Ухвала

від 25.11.2024 по справі 120/10848/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Вінниця

25 листопада 2024 р. Справа № 120/10848/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді:Бошкової Ю.М.,

суддів:Мультян М.Б., Томчука А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Свистун Н.Л.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача:Горбатюка В.В.,

представників відповідача: Бурака А.В., Серьогіна С.Ю.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі

за позовом: ОСОБА_1

до: Центрально-Західного міжрегіонального територіального управління Національного агенства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів

про: визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Центрально-Західного міжрегіонального територіального управління Національного агенства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - відповідач, ЦЗ МТУАРМА) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що наказом начальника ЦЗ МТУ АРМА №46/06 від 12.06.2023 «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 », порушено дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 , завідувача Сектору менеджменту активів ЦЗ МТУ АРМА. Пунктом 2 зазначеного наказу відсторонено від виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 завідувача Сектору менеджменту активів ЦЗ МТУ АРМА на час здійснення дисциплінарного провадження з 12.06.2023.

За час відсторонення від виконання посадових обов`язків з 12.06.2023 по 30.06.2023, включно їй не виплачена заробітна плата, що підтверджується довідкою про заробітну плату, виданою ЦЗ МТУ АРМА від 16.08.2023 № 2.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.02.2024 у справі № 120/11484/23 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до ЦЗ МТУ АРМА. Зокрема, визнано протиправним та скасовано наказ ЦЗ МТУ АРМА. №46/06 від 12.06.2023 про порушення дисциплінарного провадження стосовно завідувача Сектору менеджменту активів Центрально-Західного міжрегіонального територіального управління АРМА ОСОБА_1 та відсторонення її від виконання посадових обов`язків з 12.06.2023.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2024 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.02.2024 без змін.

Відтак, посилаючись на норми ч. 1 ст. 72 Закону України «Про державну службу», позивач вважає, що у зв`язку з закриттям дисциплінарного провадження має право на виплату середньої заробітної плати за час відсторонення від виконання посадових обов`язків в установленому порядку.

У зв`язку з чим, 17.06.2024 (зареєстровано 28.06.2024) звернулась до ЦЗ МТУ АРМА з письмовою заявою, в якій зазначила, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.02.2024, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2024, у справі № 120/11484/23, тому просить нарахувати та виплатити заробітну плату за час відсторонення від виконання посадових обов`язків в установленому порядку з 12.06.2023 по 30.06.2023 включно та компенсацію за частину щорічної основної оплачуваної відпустки, належні кошти перерахувати на рахунок ОСОБА_1

26.07.2024 листом ЦЗ МТУ АРМА відмовлено у задоволенні зазначеної заяви з огляду на те, що ОСОБА_1 притягнуто, як державного службовця категорії «Б», до дисциплінарної відповідальності відповідно до положень Закону України «Про державну службу», тому відсутні правові підстави для оплати за час відсторонення від виконання посадових обов`язків в установленому порядку. Крім того, зазначено, що заявником пропущений визначений ч. 5 ст. 122 КАС України місячний строк з часу видачі наказу про порушення дисциплінарного провадження, тобто з 12.06.2023 та закінчується 12.07.2023, тому строк звернення до суду також пропущений. Підсумовуючи зазначене, оскільки за результатами дисциплінарного провадження ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді попередження про неповну службову відповідальність, в силу положень ч. 4 ст. 72 Закону України «Про державну службу» та ч. 2 ст. 12 Конституції України, ЦЗ МТУ АРМА не має правових підстав для оплати за відсторонення від виконання посадових обов`язків.

Не погоджуючись з безпідставною відмовою виплатити позивачу заробітну плату за час незаконного відсторонення від виконання посадових обов`язків за період з 12.06.2023 по 30.06.2023, включно, а також компенсацію за частину щорічної основної оплачуваної відпустки, ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 23.08.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження. Вирішено, що розгляд справи здійснюватиметься суддею Бошковою Ю.М. одноособово.

Ухвалою від 04.11.2024 клопотання представника відповідача про призначення даної справи до розгляду колегією у складі трьох суддів задоволено. Вирішено подальший розгляд справи здійснювати колегією у складі трьох суддів.

11.11.2024 протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів обрано склад колегії суддів, а саме: головуюча суддя Бошкова Юлія Миколаївна, судді - Мультян Марина Бондівна та Томчук Андрій Валерійович.

14.11.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про залишення заяви без розгляду.

