Постанова

від 04.11.2024 по справі 752/24864/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2024 року м. Київ

Справа №752/24864/23

Апеляційне провадження №22-ц/824/13557/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Мережко М.В, Поліщук Н.В.

за участю секретаря Федорчук Я.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехнології» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва, ухваленого під головуванням судді Машкович К.В. 15 травня 2024 року в м. Києві, дата складення повного тексту рішення не зазначена, у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал», третя особа; Товариство з обмеженою відповідальністю «Будтехнології» про визнання майнових прав,

В С Т А Н О В И В

У грудні 2023 року позивачі звернулися до суду з вищевказаним позовом, в якому просили визнати за ними майнові права на об`єкт незавершеного будівництва - нежитлове приміщення №149, загальною площею 65, 29 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовували тим, що 23 вересня 2016 року між ними та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу №45-2309/2016-2 про участь у Фонді фінансування будівництва.

24 лютого 2017 року підписано договір відступлення майнових прав. Предметом даного договору є обов`язок довірителя передати управителю в управління грошові кошти з метою отримання довірителем у власність житла. За цим договором позивачі приймають майнові права на вказаний об`єкт - нежитлове приміщення №149, загальною площею 65, 29 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Термін введення об`єкта в експлуатацію за договором був визначений датою 30 вересня 2017 року, орієнтовний термін здачі об`єкта під заселення - 31 грудня 2017 року. Відповідно до п.2 договору позивачі вважаються такими, що набули майнові права на об`єкт інвестування при умові внесення повної плати за об`єкт інвестування. Ця умова була виконана позивачами в день укладення договору, а отже набуття ними майнових прав відбулось 24 лютого 2017 року.

Відповідно до п.1.1 договору про участь у Фонді інвестування довіритель зобов`язується передати управителю в управління грошові кошти з метою отримання у власність житла (об`єкт інвестування), управитель зобов`язується прийняти кошти на рахунок ФФБ у довірчу власність та здійснювати від свого імені та за плату управління цими коштами в порядку та на умовах, передбачених договором та Правилами Фонду фінансування будівництва виду А «ЖК Амурський» ( друга черга будівництва).

Відповідно до свідоцтва від 24 лютого 2017 року про участь у ФФБ виду А «ЖК Амурський» забудовником є ТОВ «Будтехнології». Загальна сума коштів переданих позивачами відповідачу, становить 1175220, 00 грн та за ним закріплено об`єкт інвестування.

В свідоцтві міститься положення про те, що забудовник зобов`язується за замовленням управителя організувати виготовлення та затвердження у встановленому порядку проектно-кошторисної документації, організувати спорудження об`єкта будівництва на підставі проектно-кошторисної документації, ввести його в експлуатацію та передати об`єкти інвестування Довірителям у порядку та в строки, встановлені договором та правилами ФФБ. Відповідач умов договору не виконав та не передав приміщення в зазначені в свідоцтві строки. Терміни введення об`єкта в експлуатацію неодноразово переносилися, а 17 березня 2023 року надійшов лист відповідача про призупинення будівництва в зв`язку з вторгненням РФ на територію України, однак відповідач не вказує на який час призупинено.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 15 травня 2024 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал», третя особа; Товариство з обмеженою відповідальністю «Будтехнології» про визнання права власності на майновий пай - задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 право власності на майнові права на об`єкт інвестування - нежитлове приміщення №149, загальною площею 65, 29 кв.м. на 1-му поверсі за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал» на користь ОСОБА_1 5877, 00 грн судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал» на користь ОСОБА_2 5877, 00 грн судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що на даний час склалася усталена судова практика в даній категорії справ, відповідно до якої в разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків, ефективним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об`єкт інвестування. А тому суд прийшов до висновку, що права позивачів порушені відповідачем невиконанням умов укладеного між ними договору та підлягають захисту шляхом визнання за ним права власності на майнові права на об`єкт інвестування.

Не погодилась із зазначеним судовим рішенням третя особа - ТОВ «Будтехнології», директором товариства подано апеляційну скаргу, в якій він вказує на те, що рішення суду є необґрунтованим та таким, що суперечить нормам матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом не було досліджено належним чином наявні в матеріалах справи докази, не встановлено обставини справи, в результаті чого надано помилкові висновки в оскаржуваному рішенні.

