Постанова

від 21.10.2024 по справі 761/32095/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2024 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/11919/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Желепи О. В., Мазурик О. Ф.,

при секретарі Мудрак Р. Р.

за участі представника позивача адвоката Романова О. О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Романова Олександра Олексійовича, в інтересах ОСОБА_1 ,

на рішення Шевченківського районного суду міста Києва у складі судді Сіромашенко Н. В.

від 10 квітня 2024 року

у цивільній справі № 761/32095/20 Шевченківського районного суду міста Києва

за позовом ОСОБА_1

до Київського міського громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Муніципальна варта»,

ОСОБА_2 ,

третя особа: ОСОБА_3

про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 10.09.2020 р. приблизно о 18.00 год. позивачу, як начальнику 3-ї механізованої дільниці в Київській дистанції колії зателефонувала чергова по залізничному переїзду у м. Вишневе Київської області та повідомила про те, що невідомі особи з відеокамерою перешкоджають її роботі та заважають руху автотранспорту через залізничний переїзд, висувають водіям різного роду вимоги та претензії щодо порядку перетинання небезпечної ділянки дороги, зупиняють транспорт на залізничних коліях, створюють аварійну ситуацію, провокують водіїв на конфлікт, на зауваження не реагують, а тому чергова просила позивача про допомогу.

Вказував, що прибувши на вказаний залізничний переїзд у м. Вишневе, позивач побачив неподалік переїзду близько чотирьох невідомих осіб з відеокамерою, які представлялися офіційними представниками Київського міського громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Муніципальна Варта», які втілюють у життя так звану операцію «зупини лося».

Стверджував, що вказані особи вели себе зухвало, порушували громадський порядок, чіплялися до водіїв з необґрунтованими претензіями, перешкоджали руху автомобільного транспорту через залізничний переїзд в найбільш напружений період доби, створювали аварійну ситуацію і все це знімали на відеокамеру та голосно все коментували в режимі онлайн.

Відеозапис всіх цих подій, їх коментування та транслювання в режимі он-лайн здійснював відповідач ОСОБА_2 .

Після того, як позивач зробив їм зауваження та попросив припинити протиправну поведінку, вони переключили свою увагу на нього та почали його переслідувати, провокувати на конфлікт, ображати, що привертало увагу перехожих. В ході переслідування позивача, представник Київського міського громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Муніципальна варта», особливо відповідач ОСОБА_2 , неодноразово у різних мовних конструкціях, в стверджувальній та образливій формі обвинувачували позивача у вживанні спиртних напоїв та перебуванні в нетверезому стані, незаконному потраплянні до робочого приміщення чергової залізничним переїздом м. Вишневе, заважали черговій в роботі, висловлювались в некоректній та зухвалій формі на адресу позивача. Позивач не бажаючи підсилювати конфліктну ситуацію в небезпечному для оточуючих людей місці - залізничному переїзді, вирішив залишити дане місце. Однак, представники Київського міського громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Муніципальна варта» і відповідач ОСОБА_2 наздогнали його та переслідували по території м. Вишневе тривалий час, направляючи на нього світло відеокамери, прилюдно ображали, принижували, голосно висловлювали фактичну недостовірну інформацію в принизливій формі, щодо позивача, яка не відповідала дійсності. Наступного дня відеозапис, який здійснювався відповідачем ОСОБА_2 , був розміщений на офіційній сторінці Київського міського громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Муніципальна варта» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2.

10.09.2020 року в режимі «онлайн» трансляції на офіційній сторінці Київського міського громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Муніципальна варта» в мережі Facebook за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 було оприлюднено відео матеріал під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» тривалістю 1 година 19 хвилин 47 секунд, джерелом, поширювачем і власником веб-сайту вказаної відеоінформації є Київське міське громадське формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Муніципальна варта», а її автором є відповідач ОСОБА_2 . Факт оприлюднення (поширення) вказаного відеоматеріалу на офіційній сторінці Київського міського громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Муніципальна варта» в мережі Facebook за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 / та зміст відеоконтенту (відеозапису) підтверджується висновком експерта за результатами проведення комп`ютерно-технічної експертизи № 1-25/09 від 25.09.2020 до якої додано диск для оптичних систем зчитування.

