Рішення

від 14.11.2024 по справі 607/7659/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14.11.2024

Справа № 607/7659/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Черніцької І.М.

за участю секретаря судового засідання Демборинського М.Р.

з участю: представника позивача адвоката Майки М.Б.,

представників відповідачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Тернопільської обласної прокуратури, Міністерства фінансів України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями органів досудового слідства, прокуратури та суду, -

В С Т А Н О В И В:

04 квітня 2024 року ОСОБА_4 звернувся із позовом до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Тернопільської обласної прокуратури, Міністерства фінансів України про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, а саме щодо незаконного повідомлення про підозру та обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України за період з 06 липня 2018 року по 02 листопада 2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження №12018210010000064 за ч. 2 ст. 307 КК України. 06 липня 2018 року в межах кримінального провадження №1 2018210010000064 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. 23 липня 2018 року щодо нього виділено матеріали кримінального провадження в окреме провадження № 12018210010002083. 26 липня 2018 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018210010002083 направлено до суду. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області справу щодо нього про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України об`єднано у судову справі №607/9018/18. У подальшому у судовому засіданні прокурором подано обвинувальний акт та виключено епізод щодо його обвинувачення за ч. 2 ст. 307 КК України. Вважає, що вказаними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду, йому завдано моральну шкоду, яка полягає у моральних та фізичних стражданнях, що внесли негативні зміни в його життя. Протягом тривалого часу він змушений був захищатись від незаконного обвинувачення, доводити протиправність дій, порушення закону органами досудового розслідування. Протягом п`яти років він був позбавлений можливості вести звичний спосіб життя, у зв`язку з необхідністю відвідувати правоохоронні органи, брати участь у проведенні слідчих дій та з`являтись у судові засіданні. Внаслідок відкриття кримінального провадження від втратив авторитет перед знайомими, друзями та іншим родичами, членами сім`ї як добропорядного, чесного громадянина. Погіршились відносини з оточуючими. Вважає, що тривале перебування під слідством та судом вимагало від нього додаткових зусиль для організації звичного способу життя. Внаслідок таких незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та суду, у нього виник розлад адаптації та тривожно-депресивний синдром, він захворів, постійно відчував приниження та втратив віру у справедливість. Вказав, що тривалість кримінального переслідування 5 років 4 місяці не узгоджується з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у розумінні дотримання розумних строків та обмеження цивільних прав обвинувачених. Враховуючи вищенаведене та посилаючись на положення ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду», просив стягнути за рахунок держави завдану моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 квітня 2024 року відкрито провадження у справі № 607/7695/24 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

18 квітня 2024 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Тернопільської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, а саме щодо незаконного застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, особистого зобов`язання та застави за період з 06 липня 2018 року по 02 листопада 2023 року.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження №12018210010000064 за ч. 2 ст. 307 КК України. 06 липня 2018 року в межах кримінального провадження №1 2018210010000064 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК країни. Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 липня 2018 року в рамках кримінального провадження №12018210010000064 від 05 січня 2018 року за ч. 2 ст. 307 КК, щодо нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взято під варту негайно із зали суду, визначено заставу у розмірі 35240 грн.

31 серпня 2018 року ОСОБА_5 внесено заставу, після чого покладено на ОСОБА_4 обов`язки: з`являтись до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою, не відлучатись із населеного пункту в якому він зареєстрований без дозволу слідчого, прокурора та суду, повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, носити електронний засіб контролю. Відтак, вважає, що після внесення застави щодо нього змінено запобіжний захід на особисте зобов`язання, який тривав з 31 серпня 2018 року до 02 листопада 2023 року, так як обов`язки ОСОБА_4 не були зняті ухвалою суду.

23 липня 2018 року щодо нього виділено матеріали кримінального провадження в окреме провадження № 12018210010002083. 26 липня 2018 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018210010002083 направлено до суду. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області справу щодо нього про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України об`єднано у судову справу №607/9018/18. У подальшому прокурором подано обвинувальний акт та виключено епізод за ч. 2 ст. 307 КК України. Вважає, що в ході досудового розслідування було порушеного його права та свободи, безпідставно застосовано запобіжний захід, а тому він має право на відшкодування моральної шкоди за 5 років 3 місяці 27 днів.

Посилаючись на положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду», просив стягнути з держави завдану йому моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 квітня 2024 року відкрито провадження у справі № 607/8708/24 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 травня 2024 року об`єднано цивільну справу № 607/7659/24 (провадження № 2/607/2053/2024) за позовом ОСОБА_4 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Тернопільської обласної прокуратури, Міністерства фінансів України про відшкодування моральної шкоди та цивільну справу № 607/8708/24 (провадження № 2/607/2220/2024) за позовом ОСОБА_4 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Тернопільської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, в одне провадження та присвоєно об`єднаній справі № 607/7659/24 (провадження № 2/607/2053/2024).

