Рішення

від 15.05.2024 по справі 469/917/21

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15.05.2024

Справа № 469/917/21

2/469/110/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року с-ще Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі :

головуючого судді Гапоненко Н.О.

за участю секретаря судового засідання Якубець С.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Дорошенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 20 вересня 2021 року звернулась до суду з позовною заявою, у якій просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за договором позики у сумі 62799,48 грн., у тому числі: за період користування коштами з 26 вересня 2016 року до 05 жовтня 2018 року 50051,70 грн., з яких проценти за договором позики 43700,00 грн., інфляційні втрати 6351,70 грн.; по несплачених відсотках у сумі 50051,70 грн. за період прострочення зобов"язання з повернення позики з 26 листопада 2018 року по 20 вересня 2021 року 12747,78 грн., з яких три проценти річних 4237,25 грн., інфляційні втрати 8510,53 грн., а також судові витрати за сплату судового збору та професійну правничу допомогу.

На обгрунтування заявлених вимог позивач посилалась на те, що відповідач, отримавши 26 вересня 2016 року у позику 9500,00 грн. строком на три роки зі сплатою індексів інфляції та 20 відсотків щомісячно, про що надала відповідну розписку, свої зобов"язання за договором позики виконала частково, повернувши позивачеві основну суму боргу 05 жовтня 2018 року; обумовлені сторонами проценти та інфляційні втрати не сплачує.

Ухвалою суду від 22 вересня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

08 листопада 2021 року судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, представник позивача наполягала на відсутності підстав для застосування наслідків пропуску позовної давності, посилаючись на те, що умовами укладеного сторонами договору не встановлено строк сплати відсотків і відсутній графік платежів.

У відповіді на відзив представник позивача зазначала, що оскільки у договорі позики відсутня домовленість про виплату процентів щомісяця до дня повернення позики, за період користування грошовими коштами з 26 жовтня 2016 року до 05 жовтня 2018 року підлягають стягненню проценти за позикою в сумі 43700,00 грн., а строк позовної давності щодо стягнення процентів необхідно відраховувати з 06 жовтня 2018 року; нарахування інфляційного збільшення боргу за період користування коштами відповідає вимогам закону; нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми відповідає приписам ч.2 ст.625 ЦК України.

Відповідач та її представник, повідомлені належним чином про місце, дату і час судового засідання, повторно у судове засідання не з`явились. Представник відповідача неодноразово надавав до суду заяви про розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідача, про відкладення судового засідання, які задовольнялись судом; 15 травня 2024 року після початку судового засідання на електронну адресу суду надійшло таке ж клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання, призначеного на 15 травня 2024 року, мотивоване зайнятістю у іншому судовому засіданні, яке отримано головуючим суддею після закінчення судового розгляду справи.

Відповідно доч.4ст.223ЦПК Україниу разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Поважність причин повторної неявки відповідача (його представника) у судове засідання, виходячи з викладеного, не може бути підставою для відкладення справи, тому суд, з урахуванням позиції представника позивача, та зважаючи на надання представником відповідача обгрунтування заперечень щодо позову, викладених у відзиві на позов, на підставі ст.223 ЦПК України прийшов до висновку, що неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

У наданомудо судувідзиві представниквідповідача адвокатІльїн О.В.просив відмовитиу задоволенніпозову черезнеобґрунтованість тазастосувати наслідкиспливу позовноїдавності.Зазначав,що,оскільки договірпозики від26вересня 2016року встановлюєокремі зобов`язання,які деталізуютьобов`язок відповідачасплачувати процентиу розмірі20%щомісячно,право позивачавважається порушенимз моментупорушення позичальникомтерміну сплатичергового платежу.Тому перебігпозовної давностістосовно кожногощомісячного платежупочинається післяневиконання чиненалежного виконання(зокрема,прострочення виконання)позичальником обов`язкузі сплатичергового платежуй обчислюєтьсяокремо щодокожного простроченогоплатежу.05жовтня 2018року коштиу розмірісуми позикиповернуті позивачу,тому зобов`язаннясплачувати щомісячновідсотки увідповідача булоу періодз 26вересня 2016року по05жовтня 2018року.Враховуючи строкпозовної давності,дату поверненнявідповідачем позикита датузвернення позивачадо судуз позовноюзаявою,задоволенню підлягаютьплатежі,що малибути сплаченіпісля 20вересня 2018року,а самепроценти урозмірі 1900,00грн..Вважає такожнеобґрунтованим розрахуноквтрат відінфляції,оскільки договоромпозики непередбачено сплатувідсотків зурахуванням інфляційнихвтрат.Зазначав,що позивач,здійснюючи розрахунокзаборгованості інфляційнихвтрат,намагався збільшитирозмір заборгованості,штучно збільшуючисуму длянарахування інфляційнихвтрат.Посилаючись наст.257ЦК України,представник відповідачавказував,що стягненнюпідлягають інфляційнівтрати,передбачені умовамидоговору,нараховані насуму позикипісля 20вересня 2018року до05жовтня 2018року усумі 161,50грн.,у зв`язкуіз чимрозмір заборгованостівідповідно доумов договорупозики вмежах строкупозовної давностістановить 2061,50грн..Нарахування позивачемкоштів зач.2ст.625ЦК Українипредставник відповідачавважає такими,що невідповідають дійсностіта немають законнихпідстав,оскільки здійсненізі штучнозавищеного розмірузаборгованості.Враховуючи розмірсуми несвоєчасноповернутих коштів,що становить2061,50грн.,3%річних змоменту поверненнякоштів дозвернення позивачаз позовомстановить 183,16грн.,а інфляційнівтрати затой самийперіод 455,72грн.

