Ухвала

від 19.11.2024 по справі 752/5423/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/5423/22

Провадження по справі № 1-кс/752/8860/24

У Х В А Л А

іменем України

"19" листопада 2024 р. слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду клопотання ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42022100000000178 від 06.05.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.110-2, ч.3 ст. 191 КК України,

за участю: представника власника майна - ОСОБА_3 ,

встановив:

07 листопада 2024 адвокат ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , подав клопотання про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42022100000000178 від 06.05.2022. Вважає, що арешт, накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного м. Києва від 27.05.2022 на частки у статутних капіталах суб`єктів господарювання ТОВ «Торговий дім «Насосхолдінг», ПрАТ «Свеський насосний завод», ТОВ «Аурум транс», ТОВ «Укркомплект плюс», ТОВ «Племзавод «АТМАНАЙ», ТОВ «Герон-Трейд», ПрАТ «Завод гідравлічних машин «ЦУКРОГІДРОМАШ», ТОВ «Дизельний завод», ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Стартап», ТОВ «Аурум груп», ПрСП «Тавільжанське», ПП «Маранта», ТОВ «Смоли України», ТОВ «Альгар», ТОВ «Інридан ЛТД», ТОВ «Стартап фінанс», ТОВ «Пресмаш», ТОВ «Хімконцерн 2008», ТОВ «Транс енерджи», ТОВ «Нові люди продакшен», ТОВ «Інтер кар інжиніринг», ТОВ «Аурум рейл», кінцевим бенефіціарним власником яких є ОСОБА_4 , є необґрунтованим. Підстав для застосування такого заходу кримінального провадження не існувало та не існує.

В обґрунтування вимог представник ОСОБА_4 посилався на те, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , виходив з того, що постановою старшого слідчого СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 від 26.05.2022 частки суб`єктів господарської діяльності у статутних фондах вищезазначених підприємств, визнані речовими доказами як майно, яке було засобом вчинення кримінально протиправних дій з привласнення чужого майна, тобто при вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України. Арешт був накладений з метою забезпечення збереження речових доказів.

Представник власника майна вказує, що слідчий суддя, накладаючи арешт, дійшов безпідставно висновку, що частки суб`єктів господарської діяльності у статутних фондах певних підприємств, були знаряддям вчинення кримінальних правопорушень, які розслідуються у даному провадженні, та відповідають критеріям речового доказу, які визначені у ст. 98 КК України.

Так, обґрунтовуючи вимоги про арешт майна, прокурор у клопотанні вказував, що під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 за попередньою змовою із службовими особами підконтрольних та афілійованих підприємств, привласнила чуже майно шляхом зловживання своїм службовим становищем, що спричинило збитки. Також прокурор посилався на висновки судового експерта ОСОБА_7 за результатами проведення економічного дослідження фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Дизельний завод» за період з січня 2021 року по 2022 року з ТОВ «Аурум Транс», ТОВ «Експрес пружини», ТОВ «Каргоремтранс».

Між тим, висновки експерта ОСОБА_7 від 18.05.2022 №1-18/05/2022-дос носять характер припущення. Зокрема в резолютивній частині висновку експерт вказує на ймовірність того, що ТОВ «Дизельний завод» за період з січня 2021 року по січень 2022 року зависило податковий кредит та не донараховало та не сплатило до державного бюджету України податку на додану вартість у сумі 6 616 854 грн. Такий безпідставний висновок пояснюється тим, що у вихідних даних слідчий просив провести дослідження з питання ймовірного не донарахування та несплати податку на додану вартість, припустивши, що взаємовідносини між підприємствами мали фіктивний характер. У доведення викладених ним тверджень, надав копію експерта ОСОБА_7 від 18.05.2022 №1-18/05/2022-дос.

