до суду. Згідно акту Раківчицької сільської ради від 17.09.2015р., який складений спеціалістом землевпорядником та депутатом сільської ради було проведено перевірку з виїздом на земельну ділянку ОСОБА_2 з приводу закриття дороги. В результаті обстеження було встановлено, що ОСОБА_2 дійсно перекрила в`їзд до городів, чим порушила ст.. 152 КУпАП. Рекомендовано добровільно відкрити дорогу, в іншому випадку до неї будуть вжиті адміністративні заходи. Листом Коломийського РВП від 30.10.2015р. повідомлено, що проведено перевірку за заявою помічника народного депутата та встановлено, що у 2014 році ОСОБА_2 встановила огорожу та загородила дорогу, чим перешкоджає вільному доступу до земельних ділянок. Для вирішення даного питання рекомендовано звернутися до суду. Таким чином, оскільки зазначена дорога (заїзд) є дорогою загального користування, що вбачається із земельно-кадастрового плану, а звернення доньки позивача до органу місцевого самоврядування та відділу поліції не дало позитивного результату, ОСОБА_4 змушений був звернутися до суду аби зобов`язати відповідача усунути йому перешкоди в користуванні належною йому земельною ділянкою.

19.09.2023р. представник ОСОБА_4 адвокат Голіней Л.Д. подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просила зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення паркану та звільнення дороги між домоволодіннями в АДРЕСА_1 .

Позиція відповідача.

31.07.2024 року представник відповідача адвокат Бігун В.П. подала до суду відзив, в якому просила поновити строк на його подачу та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 , правонаступником якого є ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

В обґрунтування своєї позиції ОСОБА_3 вказала, що ОСОБА_7 являється власником земельних ділянок, кадастровий номер 2623286001:01:001:0183, цільове призначення: для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка, 2623286001:01:001:0193, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; кадастровий номер 2623286001:01:001:0192, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Між домоволодінням ОСОБА_8 та ОСОБА_2 знаходиться «проїзд» до городів, який, як зазначає позивач, відповідач самовільно перекрила встановивши там огорожу, чим чинить перешкоди у користуванні земельними ділянками суміжникам. Однак, жодних умисних дій, в яких могли б вбачатися перешкоди для користування своїми земельними ділянками суміжними межівниками не має. Згідно довідки від 22.07.2024 року N?136/7.1-16 вищезазначений проїзд тимчасово закритий тільки від свійської худоби та птиці. Дана огорожа не є стаціонарною та при потребі легко відкривається для проїзду чи проходу. Звертає увагу на те, що ані ОСОБА_8 , ані Коломийська міська рада, як розпорядник комунальної власності, не пред?являє до відповідачки жодних претензії щодо вчинення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Відтак, ОСОБА_2 вважає, що даний позов є наслідком особистої неприязності позивача, а не її конкретними діями. Крім цього, спірний "проїзд" до городів в генплані с. Раківчик не затверджено і позивачем не було доведено вчинення будь-яких перешкод їй у користуванні своєю земельною ділянкою зі сторони відповідача.

II. Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 17.08.2023р. у справі відкрито загальне позовне провадження з викликом сторін. Витребувано від Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області технічну документацію на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_2 та розташована в АДРЕСА_2 .

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 14.09.2023р. замінено у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Коршівську сільську раду на належну Коломийську міську раду.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 15.11.2023 року провадження у справі було зупинено до залучення до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_4 .

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 09.05.2024 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 05.06.2024р. залучено до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Коломийського міськрайонногосуду від 16.08.2024 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги, заявлені її покійним батьком ОСОБА_4 , підтримала та пояснила, що відповідачка та ОСОБА_9 являються її сусідами і між їхніми домоволодіннями проходить вузька дорога, шириною близько 2,45 м., яка веде до земельних ділянок (городів). Належний позивачці город знаходиться за городом, який належить ОСОБА_10 , і аби потрапити до нього їй необхідно пройти по цій дорозі, на якій встановлений металевий паркан, що закриває проїзд, але дозволяє прохід через наявну в ньому хвіртку. Таким чином, на дорозі, яка призначена для загального користування, встановлена перешкода у вигляді огорожі, через яку можливо здійснити прохід, але, через малу ширину, не можливо проїхати наприклад трактором аби провести обробку земельної ділянки. Для вирішення даного питання вона зверталася до сільської ради, але результатів досягнуто не було. Оскільки інший заїзд на належний позивачці город відсутній, а наявний паркан перешкоджає їй в належному доступі до свого майна, ОСОБА_1 просила усунути їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала та вказала, що до городів сторін веде дорога шириною близько 2,75м. і на цій дорозі відсутній будь-які перешкоди в тому числі і для проїзду трактора. Вздовж цієї дороги на межі її земельної ділянки дійсно встановлений паркан, яким огороджено її подвір`я. Раніше сітка була натягнута і через дорогу, як загорожа для проходу домашніх тварин та птиці, але потім вона її прибрала і на теперішній час проїзд через дорогу вільний і жодних перешкод позивачу в доступі до її земельної ділянки не створюється.

