Постанова

від 05.11.2024 по справі 753/17344/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 753/17344/19 Головуючий у 1 інстанції: Лужецька О.Р.

провадження № 22-ц/824/11275/2024 Головуючий суддя: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 листопада 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді: Олійника В.І.,

суддів: Гаращенка Д.Р., Сушко Л.П.,

при секретарі: Курченко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Васильківської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської районної державної адміністрації про визначення місця проживання дітей з матір`ю та відібрання дітей, стягнення аліментів та додаткових витрат на дітей, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Васильківської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей з матір`ю та відібрання дітей, стягнення аліментів та додаткових витрат на дітей.

Позов обґрунтований тим, що 21 грудня 2012 року між сторонами було укладено шлюб. У шлюбі сторони мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спільне життя з відповідачем не склалось, у зв`язку з чим 16 листопада 2018 року подружжя прийняло рішення про почергове проживання дітей у кожного з батьків по 4 дні.

25 травня 2019 року ОСОБА_1 поїхав у відрядження та залишив дітей своїй мамі ОСОБА_6 . Позивачка приїхала, щоб згідно з графіком та домовленістю забрати дітей, але свекруха дітей їй не віддала, а чоловік повідомив, що дітей він відмовляється віддавати.

03 червня 2019 року вона приїхала в садочок у смт Глеваха та забрала дітей. Діти були дуже раді її бачити, сумували за нею.

10 червня 2019 року під час перебування дітей на пляжі у Бортничах разом із хрещеною мамою ОСОБА_1 насильно відібрав дітей. Зараз діти перебувають за адресою його проживання: АДРЕСА_1 .

Їй не дають бачитися з дітьми, постійно чинять перешкоди. Жодної інформації щодо дітей не надається.

Просила суд визначити місце проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю, ОСОБА_3 , та відібрати їх від батька, ОСОБА_1 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця на кожну дитину, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та зобов`язати ОСОБА_1 щомісяця, в останній день місяця сплачувати на користь ОСОБА_3 50% витрат на медичне лікування та ліки на неповнолітніх дітей та 50% витрат на навчання та розвиток дітей.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 вересня 2022 року, що залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 травня 2023 року, позов задоволено частково.

Визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю - ОСОБА_3 .

Стягнено із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно на кожну, починаючи з 07 вересня 2022 року і до повноліття дітей.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнено із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Стягнено із ОСОБА_1 на користь держави України судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення у частині задоволених позовних вимог скасувати, відмовивши у позові та стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн та судовий збір.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що ОСОБА_10 постійно піклувався про дітей, утримував матеріально: купував одяг, забезпечував харчами, оплачував освітній процес, тощо, що робить і по цей час. Висновки щодо працевлаштування ОСОБА_11 , його майнового стану, платоспроможності, та спроможності самостійного утримання сім`ї встановлено Київським апеляційним судом у справі 753/11289/21 за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсними правочинів, переведення прав, визнання права власності та стягнення боргу. Вказував, що зміна місця проживання дітей, яка спричинить порушення стійких, усталених зав`язків дітей з оточенням і звичним середовищем, не відповідає найкращим інтересам дітей. Той факт, що дітьми особисто опікується особисто ОСОБА_10 підтверджується чисельними довідками з місця навчання дітей, з гуртків, які відвідують діти, з медичної документації, фотосвітлин, та може бути підтверджено свідками. Крім того, факт тісного емоційного контакту дітей з батьком, що свідчить про його постійну участь у всіх сферах їхнього життя також підтверджується висновками психолога, документами соціального супроводу та чисельними перевірками соціальних служб за місцем проживання дітей, які підтверджують лише одне - батько забезпечує дітей всім необхідним для їх всебічного духовного, фізичного розвитку та відпочинку. Вказував, що проживання доньок разом зі ОСОБА_13 відповідає їх інтересам. Наголошував, що ОСОБА_10 не чинив жодних перешкод для спілкування матері з дітьми, цей факт також підтверджується Висновком Васильківської районної державної адміністрації Київської області № 2074/6-23 від 25 листопада 2020 року, де вказано про небажання дітей йти на зустрічі з матір`ю за участі спеціаліста-психолога у Васильківському районному центрі соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді. Місцевим судом помилково не прийнято до уваги факт небажання дітей спілкуватись з матір`ю, що підтверджується висновком експерта, також судом не надано належної оцінки висновкам спеціалістів за результатами проведення психологічного дослідження, оцінено їх поверхнево. Суд першої інстанції розглянув справу за неврахування висновку органу опіки та піклування за місцем проживання батька, що є порушенням статті 19 СК України. Крім того, відхиляючи доводи щодо психічного стану ОСОБА_3 , місцевий суд не надав належної оцінки виписці із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_3 , виданої ТОВ «Медлюкс+» від 30 жовтня 2018 року, де вказано про те, що ОСОБА_3 з 22 по 30 жовтня 2018 року перебувала в центрі відновної медицини. Заключний діагноз: гострий шизофреноподібний психотичний розлад F23.2., а також не врахував правила перегляду медичного діагнозу. Окремо наголошував, що у зв`язку з воєнною агресією РФ, ОСОБА_10 разом з дітьми був вимушений виїхати до Польщі, про що ОСОБА_10 зазначав у своїй заяві про відкладення розгляду справи від 06.09.2022. Наразі діти не мають фактичного місця проживання в Україні.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_14 звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів. Вказував, що належними доказами доходів ОСОБА_1 є дані, отримані з фіскальної служби, водночас доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Наголошував, що з червня 2019 року діти повністю позбавлені піклування матері, у спілкуванні чиняться перешкоди. Водночас, графік роботи ОСОБА_1 не може забезпечувати належного догляду за дітьми, а особисті конфлікти між батьками не повинні порушувати інтереси дітей. Вказував, що з самого народження діти постійно змінювали місце проживання та постійно подорожували, з листопада 2018 р. діти проживали почергово у кожного з батьків, отже, така зміна місця проживання для дітей є звичним явищем та сприяє кращій соціалізації. Водночас, жодних доказів постійного проживання у Польщі апелянтом не надано, водночас, матір`ю дітей вчиняються активні дії щодо їх розшуку та повернення. Щодо встановленого матері діагнозу, доведено, що він не має клінічного обґрунтування, при цьому наявний висновок експертного дослідження про те, що мати не страждає на будь-який психічний розлад, який позбавляв чи обмежував її здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними. Також наголошував на висновку Васильківської РДА Київської області №2074/6-23 від 25.11.2020 року про те, що він не є об`єктивним, без дослідження всіх обставин справи та суперечить інтересам дітей.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючі частково позовні вимоги про визначення місця проживання дітей з матір`ю та стягнення аліментів, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що відповідач не надав доказів, які б вказували на неналежне виконання позивачкою або її ухилення від виконання її батьківських обов`язків, негативний вплив на виховання дітей або обставини, які б давали підстави стверджувати, що проживання дітей з матір`ю суперечить їх інтересам, проте проживання дітей з батьком буде краще відповідати інтересам дітей з тих чи інших підстав.