Міністерство фінансів України подало відзив на позов. Зазначило, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Вважає, що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині таких відомостей як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, номер чи вид рахунку. Належним відповідачем у даній справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади, дії якого призвели до завдання позивачу шкоди. Відтак, Міністерство фінансів України не є належним відповідачем у даній справі. Таким чином, вважає, що позивачем не доведено факту протиправних дій, бездіяльності Міністерства фінансів щодо нього, які б привезли до моральної шкоди, не доведено вини Міністерства в порушенні його прав, свобод чи законних інтересів. Посилаючись на наведене, просило відмовити у позові.

Головне управління національної поліції в Тернопільській області подало відзив на позов. Позов не визнає з наступних відстав. Вказує, що у ході судового розгляду кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_4 , прокурором було змінено обсяг обвинувачення та виключено з нього епізод передбачений ч. 2 ст. 307 КК України, що не є підставою для закриття кримінального провадження відносно особи за ч. 1 ст. 284 КПК України. При цьому, діючою залишилась підозра про вчинення позивачем кримінального правопорушення передбаченого ст. 185 КК України. Вважає, що положенням Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду» не передбачено такої підстави для відшкодування шкоди як зміна обсягу обвинувачення, про що наголосив Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 530/1154/16. Позивачем не доведено факту завдання йому моральної шкоди, а сам факт зміни обсягу обвинувачення не може трактуватись як беззаперечний доказ завдання моральної шкоди органами досудового розслідування. Право на відшкодування моральної шкоди реалізується шляхом процесуального доведення наявності шкоди та чіткого розрахунку суми відшкодування. В ході розгляду матеріалів кримінального провадження відносно позивача не було встановлено жодного факту протиправної чи незаконної дії чи бездіяльності зі сторони поліцейських у відношенні позивача. Немає жодного рішення суду чи іншого компетентного органу, яким було б встановлено такі порушення та притягнуто до відповідальності винних осіб. Посилаючись на наведене, просило відмовити у позові.

Державна казначейська служба у відзиві зазначила, що ДКС та її територіальні органи не є тим суб`єктом, який порушив права та інтереси позивача, а кошти підлягають стягненню з держави. Позивачем не доведено факту завдання йому моральної шкоди в сумі 1000000 грн. Посилаючись на наведене, просила відмовити у позові.

Тернопільська обласна прокуратура подала відзив на позов. Зазначила, що Державна казначейська служба України та Міністерство фінансів України не є належними відповідачами у даній справі. Невірним є зазначення стягнення коштів шляхом безспірного списання ДКС з єдиного казначейського рахунку, оскільки це фактично є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення. Вказує, що у даному випадку відбулась зміна обвинувачення, що в силу вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду» не є підставою для відшкодування моральної шкоди. Позивачем не надано жодного доказу, який би вказував на визнання неправомірними дій чи рішень правоохоронних органів, проведених в ході досудового розслідування, відсутній факт закриття кримінального провадження чи ухвалення судом виправдувального вироку. Позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували завдання йому моральної шкоди.

Посилаючись на наведене та те, що ОСОБА_4 не набув права на відшкодування шкоди відповідно до вимог ст. 1176 ЦК та ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», просила відмовити у позові.

22 травня 2024 року до суд надійшла заява ОСОБА_4 про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просив стягнути з держави 1000000 грн моральної шкоди завданої за період з 06 липня 2018 року по 09 травня 2024 року (дата прийняття судом обвинувального акту з виключенням епізоду за ч. 2 ст. 307 КК України) за незаконне повідомлення про підозру та обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України; 1000 000 грн моральної шкоди завданої незаконним застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та 1000000 грн моральної шкоди завданої незаконним застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання та застави, які перерахувати на потреби ЗСУ.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 червня 2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, прийнято до розгляду збільшені позовні вимоги ОСОБА_4 .

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 червня 2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче судове провадження та призначено розгляд справи по суті.

14 червня 2024 року до суду надійшла нотаріально посвідчена заява ОСОБА_4 від 07 червня 2024 року, згідно якої, останній повідомляє, що усі позовні вимоги за усіма позовними заявами та заявами про уточнення (збільшення) позовних вимог підтримує у повному обсязі, усі заяви, які є у справі підписані ним особисто і він їх підтримує. Також вказав, що у заяві про збільшення (уточнення) позовних вимог допущена описка щодо визначення дати прийняття судом до розгляду обвинувального акту та вірною є дата 09 квітня 2024 року.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити.

Позивач у судове засідання не з`явився, хоча про його час та місце був повідомлений належним чином. Попередньо подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представники Тернопільської обласної прокуратури, Головного управління національної поліції в Тернопільській області та Державної казначейської служби позов не визнати та просили відмовити у його задоволенні.

Представник Міністерства фінансів України в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце його був повідомлений належним чином. Представник був присутній у попередніх судових засідання щодо позову заперечив.

Судом встановлено, що з травня 2018 року на розгляді у Тернопільському міськрайонному суді Тернопільської області перебував обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 про обвинувачення за ч.1 ст.185 КК України у кримінальному провадженні №12018210010001023, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень.

СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження №12018210010000064 за ч. 2 ст. 307 КК України.

06 липня 2018 року в межах кримінального провадження №12018210010000064 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 липня 2018 року до ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 307 КК України, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначено розмір застави в сумі 35 240 грн. Встановлено строк дії ухвали до 00 год 00 хв 01 вересня 2018 року.

