Постанова

від 12.11.2024 по справі 523/5535/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5566/24

Справа № 523/5535/24

Головуючий у першій інстанції Середа І.В.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2024 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.

за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», Акціонерного товариства «Оксі Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Фінанс», ОСОБА_2 про визнання договорів про відступлення права вимоги недійсними та зобов`язання вчинити певну дію, на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси про відмову у забезпеченні позову, постановлену під головуванням судді Середи І.В. 25 квітня 2024 року у м. Одеса, -

встановила:

В провадженні Суворовського районного суду м. Одеси знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до АТ «Райффайзен Банк», АТ «Оксі Банк», ТОВ «Компанія Фінанс» та ОСОБА_2 про визнання дії АТ «Райффайзен Банк» щодо: позбавлення права поручителя ОСОБА_1 у здійсненні повного погашення заборгованості за кредитним договором № 014/0075/74/63238 від 16 серпня 2006 року та набутті права кредитора у зобов`язанні противоправними; визнання договору відступлення права вимоги від 31 жовтня 2023 року між АТ «Райффайзен Банк» та АТ «Оксі Банк» недійсним та застосування наслідків недійсності правочину до договору відступлення права вимоги від 31 жовтня 2023 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «Компані Фінанс», а також про зобов`язання АТ «Райффайзен Банк» надати ОСОБА_1 право виконати усі зобов`язання перед АТ «Райффайзен Банк» станом на 26 вересня 2023 року з метою повного погашення заборгованості за кредитним договором № 014/0075/74/63238 від 16 серпня 2006 року.

Одночасно із позовною заявою, представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви представник ОСОБА_1 зазначав, що фактично предметом судового розгляду у цій справі є квартира, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , для придбання якої був укладений кредитний договір № 014/0075/74/63238 від 16 серпня 2006 року між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_2 , яка є сестрою позивача, і за сімейними обставинами погодилася оформити правочин на своє ім`я, хоча фактично купувалася квартира для ОСОБА_1 , в якій він проживає і сплачував платежі за кредитними зобов`язаннями, за якими є поручителем. Наразі відповідачка ОСОБА_2 відмовилася дати згоду на повне погашення кредитної заборгованості, АТ «Райффайзен Банк» порушує право ОСОБА_1 , як поручителя, на здійснення погашення заборгованості, при цьому, уклавши договори про відступлення права вимоги іншим особам, які на даний час погрожують позивачеві виселити його із квартири, незважаючи на розгляд судом справи про стягнення кредитної заборгованості. Вказані обставини свідчать про грубе порушення оспорюваних прав та інтересів позивача і у майбутньому можуть призвести до неможливості виконання рішення суду.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2024 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким заяву про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , є фактичним предметом спірних правовідносин, і від результатів розгляду даної позовної заяви залежить, чи доведе позивач свої права на набуття права власності на вказане нерухоме майно. Відтак, враховуючи поведінку відповідачів, направлену на виселення апелянта зі спірної квартири, вказане може призвести до неможливості виконання майбутнього рішення суду.

Сторони про розгляд справи на 12 листопада 2024 рокубули сповіщені належним чином, у судове засідання не з`явились.

11 листопада 2024 року на адресу Одеського апеляційного суду від представника АТ «Райффайзен Банк» надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

12 листопада 2024 року на адресу Одеського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності ОСОБА_1 .

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 2 ст. 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та забороною вчиняти певні дії.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки воно є предметом перевірки судом під час розгляду справи по суті.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду даної справи є позбавлення права ОСОБА_1 , як поручителя, у здійсненні повного погашення заборгованості за кредитним договором та набутті права кредитора в зобов`язанні, на підставі чого позивач просить визнати договір відступлення права вимоги недійсним та застосувати наслідки недійсності правочину до договору відступлення права вимоги, а також зобов`язати банк надати йому право виконати усі зобов`язання з метою повного погашення заборгованості за кредитним договором.

Так, ОСОБА_1 , оспорює договори відступлення права вимоги за кредитним договором, укладеним 16 серпня 2006 року між АППБ «Аваль» та ОСОБА_2 , предметом застави за яким є квартира по АДРЕСА_1 , та відповідно до яки,х право грошової вимоги остаточно перейшло до ТОВ «Компанія Фінанс».

У позовній заяві ОСОБА_1 також вказував про те, що квартира придбавалася сестрою для нього, але сестра відмовилася дати згоду на погашення кредиту, уклавши договори про відступлення права вимоги іншим особам, які на даний час погрожують позивачеві виселити його із квартири.

На підставі викладеного, врахувавши предмет та підстави позову, а також захід забезпечення позову, обраний позивачем, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно, яке не є предметом спірних правовідносин, і його набуття у власність не оспорюється.

Колегія суддів, надаючи правову оцінку заходу забезпечення позову, який просить застосувати ОСОБА_1 , шляхом накладення арешту на квартиру, яка не є предметом заявлених позовних вимог, доходить висновку про відсутність зв`язку між таким заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог про визнання договорів про відступлення права вимоги недійсними та зобов`язання вчинити певну дію.

Крім того, такий захід забезпечення позову не є видом забезпечення позову, яке належним чином забезпечить позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, та не відповідає характеру порушеного права ОСОБА_1 .

На підставі зазначеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що обраний вид забезпечення позову не відповідає позовним вимогам, що є підставою для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру по АДРЕСА_1 .

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2024 року постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 25 листопада 2024 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе