Рішення

від 26.11.2024 по справі 513/1219/24

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 513/1219/24

Провадження № 2-о/513/152/24

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2024 року Саратський районний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - В.С. Миргород

при секретарі судового засідання І.О. Аркуші,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Сарата Білгород-Дністровського Одеської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Давиденко Костянтин Вікторович, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, заінтересована особа: Петропавліська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, суд, -

В С Т А Н О В И В:

08 жовтня 2024 року заявник ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, заінтересована особа: Петропавлівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області.

Заява мотивована тим, що 15 червня 2001 року заявнику ОСОБА_1 був виданий Державний акт серії Р1 № 063040 на підставі рішення Старосільської сільської Ради народних депутатів Саратського району Одеської області на право приватної власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,22 га, яка розташована на території Петропавліської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (бувшої Старосільської сільської ради Саратського району Одеської області), на ім`я ОСОБА_3 . На теперішній час заявник має намір розпорядитися земельною ділянкою, однак не має такої можливості через помилку, допущену у правовстановлюючому документі у написанні її прізвища. Петропавліскою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області заявнику відмовлено у виправлені помилки. Оскільки заявник не може вільно розпоряджатися майном, просить встановити факт належності їй правовстановлюючого документа.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Саратського районного суду Одеської області, 08 жовтня 2024 року матеріали справи передані для розгляду судді Миргород В.С.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 09 жовтня 2024 року заяву залишено без руху, з наданням заявнику часу для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 15 жовтня 2024 року провадження у справі було відкрито в порядку окремого провадження. Заінтересованій особі встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання заперечення на заяву.

Заявник та його представник у судове засідання не з`явились, про розгляд справи в суді повідомлені належним чином. До суду представник заявника направила заяву, в якій наполягає на задоволенні заяви в повному обсязі та просить суд розглянути справу без його участі та участі заявника.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник заінтересованої сторони до суду не з`явився, був належним чином повідомленим про дату, час, та місце розгляду справи, шляхом направлення повідомлення на електронну адресу. Про причини неявки суд не повідомив, заперечення на заяву та клопотання про відкладення розгляду справи не надійшли.

За змістом ст.ст. 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належним чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року. В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.4 ст.270 ЦПК України неприбуття у судове засідання учасників справи, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст.13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до п.п. 3,4 ст. 5 ст. 12 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє захисту їхніх прав у випадках встановлених нормами ЦПК України.

Відносно надання суду будь-яких інших доказів сторони до суду заяв та клопотань не надавали.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами ; висновками експертів; показаннями свідків (ч.2 ст.76 ЦПК України).

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293, частини другої статті 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення та від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що «юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що «[…] у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Судом встановлено, що згідно з Державним актом на право власності на землю серії Р1 № 463040, виданим гр. ОСОБА_3 , мешканці с.Старосілля Саратського району Одеської області, що був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 647, їй передано на підставі рішення Старосільської сільської ради Саратського району Одеської області від 09 лютого 2001 року земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,22 га, в межах території Старосільської сільської ради Саратського району Одеської області.

Тобто, дані особи, на ім`я якого посвідчено право власності на земельну ділянку за вказаним Державним актом різняться в частині даних прізвища заявника, а саме «Фетеску» замість « ОСОБА_4 , інші дані співпадають.

На підтвердження прізвища заявника як « ОСОБА_4 » нею надано: копію паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 21 липня 1997 року Саратським РВ УМВС України в Одеській області; копію картки фізичної особи платника податків Саратської МДПІ 13 вересня 2007 року.

Факт належності Державного акту заявнику ОСОБА_1 підтверджується довідкою Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 30 вересня 2024 року вих. № 363, згідно з якою власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,32 га, розташованої у межах Петропавлівської сільської ради (за межами села) Білгород-Дністровського району Одеської області, згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії Р1 № 463040, виданого 15 червня 2001 року Старосільською сільською Радою народних депутатів. Гр. ОСОБА_3 ніколи е проживала та не проживає на території Петропавліської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Вказане підтверджує, що Державний акт належить заявнику, а зазначення прізвища " ОСОБА_5 " замість " ОСОБА_4 " є опискою, якої допустився орган при його видачі. Той факт, що в Державному акті при його видачі допущено помилку в написанні прізвища заявника заінтересована особа не заперечує.

Згідно з п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (із змінами, внесених згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25 травня 1998 року), при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Як вбачається з листа Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 23 серпня 2024 року вих. № 288, архів за 2021 рік Старосільської сільської ради (нині Петропавлівської сільської ради) відсутній.

Згідно з довідкою від 11 жовтня 2024 року вих. № 264/02-18/351, виданою Архівним відділом Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області, протоколи сесій Старосільської сільської ради Саратського району Одеської області за 2001 рік на державне зберігання до архівного відділу колишньої Саратської районної державної адміністрації Одеської області та до архівного відділу Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області не надходили.

Відповідно до листа Верховного Суду України 01.01.2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п.6 ч.1 ст.256 ЦПК України громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Відповідно до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 №43, будь-які виправлення в державних актах на право постійного користування землею не допускаються. У зв`язку із набуттям чинності з 01 січня 2013 року Закону України "Про державний земельний кадастр" та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" заявник не може поновити чи отримати дублікат правовстановлюючого документу на земельну ділянку у позасудовому порядку. На думку суду, розбіжності в написанні прізвища спадкодавця виникла внаслідок неусталеності правил і принципів міжмовного перетворення. Зазначену невідповідність у написанні в Державному акті про право власності на земельну ділянку та у свідоцтві про смерть, прізвища спадкодавця, суд вважає помилкою, оскільки наведені прізвища відмінні у одній літері, інші дані співпадають.

Факт належності заявнику Державного акту на право власності на землю, як правовстановлюючого документу, має для неї юридичне значення, оскільки є підставою для володіння, користування та розпорядження майном.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що факт належності правовстановлюючого документу знайшов своє підтвердження в судовому засіданні та в матеріалах справи, будь-якого спору між заявником та заінтересованою особою не має, окрім того, встановлення факту є реалізацією гарантованого ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України права заявника вільно розпоряджатися своєю власністю, перешкодою чому є невірне зазначення прізвища в правовстановлюючому документі, а тому суд вважає, що даний факт підлягає встановленню.

До справ окремого провадження не застосовується вимоги процесуального закону щодо змагальності процесу та меж судового розгляду справи, не діє право на укладення мирової угоди, справа не передається на розгляд третейського суду.

Таким чином, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку, що заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України у справах окремого провадження, при ухваленні судового рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 263-265, 315 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, заінтересована особа: Петропавліська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці с. Старосілля Саратського району Одеської області, РНОКПП НОМЕР_2 , Державного акту на право власності на земельну ділянку серії Р1 № 063040, виданого 15 червня 2001 року на підставі рішення Старосільської сільської Ради народних депутатів Саратського району Одеської області від 09 лютого 2001 року на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,22 га, в межах території Старосільської сільської ради Саратського району Одеської області, на ім`я « ОСОБА_3 ».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 26.11.2024 року.

Суддя В. С. Миргород