Представник вказує на те, що їм не надходила від суду першої інстанції копія позовної заяви з додатками. Представник скаржника отримав поштою 19 лютого 2024 року лист від суду першої інстанції, в якому була лише ухвала про відкриття провадження у справі. Зазначає, що позивачі звернулися з позовною заявою до суду першої інстанції через свого представника через підсистему електронний суд ЄСІТС 20 листопада 2023 року. При цьому, відповідно до ч.1 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний був додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень ст. 43 цього Кодексу, однак в матеріалах справи відсутні докази надіслання позивачем копії позовної заяви з додатками третій особі. В свою чергу, судом першої інстанції, всупереч приписам ЦПК України, не було залишено позовну заяву без руху.

Представник зазначає, що в умовах договору термін введення об`єкта в експлуатацію та здачі під заселення є планово-орієнтовним. Відповідно до пункту 2.1.1.13 Договору, відповідач зобов`язаний повідомити позивачів про внесення змін до умов договору управителя із забудовником щодо перенесення строків здачі в експлуатацію об`єкта будівництва більш ніж на 90 днів та у випадку заміни забудовника. У матеріалах справи наявні листи відповідача направлені на адресу позивачів від 09 лютого 2018 року, 06 квітня 2021 року, 21 січня 2022 року з повідомленням про перенесення строків здачі в експлуатацію об`єкта будівництва. Таким чином, відповідач належно виконував зобов`язання, покладені на нього умовами Договору.

Крім того, у матеріалах справи наявний Додатковий договір № 1 до Договору №45- 2309/2016-2 про участь у Фонді фінансування будівництва від 18 лютого 2022 року, відповідно до умов якого планово-орієнтовний термін введення об`єкта в експлуатацію визначений 30 червня 2022 року, підписаний зі сторони відповідача.

У свою чергу, третя особа регулярно повідомляла відповідача про причини перенесення термінів введення об`єкта в експлуатацію, у зв`язку з чим ними були укладені відповідні додаткові договори до Договору № 21/08/15 управителя із забудовником від 21 серпня 2015 року. Зазначені обставини судом першої інстанції не досліджені.

Позивачі стверджували про порушення їх прав зазначаючи, що об`єкт будівництва готовий, але не введений в експлуатацію, і не переданий їм за актом приймання передачі відповідно до строку, зазначеного початково у Договорі. Однак, представник звертає увагу суду на те, що об`єкт інвестування не міг бути переданий позивачам апріорі, оскільки він наразі перебуває у стадії будівництва, він не є збудований, на ньому ведуться будівельні роботи.

Також в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції цитує норми ЦК України про належне виконання зобов`язання та строк, у який воно повинно бути виконане. Проте, судом не досліджено, що відповідач не здійснював порушення умов Договору, укладеного з позивачами, так само як і не порушував прав позивачів, за захистом яких позивачі звернулися з даним позовом. А тому, судом першої інстанції було надано неправильну оцінку обставинам справи.

Представник вважає що позов не підлягає задоволенню, оскільки порушення прав позивачів, якими вони обґрунтовують позовні вимоги станом на сьогоднішній день не відбулось.

На підставі викладеного, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів - адвокат Стукальська І.М. вказує на те, що доводи наведені в апеляційній скарзі правильність висновків суду викладених в оскаржуваному рішенні не спростовують та є безпідставними. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник третьої особи ТОВ «Будтехнології» - адвокат Добрянська Н.І. підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просила про задоволення заявлених ними вимог.

Представник позивачів - адвокат Стукальська І.М. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просила залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

В апеляційні скарзі вказується на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, щодо направлення копії позовної заяви.

З матеріалів справи вбачається, що позивачами позов був поданий через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та долучено квитанцію про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС ТОВ «ФК «Житло-Капітал». Відносно ТОВ ««Будтехнології» в позові вказана лише юридична адреса цієї юридичної особи /а.с.1-3, 60-62/.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 01 грудня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду без повідомлення сторін. Також в цій ухвалі роз`яснено третій особі право подати пояснення щодо позову у 15-денний строк з дня отримання копії ухвали суду про відкриття провадження у справі /а.с.67-68/.

За даними поштового відділення ТОВ «Будтехнології» отримало направлену судом кореспонденцію - ухвалу суду 19 лютого 2024 року /а.с.70/. Вказана обставина визнається ТОВ «Будтехнології» і в доводах апеляційної скарги.

Рішення ухвалено судом першої інстанції 15 травня 2024 року /а.с.75-79/.