04 cерпня 2022 року на електронну адресу суду від представника відповідача адвоката Ільїна О.В. надійшла заява про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, в якій представник відповідача просив застосувати наслідки пропуску строку позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

З матеріалів справи встановлено, що сторонами 26 вересня 2016 року укладено договір позики, за яким відповідач отримала від позивача гроші в сумі 9500,00 гривень та зобов`язалась сплатити борг з урахуванням індексів інфляції та 20% щомісячно, оплатити борг на протязі трьох років, про що сторонами складено відповідну розписку-зобов`язання у присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.11).

Згідно з розпискою від 05 жовтня 2018 року, наданою на підтвердження виконання зобов"язання, позивач отримала від відповідача борг у сумі 9500 грн. за розпискою від 26 вересня 2016 року (а.с.12).

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістомст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зіст.1047ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж кількості у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Розмір процентної ставки у борговій розписці від 26 вересня 2016 року визначений сторонами у розмірі 20% щомісячно, що складає 1900 грн. від суми позики 9500 грн.

За умовами договору позику надано строком на три роки, тобто до 26 вересня 2019 року, сума боргу повернена відповідачем 05 жовтня 2018 року.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконанням з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року усправі №444/9519/12 сформований правовий висновок про те, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред"явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання зобов"язання.

У постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 та від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду окреслила, що поняття «користування кредитом», яким послуговуються скаржники, є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством.

Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

У постанові від 05квітня 2023року усправі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що обумовлена сума процентів за договором за період з 26 жовтня 2016 року по 05 жовтня 2018 року (23 місяці) склала 43700 грн.

Згідно зі ст.1050 ЦК України, позичальник зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього кодексу, якщо своєчасно не повернув суму позики.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення від 03 липня 1991 року № 1282-ХII, індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні.

Оскільки договором позики передбачена сплата боргу з урахуванням індексів інфляції, тобто індексації суми боргу, підлягають стягненню з відповідача заборгованість, крім сплати 20% на суму боргу, і інфляційні втрати за період з 26 вересня 2016 року до 05 жовтня 2018 року.

Суд враховує, що розміщення слів у розписці "зобов"язуюсь сплатити борг з урахуванням індексів інфляції та 20 відсотків щомісячно за використання коштів" свідчить про те, що слова "з урахуванням індексів інфляції" відносяться до слова "борг", отже, нарахування індексів інфляції за умовами угоди сторін здійснюється на суму основного боргу, а не відсотків.

Інфляційне збільшення боргу з урахуванням індексу інфляції за період жовтень 2016 року - вересень 2018 року становить 9500 грн.*(102,8%*101,8%*100,9%*101,1%*101,0%*101,8%*100,9% *101,3%*101,6%*100,2%*99.9%*102,0%*101,2%*100,9%*101,0%*101,5%*100,9%*101,1%*100,8%

*100,0%*100,0%*99,3%*100,0%*101,9%=126,755%):100=12041,73 грн.-9500 грн.=2541,73 грн.

