Постанова

від 01.02.2007 по справі 2-23/1229-2006а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2-23/1229-2006А

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

 26 січня 2007 року  

Справа № 2-23/1229-2006А

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Волкова К.В.,

суддів                                                                      Фенько Т.П.,

                                                                                          Дугаренко О.В.,

секретар судового засідання                                        Долгова М.В.                              

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя  Іщенко Г.М.) від 05.09.2006 у справі № 2-23/1229-2006А

за позовом           Приватного малого підприємства "Ак-Сарай" (вул. Садова, 1,Громове, Чорноморський р-н,96445)

до           Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим (вул. Щорса, 4,Чорноморське,96400)

про визнання нечинними рішення

                                                            ВСТАНОВИВ:

          Приватне мале підприємство „Ак-Сарай” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання недійсними рішення Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції №383-26-2-23205638/4110 від 24.04.2001 року про застосування та стягнення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3441,42 грн. та з податку на прибуток в сумі 5837,10 грн., податкових повідомлень-рішень від 15.03.2004 року №0000082602/0 та №0000072602/0 про застосування штрафних санкцій в розмірі 229,43 грн. та 402,85 грн. відповідно, а також про повернення з бюджету суми сплаченої відповідно спірного рішення №383-26-2-23205638/4110 від 24.04.2001 року в розмірі 9278,52 грн.

          Позивач 14.03.2006 року та 17.08.2006 року відмовився від позовних вимог в частині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 15.03.2004 року №0000082602/0 та №0000072602/0. Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.08.2006 року відмова позивача від позовних вимог була прийнята судом, провадження у справі у цій частині було закрито.

          Ухвалою суду від 17.08.2006 року справу №2-23/1229-2006А було роз'єднано на дві самостійні: №2-23/1229-2006А за позовом про визнання нчинним рішення Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції №383-26-2-23205638/4110 від 24.04.2001 року; №2-23/13328-2006А про повернення з бюджету суми сплаченої відповідно спірного рішення №383-26-2-23205638/4110 від 24.04.2001 року в розмірі 9278,52 грн.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко Г.М.) від 05.09.2006 року у справі № 2-23/1229-2006А позов було задоволено. Господарський суд першої інстанції виходив з того, що за результатами проведеної повторної судово-бухгалтерської експертизи та відповідно до обставин, встановлених вироком суду від 27.06.2002 року у кримінальній справі №1-230 2002, факт заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість підтверджений не був.

Не погодившись з постановою господарського суду першої інстанції, Державна податкова інспекція в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати,  у задоволенні позову відмовити.

                    Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не були враховані обставини, встановлені висновком судово-бухгалтерської експертизи №42/05 від 26.10.2005 року та неправильно були застосовані норми матеріального права.

                    Слухання справи, призначене на 07.12.2006 року, було відкладено у зв'язку з неявкою представників сторін  у судове засідання.

                    Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Шевченко Н.М. від 21.12.2006 року у зв'язку з зайнятістю в іншому процесі у складі колегії було замінено суддю Дугаренко О.В. на суддю Фенько Т.П.

                    У судовому засіданні 21.12.2006 року представник податкової інспекції підтримав вимоги апеляційної скарги, представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити без змін постанову суду першої інстанції.

                    Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Сотула В.В. від 16.01.2007 року у зв'язку з хворобою у складі колегії було замінено суддю Голика В.С. на суддю Волкова К.В. Головуючим суддею у справі призначено суддю Волкова К.В.

                    Після оголошеної перерви 18.01.2007 року представники сторін не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином. Слухання справи було відкладено у зв'язку з неявкою сторін.

                    26.01.2007 року представники сторін знов не з'явились. Судова колегія вважає можливим закінчити розгляд спору за відсутністю представників сторін.

                    Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

                    Євпаторійською об'єднаною державною податковою інспекцією, правонаступником якої є відповідач, у період з 04.04.2001 року до 20.04.2001 року було проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства Приватним малим підприємством "Ак-Сарай" за період з 01.01.1998 року до 31.12.2000 року. По результатах перевірки був складений акт №24/26-20 від 24.04.2001 року.

                    В ході перевірки були встановлені порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту5.2 статті 5, підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7, підпункту 11.3.4 пункту 11.3 статті 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті якого податковим органом був збільшений податок на прибуток в сумі 3891,40 грн., пунктів 4.1, 4.2 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, в результаті якого податковим органом був збільшений податок на додану вартість в сумі 2294,28 грн.

                    На підставі акту перевірки податковою інспекцією було прийнято рішення №383-26-2-23205638/4110 від 28.04.2001 року про застосування та стягнення сум фінансових санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) і пені за порушення податкового та іншого законодавства. Позивачу був донарахований податок на додану вартість в сумі 2294,28 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 1147,14 грн., а також був донарахований податок на прибуток в сумі 3891,40 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 1945,70 грн.

                    Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін,  обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу  Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим такою, що підлягає частковому задоволенню.