В судовому засіданні 15.11.2024р. ОСОБА_1 підтвердила, що на теперішній час відповідачка дійсно відкрила бокову огорожу з сітки, яка раніше заважала заїзду. При цьому наголосила, що стежка, яка є входом на дорогу, залишається закритою, оскільки на ній установлена залізна брама і зацементований стовп. Половина вказаної залізної брами заходить на територію земельної ділянки відповідачки, а інша її половина розміщена на дорозі та заважає проїзду. В судових дебатах наполягала на задоволенні її позовних вимог.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні 15.11.2024р. твердження позивачки заперечила та вказала, що залізна брама на яку вказує ОСОБА_1 , повністю розташована на її приватизованій земельній ділянці і на дорогу не виходить, проїзду не заважає. Наголошує, що заїзд до городів є вільним і по ньому наявна можливість для проїзду трактора з плугами. В судових дебатах просила в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_3 також просила відмовити в задоволенні позову, оскільки проїзд до земельної ділянки є вільним, перешкоди ОСОБА_1 у користуванні її земельною ділянкою на теперішній час не створені, а тому вважає, що між сторонами відсутній предмет спору.

Покази свідка.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що він є старостою села Раківчик та знайомий з обома сторонами цього спору, які також являються жителями даного населеного пункту. Востаннє ОСОБА_1 зверталася до сільської ради з питання відсутності проїзду на її земельну ділянку в цьому році. В ході вирішення порушеного питання, ним та спеціалістом земельного відділу міської ради було здійснено виїзд на місце та встановлено, що заїзд до городів впирається в земельну ділянку ОСОБА_2 і наразі є вільним для проїзду до земельних ділянок в тому числі і до городу позивача. Однак, заїзд потребує догляду, оскільки має занедбаний вид через залишки на ньому рослинності та пенька від зрізаного дерева.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача та її представника, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази і доводи сторін в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення виходячи із наступного.

III. Фактичні обставини справи.

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІФ-07-34-2/000537, ОСОБА_4 на підставі рішення Раківчицької сільської ради № 14 від 23.12.1994р., належить земельна ділянка площею 0,6908 га., розташована на території Раківчицької сільської ради, цільове призначення обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства.

З плану зовнішніх меж земельної ділянки вбачається, що належна ОСОБА_4 земельна ділянка складається з двох окремих частин (земельної ділянки під забудову та городу), які не мають спільної межі та відділені між собою: від літ. «А» до літ. «Б» - вулицею Мартовича, від літ. «Е» до «Є» - земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_2 та від літ. «Е» до літ «Є» дорогою загального користування.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис про смерть № 1168, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_4 приходився батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В довідці, виданій державним нотаріусом Коломийської державної нотаріальної контори Мануляк І.В. №599/02-14 від 11.04.2024р. вказано, що після смерті ОСОБА_4 єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину в установлений законом термін є його донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована в АДРЕСА_2 .

Відповідно до листа начальника Коломийського МВ УМВС від 09.07.2015р. вбачається, що за результатом проведеної перевірки за заявою ОСОБА_1 від 26.06.2015р. по факту неправомірних дій сусідки ОСОБА_2 останній було винесено офіційне попередження про недопущення в подальшому порушень антигромадської поведінки відносно заявниці. З приводу непорозумінь або порушень земельного законодавства України ОСОБА_2 рекомендовано звернутися до Коломийського міськрайонного суду.

Згідно акту, складеного депутатом Раківчицької сільської ради Володимиром Федасюком та спеціалістом-землевпорядником ОСОБА_12 від 17.09.2015р. встановлено, що 17 вересня 2015 року ними було перевірено земельну ділянку ОСОБА_2 з приводу закриття дороги огорожею. В ході фактичного обстеження встановлено, що ОСОБА_2 дійсно перекрила в`їзд до городів, чим порушила ст.. 155 КУпАП.

