Рішення

від 26.11.2024 по справі 400/9599/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2024 р. № 400/9599/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомФермерського господарства "АГРОСТАР СІСТЕМС", вул. Силікатна, 273, кв. 7, м.Миколаїв,54048,

до відповідачаДержавної служби України з безпеки на транспорті в особі Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, пр-т Перемоги, 14,Київ,03135, пр-т Перемоги, 14,Київ,03135 Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси), вул. Артилерійська, 18,м. Миколаїв,Миколаївська обл., Миколаївський р-н,54006, Державної казначейської служби України, вул. Бастіонна, 6,м. Київ,01601,

провизнання протиправною та скасування постанови від 02.09.2021 № 306084,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство « АГРОСТАР СІСТЕМС» звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 306084 від 02.09.2021.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що дозвіл на транспортний засіб, який перевозить подільний вантаж з перевищенням нормативно-габаритних параметрів, не видається, тому на позивача протиправно накладено штраф за порушення абз.14 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Вага транспортного засобу згідно ТТН складає 39840 кг, тому позивачем не було порушено норм чинного законодавства, оскільки це перевищення не складає більше 2%. Методика, відповідно до якої відповідач повинен здійснювати процес навантаження на вісь не затверджено. Транспортний засіб на своєму шляху долав заїзди з ґрунтових доріг на дороги з твердим покриттям, їхав по зруйнованим дорогам, здійснював підйоми і спуски, що призвело до зміщування сипучого вантажу, тому перевізник та водій не можуть нести за це відповідальність. Жодний документ, оформлений за результатами перевірки не містить відомостей щодо проходження повірки вимірювальним обладнанням, що ставить під сумнів його відповідність вимогам нормативно-технічної документації. Також у постанові Верховного Суду по справі № 814/1460/16 від 29.01.2020 зазначено, що повноваження відповідача обмежуються тільки складанням розрахунку плати за проїзд, а не постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Відповідач надав суду відзив, в якому позов не визнає, оскільки при здійсненні перевірки водій не надав дозвіл на перевезення вантажу. Відсутність методики не може бути підставою для звільнення перевізників від відповідальності за перевищення вагових параметрів. Зважування транспортного засобу проводилось працівниками Укртрансбезпеки належною вимірювальною технікою, що підтверджується сертифікатом відповідності №113-0076/35F-20 від 10.11.2020.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

15.07.2021посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрасбезпека (Одеська область) на підставі направлення на перевірку від 13.07.2021 було проведено ваговий контроль транспортного засобу MAN державний номер НОМЕР_1 та причіп марки STAS НОМЕР_2 , який належить позивачу. Під час проведення рейдової перевірки було виявлено надання послуг з перевезення подільного вантажу, а саме перевищення вагових норм на одиночну вісь понад 10%, але не більше 20%, чим порушено абз.15 ч.1 ст.60 Закону України « Про автомобільний транспорт», про що працівниками Укртрансбезпеки був складений акт № 291088 від 15.07.2021.

Акт від 15.07.2021 №291088 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів свідчить, що фактична вага на одиничну вісь складала 12,62т. при нормативно допустимій 11 т.

Чек зважування також підтверджує вагу транспортного засобу на одиничну вісь 12,62т.

Постановою від 02.09.2021 № 306084 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17 000 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачене абз.15 ч.1 ст.60 Закону України « Про автомобільний транспорт» за перевищення встановлених законодавством габаритно - вагових норм понад 10 % але не більше 20% перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

Положенням про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 передбачено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади. Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Статтею 3 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті № 1567 від 08.11.2006 передбачено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ « Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За статтею 33 Закону України від 08 вересня 2005 року № 2862-IV « Про автомобільні дороги» (далі - Закон № 2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

За пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні , виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Згідно з п.3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідно до ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт.

Позивач зазначає, що ним перевозився подільний вантаж, який може переміщуватись по всіх осях транспортного засобу під час руху, тому зважування не може дати достовірних результатів.

Але автомобіль на ваги заїжджає повільно зі швидкістю 5-6 км на годину, тому така швидкість руху не може привести до зміщення вантажу ( аналогічна позиція висловлена у постанові ВС по справі № 803/1540/16 від 24.07.2019).

Позивач посилається на те, що складені відповідачем документи не містять інформації щодо сертифікації вагів, якими здійснювався габаритно-ваговий контроль. Стосовно цього суд зазначає, що вищезазначені документи, складаються за встановленою формою, яка не містить обов`язкових реквізитів щодо необхідності зазначити інформацію щодо сертифікації вагів. Відповідач надав суду сертифікатом відповідності №113-0076/35F-20 від 10.11.2020.

Щодо доводів про відсутність методики виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі та вказане є підставою для виникнення об`єктивних сумнівів у достовірності результатів зважування, слід вказати таке.

Дійсно, на момент виникнення спірних правовідносин, відсутня затверджена Мінекономрозвитком методика виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі, якою мали б керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Водночас, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України № 3353-ХІІ, статті 33 Закону № 2862-IV визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідач, суд вважає, що відповідачем правомірно проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу.

Наведене узгоджується з нормативним регулюванням, а саме скасування постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671 пункту 19 Порядку № 879, в якій було вказано про те, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку, а пунктом 2 Порядку №879, на який посилається позивач, надаються тільки визначення понять, застосованих у Порядку.

Отже, законодавець виключив норму про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики визначення у спірних правовідносинах.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду по справі № 814/1460/16 від 29.01.2020, що повноваження відповідача обмежуються тільки складанням розрахунку плати за проїзд, а не постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, не приймається судом до уваги, оскільки ВС при розгляді справи не скасував спірні постанови з цих підстав, а направив справу на новий розгляд.

Позивач також обґрунтовує позовні вимоги тим, що п. 22.5 Правил дорожнього руху передбачено, що рух транспортних засобів з перевищенням на осі або фактичну масу 40 т у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється, тому чинним законодавством взагалі забороняється оформлення дозволу, яким дозволено рух великовагових транспортних засобів із подільним вантажем.

Матеріали справи свідчать, що загальна вага транспортного засобу складає 39840 кг, що не перевищує більше 2 % нормативно допустимої ваги 40 т, але підставою для прийняття спірної постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу стали результати габаритно - вагового контролю транспортного засобу марки MAN.

Відповідно до цих результатів вагові параметри вказаного транспортного засобу перевищують встановлені законодавством габаритно-вагових норми більше 10 відсотків при перевезенні подільного вантажу на одиничну вісь, оскільки фактична вага складає 12,62т. замість нормативно допустимої 11т , що є правопорушенням передбаченим ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», тому відповідачем правомірно застосований до позивача адміністративно-господарський штраф та спірна постанова скасуванню не підлягає.

Склад правопорушення відповідно до санкції ст.60 Закону України « Про автомобільний транспорт» застосовується саме до перевізників подільних вантажів за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм: загальної ваги транспортного засобу та перевищення ваги на вісь відповідно до норм встановлених п.22.5 ПДР, а не за відсутність дозволу , але цей недолік спірної постанови , в якій є посилання на відсутність у позивача дозволу не може привести до її протиправності, оскільки по суті санкції застосовані до позивача правомірно.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Позивач не надав суду доказів протиправності постанови відповідача, тому позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати не розподіляються та покладається на позивача, оскільки у задоволені позову відмовлено .

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.М. Мельник