Постанова

від 12.11.2024 по справі 947/29394/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5430/24

Справа № 947/29394/23

Головуючий у першій інстанції Васильків О.В.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2024 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.

за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Сенс Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Фінанс Групп», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, на рішення Київського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Васильків О.В. 02 квітня 2024 року у м. Одеса, -

встановила:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 31.10.2017 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., зареєстрований в реєстрі за №24439, про стягнення з позивача на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором кредиту №2008/688-ф03.14/7 від 22.02.2008 року у розмірі 37057,43 доларів США.

Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_3 посилалась на те, що 31.10.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. за реєстровим №24439 було вчинено виконавчий напис про стягнення з позивача заборгованості за період з 10.12.2014 року по 10.10.2017 року за договором кредиту №2008/688-ф03.14/7 від 22.02.2008 року у розмірі 37057,43 доларів США. Позивач зазначала, що дізналась про вчинення виконавчого напису лише після отримання постанови про заміну сторони виконавчого провадження від 08.04.2020 року. 26.06.2020 року АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», листами проінформувало позивача про те, що право вимоги щодо її заборгованості за Договором кредиту №2008/688-ааф03.14./7 від 22.02.2008 року, що належало АТ «Альфа-Банк» (правонаступнику усього майна, майнових прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк») було відступлене на користь ТОВ «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП» на підставі договору факторингу від 26.06.2020 року. 24.02.2023 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 31.10.2017 року приватним нотаріусом КМНО Чуловським В.А. Постановою від 04.09.2023 року Одеський апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що позов задоволенню не підлягає у зв`язку з тим, що позивачем був неправильно визначений суб`єктний склад відповідачів і до участі не був залучений належний відповідач. Ця обставина унеможливлювала розгляд справи по суті, оскільки суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості залучати до участі у справі належного відповідача. Також апеляційний суд зазначив, що відмова в задоволенні позову з вказаної підстави не перешкоджає позивачу повторно звернутись до суду з вказаною позовною вимогою, пред`явивши позов до всіх належних відповідачів.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2024 року позов ОСОБА_3 було задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 31.10.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрований в реєстрі за № 24439 про стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного АТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту № 200/688-ф03.14/7 від 22.02.2008 року у розмірі 37057,43 доларів США.

В апеляційній скарзі Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що спроба позивачки щодо скасування виконавчого напису є продовженням її невдалої спроби щодо скасування постанови Першого Київського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення виконавчого збору у справі №420/10500/20. Також апелянт посилається на пропуск ОСОБА_3 строку для оскарження виконавчого напису, вчиненого 31.10.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., у зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог належало відмовити.

Сторони про розгляд справи на 12.11.2024 рокубули сповіщені належним чином, у судове засідання не з`явились.

11.11.2024 року на адресу Одеського апеляційного суду від представника Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності сторони.

11.11.2024 року на адресу Одеського апеляційного суду від представника ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено договір кредиту № 2008/688-ф03.14/7 про надання кредиту у сумі 35000 доларів США.

31.10.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. вчинено виконавчий напис, яким стягнуто на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість, що виникла по Договору кредиту № 2008/688-ф03.14/7 від 22.02.2008 року, боржником за яким є ОСОБА_3 . Строк платежу по Кредитному договору настав, Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 10.12.2014 року по 10.10.2017 року. Сума заборгованості складається із: строкова заборгованість - 26543,93 доларів США; прострочена заборгованість - 5427 доларів США; строкова заборгованість по нарахованим відсоткам - 1448,94 доларів США; прострочена заборгованість по нарахованим відсоткам - 3637,56 доларів США. Загальна сума заборгованості становить 37057,43 доларів США, та суму плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису.

Постановою державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пісарєнко Г.О. від 07.10.2019 року було відкрито виконавче провадження № 60249215 з примусового виконання виконавчого напису № 24439 від 31.10.2017 року, вчиненого приватним нотаріусом КМНО Чуловським В.А. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі 37057,43 доларів США.

Постановою державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пісарєнко Г.О. від 07.10.2019 року було стягнуто з ОСОБА_3 виконавчий збір по ВП № 60249215 у розмірі 3705,74 доларів США.

Постановою державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 08.04.2020 року було замінено стягувача за виконавчим написом № 24439, вчиненого приватним нотаріусом КМНО Чуловським В.А., а саме замінено стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» на АТ «Альфа-Банк».

24.06.2020 року до Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява АТ «Альфа-Банк» від 15.06.2020 року щодо повернення та залишення без виконання виконавчого напису № 24439, вчиненого 31.10.2017 року приватним нотаріусом КМНО Чуловським В.А., про стягнення з ОСОБА_1 , на користь АТ «Укрсоцбанк» грошових коштів у розмірі 37057,43 доларів США, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VІІІ.

24.06.2020 року державним виконавцем Відділу, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404- VІІІ, винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу по ВП № 60249215.

26.06.2020 року АТ «Альфа-Банк» листами № 53544/151-35 та № 53942 проінформувало ОСОБА_3 про те, що право вимоги її заборгованості за договором кредиту № 2008/688-ф03.14/7 від 22.02.2008 року, що належало товариству, було відступлене на користь ТОВ «Стандард Фінанс Групп» на підставі Договору факторингу від 26.06.2020 року, укладеного між Кредитором та Новим кредитором. При цьому також повідомило, що АТ «Альфа-Банк» фінансових та майнових претензій за вказаним договором кредиту до ОСОБА_3 не має.

