Постанова

від 09.11.2010 по справі 2а-10948/10/12/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

  вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

  ПОСТАНОВА

Іменем України

09 листопада 2010 р.

Справа №2а-10948/10/12/0170

Окружний  адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді

Котаревої Г.М. , при секретарі Тарасовій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Технохімкомплект"         

до   Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим             

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

позивача – Горіна-Шарапа Ганна Валеріївна, довіреність №34-Д від 19.07.10р.;

Іщенко Р.А., довіреність №60-Д від 13.09.10р.

відповідача – Нечаєва Н.О., довіреність №3/10-0 від 13.01.10р.;

           Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Об’єднання Технохімкомплект» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополь АР Крим, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позов тим, що зазначене податкове повідомлення-рішення винесено із порушенням норм Законів України «Про державну податкову службу в Україні», «Про податок на додану вартість».  

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.08.10р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представники позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, наведених у запереченні на позов від 19.10.10р.

Позов мотивовано порушенням з боку відповідача норм Закону України «Про податок на додану вартість» щодо зменшення податкового кредиту на суму, сплаченого податку внаслідок придбання товарів (послуг).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

  Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття  справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Статтею 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов’язкових платежів).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Об’єднання Технохімкомплект» є юридичною особою, ідентифікаційний код 19183061 (а.с.11).

Судом встановлено, що працівниками відповідача було проведено невиїзну  документальну перевірку  позивача з питань правових відносин з ТОВ «Сіберік Україна» за квітень 2010 року,  за результатами  якої  10.08.10р.  було складено Акт №10611/23-4. Відповідно до висновків акту було зафіксовано порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» що призвело до завищення податкового кредиту за квітень 2010 року у сумі 440000,00грн.(а.с. 12-20).

На підставі акту перевірки  №10611/23-4 ДПІ в м. Сімферополь  прийнято податкове повідомлення –рішення від 17.08.10р. № 0022862301/0,  згідно з яким   позивачу  було визначено суму податкового  зобов'язання  з податку на додану вартість в сумі  440000,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 176000,00  грн.(а.с.10).

Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування  зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Платники податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування  операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України «Про податок на додану вартість».

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення  зобов’язань  юридичних або фізичних осіб  перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків  і зборів (обов‘язкових платежів) є Закон України «Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов’язання  - це загальна сума  податку, одержана (нарахована) платнику  податку у звітному (податковому)  періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит – це сума, на яку платник податку  має право зменшити податкове зобов’язання  звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Як вбачається з матеріалів справи та зафіксовано в акті перевірки  №10611/23-4 ДПІ в м. Сімферополь  АР Крим було спрямовано запит до ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо підтвердження правових взаємовідносин позивача із ТОВ «Сіберік-Україна». ДПІ у Печерському районі м. Києва направлено відповідь про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Сіберік-Україна» з ТОВ  «Об’єднання Технохімкомплект» у зв’язку з не встановленням місцезнаходження ТОВ «Сіберік- Україна» (а.с. 32-34).

Відповідно до отриманої відповіді, відповідачем було встановлено, що ТОВ «Сіберік-Україна» не надавало до ДПІ у Печерському районі м. Києва декларацію з ПДВ за квітень 2010 року, а декларації з ПДВ за травень та червень 2010 року надані із нульовими показниками.

На підставі чого, відповідач зробив висновок, що сума ПДВ у розмірі 440000,00грн., неправомірно віднесена позивачем до податкового кредиту у квітні 2010 року.

Перевіркою також було встановлено, що сума ПДВ включена до податкового кредиту у розмірі 440000,00грн. не підтверджується отриманим від ДПІ у Печерському районі           м. Києва актом. Податкова звітність з ПДВ за квітень 2010 року ТОВ «Сіберік-Україна» до податкового органу не надана, тобто відсутня інформація щодо наявності у ТОВ «Сіберік-Україна» виробничих потужностей та основних засобів для виробництва продукції власними засобами, відсутні залишки ТМЦ для подальшої реалізації.

Суд вважає, що вказані висновки ДПІ в м. Сімферополі АР Крим є безпідставними та не ґрунтуються на положеннях Закону України «Про податок на додану вартість», з огляду на наступне.

Відповідно п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, зазначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної –вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Платники податку   повинні   зберігати   податкові   накладні протягом  строку,  передбаченого законодавством для зобов'язань із  сплати податків (ч.5 п.п.7.2.3 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість».

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вищевказаного Закону визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника  податку  на  податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-          або дата  списання  коштів  з  банківського  рахунку платника податку  в  оплату   товарів   (робіт,   послуг),   дата   виписки відповідного  рахунку  (товарного  чека)  -  в  разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-              або дата  отримання  податкової накладної,  що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що спірна сума ПДВ включена за фактом отримання від постачальників податкові накладні, які є належним чином оформленими, що підтверджується витягом з журналу вхідної кореспонденції.

Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Закон України «Про податок на додану вартість», а саме п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 визначає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) –коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було.

Крім того, законом не передбачений зв'язок між виникненням права платника податку на податковий кредит  та наданням податкової звітності його контрагентом.

На час виписки податкових накладних та отримання зазначених податкових накладних позивач є платником податку на додану вартість.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх дій суду не доведено.

В той же час, як свідчать матеріали справи та відображено в акті перевірки, в даному випадку спірна сума податкового кредиту в розмірі 440000,00грн. підтверджується належним чином оформленими та складеними платниками ПДВ податковими накладними, реєстрами отриманих  податкових накладних, рахунками –фактурой .

Таким чином, суд вважає, що  відсутні законодавчо визначені обставини, які б позбавляли платника податку права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів пп. 7.4.1, 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, у зв’язку з чим у відповідача не було правових підстав для зменшення податкового кредиту за квітень 2010 року та донарахування податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 440000,00грн. та відповідно штрафних(фінансових) санкцій) в сумі 176000,00грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо неправомірного визначеного податкового зобов'язання відповідачем в податковому повідомленні-рішенні №00022862301/0 від 17.08.10р.  ДПІ в м. Сімферополі на суму 616000,00грн.

В силу викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.     

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо  судове  рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних  повноважень, суд присуджує  всі  здійснені нею  документально підтверджені судові  витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 09.11.10р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 15.11.10р.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.              Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00022862301/0 від 17.08.10р. на суму 616000,00грн., з яких: 440000,00грн. за основним платежем та 176000,00грн. зі штрафних санкцій.

3.  Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Об’єднання Технохімкомплект» (і.к. 19183061, м. Сімферополь, вул. Козлова, 45а) 3,40грн.

У разі неподання  апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання  постанови у повному обсязі - з дня складення у повному обсязі, у разі проголошення у відсутності особи, яка бере участь у справі – з дня отримання нею копії постанови).

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

  Суддя                                Котарева Г.М.