Представник вказує, що його довірительці ОСОБА_4 , так і не було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України, а підозра за ч. 3 ст. 27, ч.3 ст. 110-2 КК України, яке була складена 24.10.2022, скасована. На його думку ОСОБА_4 піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню таким довготривалим арештом. Між тим, законних підстав для такого обмеження не існувало. Слідчий суддя, прийняв рішення про накладання арешту, без достатніх на то підстав, зокрема ухвала слідчого судді у порушення положень ст. 132 КПК України не містить даних про те, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КПК України, що могло бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; які саме потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, та на виконання якого завдання прокурор просив накласти арешт.

Вважає, що протягом більш як двох років орган досудового розслідування не встановив будь-яких фактичних даних, які б свідчили про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України, жодній іншій особі також не було повідомлено про підозру у даному провадженні. Такі обставин на його думку свідчать про відсутність складу та події кримінального правопорушення, тому арешт підлягає скасуванню.

На його думку потреби у подальшому застосуванні арешту не існує. Арешт порушує такі засади застосування заходів забезпечення кримінального провадження як співмірність та пропорційність, оскільки таке втручання у права і свободи ОСОБА_4 є незаконним, а мета такого арешту порушує право його довірительки на мирне володіння майном.

В судовому засіданні представник ОСОБА_4 клопотання про скасування арешту підтримав, посилаючись здебільше на доводи, які вказані ним у клопотанні. Пояснюючи причини такого тривалого не звернення з клопотанням про скасування арешту вказував на те, вони розуміли, що орган досудового розслідування буде посилатися на те, що слідчі дії тривають, між тим, вважає з травня 2022 року слідчі та прокурори мали достатньо часу для збирання доказів, зокрема пред`явлення ОСОБА_4 підозри за ч.3 ст. 191 КК України. Також вказав, що ухвалою слідчого судді підозра ОСОБА_4 за ч.3 ст. 110-2 КК України у даному кримінальному провадженні скасована, але рішення не набрало законної сили та перебуває на розгляді апеляційної інстанції.

Прокурор на виклики слідчого судді для розгляду клопотання не з`являвся. Засобами електронного зв`язку 13.11.2024 та 18.11.2024 подавав клопотання про відкладення судових засідань, посилаючись на зайнятість в іншому судовому засіданні. Пояснень, або заперечень по суті заявлених у клопотанні вимог не надав.

Враховуючи позицію представника власника майна, а також відсутність доказів у доведення поважності причин неявки на судові виклики прокурора, слідчий суддя відповідно до вимого ч.4 ст. 174 КПК України дійшов висновку про розгляд клопотання про скасування арешту за відсутності прокурора.

Розглянувши клопотання, дослідивши додані до нього документи, надавши оцінку відомостям, що у них містяться, вислухавши доводи представників власника майна, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Ухвалою слідчого судді від 27.05.2022 (справа №752/5423/22, провадження №1-кс/752/1717/22) задоволено клопотання прокурора Київської міської прокуратури та накладено арешт на частки у статутних капіталах суб`єктів господарювання ТОВ «Торговий дім «Насосхолдінг», ПрАТ «Свеський насосний завод», ТОВ «Аурум транс», ТОВ «Укркомплект плюс», ТОВ «Племзавод «АТМАНАЙ», ТОВ «Герон-Трейд», ПрАТ «Завод гідравлічних машин «ЦУКРОГІДРОМАШ», ТОВ «Дизельний завод», ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Стартап», ТОВ «Аурум груп», ПрСП «Тавільжанське», ПП «Маранта», ТОВ «Смоли України», ТОВ «Альгар», ТОВ «Інридан ЛТД», ТОВ «Стартап фінанс», ТОВ «Пресмаш», ТОВ «Хімконцерн 2008», ТОВ «Транс енерджи», ТОВ «Нові люди продакшен», ТОВ «Інтер кар інжиніринг», ТОВ «Аурум рейл», кінцевим бенефіціарним власником яких є ОСОБА_4 з метою їх збереження як речового доказу.

Надаючи оцінку законності, обґрунтованості застосування такого запобіжного заходу як арешт майна, слідчий суддя виходить з наступного.