Посилаючись на викладене, просив задовольнити позов та визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, порушує особисте немайнове право, порочить честі, гідність, ділову репутацію позивача, а саме:

«…підійшов до нас спочатку здалось перехожий чоловік, просто потім виявилось, що це начальник ось цього переїзду і відповідно він просто синій, п`яний у алкогольному сп`янінні…» (8:01 хвилина відеозапису);

«…він сховався в будці, синій в драбадан…» (8:15 хвилина відеозапису);

«… синій начальник переїзду жме кнопки, як на дискотеці, опускає і піднімає шлагбаум…» (8:35 хвилина відеозапису);

«… він в такому жорстокому сп`янінні…» (11:35 хвилина відеозапису);

«…за п`яного начальника переїзду скидку дадуть в благодарность за білети…» (12:43 хвилини відеозапису);

«… підійшов якийсь чоловік п`яний, почав щось росказувати, п`яні басні, потім виявилось, що цей чоловік п`яний сховався в цей каптерке і оказалось, що це начальник переїзда…» (13:37 хвилини відеозапису);

«…мало, що йому в голову збреде: піднять шлагбаум, опустить шлагбаум, перевести стрелку, куда-то поезд под откос пустить...» (13:48 хвилина відеозапису);

«…на железнодорожному переїзді просто бухаешь…» (15:59 хвилина відеозапису);

«…синій начальник переїзду сидить в нутрі…» (17:17 хвилина відеозапису);

«…керівник железнодорожнього переїзду, який жме всякі кнопочки, переводить стрєлочки… він зараз в середині п`яний забарикадіровався…» (21:01 хвилина відеозапису);

«…синій дядько захватив його і сидить в нутрі, не здається поліції…» (26:56 хвилина відеозапису);

«…п`яного начальника переїзда …» (28:05:11 хвилина відеозапису);

«… п`яного працівника укр-залізниці…» (55:15 хвилина відеозапису);

«… так, что нам отпускать етого синелобого…» (1:02:21хвилина відеозапису);

«… від вас зара чути перегаром…» (1:05:28 хвилина відеозапису);

«…п`яний начальник переїзду тікає…» (1:05:36 хвилина відеозапису);

«…глянте, як він іде і перегар у нього нешуточний…» (1:07:19 хвилина відеозапису);

«…до нас підійшов дядєнька п`яненький і потім виявилось, що це начальник переїзду…» (1:08:12 хвилина відеозапису);

«…начальник переїзду п`яненький починає від нас тікать…» (1:09:41 хвилина відеозапису);

«…п`яний начальник переезду…» (1:10:08 хвилина відеозапису);

«…давайте міліцію дождемся, хай освідують, а вдруг скажуть, що ви тверезий…» (1:11:32 хвилина відеозапису);

«…все начальники переїздів такі…» (1:12:07 хвилина відеозапису);

«…якщо напитися і бігать так по лісу, воно швидше вийде з крові…» (1:13:12 хвилина відеозапису);

«…ми пока стоялі, виваливаєтся пьяное тело, начальник пєрєєзда, короче синий вообще, в гавно, начинає тікать чигирями…» (1:14:06 хвилина відеозапису);

«… та ви п`яний начальник переєзда…» (1:15:26 хвилина відеозапису);

«…дебіл…» (1:16:44 хвилина відеозапису);

«…випадав з машини, синій…» (1:17:15 хвилина відеозапису);

«… це п`яний начальник переєзда…» (1:17:35 хвилина відеозапису),

оприлюднену 10 вересня 2020 року на офіційній сторінці Київського міського громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Муніципальна варта» в мережі Facebook за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», тривалістю відеозапису 1 година 19 хвилин 47 секунд, джерелом якої є Київське міське громадське формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Муніципальна варта», а автором якої є ОСОБА_2 .

