Ухвала

від 26.08.2010 по справі 2-23/1229-2006а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

26 серпня 2010 року                               м. Київ                                        К-4466/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого –Шипуліної Т.М.,

суддів: Брайка А.І, Маринчак Н.Є., Рибченка А.О., Федорова М.О.

розглянула в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Чорноморському районі Автономної Республіки Крим на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.01.2007 року по справі №2-23/1229-2006А за позовом ПП «Ак-Сарай» до ДПІ у Чорноморському районі Автономної Республіки Крим про визнання нечинним рішення з касаційною скаргою.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.09.2006 року позовні вимоги ПП «Ак-Сарай»до ДПІ у Чорноморському районі Автономної Республіки Крим про визнання нечинним рішення –задоволено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.01.2007 року, постанова суду першої інстанції скасована, винесена нова –про часткове задоволення позову.

Не погоджуючись з останнім судовим рішенням, відповідач 24.02.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 17.06.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Чорноморському районі Автономної Республіки Крим просить скасувати ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Приватне мале підприємство „Ак-Сарай” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання недійсними рішення Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції №383-26-2-23205638/4110 від 28.04.2001 року про застосування та стягнення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 3441,42 грн. та з податку на прибуток в сумі 5837,10 грн., податкових повідомлень-рішень від 15.03.2004 року №0000082602/0 та №0000072602/0 про застосування штрафних санкцій в розмірі 229,43 грн. та 402,85 грн. відповідно, а також про повернення з бюджету суми сплаченої відповідно спірного рішення №383-26-2-23205638/4110 від 24.04.2001 року в розмірі 9278,52 грн. Позивач, 14.03.2006 року та 17.08.2006 року відмовився від позовних вимог в частині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 15.03.2004 року №0000082602/0 та №0000072602/0. Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.08.2006 року прийнята відмова підприємства від позовних вимог та закрито провадження у справі у цій частині.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 04.04.2001 року по 20.04.2001 року Євпаторійською об’єднаною державною податковою інспекцією, правонаступником якої є відповідач, було проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства    ПП"Ак-Сарай" за період з 01.01.1998 року по 31.12.2000 року.

За результатами перевірки були встановлені порушення пп.4.1.6 п. 4.1 ст.4, пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.7.1.1 п.7.1 ст.7, пп.11.3.4 п.11.3 ст.11 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", що стало підставою для податкового органу збільшити податок на прибуток на суму 3891,40 грн.; п. 4.1, п.4.2 ст.4, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, в результаті якого податковим органом був збільшений податок на додану вартість на суму 2294,28 грн.

На підставі встановлених порушень податковим органом прийнято рішення №383-26-2-23205638/4110 від 28.04.2001 року про застосування та стягнення сум фінансових санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов’язкових платежів) і пені за порушення податкового та іншого законодавства,  яким позивачу донарахований податок на додану вартість в сумі 2294,28 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 1147,14 грн., а також донарахований податок на прибуток в сумі 3891,40 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 1945,70 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов свої висновки обґрунтовував тим, що за результатами проведеної повторної судово-бухгалтерської експертизи та відповідно до обставин, встановлених вироком суду від 27.06.2002 року у кримінальній справі №1-230 2002, факт заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість підтверджений не був.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове суд апеляційної інстанції виходив з того, що 12.11.1997 року (накладна №31 від 12.11.1997 року) підприємством були відвантажені товари Агрофірмі "Прибережна" на суму 2311,20 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 385,20 грн. За першою подією (відвантаження) до складу валових доходів була віднесена сума 1926 грн., до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість-385,20 грн. Відповідно 24.04.1998 року та 27.05.1998 року від Агрофірми "Прибережна" були отримані товари (накладні №230 та №319) на суму 2311,20 грн., у тому числі податок на додану вартість - 385,20 грн.

Згідно з п.1.19 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Таким чином, зазначена вище операція між позивачем та Агрофірмою „Прибережна” є бартерною (товарообмінною). Правила обліку товарообмінних операцій встановлені ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до пп.11.3.4 п.11.3 ст.11 зазначеного Закону датою збільшення валового доходу у випадку здійснення бартерних (товарообмінних) операцій вважається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата відвантаження товарів, або дата оприбуткування товарів.

Датою збільшення валових витрат при здійсненні бартерних (товарообмінних) операцій є дата здійснення заключної (балансуючої) операції, яка здійснюється після першої операції, визначеної згідно з пп. 11.3.4 даної статті (підпункт 11.2.3 пункт 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Як встановлено висновком судово-бухгалтерської експертизи №42/05 від 26.10.2005 року необґрунтованим є збільшення податковим органом валових доходів підприємства й відповідно необґрунтованим є донарахування сум податку на додану вартість у з зв’язку з зазначеним збільшенням валових доходів.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вірно прийняв до уваги висновки судово-бухгалтерської експертизи щодо необґрунтованості зменшити суми податкового кредиту, оскільки, відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Крім того, відсутність у позивача ліцензії на реалізацію вино-горілчаної продукції не є підставою для виключення витрат на придбання цієї продукції з складу валових витрат підприємства.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що рішення податкового органу №383-26-2-23205638/4110 від 28.04.2001 року є таким, що підлягає визнанню нечинним в частині донарахування податку на прибуток в сумі 3441,40 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1720,70 грн., донарахування податку на додану вартість в сумі 2294,28 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1147,14 грн.

В той же час, під час проведення перевірки податкової інспекцією та проведення судово-бухгалтерської експертизи позивачем не були надані документи, які б підтверджували валові витрати позивача у другому кварталі 1999 року на суму 1500,00 грн.

З огляду на це та відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не можна віднести до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано не знайшов підстав для задоволення позовних вимог Приватного малого підприємства "Ак-Сарай" щодо визнання нечинним спірного рішення Євпаторійської ОДПІ №383-26-2-23205638/4110 від 28.04.2001 року в частині донарахування податку на прибуток в сумі 450 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 225грн. відсутні.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, щодо часткового задоволення позовних вимог.

          Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

          Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210, 2201, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ДПІ у Чорноморському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.01.2007 року по справі №2-23/1229-2006А  –без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий:

Т.М. Шипуліна

Судді:

А.І. Брайко

Н.Є. Маринчак

А.О. Рибченко

М.О. Федоров

Суддя                                                                         Т.М. Шипуліна