Так, підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових частин права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно із п.7), ч.2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, регламентовані ч.3 ст. 132 КПК України. Так, застосування таких заходів відбувається на підставі ухвали слідчого судді, суду у разі, якщо орган досудового розслідування, який ініціює дане питання, доведе: 1) що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Порядок арешту майна, його скасування у кримінальному проваджені регламентовані ст. 170-174 КПК України.

Згідно із ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

При цьому, у відповідності до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1)збереження речових доказів;

2)спеціальної конфіскації;

3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у задоволені клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 частини1 статті 170 КПК України.

Також ч. 2 ст. 173 КПК України визначає, що при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя повинен врахувати:

1)правову підставу для арешту майна;

2)можливість використання майна як доказ у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1.ч.2 ст. 170 КПК України;

3)наявність обґрунтованої підозри у вчинені особою кримінального правопорушення (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. 3, 4 ч.2 ст. 170 КПК України ;

3-1)можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст. 170 КУПК України);

4)розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4. ч.2 ст. 170 КПК України)

5)розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження

6)наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб

Відповідно до ч.5 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд в ухвалі повинен зазначити серед іншого про підстави застосування арешту майна.

В ухвалі слідчого судді від 27.05.2022, яка оскаржується, вказано, що постановою старшого слідчого СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 від 26.05.2022 частки суб`єктів господарської діяльності у статутних фондах певних підприємств, визнані речовими доказами як майно, яке було засобом вчинення кримінально протиправних дій при вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України. Тобто слідчим суддею арешт на частки суб`єктів господарської діяльності у статутних фондах був накладений з метою забезпечення збереження їх як речових доказів.

Так, згідно даних, що міститься у витягу з ЄРДР, а також мотивувальній частині ухвали, яка оскаржується, слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022100000000178 від 06.05.2022, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.110-2, ч. 3 ст. 191 КК України, яке розпочате за матеріалами Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України щодо виявленого факту передачі ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та іншими невстановленими особами, а також службовими особами ТОВ «ТД «Насосхолдинг» і ПРАТ «Свеський насосний завод», матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, та/або провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу та/або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України. Досудовим розслідуванням встановлено, що посадовими особами ТОВ «ТД «Насосхолдинг» та ПРАТ «Свеський насосний завод», бенефіціарним власником яких є громадянка України ОСОБА_4 (донька колишнього Міністра оборони України), протягом 2015-2022 років здійснено понад 200 поставок виробленої продукції на територію російської федерації, яка є країною-агресором. Отримувачі вказаних товарів є ТОВ «ТД «Свесский насосный завод» та ТОВ НПК «ОСО». В подальшому вказана продукція поставлялась на підприємства оборонно-промислового комплексу російської федерації, а саме на «Казанський державний пороховий завод», «Тамбовський пороховий завод» та «Пермський пороховий завод».

Також в ухвалі слідчого судді від 27.05.2022 вказано про те, що під час проведення досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні, встановлено, що ОСОБА_4 підконтрольні ряд підприємств, вона є їх кінцевим бенефіціарним власником, а саме: ТОВ «Промислова інвестиційна група транспортного машинобудування «Інтер Кар Груп», ТОВ «Укркомплект плюс», ТОВ «Племзавод «АТМАНАЙ», ТОВ «Аурум Транст», ТОВ «Герон- Трейд», ПрАТ «ЦУКРОГІДРОМАШ», ПрАТ «Свеський насосний завод» ТОВ «Дизельний завод», ПАТ «ЗНВКІФ «СТАРТАП», ТОВ «Аурум груп», ПСП «Тавольжанське», ПП «Маранта», ТОВ «Смоли України», ТОВ «АЛЬГАР», ТОВ «Інридан ЛТД», ТОВ «Стартап фінанс», ТОВ «Пресмаш», ТОВ «Хімконцерн 2008» , ТОВ «Транс енерджи», ТОВ «ТД «Нососхолдинг», ТОВ «Нові люди продашен», ТОВ «Аурум рейл».

24.10.2022 старшим слідчим в особливо важливих справах СУ ГУ НП у м.Києві ОСОБА_6 за погодженням з прокурором складено повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч.3 ст. 110-2 КК України.

