Постанова

від 12.11.2024 по справі 511/3679/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5567/24

Справа № 511/3679/23

Головуючий у першій інстанції Гринчак С. І.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2024 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.

за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі продажу, визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку, на заочне рішення Роздільнянського районного суду Одеської області, постановлене під головуванням судді Гринчак С.І. 10 квітня 2024 року у м. Роздільна Одеської області, -

встановила:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , в якій просила: визнати дійсним договір купівлі продажі земельної ділянки та житлового будинку від 10.01.2022 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок загальною площею 59,30 кв.м., житловою площею 45,70 кв.м., та господарчі споруди «Б» - гараж, «В» - сарай, «Г» - сарай, «Д» - літня кухня, «Е» - уборна, №1 - огорожа, №2 - ворота, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер: 5123982600:02:001:0097 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибну ділянку), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що 10.01.2022 року між нею та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку, відповідно до якого вона передала відповідачу грошові кошти, у розмірі 3000 доларів США, що на час підписання договору становило 87000 грн., а відповідач зобов`язався до 01.06.2022 року зареєструвати договір купівлі-продажі земельної ділянки та житлового будинку у нотаріальній конторі, у відповідності із Законом. На підтвердження укладеного договору відповідач ОСОБА_3 передав їй всю правовстановлюючу документацію на ці об`єкти нерухомого майна, та землю, ключі від будинку та дозволив вселитись. ОСОБА_1 організувала догляд за житловим будинком та земельною ділянкою, зробила в будинку ремонт, сплачувала всі необхідні комунальні платежі. Відповідач, отримавши кошти, виїхав на постійне місце проживання до АДРЕСА_2 та на дзвінки відповідає, проте зазначає, що приїхати немає змоги. ОСОБА_1 вважала, що таким чином ОСОБА_3 ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, у зв`язку з чим вона змушена звернутися до суду зі вказаною позовною заявою.

Заочним рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 10.04.2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскільки відповідач не з`явився для укладання договору купівлі-продажу та не повідомив поважні обставини неявки, які б перешкоджали укладенню договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки згідно з чинним законодавством, то у суду були наявні усі підстави для визнання договору купівлі-продажу укладеним в судовому порядку.

Сторони про розгляд справи на 12.11.2024 рокубули сповіщені належним чином, у судове засідання з`явився представник позивача.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0,25 га, що розташована на території села Кам`янка, Кам`янської сільської ради, Роздільнянського району, Одеської області, за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, належної спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серія ОД, виданого Кам`янською сільською радою Роздільнянського району Одеської області 24.04.1998 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 80, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області Патраманською Л.М. від 24.06.2010 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2215, яке зареєстровано у Спадковому реєстрі за № 49534342, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № витягу 24054088 від 24.06.2010 року ( а.с.10-11).

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер витягу 15521847 від 26.12.2013 року вбачається, що 10.12.2013 року державним реєстратором реєстраційної служби по Роздільнянському району Роздільнянського міжрайонного управління юстиції в Одеській області було зареєстровано об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 256857451239, а саме право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5123982600:02:001:0097, площею 0,252 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: земельна ділянка АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт громадянина Російської Федерації, серія та номер НОМЕР_2 , виданий 24.06.2004 року, видавник: ВВС «Сокольники» міста Москви, підстави виникнення права власності: Свідоцтво про право на спадщину, серія та номер 62215, виданий приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області Патраманською Л.М. (а.с.12).

Крім того, ОСОБА_2 є власником житлового будинку з господарчими спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці розміром 0,25 га. На вказаній земельній ділянці, розміщено один житловий будинок, зазначений в плані літерою «А», житловою площею 45,70 кв.м., загальною площею 59,30 кв.м. та господарчі споруди: гараж-«Б», сарай-«В», сарай-«Г», літня кухня- «Д», уборна-«Е», огорожа-№1, ворота-«2», що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області Патраманською Л.М. від 24.06.2010 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2213, яке зареєстровано в Спадковому реєстрі за № 49534330, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № витягу 24054075 від 24.06.2010 року, та зареєстровано в Комунальному підприємстві спільної власності територіальних громад Роздільнянського району «Бюро технічної інвентаризації», реєстраційний номер 26834338, номер запису 188 в книзі 39 від 19.07.2010 року, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № витягу 26746649 від 19.07.2010 року (а.с.13-15).