Всі заперечення відповідача ґрунтуються виключно на ствердженні, що ОСОБА_3 має психічну хворобу, значному акцентуванні уваги саме на цьому, а не на інтересах дітей. Таке ставлення відповідача відображено у висновку експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру за результатами судової психологічної експертизи від 06 квітня 2022 року № СЕ-19-20/34078-ПС, відповідно до якого «за результатами проведеного психодіагностичного дослідження ОСОБА_1 було виявлено ознаки дій, спрямованих на відчуження дітей від матері, що проявляється в: постійному акцентуванні уваги на психічне захворювання ОСОБА_3 , (що не підтверджується за результатами проведеного аналізу наданих на дослідження матеріалів та не було виявлено ознак психічних патологій або захворювань під час психодіагностичного дослідження); бажання фіксування ставлення дітей до матері через психологів, яких у дітей було більше 10 (згідно слів ОСОБА_1 ); відсутності розуміння та ініціативи щодо необхідності та важливості спілкування дітей і матері, що відповідає їх інтересам («На питання чи бажає він, щоб діти бачились із матір`ю відповідає, що він не буде змушувати дітей бачитися із матір`ю»). За результатами бесіди із ОСОБА_1 було виявлено, що обставинами і причинами виникнення сімейної ситуації ОСОБА_1 вважає психічне захворювання ОСОБА_3 та її образи на нього».

Суд першої інстанції врахував ту обставину, що діти значний час проживають з батьком, проте визнав її недостатньою для відмови в позові, оскільки відповідач чинив перешкоди матері у зустрічах з дітьми. Причини відмови ОСОБА_1 у зустрічах з дітьми носили формальний характер, були підставою не надавати дітей матері.

Суд першої інстанції взяв до уваги те, що постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 18 вересня 2019 року про забезпечення позову скасовано та ухвалено нове рішення. Зобов`язано ОСОБА_1 забезпечити явку дітей до Васильківського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Васильківської районної державної адміністрації Київської області кожного понеділка з 15 год 00 хв. до 17 год. 00 хв. для проведення спільних зустрічей (побачень) із ОСОБА_3 без присутності ОСОБА_1 за участю фахівця Васильківського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді без присутності будь-яких інших осіб, починаючи з дати ухвалення постанови і до набрання законної сили рішенням суду у цій справі. Водночас відповідач не відповідав на телефонні дзвінки позивачки, не надавав можливості бачитися їй з дочками та брати участь у їх вихованні, не надавав можливості матері через мобільний відео зв`язок їх бачити.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що незважаючи на те, що ОСОБА_15 та ОСОБА_16 тривалий час проживають у сім`ї батька, де для них створені належні умови проживання і розвитку, і між дітьми та матір`ю дійсно втрачений сталий емоційний зв`язок, однак це стало наслідком перешкоджання батьком у побаченні і прийнятті участі матері у вихованні дочок.