Зобов`язати Київське міське громадське формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Муніципальна варта» спростувати наступну інформацію, а саме:

«…підійшов до нас спочатку здалось перехожий чоловік, просто потім виявилось, що це начальник ось цього переїзду і відповідно він просто синій, п`яний у алкогольному сп`янінні…» (8:01 хвилина відеозапису);

«…він сховався в будці, синій в драбадан…» (8:15 хвилина відеозапису);

«… синій начальник переїзду жме кнопки, як на дискотеці, опускає і піднімає шлагбаум…» (8:35 хвилина відеозапису);

«… він в такому жорстокому сп`янінні…» (11:35 хвилина відеозапису);

«…за п`яного начальника переїзду скидку дадуть в благодарность за білети…» (12:43 хвилини відеозапису);

«… підійшов якийсь чоловік п`яний, почав щось росказувати, п`яні басні, потім виявилось, що цей чоловік п`яний сховався в цей каптерке і оказалось, що це начальник переїзда…» (13:37 хвилини відеозапису);

«…мало, що йому в голову збреде: піднять шлагбаум, опустить шлагбаум, перевести стрелку, куда-то поезд под откос пустить...» (13:48 хвилина відеозапису);

«…на железнодорожному переїзді просто бухаешь…» (15:59 хвилина відеозапису);

«…синій начальник переїзду сидить в нутрі…» (17:17 хвилина відеозапису);

«…керівник железнодорожнього переїзду, який жме всякі кнопочки, переводить стрєлочки… він зараз в середині п`яний забарикадіровався…» (21:01 хвилина відеозапису);

«…синій дядько захватив його і сидить в нутрі, не здається поліції…» (26:56 хвилина відеозапису);

«…п`яного начальника переїзда …» (28:05:11 хвилина відеозапису);

«… п`яного працівника укр-залізниці…» (55:15 хвилина відеозапису);

«… так, что нам отпускать етого синелобого…» (1:02:21хвилина відеозапису);

«… від вас зара чути перегаром…» (1:05:28 хвилина відеозапису);

«…п`яний начальник переїзду тікає…» (1:05:36 хвилина відеозапису);

«…глянте, як він іде і перегар у нього нешуточний…» (1:07:19 хвилина відеозапису);

«…до нас підійшов дядєнька п`яненький і потім виявилось, що це начальник переїзду…» (1:08:12 хвилина відеозапису);

«…начальник переїзду п`яненький починає від нас тікать…» (1:09:41 хвилина відеозапису);

«…п`яний начальник переезду…» (1:10:08 хвилина відеозапису);

«…давайте міліцію дождемся, хай освідують, а вдруг скажуть, що ви тверезий…» (1:11:32 хвилина відеозапису);

«…все начальники переїздів такі…» (1:12:07 хвилина відеозапису);

«…якщо напитися і бігать так по лісу, воно швидше вийде з крові…» (1:13:12 хвилина відеозапису);

«…ми пока стоялі, виваливаєтся пьяное тело, начальник пєрєєзда, короче синий вообще, в гавно, начинає тікать чигирями…» (1:14:06 хвилина відеозапису);

«… та ви п`яний начальник переєзда…» (1:15:26 хвилина відеозапису);

«…дебіл…» (1:16:44 хвилина відеозапису);

«…випадав з машини, синій…» (1:17:15 хвилина відеозапису);

«… це п`яний начальник переєзда…» (1:17:35 хвилина відеозапису),

що оприлюднена 10 вересня 2020 року на офіційній сторінці Київського міського громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону "Муніципальна варта" в мережі Facebook за електронноюадресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4», тривалістю відеозапису 1 година 19 хвилин 47 секунд, джерелом якої є Київське міське громадське формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Муніципальна варта», а автором якої є ОСОБА_2 , шляхом оприлюднення (розміщення) на офіційній сторінці Київського міського громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Муніципальна варта» в мережі Facebook за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 відеоматеріалу, в якому зазначити, яка саме інформація (оголосити згідно з резолютивною частиною судового рішення) визнана судом недостовірною і такою, що не відповідає дійсності та спростувати її, зазначивши про не відповідність інформації.

Стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 20 000 грн у відшкодування моральної шкоди та понесені позивачем витрати пов`язані із оплатою правової допомоги.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 10 квітня 2024 року відмовлено в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі адвокат Романов О. О., в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановить нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Вказує, що 10 вересня 2020 року в режимі «онлайн» трансляції на офіційній сторінці Київського міського громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Муніципальна варта» в мережі Facebook за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 було оприлюднено відеоматеріал під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», тривалістю 1 година 19 хвилин 47 секунд, джерелом поширювачем і власником веб-сайту вказаної інформації є Київське міське громадське формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Муніципальна варта», а її автором є відповідач ОСОБА_2 .

Вважає, що юридичною особою, яка поширила недостовірну інформацію, а також власником веб-сайту (сторінки), на якому розміщена оспорювана інформація, є саме Київське міське громадське формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Муніципальна варта», а автором цієї інформації є відповідач ОСОБА_2 .

Факт оприлюднення (поширення) вказаного матеріалу на зазначеному ресурсі та зміст відеоконтенту (відеозапису) підтверджується висновком експерта № 1-25/09 від 25 вересня 2020 року. Поширена інформація є недостовірною, негативною, не відповідає дійсності, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію позивача, має статус фактичного твердження, оскільки є категоричною і може бути перевірена на предмет її істинності, а тому є предметом судового захисту і належним способом захисту в спірному випадку є її спростування в спосіб, який вона була поширена. Відеоматеріал із недостовірною інформацією мав 118 тисяч переглядів, що підтверджується Додатком Б до висновку експерта. На час звернення до суду з даним позовом кількість переглядів значно збільшилась.

Спірна інформація містить численні фактичні твердження щодо перебування позивача в стані алкогольного сп`яніння, які не відповідають дійсності, оскільки позивач за станом свого здоров`я вже тривалий час не вживає спиртні напої.

Розповсюдженням недостовірної інформації, яка, крім цього, викладена в образливій і принизливій формі, відповідачі порушили ст. ст. 21, 28 Конституції України статті 270, 272, 275, 297, 299 ЦК України немайнові права позивача на повагу до його честі, гідності та ділової репутації. Крім того, неправомірними діями відповідачів позивачу спричинені моральні страждання та переживання, а також сукупність негативних змін у його професійному та особистому житті.

Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача - адвокат Романов О. О. підтримав подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.

Інші учасники справи до суду не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Щодо вимог позивача про визнання недостовірною та такою, що порушує права позивача на повагу до його гідності, честі та ділової репутації

Статтею 3 Конституції України, статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його честі і гідності. Честь і гідність фізичної особи є недоторканними. У разі порушення цих прав фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її честі і гідності.

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно із частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Судом встановлено, що під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» від імені користувача Київське міське громадське формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Муніципальна варта» на сторінці у соціальній Інтернет-мережі «Facebook» було розміщено пост за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначав про те, що вказаний в соціальній мережі пост належить відповідачу Київському міському громадському формуванні з охорони громадського порядку і державного кордону «Муніципальна варта» і саме ним дана інформація була поширена. Окрім того, позивач зазначив, що дана інформація є неправдивою і недостовірною, а тому порушує його немайнові права на честь, гідність та ділову репутацію.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання неправдивою, недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, розповсюджену в соціальній мережі «Facebook», суд першої інстанції виходив з того, що офіційний інтернет - сайт «Facebook» є соціальною мережею, де кожен користувач, без ідентифікації може створити будь - яку сторінку та публікувати тексти, коментарі тощо під вигаданим ім`ям, утім саме на позивача покладено обов`язок доведення факту поширення відповідачем інформації, про яку йдеться в позовній заяві, та встановити автора інформаційного матеріалу; особу, яка його поширила, а також власника веб-сайту, на якому розміщено дана інформація. Оскільки позивачем не надано жодних належних чи допустимих доказів щодо того, що автором інформації, яка є об`єктом оскарження, являється саме відповідач ОСОБА_2 , а у контексті Facebook власником сайту є саме іноземна корпорація, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відмовляючи в задоволенні моральної шкоди, суд першої інстанції виходив що така вимога є похідною від вимог про визнання неправдивою, недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, розповсюджену відповідачем у соціальній мережі «Фейсбук», а тому також не підлягає до задоволення.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до даних ЄДРПОУ відповідач - Київське міське громадське формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Муніципальна варта» є юридичною особою - громадською організацією.

Київське міське громадське формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Муніципальна варта» має обліковий запис у соціальній Інтернет-мережі «Facebook» та відповідну сторінку - «Муніципальна варта Києва», що зазначена як офіційна сторінка Київського міського громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Муніципальна варта».

Заперечень щодо наведених обставин, зокрема належності облікового запису й сторінки, відповідачем Київським міським громадським формуванням з охорони громадського порядку і державного кордону «Муніципальна варта» не подавалось ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції.

10 вересня 2020 року на сторінці «Муніципальна варта Києва» Київського міського громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Муніципальна варта» в мережі Facebook за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 було оприлюднено відеоматеріал під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», тривалістю 1 година 19 хвилин 47 секунд.

На підтвердження оприлюднення у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет вказаного відеоматеріалу, позивачем було подано висновок Експерта за результатами проведення комп`ютерно-технічної експертизи № 1-25/09 від 25 вересня 2020 року, яким зафіксовано зміст веб сторінки у соціальній мережі Facebook за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с 28-35).

Аккаунт відповідача є публічним, а доступ до інформації не обмежений, що підтверджується кількістю переглядів (118 тис) та коментарів до відеоматеріалу.

Автор відеоматеріалу власником акаунту не вказаний.

Публічний показ - демонстрація твору безпосередньо або на екрані за допомогою будь-яких пристроїв чи процесів у місцях, де присутні чи можуть бути присутні особи, які не належать до кола сім`ї особи, яка здійснює показ (ст. 1 Закону України «Про авторське право та суміжні права»).

Отже розміщення відеоматеріалу під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», у соцмережі Facebook є публічним показом, що був здійснений Київським міським громадським формуванням з охорони громадського порядку і державного кордону «Муніципальна варта» (аналогічні висновки викладені у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 року у справі № 918/186/17 14).

Встановлено, що розміщений на сторінці Київського міського громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Муніципальна варта» в мережі Facebook відеоматеріал під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», стосується позивача ОСОБА_1 та серед іншого містить наступні висловлювання щодо нього:

«…підійшов до нас спочатку здалось перехожий чоловік, просто потім виявилось, що це начальник ось цього переїзду і відповідно він просто синій, п`яний у алкогольному сп`янінні…» (8:01 хвилина відеозапису);

«…він сховався в будці, синій в драбадан…» (8:15 хвилина відеозапису);

«… синій начальник переїзду жме кнопки, як на дискотеці, опускає і піднімає шлагбаум…» (8:35 хвилина відеозапису);

«… він в такому жорстокому сп`янінні…» (11:35 хвилина відеозапису);

«…за п`яного начальника переїзду скидку дадуть в благодарность за білети…» (12:43 хвилини відеозапису);

«… підійшов якийсь чоловік п`яний, почав щось росказувати, п`яні басні, потім виявилось, що цей чоловік п`яний сховався в цей каптерке і оказалось, що це начальник переїзда…» (13:37 хвилини відеозапису);

«…мало, що йому в голову збреде: піднять шлагбаум, опустить шлагбаум, перевести стрелку, куда-то поезд под откос пустить...» (13:48 хвилина відеозапису);

«…на железнодорожному переїзді просто бухаешь…» (15:59 хвилина відеозапису);

«…синій начальник переїзду сидить в нутрі…» (17:17 хвилина відеозапису);