23 липня 2018 року щодо ОСОБА_4 виділено матеріали кримінального провадження в окреме провадження № 12018210010002083.

26 липня 2018 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018210010002083 направлено до суду.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 жовтня 2018 року справу щодо ОСОБА_4 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України об`єднано у судове провадження №607/9018/18 щодо ОСОБА_4 про обвинувачення за ч. 1 ст. 185 КК України.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що у листопаді 2018 року до суду передано обвинувальний акт щодо ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 185 КК України та ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 листопада 2018 року кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 про обвинувачення за ч.2 ст.185 КК України, об`єднано з судовим провадженням №607/9018/18 стосовно ОСОБА_4 про обвинувачення за ч.1 ст.185, ч.2 ст.307 КК України.

У подальшому прокурором змінено обсяг обвинувачення, подано новий обвинувальний акт від 02 листопада 2023 року та виключено епізод щодо обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 307 КК України.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 травня 2024 року, який набрав законної сили, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.185 та ч.2 ст.185 КК України і призначено йому покарання: за ч.1 ст.185КК України у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень; за ч.2 ст.185КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік 8 місяців.

Відповідно до ч.1 ст.70КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, за сукупністю кримінальних правопорушень, ОСОБА_4 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 8 місяців.

На підставі ч.4 ст.70КК України шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного цим вироком більш суворим покаранням призначеним вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 вересня 2021 року, ОСОБА_4 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 9 місяців та зараховано повністю відбуте покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 вересня 2021 року.

На підставі ч.5 ст.72КК України ОСОБА_4 в строк відбуття покарання зараховано період попереднього ув`язнення з 09 липня 2018 року по 31 серпня 2018 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. Вважати ОСОБА_4 таким, що відбув призначене покарання. Заставу в сумі 35 240 грн, внесену заставодавцем ОСОБА_5 повернуто останній.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 81 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 56 Конституції Українивстановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з вимогам ч. 1 ст. 23 ЦК Українипередбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Спеціальні підстави відповідальності держави за шкоду, завдану особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначеністаттею 1176 ЦК України.

Відповідно до вимог частини першоїстатті 1176 ЦК Українишкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом (частина сьомастатті 1176 ЦК України).

Положеннями ст.1Закону України«Про порядоквідшкодування шкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури тасуду» передбачено, що підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених Законом та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Згідно з вимогами ст. 2 цього ж Закону, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; закриття справи про адміністративне правопорушення.

Встановлено, що під час розгляду справи по суті, прокурором змінено обсяг обвинувачення, виключено епізод за ч. 2 ст. 307 КК України, у зв`язку з чим погоджено та подано суду новий обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 від 02 листопада 2023 року за ч. ч.1, 2 ст. 185 КК України.

Враховуючи те, що стаття другаЗакону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду» містить вичерпний перелік підстав відшкодування державою шкоди, заподіяної внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, суд дійшов висновку, що зміна прокурором обвинувачення не передбачає у ОСОБА_4 виникнення права на відшкодування моральної шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим законом.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 530/1154/16.

Окрім того, суд вважає, що сама по собі зміна прокурором обвинувачення та виключення епізоду за ч. 2 ст. 307 КК України, не свідчить про наявність підстав для відшкодування ОСОБА_4 державою моральної шкоди, так як ще до пред`явлення підозри за ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_4 було повідомлено про підозру за ст. 185 КК України і щодо якої Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 23 травня 2024 року постановлено вирок.

Таким чином, необхідність позивача прибуття до слідчого, прокурора та суду, перебування під слідством та судом у період з 06 липня 2018 року по 09 квітня 2024 року, на що посилався позивач, не була пов`язана виключно із підозрою та обвинуваченням за ч. 2 ст. 307 КК України.

Крім того, період перебування під вартою з 06 липня 2018 року по 31 серпня 2018 року, згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 липня 2018 року, застосованого про обвинуваченню ОСОБА_4 за ч.2 ст. 307 КК України, зараховано у строк відбуття покарання за ч. ч. 1, 2 ст. 185 КК України, а заставу повернуто заставодавцю ОСОБА_5 .

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди на підставі вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду», слід відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 263, 264, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Тернопільської обласної прокуратури, Міністерства фінансів України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями органів досудового слідства, прокуратури та суду, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості проучасників справи:

Позивач: ОСОБА_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП- НОМЕР_1 .

Відповідачі: Державна казначейська служба України, адреса місцезнаходження: вул. Бастіонна, 6 м.Київ,код ЄДРПОУ 37567646.

Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, адреса місцезнаходження: вул. Валова, 11 м. Тернопіль,код ЄДРПОУ 40108720.

Тернопільська обласна прокуратура, адреса місцезнаходження: вул. Листопадова, 4 м. Тернопіль,код ЄДРПОУ 02910098.

Міністерство фінансів України, адреса місцезнаходження: вул. Грушевського, 12/2 м.Київ,код ЄДРПОУ 00013480.

Повне рішення складено 25 листопада 2024 року.

Головуюча І.М. Черніцька