Найбільш актуалізованою особистісною потребою ОСОБА_3 є потреба та відновлення стосунків із дітьми, провідними мотивами і цілями є забезпечення найкращих інтересів дітей, щоб у них були як мама, так і батько.

Суд першої інстанції не погодився з висновком Васильківської районної державної адміністрації від 25 листопада 2020 року, який вирішено за недоцільне визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 разом із матір`ю ОСОБА_3 , оскільки він не достатньо мотивований, обґрунтований документами, які є недійсними, а також не забезпечує дотримання найкращих інтересів дітей.

Комісія під час розгляду питання про визначення місця проживання дітей не взяла до уваги ставлення обох батьків до виконання батьківських обов`язків, не надала висновків щодо особистої прихильності дітей до кожного з батьків, особистих якостей батьків, відносин, які існують між кожним з батьків і дітьми, чи є взаємопорозуміння між кожним з батьків і дитиною. Крім того, висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду.

Суди першої інстанції зазначив, що визначення проживання дітей з позивачкою не може розцінюватися як їх розлучення з батьком, який має такі ж права як і мати, тому відповідач також може займатися вихованням та розвитком дітей.

Незважаючи те, що діти тривалий час проживають з батьком та між ними існує тісний емоційний зв`язок, суди вважали, що найкращим інтересам малолітніх дітей - дівчаток, з огляду на їх вік є саме потреба в материнській турботі та догляді, повноцінному вихованні та розвитку, оскільки ОСОБА_1 працює пілотом ПАТ «МАУ» та з урахуванням своїх професійних обов`язків часто буває відсутній удома, що підтверджується довідкою ПАТ «МАУ» та довідкою з Державної прикордонної служби України щодо перетинання державного кордону України, тому не має можливості достатньо часу приділяти вихованню дітей, натомість ОСОБА_3 працевлаштована, але має гнучкий графік роботи та може планувати свій робочий час та достатньо часу приділяти дітям.

Відновлення відносин та емоційного контакту малолітніх дітей з їх матір повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дітей від матері.

Також суд першої інстанції врахував матеріальне становище сторін, стан здоров`я та те що діти проживають з батьком, визначив аліменти у розмірі 1/8 частини від усіх доходів на користь позивача з дати прийняття рішення 7 вересня 2022 року.

Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 21 грудня 2012 року перебували у шлюбі.

У сторін у шлюбі народилися діти: ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

До жовтня 2018 року вся родина проживала за адресою: АДРЕСА_2 .

В подальшому, після виникнення конфліктних ситуацій між подружжям ОСОБА_1 фактично проживав за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , а позивачка проживала в будинку в с. Безуглівка, а потім в будинку її батьків за адресою: АДРЕСА_3 .

16 листопада 2018 року подружжя прийняло рішення про почергове проживання дітей у кожного з батьків по 4 дні.

У судовому засіданні ОСОБА_3 повідомила, що 25 травня 2019 року ОСОБА_1 поїхав у відрядження та залишив дітей у своєї матері ОСОБА_6 . Позивачка приїхала, щоб згідно з графіком забрати дітей, але дітей їй не віддали.

03 червня 2019 року ОСОБА_3 поїхала до дитячого садочка в смт. Глеваха, який відвідували діти, коли були у батька, та забрала їх з садочка.

10 червня 2019 року під час перебування дітей разом із хрещеною мамою на пляжі у Бортничах ОСОБА_1 насильно відібрав дітей та з цього часу не надає можливості позивачці бачитися та спілкуватися з ними.

15 серпня 2019 року ОСОБА_3 звернулася до Васильківського відділу поліції Головного управління національної поліції в Київській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення за статтею 126-1 КК України.

18 червня 2019 року ОСОБА_3 звернулася до Служби у справах дітей із заявою про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з матір`ю.

Згідно з додатком від 22 липня 2019 року до вказаної заяви ОСОБА_3 просила визначити рівний час перебування дітей у батьків, почергове проживання по тижню у кожного з батьків.

Відповідно до заяви ОСОБА_3 від 08 липня 2019 року ОСОБА_1 з 10 червня 2019 року до дати написання заяви не дає жодної можливості ОСОБА_3 бачитися з дітьми.

Згідно із заявою від 28 травня 2019 року про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 146 КК України, 25 травня 2019 року після прибуття ОСОБА_3 щоб забрати дітей, ОСОБА_1 , мати чоловіка, почала сварку та всіляко перешкоджала дітям залишити квартиру. Під час сварки ОСОБА_1 у присутності дітей почала наносити удари руками і ногами виштовхувала ОСОБА_3 з квартири.