Обґрунтовуючи подане клопотання, представник відповідача зазначає, що 12.06.2023 року позивача відсторонено від виконання посадових обов`язків до завершення дисциплінарного провадження (Наказ Центрально-західного ТУ АРМА №46/06 від 12.06.2023). 17.07.2023 року на позивача накладено дисциплінарне стягнення (Наказ Центрально-західного ТУ АРМА №2/07-11 від 17.07.2023) та 17.07.2023 року позивача звільнено (Наказ Центрально-західного ТУ АРМА № 58/06 від 17.07.2023). 17.07.2023 року позивача письмово повідомлено (підтверджено власноруч вчиненим підписом позивача) про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (Довідка від 17.07.2023 року №04-/456/05-23), та про кількість днів невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки та щорічної додаткової відпустки для виплати грошової компенсації (пункт 2 Наказу Центрально-західного ТУ АРМА № 58/06 від 17.07.2023). Таким чином, позивач була повідомлена про результати і наслідки дисциплінарного провадження 17.07.2023 року, що і є датою початку перебігу строку звернення до суду.

Відповідно до матеріалів справи № 120/10848/24 позивач звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду 15 серпня 2024 року. В зазначеній позовній заяві позивач просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Центрально-західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, що полягає у невиплаті ОСОБА_1 заробітної плати за час відсторонення від виконання посадових обов`язків за період з 12.06.2023 по 30.06.2023, включно, та компенсації за частину щорічної основної оплачуваної відпустки;

2. зобов`язати Центрально-західне міжрегіональне територіальне управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час відсторонення від виконання посадових обов`язків за період з 12.06.2023 по 30.06.2023, включно, та компенсацію за частину щорічної основної оплачуваної відпустки.

Відповідно до фактичних обставин справи та документів, долучених до матеріалів справи позивач дізналася про порушення своїх прав 17.07.2023 року відповідно до наказу Центрально-західного ТУ АРМА №2/07-11 від 17.07.2023 про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 . Зазначене підтверджується підписом позивача, вчиненим на зазначеному наказі 17.07.2023 року.

Оскільки дисциплінарне провадження, на час здійснення якого позивача було відсторонено від виконання посадових обов`язків, було завершено притягненням позивача до дисциплінарної відповідальності, відповідно до положень ч. 4 ст. 72 Закону України Про державну службу у відповідача відсутні підстави для оплати у розмірі середньої заробітної плати за час відсторонення від виконання посадових обов`язків.

27.07.2023 року позивач звернулась із позовною заявою до Вінницького окружного адміністративного суду заявивши наступні позовні вимоги:

1. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Центрально-західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів ОСОБА_2 №46/06 від 12.06.2023 про порушення дисциплінарного провадження стосовно завідувача сектору менеджменту активів Центрально-західного міжрегіонального територіального управління АРМА ОСОБА_1 та про відсторонення її від виконання посадових обов`язків з 12 червня 2023 року;

2. визнати протиправним та скасувати наказ начальника Центрально-західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів ОСОБА_2 №2/07-11 від 17.07.2023 про накладення на державного службовця категорії «Б», завідувача сектору менеджменту активів Центрально-західного міжрегіонального територіального управління АРМА ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність.

Інших позовних вимог позивачем не було заявлено.

Відповідно до вищевикладеного, позивач будучи обізнаною про порушення, її прав, самостійно обмежилась заявленими позовними вимогами.

Посилаючись на ч. 2 ст. 122 КАС України, представник відповідача вважає, що позивач пропустила 6-місячний строк звернення до суду, який завершився 18 січня 2024.

У судовому засіданні, 25.11.2024, представник відповідача підтримав подане клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та просив його задовольнити з підстав, наведених у такому клопотанні.

У свою чергу, позивач та представник позивача, не погоджуючись з доводами представника відповідача, просили відмовити у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Додатково зазначила, що представником відповідача двічі заявлялись клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Ухвалою суду від 14.10.2024 та протокольної ухвалою від 23.10.2024, занесеною до протоколу судового засідання, у задоволенні такого клопотання відмовлено та встановлено, що строк звернення до суду з відповідною позовною заявою позивачем не пропущений. Також зазачив, що строк звернення до суду має відраховуватись після набрання чинності рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.02.2024, залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2024, у справі № 120/11484/23.

Надаючи оцінку доводам сторін та здійснивши аналіз чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд виходить з наступного.

Особливості строків звернення до адміністративного суду врегульовані статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 2 якої передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Разом із тим положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не містять норм, які б врегульовували особливості звернення до суду осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Такі відносини врегульовано Кодексом законів про працю України, відповідно до частин 1 та 2 статті 233 якого працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Таким чином, частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України встановлено строк звернення до суду у справах про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення) та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).