«…керівник железнодорожнього переїзду, який жме всякі кнопочки, переводить стрєлочки… він зараз в середині п`яний забарикадіровався…» (21:01 хвилина відеозапису);

«…синій дядько захватив його і сидить в нутрі, не здається поліції…» (26:56 хвилина відеозапису);

«…п`яного начальника переїзда …» (28:05:11 хвилина відеозапису);

«… п`яного працівника укр-залізниці…» (55:15 хвилина відеозапису);

«… так, что нам отпускать етого синелобого…» (1:02:21хвилина відеозапису);

«… від вас зара чути перегаром…» (1:05:28 хвилина відеозапису);

«…п`яний начальник переїзду тікає…» (1:05:36 хвилина відеозапису);

«…глянте, як він іде і перегар у нього нешуточний…» (1:07:19 хвилина відеозапису);

«…до нас підійшов дядєнька п`яненький і потім виявилось, що це начальник переїзду…» (1:08:12 хвилина відеозапису);

«…начальник переїзду п`яненький починає від нас тікать…» (1:09:41 хвилина відеозапису);

«…п`яний начальник переезду…» (1:10:08 хвилина відеозапису);

«…давайте міліцію дождемся, хай освідують, а вдруг скажуть, що ви тверезий…» (1:11:32 хвилина відеозапису);

«…все начальники переїздів такі…» (1:12:07 хвилина відеозапису);

«…якщо напитися і бігать так по лісу, воно швидше вийде з крові…» (1:13:12 хвилина відеозапису);

«…ми пока стоялі, виваливаєтся пьяное тело, начальник пєрєєзда, короче синий вообще, в гавно, начинає тікать чигирями…» (1:14:06 хвилина відеозапису);

«… та ви п`яний начальник переєзда…» (1:15:26 хвилина відеозапису);

«…дебіл…» (1:16:44 хвилина відеозапису);

«…випадав з машини, синій…» (1:17:15 хвилина відеозапису);

«… це п`яний начальник переєзда…» (1:17:35 хвилина відеозапису).

Відповідно до частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частин першої-третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи наведені обставини у сукупності колегія суддів, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем доведено факт поширення відповідачем - Київським міським громадським формуванням з охорони громадського порядку і державного кордону «Муніципальна варта» інформації про позивача шляхом публічного показу у соцмережі Facebookвідеоматеріалу.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, колегія суддів враховує наступне.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, суду слід розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії»).

З урахуванням обставин справи, контексту подій, що зафіксовані у відеоматеріалі та вербального змісту поширеної щодо позивача інформації, колегія суддів вважає, що поширена інформація не містить безспірних тверджень про достовірні факти, та по суті є оціночним судженням, критикою особи та дій позивача, проте висловлено в брутальній та принизливій формі, сприймається як образливе, тобто таке, що принижує честь та гідність людини.

Думки, які виражені мовними засобами, зокрема, вживанням гіпербол, алегорій, сатири і за формою є брутальними не можуть бути спростовані.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання інформації розповсюджену в соціальній мережі «Facebook» щодо позивача недостовірною та зобов`язання її спростувати.

Водночас, в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів виходить із того, що відповідно до положень ст. 30 Закону України «Про інформацію» якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тлумачення положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61 1132св22).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі №477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Враховуючи те, що поширена відповідачем інформація щодо позивача ОСОБА_1 , висловлена в брутальній та принизливій формі, сприймається як образлива, тобто така, що принижує честь та гідність людини, з відповідача, що відповідальний за публічний показ відеоматеріалу, на користь позивача підлягає відшкодуванню моральна шкода.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30 липня 2020 року у справі № 200/20351/1/ (провадження № 61-21258св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 728/1144/19 (провадження № 61-10669св20).

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суд, який заслуховує сторін та встановлює фактичні обставини справи, має широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначав про те, що неправомірними діями відповідачів йому завдано моральної шкоди, розмір якої ним визначено у 20 000 грн.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у частинах першій, другій статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням наведених норм процесуального права, які уособлюють змагальність процесу, позивач довів завдання йому моральної шкоди.