У провадженні слідчого відділу перебуває кримінальне провадження

№ 12019110140001457, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 жовтня 2020 року, за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 121 КК України щодо нанесення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень ОСОБА_1 та його батьками.

Згідно з листом Дарницького управління поліції Головного управління національної поліції у м. Києві Національної поліції України на адресу ОСОБА_3 , довідкою від 14 червня 2019 року під час відпрацювання заяви працівники поліції здійснили телефонний дзвінок до ОСОБА_1 , який повідомив, що приїхав та забрав своїх дітей, оскільки ОСОБА_3 перешкоджає йому у спілкуванні з дітьми, а також додав, що діти дійсно знаходяться з ним, їх життю та здоров`ю загроз немає. ОСОБА_1 зазначив, що до Дарницького УП для надання пояснень прибувати категорично відмовляється, оскільки не вважає за необхідне.

Відповідно до заяви ОСОБА_3 від 22 липня 2019 року: «кожен день телефонувала, писала ОСОБА_17 з проханням дати їй побачити дітей, але він завжди відмовляє, мотивуючи тим, що діти нібито «не хочуть» ні бачити, ні розмовляти зі мною». Я багато разів приїжджала у ОСОБА_18 , і сама, і в супроводі знайомих просила побачити та поспілкуватися з дітьми, але завжди отримувала відмову в тому, щоб забрати ОСОБА_19 та ОСОБА_20 до свого місця проживання та навіть у доступі на територію будинку матері ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ».

Згідно з розпорядженням від 08 серпня 2019 року № 176 «Про встановлення участі батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з малолітніми ОСОБА_23 та ОСОБА_24 » визначено рівну участь батька ОСОБА_1 та матері ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з малолітніми ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , встановлено рівнозначний графік перебування дітей за місцем проживання кожного з батьків, за попередньою усною домовленістю з урахуванням режиму дня та часу відвідування дошкільних навчальних закладів.

Відповідно до висновку оцінки потреб сім`ї від 21 серпня 2019 року ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Будинок складається з трьох кімнат, вітальні, кухні - студії, двох санвузлів. На подвір`ї дитячий майданчик. Дитяча кімната облаштована меблями: два ліжка, іграшки, є одяг відповідно до сезонів та віку. Основними ознаками складних життєвих обставин та чинниками, що їх спричиняють, є конфліктна ситуація із чоловіком, яка призвела до викрадення дітей від матері. Діти відсутні протягом двох місяців. У особи ознак психологічної травми немає. Емоційний стан стабільний, урівноважений.

Згідно з довідкою від 21 червня 2019 року з 23 березня 2019 року до 06 червня 2019 року ОСОБА_15 та ОСОБА_16 відвідували школу танців «Оpen Art Studio» за адресою: АДРЕСА_4 . На заняття дітей приводила мама ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки від 05 червня 2019 року діти з 03 січня 2019 року до сьогодні відвідували приватний дитячий садок. У непримусовій розмові ОСОБА_15 неодноразово відгукувалася з відчуттям гордості про свою маму як про кращу подругу. Зі слів ОСОБА_25 , більшу частину свого часу вона проводить з мамою та молодшою сестрою.

ОСОБА_3 надала медичні документи щодо її участі в оздоровчо-лікувальних заходах щодо дітей, зокрема: карту історії розвитку дитини № ДЗ-13-580, амбулаторного огляду педіатра від 07 грудня 2018 року, грамоту від 08 грудня 2018 року, протокол від 23 жовтня 2013 року, результати дослідження № 110027324, довідку від 02 липня 2019 року, талон отримання результатів № 110027324, карту історії розвитку дитини № ДЗ-15-581, медичну карту від 09 лютого 2016 року, декларацію від 08 січня 2019 року про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу для ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Згідно з дипломом «Основи менеджмента для лидеров», сертифікатом від 19 квітня 2007 року № ВЕ07054, сертифікатом від 22 квітня 2008 року № ACU11839, сертифікатом «Управление проектами 23-24 ноября 2010 г.», сертифікатом від 19 квітня 2007 року № ПУ07053, «Certificate oftraining» від вересня 2012 року, дипломом «Дизайнер інтер`єру-професіонал» від 04 липня 2019 року, свідоцтвом «Ландшафтний дизайн інтенсив» від 09 липня 2019 року, ОСОБА_3 проходила курси підвищення кваліфікації.

Відповідно до довідки Міністерства внутрішніх справ, серія ААА № 0675574, станом на 31 травня 2019 року ОСОБА_3 на території України до кримінальної відповідальності не притягувалась, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Згідно із сертифікатом від 31 травня 2019 року про проходження ОСОБА_3 профілактичного наркологічного огляду підстави для призначення опікунства не виявлені.

Відповідно до довідки Департаменту охорони здоров`я Київської міської державної адміністрації Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» від 29 травня 2019 року № 416064 ОСОБА_3 під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває.