Так, предметом оскарження у цій справі визначено протиправну, на думку позивача, бездіяльність відповідача, що полягає у невиплаті заробітної плати за час відсторонення від виконання посадових обов`язків за період з 12.06.2023 по 30.06.2023, включно, та компенсації за частину щорічної оплачуваної відпустки. У свою чергу, невиплата такої заробітної плати виникла у зв`язку з відстороненням ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків на підставі наказу № №46/06 від 12.06.2023, що не заперечується сторонами у справі.

Відтак, спір стосується невиплати позивачу середнього заробітку за час відсторонення від виконання посадових обов`язків під час проходження публічної служби.

На думку суду, при вирішені питання про строки звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору у питанні оплати праці застосуванню підлягають норми статті 233 КЗпП України.

Положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п`ятою статті 122 КАС України.

При цьому строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні становить три місяці з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо його прийнято за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.

Якщо цей день точно встановити неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому сполуку «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод, щоб дізнатися, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Як свідчать матеріали адміністративної справи, наказом "Про порушення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 " № 46/06 від 12.06.2023 порушено дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 , завідувача Сектору менеджменту активів ЦЗ МТУ АРМА. Пунктом 2 зазначеного наказу відсторонено від виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 завідувача Сектору менеджменту активів ЦЗ МТУ АРМА на час здійснення дисциплінарного провадження з 12.06.2023.

Наказом від 17.07.2023 за №2/07-11 "Про накладення дисциплінарного стягнення" накладено на державного службовця категорії "Б", завідувача сектору менеджменту активів ЦЗ МТУ АРМА ОСОБА_1 за невиконання Плану діяльності ЦЗ МТУ АРМА на 2023 рік, за напрямом роботи менеджменту активів протягом квітня - травня 2023 року, дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну службову відповідальність.

Копію зазначеного наказу позивач отримала 17.07.2023.

Наказом від 17.07.2023 № 58/06 "Про звільнення ОСОБА_1 " звільнено ОСОБА_1 з займаної посади завідувача сектору менеджменту активів ЦЗ МТУ АРМА 17 липня 2023 року в зв`язку з порушення Присяги державного службовця.

17.07.2023 позивача ознайомлено під підпис з відповідними наказами, надано його копію та сформовано довідку про нараховані та виплачені суми

Так, надаючи оцінку доводам представника відповідача, що саме 17.07.2023 позивач дізналась про порушення її права на стягнення середнього заробітку за час відсторонення колегія суддів виходить з наступного.

Як зазначалось судом вище, саме на підставі наказу № 46/06 від 12.06.2023 "Про порушення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 " позивача відсторонено від виконання посадових обов`язків на час здійснення дисциплінарного провадження з 12 червня 2023.

На підставі наказу № 2-07-11 від 17.07.2023 "Про накладення дисциплінарного стягнення" накладено на позивача за невиконання Плану діяльності ЦЗ МТУ АРМА на 2023 рік, за напрямом роботи менеджменту активів протягом квітня - травня 2023 року, дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну службову відповідальність.

Дізнавшись про порушення своїх прав та не погоджуючись із прийнятими наказами позивач звернулась до суду про їх оскарження.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.02.2024, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2024, у справі № 120/11484/23 визнано протиправним та скасовано наказ ЦЗ МТУ АРМА №46/06 від 12.06.2023 про порушення дисциплінарного провадження стосовно завідувача Сектору менеджменту активів Центрально-Західного міжрегіонального територіального управління АРМА ОСОБА_1 та відсторонення її від виконання посадових обов`язків з 12.06.2023. Визнано протиправним та скасовано наказ Центрально-Західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів №2/07-11 від 17.07.2023 про накладення на завідувача Сектору менеджменту активів Центрально-Західного міжрегіонального територіального управління АРМА ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність.

Звертаючись до суду з позовною заявою у справі № 120/11484/23 позивач сформувала вимоги саме про визнання протиправними та скасування наказів, які порушують її права під час проходження публічної службі. У свою чергу, з вимогою про стягнення середнього заробітку за час відсторонення позивач не зверталась.

17.06.2024 (зареєстровано 28.06.2024) звернулась до ЦЗ МТУ АРМА з письмовою заявою, в якій зазначила, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.02.2024, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2024, у справі № 120/11484/23, тому просить нарахувати та виплатити заробітну плату за час відсторонення від виконання посадових обов`язків в установленому порядку з 12.06.2023 по 30.06.2023 включно та компенсацію за частину щорічної основної оплачуваної відпустки, належні кошти перерахувати на рахунок ОСОБА_1

26.07.2024 листом ЦЗ МТУ АРМА відмовлено у задоволенні зазначеної заяви з огляду на те, що ОСОБА_1 притягнуто, як державного службовця категорії «Б», до дисциплінарної відповідальності відповідно до положень Закону України «Про державну службу», тому відсутні правові підстави для оплати за час відсторонення від виконання посадових обов`язків в установленому порядку. Крім того, зазначено, що заявником пропущений визначений ч. 5 ст. 122 КАС України місячний строк з часу видачі наказу про порушення дисциплінарного провадження, тобто з 12.06.2023 та закінчується 12.07.2023, тому строк звернення до суду також пропущений. Підсумовуючи зазначене, оскільки за результатами дисциплінарного провадження ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді попередження про неповну службову відповідальність, в силу положень ч. 4 ст. 72 Закону України «Про державну службу» та ч. 2 ст. 12 Конституції України, ЦЗ МТУ АРМА не має правових підстав для оплати за відсторонення від виконання посадових обов`язків.