В порядку визначеному ч.6 ст. 14 ЦПК України … юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. …

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Частиною 7 ст. 43 ЦПК України визначено, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи відповідно до ч. 6 ст. 14 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Відповідно до ч.1 ст.43 ЦПК України учасники справи мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно з ч.1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

В силу ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З наведеного вбачається, що позивачем не було надано доказів направлення копії позовної заяви ТОВ «Будтехнології». Разом з тим, ТОВ «Будтехнології» 19 лютого 2024 року засобами поштового зв`язку отримало ухвалу суду про відкриття провадження у справі, в якій був визначений строк на подання пояснень по суті спору. ТОВ «Будтехнології», будучи обізнаним про відкриття провадження у справі, у визначений судом строк і до дати ухвалення рішення 15 травня 2024 року правом на ознайомлення з матеріалами справи та правом на надання пояснень не скористалось, тобто діяло на власний розсуд і, відповідно, взяло на себе ризики настання наслідків пов`язаних із невчиненням відповідних дій.

Положеннями ч.3 ст. 376 ЦПК України визначені обставини порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції і обставини у цій справі не підпадають підстави для обов`язкового скасування рішення у зв`язку з порушенням норм процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що особа, яка обізнана про відкрите провадження у справі і своє право на надання пояснень протягом визначеного судом строку, добросовісно реалізуючи свої процесуальні права, мала можливість ознайомитись з матеріалами справи, надати свої пояснення і докази по суті спору до дати ухвалення рішення судом першої інстанції. А тому посилання на вказані обставини в доводах апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення суду.

По суті спору апеляційним судом встановлені та підтверджуються матеріалами справи наступні обставини.

23 вересня 2016 року між ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал», як управителем, та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як довірителями, був укладений договір №45-2309/2016-2 про участь у Фонді фінансування будівництва.

Відповідно до п.1.1 договору довіритель зобов`язується передати управителю в управління грошові кошти з метою отримання довірителем у власність житла (об`єкта інвестування), а управитель зобов`язується прийняти кошти на рахунок ФФБ у довірчу власність та здійснювати від свого імені та за плату управління цими коштами в порядку та на умовах, передбачених договором та Правилами Фонду фінансування будівництва виду А «ЖК Амурський» (друга черга будівництва).

У п. 1.9 договору наведений опис об`єкта інвестування: нежитлове приміщення №149, на першому поверсі, площею 65,29 кв.м. у житловому комплексі з вбудовано-прибудованими соціально-побутовими приміщеннями та паркінгом, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Планово-орієнтований термін введення об`єкта будівництва в експлуатацію визначений датою 30 вересня 2017 року, а планово-орієнтований термін здачі об`єкта під заселення 31 грудня 2017 року.

Відповідно до пункту 2.1.1.13 Договору, довіритель зобов`язаний повідомити позивачів про внесення змін до умов договору управителя із забудовником щодо перенесення строків здачі в експлуатацію об`єкта будівництва більш ніж на 90 днів та у випадку заміни забудовника.

У п.5.8. цього договору визначено, що довіритель передає в довірчу власність управителя грошові кошти в розмірі 1175220 (один мільйон сто сімдесят п`ять тисяч двісті двадцять) гривень в порядку встановленому графіком внесення до ФФБ кошті, а саме 50 % від орієнтовної вартості об`єкта інвестування в день укладення цього договору, що становить 587610 грн, інша частина до 31 травня 2017 року. Виходячи з умов цього пункту свідоцтво про участь у ФФБ видається після внесення першого та останнього внеску /а.с.41-57,37/.

24 лютого 2017 року між сторонами був кладений договір № М45-2309/2016-2 відступлення майнових прав.

Відповідно до п.1.1. договору за цим договором управитель передає, а довірителі прийняли майнові права на об`єкт інвестування, що підлягає передачі довірителю в порядку та на умовах Договору про участь у ФФБ після завершення забудовником будівництва.

За договором відступлення майнових прав позивачі приймають майнові права на об`єкт інвестування - нежитлове приміщення №149, загальною площею 65, 29 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Термін введення об`єкта в експлуатацію за договором визначений датою 30 вересня 2017 року, планово-орієнтовний термін здачі об`єкта під заселення - 31 грудня 2017 року.

Відповідно до п.2 договору про відступлення майнових прав позивачі вважаються такими, що набули майнові права на об`єкт інвестування при умові внесення повної виплати за об`єкт інвестування.

