Постанова

від 26.11.2024 по справі 703/3418/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1830/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №703/3418/23 Категорія: 311010200 Крива Ю. В. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіГончар Н.І., Сіренко Ю.В.секретар Любченко Т.М.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача адвоката Примака В.А. на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16.09.2024 (повний текст складено 23.09.2024, суддя в суді першої інстанції Крива Ю.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ЛАН-МІЛК» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

у липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, яким просила визнати незаконним та скасувати наказ директора ТОВ «ЛАН-МІЛК» № 23-к від 05.06.2023 про звільнення її з посади обліковця автопарку на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням штату працівників; поновити її на роботі з дати звільнення на раніше займаній посаді; стягнути з ТОВ «ЛАН-МІЛК» середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі; стягнути із ТОВ «ЛАН-МІЛК» моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн.

В обґрунтування вказано на те, що в період з 13.04.2006 до 05.06.2023 вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем. У результаті реорганізації, шляхом відокремлення підприємства було утворене нове підприємство - ТОВ «ЛАН-МІЛК», у якому згідно наказу № 13-к від 13.04.2006 вона була прийнята на посаду обліковця автопарку за сумісництвом згідно безстрокового трудового договору.

Наказом директора ТОВ «ЛАН-МІЛК» № 15-к від 31.03.2023 займана нею посада обліковця автопарку була скорочена в зв`язку із внесенням змін в організацію виробництва і праці товариства та його структуру.

Позивач вказує, що 03.04.2023 її викликав до себе в кабінет т.в.о. директора ТОВ «ЛАН-МІЛК» ОСОБА_2 та в присутності інспектора з кадрів, головного бухгалтера, економіста та бухгалтера в усній формі повідомив, що її буде звільнено із займаної посади в зв`язку із скороченням штату, при цьому пропозицій іншої вакантної посади їй не надходило, оскільки, за повідомленням директора, вакантні посади для неї відсутні. Директор повідомив позивача про майбутнє скорочення займаної нею посади, про що буде складено відповідний акт в присутності вищевказаних працівників. Позивач стверджує, що в таких актах вона свій підпис не ставила та він їй не вручався.

Повідомлення ТОВ «ЛАН-МІЛК» про скорочення чисельності штату та про наступне звільнення з посади позивач не отримувала.

У зв`язку з цим, 17.04.2023 ОСОБА_1 звернулась із заявою на ім`я директора ТОВ «ЛАН-МІЛК» щодо надання копії наказу про скорочення штату та копії штатного розпису, у вказаній заяві ОСОБА_1 також просила повідомити чи може ТОВ «ЛАН-МІЛК» запропонувати їй іншу вакантну посаду замість посади, яку мають намір скоротити.

19.04.2023 відповідачем їй було надано лише копію наказу про скорочення штату та повідомлено про неможливість надання копії штатного розпису, оскільки такий містить інформацію для службового користування.

На думку позивача, директором товариства їй було відмовлено у переведенні на іншу вакантну посаду через особисту неприязнь та упереджене ставлення до неї, при цьому жодного разу до неї не було застосовано дисциплінарних стягнень.

Звільнення позивача є незаконним, оскільки відповідачем не було дотримано вимог ст.42 КЗпП та не створено комісії з визначення осіб, які мають переважне право на залишення роботі. Позивача не було попереджено про скорочення штату та вивільнення як працівника ТОВ «ЛАН-МІЛК», не надано інформацію про наявність вакантних посад. Окрім того, їй не було надано копії статуту підприємства та штатного розпису, тому не можна констатувати факт відсутності вільних вакантних посад в товаристві на момент звільнення позивача.

Позивач вважає, що внаслідок неправомірних дій з боку відповідача їй завдано моральну шкоду, яка виразилась у вигляді порушення нормальних життєвих зв`язків через втрату основного джерела доходів та можливості повноцінно забезпечувати життєдіяльність та свої потреби, яку оцінює у 3000 грн.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16.09.2024 позовні вимоги у справі відхилено з підстав того, що звільнення позивача відбулося з належним дотриманням приписів трудового законодавства, зокрема, суд встановив, що на час звільнення позивача на товаристві були відсутні вакантні посади, які б могли за кваліфікаційними вимогами бути запропоновані позивачу.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції представник позивача адвокат Примак В.А. подав 25.10.2024 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги.

Вказує на доводи, аналогічні викладеним у позовній заяві, та на те, що її не було повідомлено про майбутнє звільнення жодним із засобів зв`язку, що є істотним порушенням приписів трудового законодавства та підставою для поновлення працівника на раніше займаній посаді та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також відшкодування моральної шкоди.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ЛАН-МІЛК» просило апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується записами в трудовій книжці ОСОБА_1 (а.с. 10-11, 50).