Враховуючи обставини справи та зібрані у справі докази, зважаючи на те, що інформація образливого характеру була поширена у соціальній мережі «Facebook», яка є однією з найпопулярніших мереж як в Україні так і у світі, а кількість переглядів відеоматеріалу на час фіксації змісту веб-сторінки в експертному висновку сягали більше 100 тисяч, та допис містив велику кількість коментарів, приймаючи до уваги особу позивача, який є учасником бойових дій (2015 рік) й сумлінним працівником залізничного транспорту з 2002 року, колегія суддів вважає, що встановленого характер та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, що полягають у тому числі у психологічному болю, негативних змінах у житті, які зумовлені необхідністю витрачати емоційні зусилля для відновлення психоемоційного стану, визначений позивачем розмір моральної шкоди - 20 000 грн, відповідає засадам розумності та справедливості й підлягає стягненню із відповідача, який поширив вищевказану інформацію.

Позивач в позовній заяві ставив питання про стягнення моральної шкоди в солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_2 , як автора поширеної інформації, та Київського міського громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Муніципальна варта», як власника веб-сайту (сторінки), на якому була розміщена оспорювана інформація.

Разом з тим, належних та допустимих доказів того, що відповідач ОСОБА_2 є автором поширеної інформації, позивачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції, надано не було.

За таких обставин, враховуючи, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам, рішення суду ухвалено із неправильним застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000 грн. з відповідача Київського міського громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Муніципальна варта» на користь позивача. В іншій частині колегія суддів залишає позов без задоволення.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховного Суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).

Необхідно наголосити, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч.1 ст. 182 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц, міститься висновок про те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право вказати обґрунтовані заперечення проти таких вимог, що в даному випадку позивач не вчинив, що як наслідок виключає ініціативу суду з приводу зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження надання правничої допомоги позивачу ОСОБА_4 наданий договір про надання правової (правничої) допомоги №11/09-1 від 11 вересня 2020 року та додатковий договір №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги №11/09-1 від 11 вересня 2020 року, ордер серії АА №1053355 про надання правничої (правової) допомоги адвокатом Старостою І. І. позивачу ОСОБА_1 в Шевченківському районному суді м. Києва, рахунок № 1 від 05 жовтня 2020 року на суму 13 500 грн, сплачених в рахунок надання адвокатських послуг, звіт № 1 від 05 жовтня 2020 року, з якого слідує, що позивачу були надані наступні послуги, а саме: надання усної консультації правового характеру щодо можливих варіантів захисту честі, гідності та ділової репутації клієнта, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, обсяг затраченого часу 2 години, вартість 3 000 грн, складання клопотання до ТОВ «Український центр судових експертиз», обсяг затраченого часу 2 години, вартість 1 500 грн, складання позовної заяви, обсяг затраченого часу 9 години, вартість 9 000 грн, а всього 13 500 грн.

Разом з тим, заперечень на спростування співмірності розміру послуг їх вартості, клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу в порядку частини п`ятої статті 137 ЦПК України ні у суді першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду від відповідачів не надходило, а тому апеляційний суд приходить до висновку про стягнення з відповідача Київського міського громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Муніципальна варта» витрат на правову допомогу в заявленому розмірі, тобто 13 500 грн.

З відповідача Київського міського громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Муніципальна варта» підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в сумі 2 627 грн 50 коп., оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Романова Олександра Олексійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Київського міського громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Муніципальна варта», ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Київського міського громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Муніципальна варта» на корить на користь ОСОБА_1 20 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Київського міського громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Муніципальна варта» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13 500 грн.

Стягнути з Київського міського громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Муніципальна варта» в дохід держави судовий збір в сумі 2627,50 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 20 листопада 2024 року.

Судді: Є. П. Євграфова

О. В. Желепа

О. Ф. Мазурик