Згідно з копією свідоцтва № С45-2309/2016-2 від 25 жовтня 2016 року про участь у фонді фінансування будівництва виду А «ЖК Амурський» (друга черга будівництва) за довірителями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 закріплений об`єкт інвестування - нежитлове приміщення №149, загальною площею 65, 29 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Термін введення об`єкта в експлуатацію за договором визначений датою 30 вересня 2017 року, планово-орієнтовний термін здачі об`єкта під заселення - 31 грудня 2017 року, забудовником визначено ТОВ «Будтехнології». Також у свідоцтві вказано: «сума коштів, що передана довірителем в управління управителю 705012 (сімсот п`ять тисяч дванадцять) гривень. Кількість закріплених за довірителем одиниць об`єкту інвестування: 39,2 кв.м. /а.с.15,36/

Згідно з копією свідоцтва № С45-2309/2016-2 від 25 жовтня 2016 року про участь у фонді фінансування будівництва виду А «ЖК Амурський» (друга черга будівництва) за довірителями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 закріплений об`єкт інвестування нежитлове приміщення №149, загальною площею 65,29 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Термін введення об`єкта в експлуатацію за договором визначений датою 30 вересня 2017 року, планово-орієнтовний термін здачі об`єкта під заселення - 31 грудня 2017 року, забудовником визначено ТОВ «Будтехнології». Також у свідоцтві вказано: «сума коштів, що передана довірителем в управління управителю 1175220 (один мільйон сто сімдесят п`ять тисяч двісті двадцять) гривень». Кількість закріплених за довірителем одиниць об`єкту інвестуванн : 65,29 кв.м. /а.с.16/

Матеріали справи містять копію додаткового договору № від 18 лютого 2022 року до договору №45-2309/2016-2 про участь у Фонді фінансування будівництва від 23 лютого 2016 року, за умовами якого сторони дійшли згоди внести зміни у п.1.9 договору, а саме планово-орієнтований термін введення об`єкта будівництва в експлуатацію визначений датою 30 червня 2022 року, а планово-орієнтований термін здачі об`єкта під заселення 30 вересня 2022 року. Проте вказана копія договору не містить підписів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 /а.с.17-18/.

В листі від 09 лютого 2018 року ТОВ «ФК «Житло-Капітал» повідомило про те, що при спорудженні житлового комплексу з вбудовано-прибудованими соціально-побутовими приміщеннями та паркінгом, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 виникла затримка строків введення в експлуатацію та повідомлені нові терміни: планово-орієнтовний строк введення в експлуатацію об`єкту будівництва другого будинку - 29 червня 2018 року, планово-орієнтовний термін здачі об`єкта під заселення - 28 вересня 2018 року /а.с.21/.

В листі від 06 квітня 2021 року ТОВ «ФК «Житло-Капітал» повідомило про те, що при спорудженні житлового комплексу з вбудовано-прибудованими соціально-побутовими приміщеннями та паркінгом, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 виникла затримка строків введення в експлуатацію та повідомлені нові терміни: планово-орієнтовний строк прийняття в експлуатацію об`єкту будівництва другого будинку - 30 вересня 2021 року, планово-орієнтовний строк передачі об`єкта під заселення - 30 грудня 2021 року /а.с.22/.

В листі від 21 січня 2022 року ТОВ «ФК «Житло-Капітал» повідомило про те, що при спорудженні житлового комплексу з вбудовано-прибудованими соціально-побутовими приміщеннями та паркінгом, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 виникла затримка строків введення в експлуатацію та повідомлені нові терміни: планово-орієнтовний строк прийняття в експлуатацію об`єкту будівництва другого будинку - 30 червня 2022 року, планово-орієнтовний строк передачі об`єкта під заселення - 30 вересня 2022 року /а.с.23/.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У ст.16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ч. 1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

У ч.1 ст.179 ЦК України надано визначення речі як предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст. 181 ЦК України).

У ст. 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У ч. 2 ст. 331 ЦК України вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд України у постанові від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12 визначив майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

З точки зору захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

У постанові від у справі 21 грудня 2022 року у справі № 569/5399/20 Верховний Суд роз`яснив, що у теорії цивілістики під майновими правами розуміється: 1) у широкому значенні речового права суб`єктивне цивільне право як таке, що стосується майнових цінностей і має грошову оцінку, наприклад, право власності на похідні права, зобов`язальні права (права з договорів, що укладаються з приводу передання майна у власність або користування), майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права, тощо; 2) у вузькому значенні - як суб`єктивне право, яке здатне бути самостійним об`єктом обороту; тобто у разі передання майнового права набувач отримує його як можливість претендування на майно або вчинення власних дій відносно майна.

Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі», заява № 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05; пункт 74 рішення ЄСПЛ «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини» від 02 березня 2005 року, заяви № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути, у тому числі, «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії», заява N 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі «Федоренко проти України» (N 25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства», заява № 44277/98).