З доданих до клопотання представником власника майна матеріалів встановлено, що 26.05.2022 у кримінальному провадженні №42022100000000178 за ч.3 ст. 110-2, ч.3 ст. 191 КК України слідчий ОСОБА_6 визнала речовими доказами частки у статутних капіталах суб`єктів господарювання ТОВ «Торговий дім «Насосхолдінг», ПрАТ «Свеський насосний завод», ТОВ «Аурум транс», ТОВ «Укркомплект плюс», ТОВ «Племзавод «АТМАНАЙ», ТОВ «Герон-Трейд», ПрАТ «Завод гідравлічних машин «ЦУКРОГІДРОМАШ», ТОВ «Дизельний завод», ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Стартап», ТОВ «Аурум груп», ПрСП «Тавільжанське», ПП «Маранта», ТОВ «Смоли України», ТОВ «Альгар», ТОВ «Інридан ЛТД», ТОВ «Стартап фінанс», ТОВ «Пресмаш», ТОВ «Хімконцерн 2008», ТОВ «Транс енерджи», ТОВ «Нові люди продакшен», ТОВ «Інтер кар інжиніринг», ТОВ «Аурум рейл», кінцевим бенефіціарним власником яких є ОСОБА_4 . В обґрунтування такого висновку слідча вказала, що вказані частки є засобом вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст. 110-2, ч.3 ст. 191 КК України, тому існують підстави вважати, що майно відповідає критеріям, визначеним у ч.1 ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Тобто, положення ст. 98 КПК України не передбачають можливості визнання речовими доказами засобів вчинення злочинів.

Таким чином, задовольняючи клопотання прокурора та накладаючи арешт, слідчий суддя вийшла за межі вимог клопотання прокурора та визнала частки у статутних капіталах підприємств саме знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а не засобом, як про це вказано у постанові слідчого, вказавши, що частки наділяли особу юридичним впливом на управління або господарську діяльність юридичної особи.

Так, знаряддя і засоби вчинення злочину, є окремими елементами об`єктивної сторони складу злочину. Вони не можуть ототожнюватися.

Відповідно до чинного законодавства України, частка в статутному капіталі суб`єктів господарювання є оборотоздатним предметом цивільних правовідносин, що має грошову оцінку, та є єдиною підставою для участі особи у суб`єкті господарювання і набуття учасником корпоративних прав.

Між тим, висновок слідчого судді про те, що частки у статутному капіталі є речовими доказами в розуміння ст. 98 КПК України, як такі, що в розрізі поняття «знаряддя вчинення кримінального правопорушення», наділяли особу юридичним впливом на управління або господарську діяльність юридичної особи, є необґрунтованим. Сам по собі факт того, що ОСОБА_4 є власницею часток певних суб`єктів господарювання, зокрема і їх кінцевим бенефіціарним власником, не може вважатися таким, що доводить твердження сторони обвинувачення, що частки є знаряддям вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 110-2, ч.3 ст.191 КК України.

З урахуванням викладеного, правові підстави для арешту майна та можливість використання його як доказ у кримінальному провадженні, були відсутні.

Крім того, слідчим суддею не наведено наявність ризиків, передбачених абз. 2 частини 1 статті 170 КПК України, наявність яких відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України є обов`язковою умовою для застосування арешту у його .

За таких умов, накладення арешту на частки у статутних капіталах (корпоративні права) певних суб`єктів господарювання, які належать ОСОБА_4 , не узгоджується з заявленою метою забезпечення збереження їх як речових доказів, адже їх неможливо використати як доказ уданому кримінальному провадженні та ризики приховування, знищення, пошкодження, псування відсутні.

Главою 2 КПК України встановлені засади, тобто основоположні принципи кримінального провадження до яких, серед інших, віднесені законність (ст. 9), недоторканність права власності (ст. 16).

Відповідно до ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У силу ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано захист права власності. Згідно з цією нормою кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.