Згідно з випискою із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_3 , виданої ТОВ «Медлюкс+» 30 жовтня 2018 року, ОСОБА_3 з 22 до 30 жовтня 2018 року перебувала в центрі відновної медицини. Заключний діагноз - гострий шизофреноподібний психотичний розлад F23.2.

Відповідно до висновку від 08 серпня 2019 року, наданого за результатами проведеної Клініко-експертної оцінки якості наданої медичної допомоги ОСОБА_3 в умовах ТОВ «Медлюкс+», встановлений ОСОБА_3 діагноз не має клінічного обґрунтування відповідно до встановлених критеріїв чинного в Україні МКХ 10 перегляду. Опис симптомів захворювання, опис динамічного спостереження за пацієнткою під час стаціонарного лікування та проведенні під час лікування обстеження не дозволяють впевнено припустити наявність встановленого ОСОБА_3 діагнозу «гострий шизофреноподібний розлад».

Відповідно до протоколу від 22 серпня 2019 року № 1 засідання медичної ради МЦ ТОВ «Медлюкс+» вирішено виключити з медичної карти стаціонарного хворого № 5 МЦ ТОВ «Медлюкс+» від 02 жовтня 2018 року на ім`я ОСОБА_3 діагноз «гострий шизофреноподібний розлад», оскільки цей діагноз не має клінічного обґрунтування та підтвердження відповідно до встановлених критеріїв чинного в Україні МКХ 10 перегляду та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 05 лютого 2007 року № 59 «Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Психіатрія».

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 24 серпня 2019 року

№ 12019110140001181 23 серпня 2019 року до чергової частини Васильківського відділення поліції надійшла заява від ОСОБА_3 про те, що її колишній чоловік ОСОБА_1 незаконно поширює конфіденційну інформацію щодо неї, а саме розміщує її в мережі Інтернет.

Відповідно до медичної довідки про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів від 31 травня 2019 року, серія 2ААМ № 224956, у ОСОБА_3 ознак психічних захворювань не виявлено.

Згідно з консультативним висновком від 30 травня 2019 року № 137, виданим лікарем-психіатром Київського міського психоневрологічного диспансеру № 3, ОСОБА_3 пройшла медичний огляд лікарем-психіатром. Психічних розладів на момент огляду не виявлено.

Відповідно до висновку експертного дослідження від 12 вересня 2019 року № 116, проведеного фахівцем у галузі судово-психіатричної експертизи Державної установи «Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров`я України» ОСОБА_26 . ОСОБА_3 на будь-який психічний розлад, який позбавляв, обмежував її здатність повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, не страждає. В період з 22 жовтня 2019 року до 30 жовтня 2019 року ОСОБА_3 перенесла тимчасовий психічний розлад у формі реактивного психозу (F23.9 за МКХ-10).

Відповідно до довідки Державної фіскальної служби загальна сума доходу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 за перше півріччя 2019 року становить 120 436,00 грн. Згідно з податковими деклараціями платника за звітний податковий період 2019 рік від 11 лютого 2020року загальний обсяг доходу становить 303 659,00 грн, за звітний податковий період з І кварталу 2020 року до ІІІ кварталу 2020 року - 173 387,00 грн.

У матеріалах справи є фотознімки ОСОБА_3 з дітьми.

На час вирішення справи в суді першої інстанції малолітні діти ОСОБА_15 та ОСОБА_16 проживають разом із батьком, ОСОБА_1 , що не заперечується сторонами.

На час перегляду справи в суді апеляційної інстанції діти проживають з батьком у ОСОБА_27 , матір дітей проживає у Португалії. Зазначена обставинна визнається сторонами.

Під час розгляду в суді апеляційної інстанції батько дітей надав номери телефонів дітей, мати мала можливість спілкуватись у телефонному режимі з дітьми, що сторонами визнається.

Також під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції в режимі відео-конференс зв`язку, в присутності педагога-психолога була вислухана думка неповнолітніх дівчат, кожної окремо, які пояснили, що в ОСОБА_27 вони живуть сім`єю з новою мамою, у них є своя окрема кімната, вони ходять до школи, у них є друзі в Казахстані, повертатись до України до мами чи їхати жити в Португалію до мами вони не хочуть.

ОСОБА_1 працює в Публічному акціонерному товаристві «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» (далі - ПАТ «МАУ») на посаді командира повітряного судна льотного комплексу.

На виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 29 жовтня 2020 року надано інформацію щодо графіку роботи ОСОБА_1 за період з 01 січня 2019 року до 01 листопада 2020 року, а саме табель з обліком льотного, робочого часту та часу відпочинку льотного складу, з Державної прикордонної служби України інформацію про перетин ОСОБА_1 державного контролю.

У матеріалах справи є фотознімки ОСОБА_1 з дітьми.