Так згідно наказу від 24.02.2020 ОСОБА_1 прийнята на посаду обліковця тракторної бригади до ТОВ «ЛАН-МІЛК» у зв`язку з переведенням з СТОВ «ЛАН» (а.с. 50 зворот, 70 - зворот).

Із наказу № 23-к від 05.06.2023 вбачається, що у зв`язку з внесенням змін в організацію виробництва і праці товариства та оптимізацію його структури та виробничих процесів була розпочата процедура скорочення штату працівників, зокрема, прийнято рішення про скорочення посади обліковця автопарку.

На виконання вимог закону було здійснено процедури щодо повідомлення працівника про заплановане звільнення та підшукування можливої роботи у товаристві.

Відповідно до доповідної записки головного бухгалтера у товаристві відсутні посади, які можуть бути запропоновані працівникові, що вивільняється. На підставі наведеного, наказано звільнити обліковця автопарку за сумісництвом - ОСОБА_1 , у зв`язку із скороченням штату працівників (п.1 ст. 40 КЗпПУ). Підстава для звільнення наказ № 15-к від 31.03.2023 «Про скорочення штату і чисельності працівників»; повідомлення про заплановане звільнення; акт про ознайомлення працівника з запланованим вивільненням від 03.04.2023 (а.с.15).

Указане звільнення оспорює позивач у справі, як незаконне, вважаючи, що її не було завчасно повідомлено про майбутнє звільнення та не запропоновано наявні на час звільнення у товаристві вакантні посади.

Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі викладених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.

Відповідно до частини шостоїстатті 43 Конституції Українигромадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У відповідності до ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Процедура звільнення працівника у разі скорочення має відбуватися на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідно до якого скорочення чисельності або штату працівників - одна з підстав для розірвання трудового договору.

Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.

Згідно з ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті40, частини третьої статті49-2 КЗпП Українищодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.

До повноважень суду не відноситься оцінка підстав прийняття працедавцем рішень щодо змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, адже ці питання вирішуються виключно керівництвом підприємства, яке здійснює господарську діяльність.

З урахуванням вказаного правового регулювання та встановлених при розгляді цієї справи фактичних обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для поновлення позивача на роботі після звільнення згідно наказу № 23-квід 05.06.2023(оскаржуваним у цій справі), адже передбаченої трудовим законодавством процедури звільнення з підстав скорочення штату працівників роботодавцем дотримано належним чином.

Так згідно наказу № 23-к від 05.06.2023 було скорочено посаду обліковця автопарку, яку обіймала позивач.

Згідно акту від 03.04.2023 (а.с.46) позивача було ознайомлено із запланованим звільненням з підстав скорочення штату працівників, що спростовує апеляційні аргументи скаржника про те, що її не було повідомлено про майбутнє звільнення жодним із засобів зв`язку, адже із вказаного акту, підписаного інспектором з кадрів ОСОБА_3 , головним бухгалтером ОСОБА_4 , економістом з праці ОСОБА_5 та бухгалтером ОСОБА_6 , вбачається, що позивачу ОСОБА_1 03.04.2023 о 09 год. 42 хв. було зачитано вголос наказ від 31.03.2023 «Про скорочення штату та чисельності працівників» та було вручено його копію та повідомлення про наступне звільнення, однак ОСОБА_1 не погодилась зі звільненням та відмовилася підписувати наказ і повідомлення.

Протоколом засідання тимчасової комісії щодо визначення переважного права залишення на роботі від 20.03.2023 (а.с.48) у складі директора ОСОБА_7 , головного бухгалтера ОСОБА_8 , головного інженера ОСОБА_9 , установлено, що інший обліковець має переважне право на залишення на роботі у порівнянні з позивачем, так як вона має більш високу кваліфікацію та продуктивність праці, а також виконує облік тракторів, які не обладнані системами дистанційного обліку, на відміну від автопарку, де працює позивач, у якому майже вся техніка обладнана зазначеними системами.

Вакантні посади інженера з охорони праці, заступника головного бухгалтера та тракториста-машиніста не відповідають кваліфікації та навичкам ОСОБА_1 тому не можуть бути їй запропоновані.

Отже роботодавець здійснив належну перевірку як наявності у позивача переважного права на залишення на роботі, так і можливості запропонувати їй наявні на підприємстві вакантні посади, що при апеляційному перегляді справи скаржник по суті не спростовується.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Інші доводи позивача у поданій апеляційні скарзі стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судом першої інстанції, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції.

Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подана апеляційна скарга не містить.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16.09.2024 у даній справі слід залишити без змін, а подану представником позивача апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі положень ст.141 ЦПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи не відшкодовувати у зв`язку з відхиленням її вимог.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п ос та но ви в :

апеляційну скаргу представника позивача відхилити.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16.09.2024 у даній цивільній справі залишити без змін.

Витрати скаржника по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи не відшкодовувати.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 26.11.2024.

Суддя-доповідач

Судді