У цей же день, ТОВ «Стандард Фінанс Групп» листом № 26/06-2020 повідомило ОСОБА_3 про те, що всі права вимоги товариства до неї за договором кредиту № 2008/688-ф03.14/7 від 22.02.2008 року були відступлені фізичній особі ОСОБА_2 (новому кредитору) на підставі договору-відступлення права вимоги від 26.06.2020 року, укладеного між ТОВ «Стандард Фінанс Групп» та Новим кредитором.

24.07.2020 року державним виконавцем Відділу прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження № 62654730, по примусовому виконанню постанови № 60249215, виданої 07.10.2019 року державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Пісарєвою Г.О., про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 3705,74 доларів США.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси у справі №947/6989/23 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А., Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, було відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 04.09.2023 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 26.04.2023 року було скасовано, та ухвалено нове рішення, мотивувальну частину якого викладено в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 07.12.2023 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 26.04.2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04.09.2023 року було залишено без змін.

У вказаній постанові Верховний суд зазначив, що оскільки лише за наявності належних відповідачів у справі суд може вирішувати питання про обґрунтованість чи необґрунтованість позовних вимог, а встановлені обставини справи свідчать про неналежний суб`єктний склад учасників цієї справи, апеляційний суд загалом дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог саме з цих підстав. При цьому слід зазначити, що позивачка не позбавлена права на звернення до суду із цим позовом, пред`явивши вимоги до усіх належних відповідачів.

Згідно ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» (тут і далі - у редакції, чинній на час вчинення нотаріальної дії) та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»).

Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року N 296/5 (далі - Порядок).

Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів міститься у главі 14 Закону України «Про нотаріат» та главі 16 розділу II Порядку.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу II Порядку).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172 (далі - Перелік). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.

У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі №305/2082/14-ц (провадження №14-557цс19) зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172.

У постанові від 27.03.2019 року у справі №137/1666/16-ц (провадження №14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для правильного застосування положень ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

У постановах Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі №204/4071/14 (провадження №61-360св18), від 09.02.2022 року у справі №547/210/20 (провадження №61-16834св21) зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Для правильного застосування положень ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постановах від 15.01.2020 року у справі №305/2082/14-ц (провадження №14-557цс19), від 02.07.2019 року у справі №916/3006/17 (провадження №14-278гс18), постанові Верховного Суду від 15.02.2023 року у справі №947/10174/21 (провадження №61-11444св22).

Аналіз зазначених вище норм законодавства України вказує про те, що відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення, а заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем - безспірною.

Зміст позовної заяви свідчить, що позивач не погоджується з розміром заборгованості, яка указана у спірному виконавчому написі.

Колегія суддів погоджується із доводами позовної заяви про те, що Банк не надав до суду належних письмових доказів розміру заборгованості позивача та її складових, що має ґрунтуватись на поданих суду розрахунках суми кожної складової боргу (період нарахування, ставка відсотків та розмір комісії), відомостях про суми коштів внесених позичальником у рахунок виконання кредитних зобов`язань, що має підтверджуватись випискою про рух коштів по рахунку боржника.

Таким чином, вказана у виконавчому написі загальна сума кредитної заборгованості є спірною.

Натомість, захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку, - шляхом надіслання повідомлень-письмової вимоги про усунення порушень боржнику, та спрямоване на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти стягненню на кошти боржника.

У постанові Верховного Суду від 29.01.2019 року у справі №910/13233/17 зазначено, що підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнанні їх.

У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення, надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).

Повідомлення боржника слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Недоведення відповідачем належними та допустимими доказами направлення позивачу та отримання ним вимоги про усунення порушень за договором позики грошових коштів є самостійною підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає задоволенню (постанови Верховного Суду від 10.01.2023 року у справі №619/4933/20, від 27.02.2024 року у справі №761/21006/21).

У даному випадку колегією суддів встановлено порушення нотаріусом вимог законодавства стосовно належного повідомлення боржника про необхідність усунення порушень договору.

Так, згідно пункту 99 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення з повідомленням про вручення, працівник поштового зв`язку на підставі пред`явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі №753/20109/19, направлення та вручення вимоги сторони підтверджується наявністю наданого такою стороною опису вкладення до поштового відправлення.

У постанові Верховного Суду від 19.04.2023 року у справі №303/6378/19 зазначено, що належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил №270.

Однак, у даному випадку, матеріали справи не містять доказів направлення на адресу ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку або іншим чином письмової вимоги про усунення порушення (письмового повідомлення про вчинення виконавчого напису).

Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що у якості підстави вчинення виконавчого напису, нотаріус посилався на п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Оскаржений виконавчий напис був вчинений нотаріусом 31.10.2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована у інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року № 23.

За таких обставин, приватний нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис на підставі пункту 2 Переліку, який визнано незаконним та нечинним на час вчинення нотаріальних дій.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуваний виконавчий напис був вчинений приватним нотаріусом із порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що є підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 .

Доводи апеляційної скарги Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, є безпідставними, оскільки ОСОБА_3 зверталась до суду із аналогічними позовними вимогами, однак пред`явила їх до неналежного відповідача, у справі №947/6989/23, а положення ст. 264 ЦК України передбачають переривання перебігу позовної давності у зв`язку зі зверненням позивача до суду з позовом.

Аналогічно необгрунтованими є доводи апеляційної скарги Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про те, що спроба скасування виконавчого напису є продовженням невдалої спроби скасування постанови Першого Київського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення виконавчого збору по справі №420/10500/20, оскільки наявність у інших провадженнях спорів щодо виконавчого провадження жодним чином не впливає на питання правомірності вчинення приватним нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що наявними у матеріалах справи доказами доведено порушення, при вчиненні виконавчого напису, приватним нотаріусом вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а також відсутність письмових доказів отримання вимоги стягувача боржником, що не спростовано апелянтом, і саме вказані обставини є правовою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2024 року постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 25 листопада 2024 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе