Рішення

від 26.11.2024 по справі 420/12215/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/12215/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Одеські області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Одеські області, в якому відповідно до уточненої позовної заяви від 09.04.2023 року (вхід. №ЕС/3191/23 від 10.04.2023 року) просив:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_2 з 24 лютого 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану;

- зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області нарахувати і виплатити ОСОБА_2 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, в розмірі 30000 грн. на місяць, починаючи з 24 лютого 2022 року.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Згідно посвідчення Серія ССО № 000270 ОД, виданого Територіальним управлінням служби судової охорони у Одеській області Бачинському Василю Васильовичу, ОСОБА_2 проходив службу на посаді контролера II категорії 2 відділення (м. Одеса) І взводу охорони (м. Одеса) 1 підрозділу охорони (м. Одеса), за званням - сержант Служби судової охорони згідно наказу ТУ ССО у Одеській області від 30 вересня 2021 року № 540 о/с.

Відповідно до Довідки № 20 від 07 липня 2022 року сержант Служби судової охорони ОСОБА_2 контролер II категорії 2 відділення (м. Одеса) І взводу охорони (м. Одеса) 1 підрозділу охорони (м. Одеса) працював в територіальному управлінні Служби судової охорони у Одеській області з 03 вересня 2020 року та у займаній посаді перебував з 01 січня 2021 року (згідно наказу ТУ ССО у Одеській області від 30 грудня 2020 року № 356 о/с).

У позові зазначено, що відповідач з 24 лютого 2022 року протиправно не виплачує йому як співробітнику ТУ ССО у Одеській області щомісячну додаткову винагороду в розмірі 30000 грн., передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168. На думку позивача, бездіяльність відповідача щодо виплати йому вказаної винагороди порушує принцип дії нормативно-правового акта в часі та взяті на себе державою зобов`язання, які не можуть ставитися в залежність від наявності бюджетних асигнувань.

Ухвалою від 06.09.2022 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 22.06.2023 року провадження в адміністративній справі №420/12892/23 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції в адміністративній справі №260/3564/22, що розглядається Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Ухвалою від 08.11.2023 року провадження у справі поновлено. Продовжено розгляд справи зі стадії, на якій його було зупинено.

Ухвалою від 08.11.2023 року прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог від 09.04.2023 року (вхід. №ЕС/3191/23 від 10.04.2023 року).

Ухвалою від 08.11.2023 року провадження у справі №420/12215/22 зупинено у зв`язку зі смертю позивача до встановлення правонаступника.

Ухвалою від 26.11.2024 року поновлено провадження у справі. Продовжено розгляд справи зі стадії, на якій його було зупинено.

Ухвалою від 26.11.2024 року замінено позивача ОСОБА_2 на його правонаступника - ОСОБА_1 .

Згідно поданого 15.09.2022 року відповідачем відзиву на позовну заяву, відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, зазначивши, зокрема, таке.

Державній судовій адміністрації України як головному розпоряднику коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності Служби судової охорони необхідно розподілити та довести до Служби судової охорони у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань, а також затвердити кошторис Служби, як розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня в частині його збільшення.

Центральному органу управління Служби після надходження від Державної судової адміністрації України додаткових асигнувань прийняти в установленому порядку рішення про розподіл бюджетних коштів, розпорядником яких є Служба, між територіальними управліннями Служби, як розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, щодо збільшення кошторису територіальних управлінь на оплату грошового забезпечення співробітників з урахуванням коштів, які надійшли для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови № 168.

Лише після виконання попередніх трьох етапів керівник територіального управління, не порушуючи бюджетне законодавство, зможе видати відповідні накази територіального управління про виплату такої додаткової винагороди та відповідно перерахувати її співробітникам відповідного територіального управління.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що відповідно до Довідки № 20 від 07 липня 2022 року сержант Служби судової охорони ОСОБА_2 контролер II категорії 2 відділення (м. Одеса) І взводу охорони (м. Одеса) 1 підрозділу охорони (м. Одеса) працює в територіальному управлінні Служби судової охорони у Одеській області з 03 вересня 2020 року та у займаній посаді перебуває з 01 січня 2021 року (згідно наказу ТУ ССО у Одеській області від 30 грудня 2020 року № 356 о/с) (а.с. 12).

24 листопада 2022 року Територіальним управлінням Служби судової охорони у Одеській області видано наказ № 255, яким затверджено список співробітників управління для виплати додаткової винагороди за лютий 2022 року (а.с. 178).

24 листопада 2022 року Територіальним управлінням Служби судової охорони у Одеській області видано наказ № 256, яким затверджено список співробітників управління для виплати додаткової винагороди за березень 2022 року (а.с. 177).

24 листопада 2022 року Територіальним управлінням Служби судової охорони у Одеській області видано наказ № 257, яким затверджено список співробітників управління для виплати додаткової винагороди за квітень 2022 року (а.с. 176).

24 листопада 2022 року Територіальним управлінням Служби судової охорони у Одеській області видано наказ № 258, яким затверджено список співробітників управління для виплати додаткової винагороди за травень 2022 року (а.с. 175).

24 листопада 2022 року Територіальним управлінням Служби судової охорони у Одеській області видано наказ № 259, яким затверджено список співробітників управління для виплати додаткової винагороди за червень 2022 року (а.с. 174).

24 листопада 2022 року Територіальним управлінням Служби судової охорони у Одеській області видано наказ № 260, яким затверджено список співробітників управління для виплати додаткової винагороди за липень 2022 року (а.с. 173).

24 листопада 2022 року Територіальним управлінням Служби судової охорони у Одеській області видано наказ № 262 затвердження список співробітників управління для виплати додаткової винагороди за серпень 2022 року (а.с. 172).

24 листопада 2022 року Територіальним управлінням Служби судової охорони у Одеській області видано наказ № 261, яким затверджено список співробітників управління для виплати додаткової винагороди за вересень 2022 року (а.с. 171).

24 листопада 2022 року Територіальним управлінням Служби судової охорони у Одеській області видано наказ № 263 затвердження список співробітників управління для виплати додаткової винагороди за жовтень 2022 року (а.с. 170).

23 грудня 2022 року Територіальним управлінням Служби судової охорони у Одеській області видано наказ № 300, яким затверджено список співробітників управління для виплати додаткової винагороди за листопад 2022 року (а.с. 169).

25 січня 2023 року Територіальним управлінням Служби судової охорони у Одеській області видано наказ № 17, яким затверджено список співробітників управління для виплати додаткової винагороди за грудень 2022 року (а.с. 168).

24 лютого 2023 року Територіальним управлінням Служби судової охорони у Одеській області видано наказ № 45, яким затверджено список співробітників управління для виплати додаткової винагороди за січень 2023 року (а.с. 167).

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.160 Закону України Про судоустрій і статус суддів підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.

Згідно ст.161 Закону України Про судоустрій і статус суддів служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України.

Відповідно до ст.165 Закону України Про судоустрій і статус суддів грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками. Співробітникам Служби судової охорони гарантується інший соціальний захист в обсягах та порядку, передбачених Законом України "Про Національну поліцію" для поліцейських, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування Служби судової охорони.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.

Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384.

Згідно п. 4-7 Порядку №384 грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги).

Відповідно до п. 8, 10 Порядку №384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.

Періоди, за які грошове забезпечення не виплачується, визначені в пункті 11 Порядку №384, до яких, зокрема, віднесено час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати.

Згідно п. 17 Порядку № 384 виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 3 вказаної постанови Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

У пункті 5 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 внесені, зокрема, такі зміни до постанови №168:

- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць";

- пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення;

- доповнено постанову пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Наказом ДСА України від 31.10.2022 № 396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану.

Згідно п.3 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов`язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов`язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.

Пунктом 7 Порядку №396 визначено, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30 000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10 000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100 000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

За приписами пункту 4 Порядку №396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.

У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 та пункті 4 наказу ДСА України від 31.10.2022 №396 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.

Отже, з 24 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає їм виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України.

Надалі, постановою КМ України від 20.01.2023 року № 43 внесено зміни до постанови КМ України № 168 та у пункті 1 у першому реченні абзацу першого слова військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора,, співробітникам Служби судової охорони, виключено. Вказана постанова КМ України від 20.01.2023 року № 43 набрала чинності 21.01.2023 року.

Тому ОСОБА_2 мав право на виплату вказаної додаткової винагороди в період з 24.02.2022 по 20.01.2023 включно, про нарахування якої відповідачем було видано відповідні накази.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року ОСОБА_2 не виплачувалась додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ № 168.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2023 року у зразковій справі № 260/3564/22 зазначила, що право на виплату додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони, передбачене постановою КМУ № 168, підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.

За змістом правової позиції ЄСПЛ у справі Кечко проти України (рішення від 08 листопада 2005 року) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У постанові від 21 вересня 2023 року по справі № 260/3564/22 Велика Палата Верховного Суду визнала необґрунтованими посилання Територіального управління на те, що в затвердженому ДСА України кошторисі Служби судової охорони на 2022 рік та відповідному кошторисі Територіального управління видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою КМУ № 168, не передбачались та не затверджувались, у зв`язку із чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс не дозволяє здійснити таку виплату, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити в залежність від видатків бюджету. Відмова Територіального управління у виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції право мирно володіти своїм майном. Доки відповідне положення постанови КМУ № 168 є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі Кечко проти України).

Зазначена позиція також узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.

Верховний Суд України у своїх рішеннях також неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі № 21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21-44а10).

Так, постановою КМУ № 793 внесені, зокрема, такі зміни до постанови КМУ № 168: в абзаці першому слова і цифри додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно замінено словами і цифрами додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць; доповнено пункт після абзацу першого новим абзацом такого змісту: Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення; доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2023 року по справі № 260/3564/22 погодилась з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що зміст внесених постановою КМУ № 793 змін до постанови КМУ № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць замість 30000 гривень щомісячно не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом пропорційність із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Указане підтверджується: - пунктом 11 розділу І Порядку № 384, згідно з яким грошове забезпечення не виплачується: 1) за час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати; 2) за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; 3) за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я понад встановлені чинним законодавством строки; - пунктом 14 розділу І указаного Порядку, на підставі якого при виплаті співробітникам грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення сум щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення та премії за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата; - пунктом 8 Порядку № 396, відповідно до якого додаткова винагорода не встановлюється співробітникам за період: обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або цілодобового домашнього арешту; перебування у відпустці відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати (грошового забезпечення), в тому числі у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в дозволених законодавствах випадках - шести років; відсторонення від виконання службових обов`язків (посади); після закінчення терміну службового відрядження відповідно до наказів, якщо співробітник не повернувся до постійного місця несення служби; перебування в службових відрядженнях за кордоном; відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я понад чотири місяці, крім випадків, коли законодавством передбачені більш тривалі строки перебування на лікуванні; навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень чи іншої шкоди своєму здоров`ю - за місяць, у якому здійснено ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров`ю, а у разі лікування - за весь час відсутності на службі у зв`язку з лікуванням (що підтверджується документами закладу охорони здоров`я, матеріалами службового розслідування, кримінального провадження); призупинення (припинення) виплати грошового забезпечення відповідно до законодавства; особам, які добровільно здалися в полон - з дня потрапляння в полон, що підтверджується матеріалами органу досудового розслідування.

За таких обставин, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в рішенні від 06 квітня 2023 року по справі № 260/3564/22, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року, суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень щомісячно в період з 24 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року та в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць в період з 19 липня 2022 року по 20 січня 2023 року.

Суд зазначає, що доказів виплати ОСОБА_2 або його правонаступнику щомісячної додаткової винагороди згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, згідно виданих наказів, за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року, відповідачем Територіальним управлінням Служби судової охорони у Одеській області, як суб`єктом владних повноважень, станом на дату розгляду справи суду не надано.

Враховуючи зміни, внесені постановою КМ України від 20.01.2023 року № 43 до постанови КМ України від 28.02.2022 року № 168, суд задовольняє вимоги позивача в межах періоду з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року, а отже позов підлягає частковому задоволенню, оскільки згідно заявлених позовних вимог період виплати визначено з 24.02.2022 року без обмеження його граничним строком.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладеної норми вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Позивачем не наведено жодного обґрунтування того, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть очікуваного результату, або що відповідач буде створювати перешкоди для його (рішення) виконання і необхідності встановлення судового контролю.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі та зобов`язання відповідача подати суду звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк у цій справі.

Також позивач просить стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі фактично понесених витрат 12799,01 грн за Актами від 31 липня 2022 року, 31 серпня 2022 року та 30 вересня 2022 року; та стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3656,86 грн. (еквівалент 100,00 USD) в якості гонорару успіху у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ч.ч. 2-5 ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст.134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

Згідно ч.ч. 7, 9 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Між адвокатом Ростомовим Грантом Артуровичем та ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги №1-07/07/2022 від 07 липня 2022 року.

За умовами п.4.1. Договору вартість послуг Адвоката за цим Договором затверджується Додатком до Договору та залежить від виду послуги.

Додатком до Договору від 07 липня 2022 року сторони визначили визначити основну суму гонорару у розмірі 350,00 USD, а за успішний супровід судового провадження Клієнтом на користь Адвоката сплачується гонорар успіху у розмірі 100,00 USD.

Актами від 31 липня 2022 року, 31 серпня 2022 року та 30 вересня 2022 року Сторонами закріплено види наданих послуг та обсяг розрахувань з боку Клієнта за Договором (позивача), а самим Актом від 30 вересня 2022 року закріплено завершення виконання фінансових зобов`язань Клієнта перед Адвокатом за Додатком до Договору № 1-07/07/2022 від 07 липня 2022 року за виключенням передбаченого п. 4 Додатку гонорару успіху, який залежить від рішення у справі № 420/12215/22.

Загалом, за умовами Додатку до Договору від 07 липня 2022 року та Актами було сплачено наступні кошти:

- 3656,86 грн. (еквівалент 100,00 USD) за липень 2022 року;

- 3656,86 грн. (еквівалент 100,00 USD) за серпень 2022 року;

- 5485,29 грн. (еквівалент 150,00 USD) за вересень 2022 року.

ОСОБА_2 на виконання умов Договору та Додатку до нього було сплачено 12799,01 грн.

04.11.2022 року відповідачем подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, згідно якого відповідач вважає заявлені витрати на правничу допомогу неспівмірними із складністю справи і наданими адвокатом послугами.

З огляду на вищевикладене, враховуючи критерії реальності, розумності та співмірності розміру судових витрат із: складністю справи (дана справа є справою незначної складності) та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, суд вважає, що співмірним за вказаними критеріями розміром судових витрат позивача на надання йому професійної правничої допомоги є сума 8000 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову, суд стягує з відповідача судові витрати на правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 6000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: 66120, Одеська область, Подільський район, с. Шляхове, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області (адреса: вул. Софіївська, 19, м. Одеса, 65082, код ЄДРПОУ 43163579) задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області, що полягає у ненарахуванні і невиплаті ОСОБА_2 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану від 28 лютого 2022 року №168 за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року включно.

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області нарахувати і виплатити додаткову винагороду ОСОБА_1 , як правонаступнику ОСОБА_2 , відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану від 28 лютого 2022 року №168 за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року включно.

У решті позову - відмовити.

У встановленні судового контролю за виконанням рішення - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. (шість тисяч гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Андрухів