                    Перевіркою було встановлено, що, по-перше, позивачем податок на прибуток відображений у рядку 36 Декларації в сумі 2700,00 грн., фактично перевіркою встановлено, що прибуток, що підлягає оподаткуванню, складає 15674,34 грн., в результаті чого податок на прибуток був занижений на 3891,40грн. (12971,34 грн. х 30%); по-друге, чиста сума зобов'язань з податку на додану вартість, відображена у рядку 18 податкової декларації з податку на додану вартість, склала 1156,00 грн., фактично перевіркою встановлено, що сума податку на додану вартість складає 3450,28 грн.; по-третє, було встановлено заниження валового доходу на суму 9545,34 грн., у тому числі: в 1998 році на суму 4150,01 грн., в 1999 році на суму 3350,00 грн., в 2000 році на суму 2113,33 грн., яке виникло в результаті відвантаження піску, при здійсненні бартерних операцій за цінами нижче звичної, а також завищення валових витрат на отримані алкогольні напої при відсутності ліцензії на суму 3426,00 грн. У результаті встановленого перевіркою податковою інспекцією донараховано податок на прибуток в сумі 3891,40 грн. та податок на додану вартість в сумі 2294,28 грн.

                    Під час розгляду спору судом першої інстанції у справі неодноразово призначались судово-бухгалтерські експертизи. Зокрема висновком повторної судово-бухгалтерської експертизи №42/05 від 26.10.2005 року висновки податкової інспекції, викладені в акті перевірки №24/26-20 від 24.04.2001 року, про заниження податку на прибуток в сумі 3891,40 грн. підтвердились в сумі 450,00 грн. і не підтвердились в сумі 3441,40 грн., про заниження податку на додану вартість в сумі 2294,28 грн. не підтвердились.

                    Податковою інспекцією було встановлено зменшення податкових зобов'язань Приватним малим підприємством "Ак-Сарай" з податку на прибуток у зв'язку з тим, що підприємством був не облікований безкоштовно отриманий пісок від Євпаторійського морського порту на суму 4973,88 грн.; відвантаження піску при здійсненні бартерних операцій відбувалось за цінами, нижчими за звичайні, на суму 4571,46 грн. В результаті зазначеного податковою інспекцією були збільшені валові доходи підприємства на суму 4571,46 грн.

                    Згідно з пунктом 1.20 статті1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" звичайна ціна - ціна продажу товарів (робіт, послуг) продавцем, включаючи суму нарахованих (сплачених) процентів, вартість іноземної валюти, яка може бути отримана у разі їх продажу особам, які не пов'язані з продавцем при звичайних умовах ведення господарської діяльності. Якщо податкові органи за результатами документальних перевірок мають підстави для висновків щодо правомірності визначення рівня звичайних цін платником податку, ці органи мають право звернутися із запитом, а платник податку зобов'язаний за таким запитом надати обґрунтування рівня таких цін.

                    Проте, в акті перевірки не зазначено, що учасники за бартерними операціями є пов'язаними особами, а також не зазначено чи направлялись податковою інспекцією запити на обґрунтування цін.

                    Висновком повторної судово-бухгалтерської експертизи №42/05 від 26.10.2005 року було встановлено, що відпускна ціна піску у рамках бартерних операцій перевищує вартість придбання цього піску, що спростовує висновки акту перевірки №24/26-20 від 24.04.2001 року.

                    Посилання податкової інспекції в апеляційній скарзі на норму підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" судовою колегією до уваги не приймається, оскільки ця норма набрала законної сили лише у 2004 році, та не може застосуватись для визначення звичайних цін по операціях, які мали місце у 1998 та 1999 роках.

Податкова інспекція під час проведення перевірки дійшла до висновку, що до складу валових витрат віднесені суми витрат за операціями, які не пов'язані з веденням господарської діяльності, у тому числі: 1926,00 грн. - витрати за придбання вино-горілчаних виробів; 1500,00 грн. - витрати, які не підтверджені документально, всього 3426,00 грн.

При дослідженні первинних документів встановлено, що 12.11.1997 року (накладна №31 від 12.11.1997 року) підприємством були відвантажені товари (костюми, светри, халати) Агрофірмі "Прибережна" на суму 2311,20 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 385,20 грн. За першою подією (відвантаження) до складу валових доходів була віднесена сума 1926,00 грн., до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість -385,20 грн.

24.04.1998 року та 27.05.1998 року від Агрофірми "Прибережна" були отримані товари (вино- горілчані вироби (накладні №230 та №319) на суму 2311,20 грн., у тому числі податок на додану вартість - 385,20 грн.

Відповідно до пункту 1.19 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Таким чином, зазначена вище операція між позивачем та Агрофірмою „Прибережна” є бартерною (товарообмінною). Правила обліку товарообмінних операцій встановлені статтею 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до підпункту 11.3.4 пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валового доходу у випадку здійснення бартерних (товарообмінних) операцій вважається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата відвантаження товарів, або дата оприбуткування товарів.

Датою збільшення валових витрат при здійсненні бартерних (товарообмінних) операцій є дата здійснення заключної (балансуючої) операції, яка здійснюється після першої операції, визначеної згідно з підпунктом 11.3.4 даної статті (підпункт 11.2.3 пункт 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

У листопаді 1997 року підприємством до складу валових доходів була віднесена сума 1926,00грн. У квітні-травні 1998 року підприємством були отримані товари від Агрофірми "Прибережна" на суму 2311,20 грн., в тому числі податок на додану вартість 385,20 грн. Дана операція є другою подією (отримання товару) в рамках бартерної угоди, на підставі чого до складу валових витрат включені витрати на суму 1926,00 грн.

          Як вбачається з акту перевірки, податкова інспекція дійшла до висновку, що підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1909,08 грн. у зв'язку з заниженням валових доходів на суму 9545,34 грн., і завищена сума податкового кредиту на суму 385,20 грн. у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат сум витрат не пов'язаних з веденням господарської діяльності підприємства (вино-горілчані вироби на суму 1926,00грн.). Всього заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість 2294,28 грн.

          Висновком повторної судово-бухгалтерської експертизи №42/05 від 26.10.2005 року встановлено, що оскільки необґрунтованим є збільшення податковою інспекцією валових доходів підприємства, тому необґрунтованим є донарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з зазначеним збільшенням валових доходів.

          Податкова інспекція дійшла до висновку про збільшення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 385,20 грн., у зв'язку з придбанням позивачем вино-горілчаних виробів у Агрофірми „Прибережна”, оскільки зазначені витрати не пов'язані з веденням господарської діяльності підприємства.

          Судова колегія погоджується з висновком судово-бухгалтерської експертизи щодо необгрунтованності зменшення суми податкового кредиту, оскільки, по-перше, відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. По-друге, відсутність у позивача ліцензії на реалізацію вино-горілчаної продукції не є підставою для виключення витрат на придбання цієї продукції з складу валових витрат підприємства.

          Таким чином, судова колегія вважає рішення Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції №383-26-2-23205638/4110 від 24.04.2001 року таким, що підлягає визнанню нечинним в частині донарахування податку на прибуток в сумі 3441,40 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1720,70,00 грн., донарахування податку на додану вартість в сумі 2294,28 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1147,14 грн.

          Проте, згідно з висновком повторної судово-бухгалтерської експертизи №42/05 від 26.10.2005 року підтверджується завищення позивачем валових витрат у другому кварталі 1999 року, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 450,00 грн.

          Висновки експертизи та податкової інспекції ґрунтуються на вимогах підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Під час проведення перевірки податкової інспекцією та під час проведення судово-бухгалтерської експертизи позивачем не були надані документи, які б підтверджували валові витрати позивача у другому кварталі 1999 року на суму 1500,00 грн.

          Судова колегія погоджується з зазначеними висновками, оскільки під час розгляду спору судом першої інстанції позивач у письмових поясненнях від 05.09.2006 року зазначив, що в частині донарахування податку на прибуток в сумі 450,00 грн. за витратами, які не підтверджені документально в розмірі 1500,00 грн., надати докази не має можливості.

          Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, судова колегія не вбачає підстав для задоволення позовних вимог Приватного малого підприємства "Ак-Сарай" щодо визнання нечинним рішення Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції №383-26-2-23205638/4110 від 24.04.2001 року у частині донарахування податку на прибуток в сумі 450,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 225,00 грн.

          Враховуючи викладене, судова колегія вважає апеляційну скаргу  Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим такою, що підлягає частковому задоволенню, а постанову господарського суду першої інстанції такою, що підлягає скасуванню.

                Керуючись статтями 195, пунктом 3 статті 198, статтею 202, статтею 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:

                    1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

          2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.09.2006 у справі № 2-23/1229-2006А скасувати.

                    3. Прийняти нову постанову.  

                    4. Позов задовольнити частково.

                    5. Визнати нечинним рішення Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції №383-26-2-23205638/4110 від 24.04.2001 року в частині донарахування податку на прибуток в сумі 3441,40 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1720,70,00 грн., донарахування податку на додану вартість в сумі 2294,28 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1147,14 грн.

                    6. В решті позову відмовити.

                    7. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного малого підприємства "Ак-Сарай" (вул. Садова, 1,Громове, Чорноморський р-н,96445, рахунок 26001301322305, ЗКПО 23205638, ТОБО №4-КЦО ПІБ М.Сімферополь, МФО 324430) 3,16 грн. державного мита та 2877,82 грн. судових витрат, пов'язаних з оплатою судово-бухгалтерських експертиз та адвокатських послуг.

                    8. Господарському суду Автономної Республіки Крим доручити видати виконавчий документ.

          Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення.

                    Постанову може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                            К.В. Волков

Судді                                                                                          Т.П. Фенько

                                                                                          О.В. Дугаренко