Згідно з висновком оцінки потреб сім`ї від 05 вересня 2019 року ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Місце роботи - пілот ПАТ «МАУ». Разом із ОСОБА_1 проживають ОСОБА_15 (донька), ОСОБА_16 (донька), ОСОБА_6 (бабуся), ОСОБА_28 (дідусь). Основними ознаками та чинниками, що спричиняють складні життєві обставини є те, що діти уникають розмов про маму у зв`язку з відсутністю конструктивної взаємодії між батьками. Зі слів батька діти проходять терапію у психолога. Стан батька не перешкоджає задоволенню потреб дітей, батьківський потенціал належний.

Відповідно до висновку оцінки потреб сім`ї від 11 липня 2019 року ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із ОСОБА_1 проживають: ОСОБА_15 (донька), ОСОБА_16 (донька), ОСОБА_6 (бабуся), ОСОБА_28 (дідусь). Основними ознаками та чинниками, що спричиняють складні життєві обставини, є проблеми та обставини, що певною мірою порушують нормальну життєдіяльність дітей. Під час складання оцінки потреб сім`ї діти маму не згадували, уникали розмови про маму.

Згідно з висновком оцінки потреб сім`ї від 22 жовтня 2019 року ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_5 . Разом із ОСОБА_1 проживають: ОСОБА_15 (донька), ОСОБА_16 (донька), ОСОБА_6 (бабуся), ОСОБА_28 (дідусь). Основними ознаками та чинниками, що спричиняють складні життєві обставини, є процес розірвання шлюбу, неузгоджена опіка над дітьми між батьками.

Розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації від 25 березня 2019 року № 75 «Про надання згоди на проведення психіатричного огляду малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 без згоди матері ОСОБА_3 » надано згоду на проведення психіатричного огляду малолітньої ОСОБА_7 .

Відповідно до висновків психолога Васильківського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді ОСОБА_29 щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8, проведеного за місцем проживання ОСОБА_1 з метою перевірки заяви ОСОБА_1 від 18 жовтня 2019 року щодо вчинення психологічного насилля матір`ю ОСОБА_3 щодо дітей, вчиненого 16 жовтня 2019 року, рекомендовано врегулювати стабільний режим активності та відпочинку, уникати не лише ситуацій, які можуть викликати негативні переживання, а і ситуацій з великим позитивним емоційним навантаженням, утриматись від спілкування з матір`ю до повної стабілізації психоемоційного стану. Проводити психокорекційну роботу з психологом, продовжувати спостереження неврологом відповідно до рекомендацій лікаря.

Згідно з висновком експертів Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертно-дослідна служба України» за результатами проведення комісійної судової психологічної експертизи від 08 листопада 2019 року № 441/11/2019, проведеної за заявою ОСОБА_1 , індивідуально-психологічні особливості матері, ОСОБА_3 , потенційно можуть мати негативний вплив на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя ОСОБА_7 та ОСОБА_8. На цей час поведінка матері має негативний вплив на психологічне здоров`я дітей. Особливості виховної поведінки ОСОБА_3 не були досліджені через неявку матері дітей на обстеження. Індивідуально - психологічні особливості батька, ОСОБА_1 , особливості його виховної поведінки позитивно впливають на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дітей. Умови проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з батьком є більш сприятливими для їх комфортного та здорового психологічного розвитку. Умови виховання дітей є позитивними для психологічного здоров`я, відповідають необхідним психологічним умовам для дітей їх віку. Умови виховання дітей матір`ю містять потенціал впливу на психічне здоров`я дітей, можуть негативно вплинути на їх психологічний розвиток. На цей час поведінка матері має негативний вплив на психологічне здоров`я дітей.

Відповідно до довідки від 05 листопада 2019 року, виданої директором «Сучасної музичної академії MELODI» ОСОБА_30 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 відвідують заняття з вокалу та фортепіано. Заняття відбуваються двічі на тиждень. Діти постійно приходять на заняття у супроводі батька ОСОБА_1 , іноді дітей супроводжує бабуся ОСОБА_6 . Батько уважно ставиться до навчання дітей, підтримує їх, заохочує.

Згідно з довідкою, виданою директором Києво - Святошинського районного центру творчої молодості «Оберіг» Київської області ОСОБА_31 , з вересня 2019 року діти ОСОБА_15 та ОСОБА_16 щотижня (двічі на тиждень) відвідують народну студію бального танцю « ІНФОРМАЦІЯ_4 » Києво - Святошинського районного центру творчої молодості «Оберіг» Київської області. На заняття дітей постійно супроводжує та забирає їх батько ОСОБА_1 , іноді бабуся ОСОБА_6 . Батько практично після кожного заняття спілкується з викладачем, цікавиться успіхами своїх дочок.