В листі голови Раківчицької сільської ради від 23.09.2015р. № 171, адресованого ОСОБА_1 зазначено, що розглянувши її звернення від 11.08.2015р. з приводу перекриття дороги до городів ОСОБА_2 , спеціалістом-землевпорядником ОСОБА_13 та депутатом сільської ради ОСОБА_14 було проведено обстеження даної дороги та встановлено, що ОСОБА_2 дійсно перекрила в`їзд до городів, чим порушила ст.. 155 КУпАП (самовільне перекриття проїжджої частини вулиці). ОСОБА_2 рекомендовано добровільно відкрити дорогу, в іншому випадку до неї можуть бути висунуті адміністративні заходи.

Листом від 30.10.2015р. №20890, заступник начальника Коломийського МВ УМВС повідомив ОСОБА_1 про те, що проведеною перевіркою по факту неправомірних дій ОСОБА_2 було встановлено, що остання в 2014 році встановила огорожу та загородила дорогу, чим перешкоджає вільному доступу до земельних ділянок. Будучи опитаною по даним обставинам, ОСОБА_2 пояснила, що у 2014 році вона встановила огорожу та будь-яких претензій з боку ОСОБА_4 не було. Також вказала, що не перекривала доступ до земельних ділянок. Звернення ОСОБА_1 було пере направлено на розгляд в управління Держземагенства у Коломийському районі, для вирішення по суті. ОСОБА_1 рекомендовано звернутись до суду, оскільки в даному випадку існують цивільно-правові відносини.

На виконання ухвали 06.09.2024р. з Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області до суду надійшли матеріали технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд ОСОБА_2 в с. Раківчик, кадастровий номер 2623286001:01:001:0183; проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого господарства ОСОБА_2 в с. Раківчик кадастровий номер 2623286001:01:001:0193 та проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого господарства ОСОБА_2 в с. Раківчик кадастровий номер 2623286001:01:001:0192.

З матеріалів технічної документації вбачається, що відповідно до архівного витягу № 2 до рішення № 42 виконавчого комітету Раківчицької сільської ради від 30.12.1993р. «Про розгляд заяв і скарг громадян сіл Раківчик і Шепарівці», у приватну власність жителям села Раківчик були передані земельні ділянки згідно списків, в тому числі і ОСОБА_2 , порядковий номер 260.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 (батько відповідачки) помер. Заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду від 21.05.2013 року за ОСОБА_2 визнано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_2 .

Набувши прав власника на вищевказане домоволодіння після смерті своїх батьків, ОСОБА_2 , маючи нереалізоване право на приватизацію земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (підтверджується довідкою Раківчицької сільської ради від 17.11.2017р. №625/02.2-20/07), подала заяву на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_2 .

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_2 на праві приватної власності зокрема належить: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 94.4 кв.м., розташований в АДРЕСА_2 , земельна ділянка з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер: 2623286001:01:001:0183, площею 0,2327 га., розташована за тією ж адресою, а також дві земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площами 1,1098 га та 0,4987 га., які також знаходяться в Раківчик по вул. Мартовича, з кадастровими номерами: 2623286001:01:001:0192 та 2623286001:01:001:0193

Згідно викопіювання із схеми землекористування по Раківчицькій сільській раді в АДРЕСА_2 на земельних ділянках, які знаходяться в межах населеного пункту між приватними домоволодіннями, які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_8 проходить дорога загального користування, яка веде до земельної ділянки (городу), що належить ОСОБА_4 .

Вищевказані обставини узгоджуються з даними кадастрового плану, на якому умовним позначенням відмічено дорогу шириною 5,00 м., яка проходить поміж земельними ділянками ОСОБА_8 та ОСОБА_2 в напрямку до городу ОСОБА_4 .

