Ухвала

від 12.12.2024 по справі 932/9026/24

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/9026/24

Провадження № 1-кс/932/4285/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року м. Дніпро

Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у приміщенні суду в м. Дніпрі клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ ТОПСТАР» про скасування арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ТОВ «НВФ ТОПСТАР», в якому остання просить скасувати арешт, накладений ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.10.2024 у справі № 92/9026/24 на автомобіль «ЗАЗ Sens» реєстраційний номер НОМЕР_1 .

В обґрунтування клопотання адвокат зазначає, що 10.10.2024 року слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_4 по кримінальному провадженню № 12024046640000574 виніс ухвалу, якою задовольнив клопотання дізнавача СД ВП №7 Дніпровського РУН ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 за погодженням з прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_6 про арешт майна автомобіля ЗАЗ Sens, державний номер НОМЕР_2 , який належить ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА ТОПСТАР».

22 листопада 2024 року нашому підприємству стало відомо про закриття кримінального провадження № 12024046640000574.

Постанова про закриття кримінального провадження винесена дізнавачем СД відділу поліції №4 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області лейтенантом поліції ОСОБА_5 28 жовтня 2024 року.

Однак в постанові про закриття кримінального провадження залишено не вирішеним питання про зняття арешту з автомобіля ЗАЗ Sens державний номер НОМЕР_2 , який належить ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА ТОПСТАР».

При таких обставинах вважаю за необхідне звернутись до суду з проханням зняти накладений арешт на автомобіль.

Представник заявника в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила. Через канцелярію суду представник заявника надала заяву про розгляд справи за її відсутності та просила заяву задовольнити.

Дізнавач СД відділу поліції №4 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності та просила прийняти рішення на розсуд суду.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема, рішень у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, «Олександр Шевченко проти України» від 26.04.2007, «Трух проти України» від 14.10.2003, особа у розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.

З огляду на те, що при повідомленні судом про місце та час розгляду справи, вжито всіх заходів щодо забезпечення процесуальних прав особи, яка подала клопотання, будучи обізнаним про наявність в провадженні суду справи, не дивлячись на достатність часу для того, щоб з`явитися до суду та дізнатися про рух справ, заявник не вжив заходів для явки до суду, враховуючи принцип судочинства, зазначений у практиці Європейського суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, беручи до уваги суспільну увагу до розгляду такої категорії справ, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка подала клопотання.

Керуючись положеннями ч. 3 ст. 306 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе розглядати справу за відсутності вказаних осіб.

У зв`язку з цим та у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду скарги слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Дослідивши матеріали скарги, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Статтею 1 Кримінально процесуального кодексу України визначено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Стаття 2 КПК України встановлює, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтями 8,9 КПК України передбачено -кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають змісті спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ст.132КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт на майно накладається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами згідно ч.1 ст.98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, арешт на майно, що є речовим доказом у кримінальному провадженні, за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України може бути накладений незалежно від суб`єкту, що є його власником, процесуального статусу останнього, розміру шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, можливості застосування спеціальної конфіскації або конфіскації майна як виду покарання.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні ВП №4 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке 03.10.2024 року внесено до ЄРДР за № 12024046640000574 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 932/9026/24 від 10.10.2024 року в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12024046640000574 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України накладено арешт шляхом заборони на відчуження, розпорядження та користування на автомобіль «ЗАЗ Sens», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 власником якого є ТОВ «НВФ ТОПСТАР».

Постановою дізнавача СД ВП №4 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 від 28.10.2024 року кримінальне провадження № 12024046640000574 було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Згідно ухвали про арешт майна метою застосовування такого заходу забезпечення кримінального провадження було збереження речових доказів та проведення відповідних експертиз.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Згідно із ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що із клопотанням про скасування арешту майна, окрім сторони кримінального провадження, а саме підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, може звернутися інший власник або володілець такого майна.

З цього приводу слідчий суддя звертає увагу на те, що право власності на транспортний засіб виникає з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти.

Відповідно до ч. 1 ст. 328, ч. 4 ст. 334 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що тягар доказування перед слідчим суддею, судом наявності підстав застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого та прокурора, як на суб`єктів, які здійснюють кримінальне провадження.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Суханов та Ільченко проти України»).

Так, у справах "Бакланов проти Росії" (рішення від 9 червня 2005 р.), "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним.

Згідно зі ст.7,16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року р справі № 727/2878/19 (провадження № 14-516цс19), було зроблено висновок про те, що у разі, якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченому КПК України 2012 року, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право на майно, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, а останнє закрив своєю постановою слідчий, має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту в порядку кримінального судочинства. Такий порядок захисту права на майно є ефективним, оскільки забезпечить відновлення права власника або іншого володільця майна, на яке був накладений арешт слідчим суддею у кримінальному провадженні.

Таким чином, оскільки кримінальне провадження № 12024046640000574 закрито 03.10.2024 року, слідчий суддя приходить до висновку, що оскільки арешт накладався з метою забезпечення збереження речових доказів у вказаному кримінальному провадженні, яке постановою дізнавача закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України, потреба у збереженні накладеного арешту на вказане вище майно відпала. Подальший арешт майна за відсутності передбачених для цього підстав може порушити право заявника на вільне використання своєї власності, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, а тому клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 107, 174, 309 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_3 , яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ ТОПСТАР» про скасування арешту майна - задовольнити.

Арешт,накладений ухвалоюслідчого суддіБабушкінського районногосуду м.Дніпропетровська посправі №932/9026/24(провадження№ 1-кс/932/3276/24)від 10.10.2024року врамках кримінальногопровадження,внесеного доЄРДР за№ 12024046640000574від 03.10.2024року,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.286КК Українина автомобіль«ЗАЗ Sens»,реєстраційний номер НОМЕР_1 та свідоцтвапро реєстраціютранспортного засобу НОМЕР_3 шляхом заборонина відчуження,розпорядження такористування - скасувати.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_7