Свідок ОСОБА_32 є подругою ОСОБА_3 , пояснила в суді першої інстанції, що знайома з сім`єю ОСОБА_33 протягом 8 років. ОСОБА_34 - хороша мати, діти спокійні та щасливі. Жодного разу не бачила, щоб ОСОБА_34 погано виконувала батьківські обов`язки. Пояснила, що вони дружили, поки в сім`ї не виник конфлікт. Була свідком того, як ОСОБА_35 перестав давати дітей ОСОБА_36 . Повідомила, що часто бувала в будинку ОСОБА_33 . Обидва батьки займалися дітьми, але так як ОСОБА_35 працює пілотом, більшу частину часу з дітьми проводила ОСОБА_34 .

Свідок ОСОБА_37 є подругою ОСОБА_3 та хрещеною мамою ОСОБА_42. Повідомила, що познайомилася з ОСОБА_21 в 2010 році, пізніше з ОСОБА_38 . Спочатку у них були гарні сімейні відносини, народилася ОСОБА_39 , потім ОСОБА_40 . ОСОБА_35 - пілот, тому дітьми займалася ОСОБА_34 , все було добре. ОСОБА_35 добре ставився до дітей, проводив з ними час, але у 2018 році між подружжям почалися конфлікти. На дні народження ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , вони побачили, що він веде себе не зовсім адекватно, агресивно. Він почав негативно до неї ставитися. Сторони намагалися порозумітися, ОСОБА_34 ходила до психолога, деякий час було все добре, але восени свідок дізналася, що вони розлучаються. Після їх розлучення діти були почергово у ОСОБА_36 та ОСОБА_21 приблизно до літа 2019 року, потім раптово ОСОБА_35 припинив давати дітей ОСОБА_36 . Вони багато разів приїжджали до батьків ОСОБА_21 в смт Глеваху, привозили подарунки дітям, але жодного разу ні ОСОБА_35 , ні його батьки дітей не віддали.

Свідок ОСОБА_41 (мати ОСОБА_3 ) повідомила, що з 10 червня 2019 року діти повністю ізольовані від матері. ОСОБА_34 - самостійна, відповідальна, досвідчена людина, максимум уваги приділяла дітям, виховувала дітей, водила на розвиваючи заняття, балетну студію. ОСОБА_35 у вільний від роботи час також займався дітьми, після поїздок дарував їм подарунки, звичайно любить своїх дітей, але налаштовує їх проти мами, не надає жодної інформації щодо них.

Свідок ОСОБА_12 (батько ОСОБА_3 ) пояснив, що ОСОБА_34 - цілеспрямована особа, хоче, щоб діти були розвиненими. Батько - досить комунікабельна особа, але підпадає під вплив інших осіб. У сім`ї було все добре, спочатку дітьми займалася ОСОБА_34 , а ОСОБА_35 працював пілотом. Все було непогано, але свекруха почала втручатися в сімейне життя і на цьому ґрунті виникали сварки, які виникали все частіше. ОСОБА_35 почав бути агресивним. Одного разу діти захворіли, а ОСОБА_35 знаходився у барі і не допомагав донці з лікуванням дівчат. На фоні цих подій ОСОБА_34 потрапила до лікарні, спочатку ОСОБА_35 допомагав, але потім став говорити про розлучення, що він забере дітей. Знайшли компроміс - почергове перебування дітей у кожного з батьків, але одного дня ОСОБА_35 дітей не віддав та не дає до сьогодні. Наявність ухвали про забезпечення позову не вирішила конфліктної ситуації.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 9 Конвенції на держави-учасниці покладається обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно зі статтею 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 643/16285/20, провадження № 61-530св23, на яку посилається заявник.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 161 СК України під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки щодо дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку (постанова Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 205/1621/18, провадження № 61-23366св19, на яку посилається заявник).

Згідно з частинами першою та другою статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави - учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Верховний Суд зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі № 587/2134/17, провадження 61-37492св18, від 16 листопада 2020 року у справі № 313/310/18, провадження № 61-4263св20, від 06 лютого 2019 року у справі № 127/15879/17-ц, провадження № 61-37587ск18, від 17 серпня 2022 року у справі № 613/1185/19, від 14 липня 2020 року у справі № 127/28537/18, провадження № 61-7403св20, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

При розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частини четверта, п`ята статті 19 СК України).

Згідно з частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

У рішенні від 19 вересня 2019 року у справі «Andersena v. Latvia», заява № 79441/17, Європейський суд з прав людини відзначив, що «найкращі інтереси дитини» не можуть розумітися однаково, незалежно від того, чи розглядає суд запит про повернення дитини відповідно до Гаазької конвенції або постанову про опіку або батьківських правах. Національні суди, відхиляючи певну інформацію і докази, що стосуються конкретного розгляду, не можуть вважатися такими, що проігнорували найкращі інтереси дитини.

Згідно з матеріалами справи суд першої інстанції встановив, що сторони працевлаштовані, мають дохід, забезпечені житлом, та кожен з них створив комфортні умови для проживання та гармонійного розвитку дітей. Жодних негативних фактів неналежного ставлення до дитини зі сторони обох батьків не встановлено.