Наведена засада закріплена у ст. 41 Конституції України, яка зазначає, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

За змістом положень ст.2, 8 КПК України при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Необґрунтоване позбавлення ОСОБА_4 права вільного володіння, розпорядження частками у статутних капіталах певних суб`єктів господарювання, за умови невідповідності їх критеріям ст. 98 КПК України, є втручанням у її право мирно володіти своїм майном.

На підставі ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Європейський суд з прав людини неодноразово акцентував увагу на тому, що обмеження володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994 року Series A № 296-A, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» заява № 48191/99, п.п. 49-62, від 10.05.2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідність балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п.п. 69 і 73, Series A № 52).

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series А № 98). Зі змісту ухвали, яка оскаржується випливає, що при накладенні арешту на корпоративні права, питання спврозмірності і розумності не досліджувалось.

З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність визначених ст.170 КПК України правових підстав для арешту корпоративних прав ОСОБА_4 у статутних капіталах певних суб`єктів господарювання з підстав, заявлених прокурором у клопотанні про накладання арешт на майно, тому арешт піддягає скасуванню як необґрунтований.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.2 8, 9, 98, 170-174, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-

постановив:

клопотання представника власника майна задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 27.05.2022 у кримінальну провадженні № 42022100000000178 (справа № 752/5423/22, провадження 1-кс/752/1717/22), з часток у статутних капіталах суб`єктів господарювання, кінцевим бенефіціарним власником яких є ОСОБА_4 :

- 100% частки учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «НАСОСХОЛДИНГ», код ЄДРПОУ 34188341,

- 75% частки учасників Приватного акціонерного товариства «СВЕСЬКИЙ НАСОСНИЙ ЗАВОД», код ЄДРПОУ 05785454,

- 100% частки учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «АУРУМ ТРАНС», код ЄДРПОУ 33493948,

- 100% частки учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКОМПЛЕКТ ПЛЮС», код ЄДРПОУ 32846894,

- 100% частки учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛЕМЗАВОД «АТМАНАЙ», код ЄДРПОУ 32860882,

- 100% частки учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРОН-ТРЕЙД», код ЄДРПОУ 38604442,

- 86,57% частки учасників Приватного акціонерного товариства «ЗАВОД ГІДРАВЛІЧНИХ МАШИН «ЦУКРОГІДРОМАШ», код ЄДРПОУ 00380014,

- 100% частки учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИЗЕЛЬНИЙ ЗАВОД», код ЄДРПОУ 38515997,

- 100% частки учасників Публічного акціонерного товариства «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТВИНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «СТАРТАП», код ЄДРПОУ 38866104,

- 100% частки учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «АУРУМ ГРУП», код ЄДРПОУ 40721741,

- 100% частки учасників Приватного сільськогосподарського підприємства «ТАВІЛЬЖАНСЬКЕ», код ЄДРПОУ 31368939,

- 100% частки учасників Приватного підприємства «МАРАНТА», код ЄДРПОУ 32531678,

- 100% частки учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «СМОЛИ УКРАЇНИ», код ЄДРПОУ 42800620,

- 100% частки учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬГАР», код ЄДРПОУ 44400688,

- 100% частки учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНРИДАН ЛТД», код ЄДРПОУ 40864876,

- 100% частки учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРТАП ФІНАНС», код ЄДРПОУ 40831678,

- 100% частки учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕСМАШ», код ЄДРПОУ 30033585,

- 100% частки учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМКОНЦЕРН 2008», код ЄДРПОУ 36060640,

- 100% частки учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ЕНЕРДЖИ», код ЄДРПОУ 38217449,

- 100% частки учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІ ЛЮДИ ПРОДАКШЕН», код ЄДРПОУ 38129426,

- 25,49% частки учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР КАР ІНЖИНІРИНГ», код ЄДРПОУ 35939368,

- 100 % частки учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «АУРУМ РЕЙЛ», код ЄДРПОУ 41769700.

Ухвала набирає законної сили після її оголошення та окремому оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошено 22.11.2022 .

Слідчий суддя ОСОБА_1