Рішення

від 25.11.2024 по справі 127/66/24

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/130/507/2024

127/66/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2024 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

з участю секретаря судових засідань Мухи Р.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 року позивач звернувся суду з цим позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики (розписки) від 10.07.2014 в сумі 15 000 доларів США та за договором позики (розписки) від 06.08.2014 в сумі 15 000 доларів США.

Стислий виклад позицій позивача.

10.07.2014 між позивачем та відповідачем було укладено договір позики грошових коштів в сумі 15 000 доларів США зі строком повернення до 20.08.2014. Факт отримання грошових коштів від позикодавця підтверджується розпискою від 10.07.2014. В порушення умов договору позики, відповідач не повернув позивачу суму боргу ані у строк до 20.08.2014 ані до часу вирішення даного спору.

Крім того, в подальшому 06.08.2014 між позивачем та відповідачем було вдруге укладено договір позики від 06.08.2014 в сумі 15 000 доларів США в рахунок квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1 , яка належить йому на підставі довіреності від ОСОБА_3 . Дану квартиру він зобов`язався віддати, переоформити до 25.08.2014 в разі не оформлення квартири повернути кошти в сумі 15 000 доларів США, які отримав на квартиру та на оформлення документів. Факт отримання вказаної суми підтверджується розпискою.

Оригінали вищевказаних розписок знаходяться у позивача. Станом на день подання позовної заяви відповідач не повернув позивачу борг, та не вчинив жодних дій, спрямованих на повернення боргу, чи врегулювання спору мирним шляхом.

Стислий виклад позиції відповідача.

Відзив на позов відповідач не подавав.

Історія справи.

01.01.2024 позивач звернувся з вищевказаним позовом до Вінницького міського суду Вінницької області

Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області позовна заява передана за підсудністю до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області де на підставі протоколу авторозподілу 29.02.2024 передана в провадження судді Заярному А.М.

Процесуальні дії, заяви та клопотання.

04.03.2023 ухвалою судді позовна заява залишені без руху, надано строк для усунення недоліків.

11.03.2024 недоліки, вказані в ухвалі судді усунені, в зв`язку з чим ухвалою від відкрито провадження справі. Призначено підготовче засідання на 02.05.2024.

02.05.2024 підготовче засідання відкладено на 06.06.2024.

06.06.2024 підготовче провадження закрито. Справа призначена до розгляду по суті на 18.07.2024.

18.07.2024 розгляд справи відкладено на 10.10.2024.

10.10.2024 справа знята з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці. В подальшому призначена до розгляду на 25.11.2024.

25.11.2024 позивач та його представник в судове засідання не з`явилися. Представник позивача Ю. Пивоварова подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідачу направлялися документи та повістка за зареєстрованим місцем проживання та місцем проживання зазначеним в позовній заяві, проте на адресу суду повернулись поштові конверти з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з положеннями частини 7 та 8 статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

Відповідності до ч.3 ст. 211, п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи здійснено на підставі наявних у суду матеріалів за відсутності позивача та відповідача.

Відповідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник позивача не заперечувала проти заочного розгляду справи. Відповідач відзив на позов не подавав.

З огляду на вищевикладене, за умов існування усіх підставі, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд виніс ухвалу про заочний розгляд справи.

Відповідно до положень частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом установлено, що відповідно до оригіналу розписки від 10.07.2014 ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 15 000 доларів США. Вказані грошові кошти ОСОБА_2 зобов`язався повернути до 20.08.2014 (а.с.8).

Згідно оригіналу розписки від 06.08.2014 ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 15 000 доларів США, в рахунок квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1 , яка належить йому на підставі довіреності від ОСОБА_3 . Дану квартиру він зобов`язався віддати, переоформити до 25.08.2014 в разі не оформлення квартири повернути кошти в сумі 15 000 доларів США, які отримав на квартиру та на оформлення документів (а.с.9).

Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, ніким не оспорені, одержані в порядку встановленому законом.

Мотив суду. Норми права застосовані судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частини 1-2 ст. 625 ЦК України передбачають, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У частині першій статті 1050 ЦК України встановлено, що у разі несвоєчасного повернення позичальником суми позики він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника.

Розписка є документом, який боржник видає кредитору, підтверджуючи як укладення договору позики, так і його умови, а також, засвідчуючи отримання певної грошової суми.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.

Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

Відповідно до ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність оригіналу боргової розписки у кредитора свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Встановивши такі обставини, оскільки оригінал боргової розписки у позивача і доказів повернення боргу відповідач не надав, а отже боргове зобов`язання позивача перед відповідачем не виконане.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.612ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 08.06.2016 ухвалив постанову у справі №6-1103цс16, предметом якої був спір стягнення боргу за договорами позики і зробив правовий висновок про те, що відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Верховний суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 13.12.2017 ухвалив постанову у справі №6-996цс17, предметом якої був спір стягнення боргу за договорами позики і зробив правовий висновок про те, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

За змістом розписок підписаних сторонами, визначено, що відповідач ОСОБА_2 10.07.2014 отримав від ОСОБА_1 15 000 доларів США на підставі договору позики, які зобов`язався повернути до 20.08.2014, 06.08.2014 було вдруге укладено договір позики в сумі 15 000 доларів США до 25.08.2014. Враховуючи, що дані кошти відповідачем у визначені розпискою строки не повернені, вони підлягають стягненню на користь позивача.

Щодо стягнення грошової суми в іноземній валюті, то суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046 ЦК України, а також ч. 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 14-134цс18.

Як видно з матеріалів справи, при договорів позики від 10.07.2014 та 06.08.2014, сторони погодили повернення коштів у валюті відмінній від національної валюти України, що свідчить про узгодження сторонами повернення позики саме в іноземній валюті, а тому на відповідача має бути покладено обов`язок з повернення коштів у доларах США.

Щодо можливості застосування строків позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст.267ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Позовна давність згідно ст.256ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст.253ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, що визначено частиною 1 статті 261 ЦК України.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Положеннями ч. 5 ст.261ЦК України закріплено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частина 3, 4 ст.267 ЦК України визначає що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи строк повернення боргу був визначений до 20.08.2014 та до 25.08.2014 враховуючи вищевказані норми прав та відсутність відповідної заяви з боку відповідача щодо застосування строків позовної давності, питання щодо застосування строків позовної давності судом у даних правовідносинах не вирішувалось.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України документально підтверджені судові витрати позивача, понесені ним при подачі позовної заяви до суду, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 11196,15 (а.с.24).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3-13, 19, 76-81, 89, 259, 263-265, 274 ЦПК України, Суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики (розписки) від 10.07.2014 в сумі 15 000 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики (розписки) від 06.08.2014 в сумі 15 000 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 11196,15 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , пас рот серії АТ155590);

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Андрій ЗАЯРНИЙ