Листом-відповіддю від 28.09.2023р. №20/7.1-18, староста Раківчицького старостинського округу повідомив адвоката Голіней Л.Д. про те, що 21.09.2023 року було проведено виїзд на місце заїзду до земельної ділянки спеціалістом земельного відділу Коломийської міської ради ОСОБА_13 та старостою села особисто. Встановлено, що заїзд до ділянок ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_2 наявний в недоглянутому стані, ширина даного проїзду складає 2 м. 68 см. тимчасово перекритий вхід від худоби та птиці. З приводу розширення заїзду за рахунок ділянки ОСОБА_2 не можливо, так як земельна ділянка двору і присадибна ділянка приватизовані і знаходяться в приватній власності. Наявного заїзду в генплані не затверджено. Комісією рекомендовано: розчистити проїзд; поправити огорожу ОСОБА_2 , домовитись із сусідом ОСОБА_8 про розширення заїзду (по можливості), який являється сином ОСОБА_4 , встановити ворота для загального користування.

Згідно довідки, виданої старостою Раківчицького старостинського округу від 22.07.2024р. №136/7.1-16 встановлено, що станом на 22.07.2024р. проїзд до земельних ділянок ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 тимчасово закритий власниками від домашньої птиці та худоби. Дана огорожа не являється стаціонарною, не приварена, при потребі легко відкривається за лічені хвилини. Проїзд розташований між домоволодіннями по АДРЕСА_3 , (власник господарства ОСОБА_2 ) та домоволодінням по АДРЕСА_4 (власник ОСОБА_8 ).

ІV. Норми права, якими регулюються правовідносини сторін та оцінка суду.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

За змістом частини першої статті 4 ЦПК України та частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Тобто на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспоренні права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Статтею 41 Конституції України закріплено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Пунктом "а" частини четвертої статті 83 ЗК України передбачено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Відповідно до статті 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

За змістом статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані, серед іншого, забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф.

Частинами першою та другою статті 103 ЗК України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Інститут земельних відносин добросусідства, є нормативно встановленими обмеженнями щодо здійснення прав на землю (включаючи право власності), які мають на меті забезпечити захист інтересів власників (землекористувачів) сусідніх володінь від можливих порушень при використанні земельних ділянок. Основна мета цих правил полягає в сприянні і забезпеченні такому використанню земельних ділянок, при якому власникам сусідніх земельних ділянок і землекористувачам заподіюється менша кількість незручностей.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з пунктом «б» частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно з частиною другою статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

В силу статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У той же час, частиною другою статті 386 ЦК України закріплений окремий превентивний (попереджувальний) спосіб захисту права власності, який на відміну від інших способів закріплює, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

Підставою для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні власністю є встановлення сукупності певних обставини, а саме: наявність у позивача права власності на майно та наявність перешкод у можливості користування ним своєю власністю.

Таким чином, відповідачем за негаторним позовом є лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю, а підставою мають слугувати посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_4 посилався на те, що він, як власник земельних ділянок по АДРЕСА_2 , має право на володіння, користування і розпорядження своїм нерухомим майном, а також на забезпечення права проходу (проїзду) до нього, яке, на його думку, порушено відповідачем. Позивач виявив загородження дороги загального користування проїзду до своєї земельної ділянки зі сторони сусідки ОСОБА_2 , яка встановила огорожу, чим перешкоджає йому в доступі до свого майна.

Згідно уточнених позовних вимог, викладених в заяві від 19.09.2023р., ОСОБА_4 просив усунути йому перешкоди в користуванні його земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_2 знести паркан та звільнити дорогу між домоволодіннями в АДРЕСА_1 .

В даній справі також встановлено, що після смерті ОСОБА_4 , єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину є донька померлого - ОСОБА_1 .

Статтями 1216,1218 ЦК Українипередбачено, що спадкуванням є перехід прав таобов`язків (спадщини)відфізичноїособи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на моментвідкриття спадщиниі не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ізчастиною третьоюстатті 1296 ЦК Українивідсутність свідоцтва про право наспадщинунепозбавляє спадкоємцяправа на спадщину.

Виникненняуспадкоємця права на спадщину пов`язується з її прийняттям та вважається, що вонаналежить спадкоємцю зчасувідкриття спадщини.

Будучи залученою до участі в справі в якості правонаступника позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила захистити її майнові права на спадкове нерухоме майно у обраний її покійним батьком спосіб та з підстав, наведених в позовній заяві.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Змагальністьсторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог абозаперечень,тоді як суд,зберігаючиоб`єктивність та неупередженість,зобов`язанийвирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

За змістомчастини першої статті 76 ЦПК Українидоказамиє будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги ізапереченняучасників справи, та інших обставин, які маютьзначеннядля вирішення справи.