10.01.2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено попередній Договір купівлі-продажі земельної ділянки та житлового будинку, за умовами якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купила належне ОСОБА_2 на праві приватної власності земельну ділянку, площею 0,25 га, на якій розташований житловий будинок, загальною площею - 59,0 кв.м., житлова площа 45,7 кв.м., з господарчими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до умов попереднього договору, ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 3000 доларів США, що на час підписання договору становило 87000 грн., а ОСОБА_2 зобов`язався до 01.06.2022 року зареєструвати договір купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку у нотаріальній конторі, у відповідності із Законом.

Однак, ОСОБА_2 у визначений сторонами день та час не прибув до нотаріуса для укладення договору купівлі-продажу, що, на думку позивачки, свідчить про ухилення останнього від укладення договору купівлі-продажу.

ОСОБА_1 у позовній заяві також зазначала, що вона належним чином виконала свої обов`язки за договором, тобто сплатила відповідачу погоджену ними суму, проте докази даної сплати у матеріалах справи відсутні, а судами першої та апеляційної інстанцій даних обставин не встановлено.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно із ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст.ст. 635, 657 ЦК України, попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна має бути укладений у письмовій формі з обов`язковим нотаріальним посвідченням, оскільки основний договір укладається у формі з обов`язковим нотаріальним посвідченням, а попередній договір укладається у формі, встановлений для основного договору.

Положеннями ст. 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно, попередній договір, укладений 10.01.2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без додержання встановленої законом форми договору, є нікчемним.

Згідно положень ст. 218 ЦК України якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Пленум Верховного Суду України у п. 13 постанови від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснив судам, що при розгляді подібних спорів суди повинні з`ясувати, чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

У зв`язку із недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених ст.ст. 218 та 220 ЦК України.

Згідно з ч. 1-3 ст. 12, ч. 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений між позивачкою та відповідачем у простій письмовій формі, без дотримання обов`язкових вимог чинного законодавства щодо нотаріального посвідчення, при цьому відсутні докази ухилення відповідача від його нотаріального посвідчення.

Також, колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи міститься саме попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна від 10.01.2022 року, тоді як у позовній заяві ОСОБА_1 просить визнати дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку від 10.01.2022 року, який не укладався між нею та ОСОБА_2 , у зв`язку із чим суд не може визнати такий договір дійсним.

Колегія суддів приймає до уваги, що попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна був підписаний сторонами 10.01.2022 року, тобто за 1,5 місяця до введення в Україні воєнного стану та запровадження обмежень щодо вчинення нотаріальних дій під час дії воєнного стану. Відповідно, сторони договору не були позбавлені можливості реалізувати свої права відповідно до встановлених на час виникнення спірних правовідносин положень законодавства України.

Наявності перешкод, які б свідчили про неможливість укладення нотаріально посвідченого договору відчуження нерухомого майна у період з 10.01.022 року до 24.02.2022 року, зокрема, ухилення продавця від його нотаріального посвідчення, позивачкою не доведено.

Встановлені на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» тимчасові обмеження щодо здійснення нотаріальних дій за заявами особи, пов`язаної з державою-агресором, не свідчать про ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору, а отже і не свідчать про наявність підстав для визнання такого договору дійсним відповідно до приписів ч. 2 ст. 220 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що оскільки відповідач не з`явився для укладання договору купівлі-продажу та не повідомив поважні обставини неявки, які б перешкоджали укладенню договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки згідно з чинним законодавством, то у суду були наявні усі підстави для визнання договору купівлі-продажу укладеним в судовому порядку, - є необгрунтованими, оскільки, як вже вказувалось вище, між сторонами був укладений лише попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, а відтак, суд не міг визнати дійсним договір купівлі-продажу, який сторонами не укладався і якого не існує.

Крім того, не містить апеляційна скарга і належних доказів ухилення іншою стороною - ОСОБА_2 , від нотаріального оформлення угоди, і відсутність встановлених законом перешкод для її нотаріального посвідчення у період з дня укладення попереднього договору 10.01.2022 року та до 24.02.2022 року.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Заочнерішення Роздільнянськогорайонного суду Одеської області від 10.04.2024 року постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочнерішення Роздільнянськогорайонного суду Одеської області від 10 квітня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 25 листопада 2024 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе