Ухвала

від 20.11.2024 по справі 441/1529/22

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

441/1529/22

2-п/441/5/2024

У Х В А Л А

20.11.2024 Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Перетятько О.В.

за участі секретаря Сорока М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Городок Львівської області заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 28.12.2023 у справі за позовною заявою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу, -

в с т а н о в и в :

представник ОСОБА_1 - адвокат Естінко Т.Е. звернулась до Городоцького районного суду Львівської області із заявою про перегляд заочного рішення від 28.12.2023 у справі №441/1529/22 за позовом АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу.

Заочним рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 28.12.2023 позов АТ «Операторгазорозподільної системи«Львівгаз» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» 73825 (сімдесят три тисячі вісімсот двадцять п`ять) грн. 00 коп. вартості необлікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу, а також 2481 грн. 00 коп. судового збору.

Заяву мотивує в основному тим, що про існування даного рішення їй, як представнику відповідачки стало відомо 11.01.2024. Зазначає, що покликання позивача у заяві про порушення допущені відповідачкою, які слугували підставою для нарахування їй вартості необлікованого(донарахованого)об`єму (обсягу)природного газу необґрунтовані, а наданих АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» доказів недостатньо для висновку про порушення відповідачкою Закону України «Про ринок природного газу».

Вважає вимоги позивача безпідставними, такими, що не підлягають задоволенню, судом належним чином не було досліджено поданих доказів, тому просила поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, у позові відмовити.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 не з`явилась, причини неявки не повідомили.

Представник позивача ОСОБА_3 у заяві від 20.11.2024 просив про розгляд заяви про перегляд заочного рішення за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд, вивчивши заяву, дослідивши надані докази та матеріали цивільної справи №441/1529/22, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно вимог ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

З огляду на положення ст. 284 ЦПК України, оглянувши матеріали справи, суд вважає за можливе поновити строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Заочним рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 28.12.2024 позов АТ «Операторгазорозподільної системи«Львівгаз» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» 73825 (сімдесят три тисячі вісімсот двадцять п`ять) грн. 00 коп. вартості необлікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу, а також 2481 грн. 00 коп. судового збору.

Із наведених вище норм убачається, що головними умовами для скасування заочного рішення є поважність причини неявки відповідача в судове засідання, а також якщо докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для правильного вирішення спору. Наявність одночасно цих двох умов дає підстави для скасування заочного рішення суду.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 неодноразово викликалась у судове засідання судовою повісткою із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, які отримувала та оголошенням на офіційному веб-сайті «Судова влада України», між тим, відповідачка до суду не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, відзиву на позов та клопотання про розгляд справи за її відсутності суду не подала, з огляду на що судом правомірно було прийнято рішення на підставі наявних у справі даних чи доказів (заочне рішення).

При розгляді справи та ухваленні рішення судом враховані норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та наявні докази.

Відповідач у обґрунтування заперечень проти вимог позивача не надав доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи.

З огляду на наведене, суд, дослідивши матеріали цивільної справи та матеріали заяви про перегляд заочного рішення, доводи та заперечення у їх сукупності, вважає, що заява відповідача про перегляд заочного рішення не обґрунтована, обставини, викладені в заяві не підтверджуються наявними в матеріалах справи та встановленими в ході судового засідання доказами.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загальному чи спрощеного позовного провадження.

Частиною 4 статті 287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на які надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII). Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), №52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Крім того, слід зазначити про те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суду необхідно виходити з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що стороною відповідача не дотримано процесуальних вимог цивільного законодавства, які б дозволяли суду дійти висновку про наявність підстав для скасування ухваленого заочного рішення.

Зазначені стороною відповідача обставини не можуть бути підставою для скасування заочного рішення, при фактичній відсутності сукупності підстав, які зазначені в частині 1 ст. 288 ЦПК України.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що стороною відповідача не доведена наявність істотних обставин, які поза розумним сумнівом спростовують обґрунтування позову, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення, а тому заява відповідача про перегляд заочного рішення та його скасування є необґрунтованою, безпідставною та недоведеною, в зв`язку з чим, в її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. 259-261 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

заяву ОСОБА_1 проперегляд заочногорішення від28.12.2023у справіза позовноюзаявою Акціонерноготовариства «Операторгазорозподільної системи«Львівгаз» до ОСОБА_1 простягнення вартостінеоблікованого (донарахованого)об`єму (обсягу)природного газу - залишити без задоволення.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 25.11.2024.

Головуючий суддя Перетятько О.В.