Відповідно дочастини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог абозаперечень,крім випадків, встановленихцим Кодексом.

Обставини справи, якіза закономмають бути підтверджені певнимизасобами доказування,не можуть підтверджуватися іншимизасобами доказування(частина друга статті 78 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішні переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоднідоказине мають для судузаздалегідьвстановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожногодоказуокремо, а також достатність івзаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку якзібраниму справідоказамв цілому, так і кожномудоказу(групі однотипнихдоказів),який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожногодоказу(групидоказів)(частини перша-третястатті 89 ЦПК України).

Дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що успадкована ОСОБА_1 частина земельної ділянки (город), для потрапляння на неї потребує проїзду по дорозі, яка в генплан не внесена, але фактично проходить між домоволодіннями, що знаходяться в АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , власниками яких являються ОСОБА_2 та ОСОБА_8 .

Станом на 2015 рік вказаний проїзд загального користування був закритий відповідачкою, в зв`язку з чим між сторонами виникали суперечки та зі сторони ОСОБА_1 мали місце звернення до органів місцевого самоврядування і поліції, підтвердженням чого є лист начальника Коломийського МВ УМВС від 09.07.2015р. та лист голови Раківчицької сільської ради від 23.09.2015р. № 171.

Наполягаючи на позовних вимогах під час розгляду справи, ОСОБА_1 наголошувала на тому, що їй створені перешкоди в доступі до земельної ділянки, оскільки по наявному заїзду не може проїхати трактор для обробітку її городу.

Проте, як свідчать покази свідка ОСОБА_11 та довідка видана старостою Раківчицького старостинського округу від 22.07.2024р. №136/7.1-16, на теперішній час проїзд до земельних ділянок зокрема і позивачки закритий лише від домашньої птиці та худоби. Дана огорожа не являється стаціонарною, не приварена та при потребі легко відкривається, а тому твердження позивачки про створення їй перешкод у проїзді техніки представленими у справі доказами не підтверджуються.

Суд, врахувавши покази свідка, зазначає, що проїзд до городів захаращений, потребує догляду та можливого розширення для проїзду техніки, однак таке розширення не може бути виконане за рахунок земельної ділянки ОСОБА_2 , оскільки її земля приватизована та знаходиться в приватній власності відповідачки, а установлена нею огорожа перебуває на межі і перенесенню не підлягає.

В контексті зазначеного слід відмітити, що проїзд, який не внесений до генплану, а отже не належить до земель комунальної власності, знаходиться між домоволодіннями ОСОБА_2 з однієї сторони та ОСОБА_8 з іншої. Проте, позивач жодних вимог до іншого суміжного з проїздом землекористувача ОСОБА_8 не заявляє та збільшення ширини проїзду за рахунок зміни розміру земельної ділянки останнього не вимагає, а пред`являє вимоги лише до ОСОБА_2 .

Позивач, підтримуючи позовні вимоги, просила зобов`язати саме ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення паркану та звільнення дороги між домоволодіннями в АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .

Проте, наявність паркану, який встановлений ОСОБА_2 та який перешкоджає ОСОБА_1 в доступі до її майна, станом на час розгляду справи судом не встановлено, будь-яких належних доказів існування стаціонарної перешкоди в заїзді до свого городу, позивачем не надано.

ОСОБА_1 не довела, що ОСОБА_2 дійсно було облаштовано огорожу незаконно, самочинно на території земель загального користування.

З викладеного слідує, що доводи ОСОБА_1 про самовільне захоплення відповідачкою земельної ділянки (проїзду), яка їй не належить, та порушення цим прав позивача в ході розгляду справи не підтвердились.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про те, що факт чинення перешкод у здійсненні позивачем свого права користування земельною ділянкою, а саме встановлення огорожі на частині дороги. яка є проїздом загального користування, з боку ОСОБА_2 встановлений не був, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити за недоведеністю.

V. Розподіл судових витрат у справі.

За правилами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні позову суд відмовляє в повному обсязі, то понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору компенсації за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись ст. 319, 321, 391 ЦК України, ст.. 83, 91, 103, 152, 153, 158 ЗК України, ст. 4, 10, 12, 13, 77, 78, 80, 81, 83, 89, 141, 263-265, 354-355 ЦПК України; суд, -

У Х В А Л И В:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 25 листопада 2024 року.

Суддя: Третьякова І. В.