Тобто за умовами договору підлягає сплаті, крім основного боргу, який повернуто, 46241.73 грн., у тому числі відсотки 43700 грн., інфляційне збільшення боргу 2541,73 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки право позивача нараховувати проценти за позикою припинилось після погашення основної суми боргу 05 жовтня 2018 року, її права забезпечуються зазначеною статтею ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Тому початком періоду для розрахунку потенційних інфляційних втрат є наступний день після закінчення встановленого договором або законом строку сплати.

Початком та кінцем перебігу для нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми на підставі ч.2 ст.625 ЦК України є період з 06 жовтня 2018 року по 20 вересня 2021 року.

Разом з тим, оскільки позивачем визначено початок строку з 26 листопада 2018 року, тобто кількість днів прострочення 1030, індекс інфляції 1,170003475, суд визначає заборгованість у межах цього строку та індексу.

Тому передбачені ст.625 ЦК України 3% річних від суми прострочених відсотків становлять 3695.94 грн. (43700 грн.* 3% річних : 100%:365 днів * 1030 днів), втрати від інфляції становлять 8044,08 грн.

Правильність цих нарахувань відповідачем не оспорюється.

Нарахування позивачем виплат, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, на суму інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу до моменту його повернення, протирічить вимогам зазначеної норми законодавства, та є безпідставним завищенням суми заборгованості.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

На підставіст.257ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

З вимогою про стягнення коштів за договором позики позивач звернулась до суду 20 вересня 2021 року.

У позовній заяві позивач зазначала, що за умовами договору позики проценти підлягали сплаті щомісячно; за викладеним у позові розрахунком інфляційного збільшення боргу, позивачем враховано щомісячне нарахування процентів (1900 грн.) та відповідна сума боргу з сумою відсотків щомісячно була взята за основу при нарахуванні інфляційного збільшення боргу.

Разом з тим, у запереченнях на відзив представник позивача вказувала на відсутність домовленості сторін щодо сплати процентів щомісяця до дня повернення позики.

Суд вважає такі посилання позивача проявом суперечливої поведінки, що є недопустимим у цивільних правовідносинах, а тому, враховуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, приходить до висновку про те, що за договором позики проценти підлягали сплаті щомісяця.

У зв"язку з викладеним суд вважає обгрунтованим посилання представника відповідача на сплив позовної давності за вимогами про повернення процентів, нарахованих до 20 вересня 2018 року, та сум інфляційного збільшення боргу, нарахованих до вказаної дати, тобто стягненню підлягають вказані платежі за період з 20 вересня 2018 року по 05 жовтня 2018 року, що складає: проценти за договором позики - 1900 грн., інфляційні втрати - 161,50 грн.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати повязані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано суду письмові докази: ордер адвоката серії ВЕ №1048993 від 13 вересня 2021 року (а.с.13), договір про надання правничої (правової) допомоги № 26/21 від 07 вересня 2021 року (а.с.14-15), додаткову угоду від 13 вересня 2021 року до договору про надання правничої (правової) допомоги №26/21 від 07 вересня 2021 року, укладену між позивачем та адвокатом Дорошенко А.В. з переліком послуг, які надаються адвокатом (а.с.16), акт приймання-передачі наданих послуг від 20 вересня 2021 року (а.с.17), квитанцію №30 від 20 вересня 2021 року про сплату на користь ОСОБА_5 5000,00 грн. (а.с.18), додаткову угоду №2 від 01 листопада 2022 року до договору про надання правничої (правової) допомоги №26/21 від 07 вересня 2021 року, укладену між позивачем та адвокатом Дорошенко А.В. з переліком послуг, які надаються адвокатом (а.с.92), акт №2 приймання-передачі наданих послуг від 01 листопада 2022 року (а.с.93), квитанцію №16 від 01 листопада 2022 року про сплату на користь ОСОБА_5 1000,00 грн. (а.с.83).

Зазначеного, на думку суду, достатньо для висновку про надання адвокатом Дорошенко А.В. правової допомоги позивачу у справі, що розглядається, та її оплати у зазначеній позивачем сумі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача сплачені ним судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 1318,63 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд-

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , заборгованість за договором позики від 26 вересня 2016 року у розмірі 13801,52 грн., у тому числі проценти за договором позики - 1900 грн., інфляційні втрати, нараховані на суму боргу до 05 жовтня 2018 року - 161,50 грн.; інфляційні втрати, нараховані на суму несплачених відсотків, - 8044,08 грн., 3% річних, нарахованих на суму несплачених відсотків, - 3695,94 грн., а також витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 1318,63 грн., усього стягнути 15120,15 грн.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: