Ухвала

від 20.11.2024 по справі 932/9026/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1955/24 Справа № 932/9026/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

судді-доповідача ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

представника третьої особи,

щодо майна якої вирішується

питання про арешт адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 10 жовтня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024046640000574 від 03 жовтня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 10жовтня 2024 року задоволено клопотання дізнавача СД ВП №7 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , яке погоджено прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_8 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024046640000574, та накладено арешт шляхом заборони на відчуження, розпорядження та користування на автомобіль «ЗАЗ Sens», реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , власником якого є ТОВ «НВФ ТОПСТАР».

Мотивуючи ухвалене рішення слідчий суддя зазначив, що з метою збереження речового доказу по справі, яким є вказаний транспортний засіб, задля подальшого проведення з ним відповідних слідчих дій та для доведення чи спростування події злочину, доцільно накласти на нього арешт шляхом заборони на розпорядження, користування та відчуження вказаним автомобілем. Зазначив, що на даному етапі досудового розслідування його потреби виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить поновити строк на апеляційне оскарження вказаної ухвали, оскільки сторона захисту не була присутня при розгляді клопотання дізнавача та ознайомилася зі змістом оскаржуваного судового рішення лише 15жовтня 2024 року, по суті просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання.

Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги адвокат вказує на те, що стороною обвинувачення не було доведено необхідність накладення арешту на автомобіль, оскільки на вилученому автомобілі відсутні будь-які пошкодження. На переконання сторони захисту дізнавачу достатньо було оглянути транспортний засіб, скласти протокол огляду на предмет будь-яких пошкоджень та встановити чи пов`язані вони з подіями, що відбулися. Наголошує на тому, що дізнавачем у клопотанні не було зазначено ані підстави, ані мети накладення арешту на вказаний автомобіль. Звертає увагу на те, що вилучений автомобіль є єдиним службовим автомобілем підприємства в умовах воєнного стану під час військових дій на території України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна, яка підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши надані матеріали та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Вирішуючи питання про дотримання захисником строку апеляційного оскарження, апеляційний суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої сторони.

Відповідно до ст. 395 КПК України на ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга протягом п`яти днів з дня її оголошення.

З клопотання адвоката слідує, що сторона захисту не приймала участь у судовому засіданні під час розгляду клопотання про арешт майна, зі змістом оскаржуваної ухвали ознайомилася 15 жовтня та 16 жовтня 2024 року було подано апеляційну скаргу.

З огляду на зазначене та виходячи з положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо забезпечення права скаржника на доступ до суду та пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України про забезпечення права на апеляційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках, а також враховуючи позицію колегії суддів Третьої судової палати Верховного Суду, яка викладена у постанові суду від 11 вересня 2019 року при розгляді справи №130/2448/16-к, відповідно до якої без повного тексту судового рішення особа позбавлена можливості надати належне обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний суд вважає наведені апелянтом причини для поновлення строку на апеляційне оскарження поважними, а відтак клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Бабушкінського районногосуду м.Дніпропетровськавід 10жовтня2024року слід задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально- протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як слідує з матеріалів провадження СД ВП №7 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №12024046640000574від 03жовтня 2024року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, на підставі заяви ОСОБА_9 про те, що 02 жовтня 2024 року приблизно о 10.30 годині поблизу з будинком АДРЕСА_1 невідома особа з мотивів явної неповаги до суспільства, на автомобілі «ЗАЗ Sens», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вчинила наїзд на заявника, чим спричинила останньому тілесні ушкодження.

Постановою дізнавача СД ВП №7 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 від 03 жовтня 2024 року вказаний автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12024046640000574.

На переконання апеляційного суду вилучений автомобіль відповідає критеріям ст.98 КПК України, є матеріальним об`єктом, який може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому тільки заборона користування, відчуження та розпорядження вказаним майном може запобігти його приховуванню, пошкодженню, зникненню, втраті, знищенню, використанню, перетворенню, передачі майна.

Враховуючи те, що вилучений автомобіль та свідоцтво про його реєстрацію визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та в матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що вказане майно може бути використано як доказ фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, може містити відомості про обставини вчинення цього кримінального правопорушення, тобто має суттєве значення при розслідуванні кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що слідчим суддею обґрунтовано накладено арешт на зазначене майно.

Вказаний захід забезпечення кримінального провадження є крайнім та необхідним, а також найбільш ефективним у зв`язку із тим, що іншими наявними заходами, окрім як накладення арешту, забезпечити схоронність вказаного майна, не допущення його знищення, приховування, відчуження, перетворення, зникнення неможливо, у зв`язку з чим незастосування вказаного заходу може призвести до зазначених ризиків.

Отже, слідчим суддею належним чином дотримані вимоги ст. 173 КПК України, а саме враховані правова підстава для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідків арешту майна для третіх осіб і обраний належний спосіб такого арешту.

Також апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді з підстав визначеного ним способу обтяження майна, оскільки застосування заходу забезпечення кримінального провадження шляхом накладання арешту на зазначене майно шляхом заборони користування, відчуження та розпорядження запобігає порушенню прав та законних інтересів сторін кримінального провадження.

Що стосується посилань адвоката ОСОБА_6 на недостатню обґрунтованість ухвали слідчого судді про арешт майна, то вони є її особистою суб`єктивною оцінкою та не обґрунтовують необхідності скасування вірного по суті судового рішення.

Крім того, слід зазначити, що у випадку, якщо у подальшому наявність зв`язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, апелянт не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.

Таким чином, з урахуванням вище наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані слідчим матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на вилучений автомобіль та свідоцтво про реєстрацію, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Отже, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити представнику третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 10 жовтня 2024 року.

Апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчогосудді Бабушкінськогорайонного судум.Дніпропетровськавід 10жовтня2024року пронакладення арештушляхом заборонина відчуження,розпорядження такористування наавтомобіль «ЗАЗSens»,реєстраційний номер НОМЕР_1 ,свідоцтво прореєстрацію транспортногозасобу НОМЕР_2 ,власником якогоє ТОВ«НВФ ТОПСТАР» залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4