Відтак, правом на оскарження порушених прав позивача під час проходження публічної служби, які були порушені наказами № 46/06 від 12.06.2023 та № 2/07-11 від 17.07.2023, позивач скористалась у межах строку звернення до суду у справі № 120/11484/23, в той же час з вимогою про стягнення середнього заробітку за час відсторонення позивач звернулась 15.08.2024 із відповідною позовною заявою, після прийняття судом рішення у справі № 120/11484/23, яке набрало законної сили, про визнання протиправними та скасування спірних наказів.

На думку суду, строк, з якого позивач дізналась про її порушене право саме на відшкодування середнього заробітку за час відсторонення від виконання посадових обов`язків та набула право на звернення з відповідною вимогою розпочався саме після набрання рішенням законної сили, яким визнано протиправним та скасовано вищезазначені накази про порушення дисциплінарного провадження та притягнення до дисциплінарної відповідальності стосовно позивача, та, яким відсторонено її від виконання посадових обов`язків, а саме з моменту винесення постанови Сьомим апеляційним адміністративним судом від 05.06.2024.

Більш того, саме після винесення постанови Сьомим апеляційним адміністративним судом від 05.06.2024, позивач звернулась до відповідача із заявою про нарахування та виплату середнього заробітку за час відсторонення від виконання посадових обов`язків, за результатами розгляду якої відповідач листом від 26.07.2024 відмовив у задоволенні такої.

Правомірно очікуючи, що відповідачем у добровільному порядку буде здійснено нарахування та виплата заробітної плати за час відсторонення від виконання посадових обов`язків у зв`язку з встановленням протиправності винесених наказів щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та відсторонення від виконання посадових обов`язків позивач реалізувала своє право на досудове врегулювання спірних правовідносин.

Відтак, не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, що полягає у невиплаті заробітної плати за час відсторонення від виконання посадових обов`язків за період з 12.06.2023 по 30.06.2023, включно, та компенсації за частину щорічної оплачуваної відпустки позивач звернулась до суду із відповідною позовною заявою.

Слід також наголосити, що з доводами представника відповідача, що про порушення своїх прав позивач дізналась 17.07.2023, після винесення наказів № 2/07-11 від 17.07.2023, № 58/06 від 17.07.2023, які отримані останньою також 17.07.2023, розрахунку при звільненні від 17.07.2023, суд не погоджується, оскільки на момент винесення відповідних наказів та розрахунку при звільненні, законних підстав для виплати заробітної плати за час відсторонення у відповідача не було, такі підстави виникли лише після скасування таких наказів рішенням ВОАС від 07.02.2024, залишеним без змін постановою Сьомого ААС від 05.06.2024.

Враховуючи, що нормами чинного законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено тримісячний строк звернення до суду з позовними заявами про стягнення середнього заробітку, то строк звернення до суду ОСОБА_1 з даною позовною заявою, на думку колегії суддів, не пропущено, оскільки з 05.06.2024, з моменту винесення постанови Сьомим апеляційним адміністративним у справі № 120/11484/23, коли позивач набула право на звернення до суду з відповідними позовними вимоги, тримісячний строк звернення до суду завершився 05.09.2024, а з 26.07.2024, з моменту винесення листа, яким їй відмовили у нарахуванні та виплаті середнього заробітку, завершився 26.10.2024, а з даною позовною заявою остання звернулась 15.08.2024.

Як установлено у частинах першій, другій статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд).

Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини.

За приписами статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992 року).

У Рішенні у справі "Белле проти Франції" від 4 грудня 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

З огляду на зазначене, суд вважає необґрунтованим подане представником відповідача клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та вважає, що ОСОБА_1 звернулась 15.08.2024 в межах тримісячного строку звернення до адміністративного суду, що вказує на відсутність підстав для його задоволення.

Керуючись ст.ст. 120, 160, 240, 242, 248, 256 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Повний текст ухвали сформовано та підписано 26.11.2024.

Головуюча суддя Бошкова Юлія Миколаївна

СуддіМультян Марина Бондівна

Томчук Андрій Валерійович