В іншій справі «Н.К.М. проти Угорщини» (NKM v. Hungary, скарга № 66529/11) у рішенні від 14 травня 2013 року ЄСПЛ зазначив, що «правомірні очікування» підлягають захисту як власне майно і майнові права.

Визначення майнового права як права очікування та повноваження власника таких прав надано у висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12, від 15 травня 2013 року у справі № 6-36цс13, від 04 вересня 2013 року у справі № 6-51цс13, від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1920цс15,від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15, від 02 грудня 2015 року у справах № 6-1502цс15 та № 6-1732цс15, від 10 лютого 2016 року у справі№ 6-2124цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-290цс16, від 23 березня2016 року у справі № 6-289цс16, від 30 березня 2016 року у справах № 6-3129цс15 та № 6-265цс16, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2994цс15, від 25 травня2016 року у справі № 6-503цс16, від 07 грудня 2016 року у справі № 6-1111цс16.

З огляду на вказане, громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

У разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав останнього є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц, Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №638/12414/17, провадження № 61-21546св19.

Верховний Суд у постанові від 17 липня 2024 року вказав на те, що з аналізу вказаних норм права можна зробити висновок, що у ЦК України визначення майнового права відсутнє, оскільки у статті 190 ЦК України міститься вказівка лише про те, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. При цьому не викликає сумніву, що майнові права є об`єктом цивільних правовідносин.

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Ефективним способом захисту майнових прав на об`єкт інвестування у разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також за відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, є визнання за учасником будівництва (пайовиком) майнових прав на об`єкт інвестування.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15, від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15 та від 27 лютого 2019 року у справі №761/32696/13.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17, провадження № 14-8 цс 21 зазначено, що саме інвестор, як особа за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію. Згідно із частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Згідно зі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17 та інших).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020року у справі № 129/1033/13-ц.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») Європейський Суд наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

З наведених обставин справи вбачається, що предметом позову в цій справі є майнові права на об`єкти інвестування.

Як на підставу позову позивачі посилались на те, що сплатили вартість проінвестованого нежитлового приміщення, а відповідач не виконав зобов`язання за договорами, не вів в експлуатацію об`єкт, що перешкоджає зареєструвати право власності. Позивачами надані докази на підтвердження обставин укладення договорів та виконання взятих на себе зобов`язань, які не були спростовані іншими учасниками судового провадження в ході розгляді справи та не заперечувались при розгляді справи апеляційним судом.

Встановивши, що позивачі сплатили вартість пайового внеску за нерухоме майно, натомість спірний об`єкт будівництва не введений в експлуатацію і його будівництво не завершено, що ставить під сумнів можливість виконання відповідачами своїх зобов`язань, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність порушеного права позивачів. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності порушеного права вказаного висновку суду не спростовують. До того ж наявні в матеріалах справи листи відповідача з повідомленням про перенесення строків здачі в експлуатацію об`єкта будівництва, на які міститься посилання в апеляційній скарзі, лише підтверджують порушене право позивачів, оскільки вказані у цих листах строки настали задовго до звернення позивачів з вказаним позовом до суду, а про визначення інших строків позивачі не повідомлялись і суду відповідні дані представлені не були. Даних про виконання умов договору щодо передачі позивачем у власність об`єкту інвестування матеріали справи не містять, і в ході розгляду справи на обставини не завершення будівництва також вказувала і особа, яка звернулась з апеляційною скаргою. А отже посилання в апеляційній скарзі на те, що довіритель і забудовник належно виконували взяті на себе зобов`язання є безпідставними.

З огляду на встановлені судом обставини у цій справі, підстави та зміст позову, ефективним способом захисту прав позивачів є визнання за позивачами майнових прав, що виникають з договорів.

Слід також зазначити, що стороною позивача були представлені докази наявності договірних правовідносин та виконання ними своїх договірних зобов`язань, натомість іншими учасниками доказів на спростування заявлених позовних вимог представлено не було, а отже враховуючи принципи змагальності і диспозитивності, стандарти доказування, слід погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог. Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

За таких обставин рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з правильним застосування норм матеріального права та усталеної судової практики, істотних порушень норм процесуального права також не встановлено.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним доказам, і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

В порядку ст. 141 ЦПК України судові витрати понесені відповідачем компенсації не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехнології» - залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 травня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: М.В. Мережко

Н.В. Поліщук

Повний текст постанови складений 26 листопада 2024 року.