Відповідно до висновку експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру за результатами судової психологічної експертизи від 06 квітня 2022 року № СЕ-19-20/34078-ПС особливості ставлення дитини ОСОБА_7 до батька ОСОБА_1 характеризуються позитивним вербальним ставленням та емоційним відторгненням на емоційному рівнях, дитина оцінює його позитивні якості, відмічає його турботу про неї, при цьому наявна безпечна прив`язаність до батька. Особливості ставлення ОСОБА_7 до матері ОСОБА_3 характеризуються амбівалентним ставленням - нейтральне або відсутнє оцінювання матері на вербальному рівні, та емоційно позитивне ставлення, при цьому наявна порушена прив`язаність, що спричинена діями батька у відчуженні дитини до матері.

Особливості ставлення ОСОБА_8 до батька ОСОБА_1 характеризуються вербальним ставленням та емоційним відторгненням, дитина оцінює його позитивні якості, наявна безпечна прив`язаність до батька. Особливості ставлення дитини до матері ОСОБА_3 характеризуються амбівалентним ставленням - оцінює її позитивні якості, виявляє небажання її бачити через страх, що батька заберуть у в`язницю та наявність емоційного відторгнення, при цьому порушена прив`язаність, що спричинена діями батька у відчуженні дитини від матері.

Під час дослідження було виявлено ознаки відчуження ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від матері, що проявляється у діях та поведінці батька ОСОБА_1 . Умови виховання батька ОСОБА_1 щодо відчуження дітей від матері негативно впливають на дітей, що може призвести до неможливості повернення контакту із матір`ю, якщо відчуження буде продовжуватися. На момент дослідження матері ОСОБА_3 не виявлено ознак, які б могли негативно вплинути на дітей.

З урахуванням вікових та індивідуально-психологічних особливостей дітей встановлено залежність їхньої оцінки сімейної ситуації від дій та поведінки батька ОСОБА_1 .

За результатами дослідження було виявлено, що для забезпечення інтересів та благополуччя дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є важливим, зокрема: припинення дій батька ОСОБА_1 щодо відчуження дітей від матері ОСОБА_3 ; повернення до постійного контакту дітей з матір`ю із попередньою психологічною підготовкою матері та дітей, за сприянням батька та за участю психолога; припинення постійних проведень психологічних досліджень із дітьми у різних психологів, без крайньої необхідності. Рекомендується звернення до сімейного психолога із фокусуванням на відновлення контакту дітей із матір`ю внаслідок відчуження батьком.

Наведене та посилання заявника, що діти самі не хочуть бачитись з матір`ю, і він не буде їх змушувати, підтверджують, що між сторонами є особистісний конфлікт, що, зокрема відображується у впливі батька на формування думки та світогляду дітей щодо матері в силу їх віку та психологічної залежності від перебування виключно з батьком, що також підтверджено вказаним висновком експерта від 06 квітня 2022 року № СЕ-19-20/34078-ПС.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в частині врахування поведінки матері та батька, оцінки ставлення дітей до кожного з них, обставин сприяння батьком відчуженню дітей від матері.

Водночас зазначає, що з моменту отримання висновку експерта від 06 квітня 2022 року до дати ухвалення рішення судом апеляційної інстанції минуло більше двох років.

Згідно з висновком судової психологічної експертизи від 06 квітня 2022 року № СЕ-19-20/34078-ПС ухвала суду про проведення судово-психологічної експертизи надійшла психологу 10 листопада 2020 року, опитування під час проведення експертизи матері відбувалось 05 квітня 2021 року (т. 7, а. с. 58), батька - 14 травня 2021 року (т. 7, а. с. 62), дітей 24 червня 2021 року (т. 7, а. с. 67), як і встановлення інших обставин участі батьків у вихованні дітей з урахуванням найкращих інтересів.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечує повагу, серед іншого, до сімейного життя. Тому суди, ухвалюючи рішення про визначення місця проживання дитини з одним із батьків, мають враховувати легітимну мету захисту прав і свобод саме дитини.

Суд апеляційної інстанції вважає, що в інтересах неповнолітніх дітей та їх основоположних прав на життя та здоров`я, з урахуванням того, що в м. Києві та Київській області на час розгляду справи проводяться масовані обстріли різними видами ракет зі сторони російської федерації, є недопустимий повернення дітей в Україну для визначення їх місця проживання з матір`ю. Не зважаючи на можливу часткову втрату зв`язку. Адже життя неповнолітніх дітей є більш ціним ніж права батьків.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що справа перебуває на розгляді в судах тривалий час, визначити спільну опіку над дітьми суд апеляційної інстанції позбавлений можливості, оскільки мати приймаючи рішення виїзду з каїни у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації та війною на території України обрала країну для проживання Португалію, а не країну де наразі живуть та навчаються її діти - Казахстан. Так відстань між каїнами перебування дітей Казахстаном та Португалією, місцем проживання матері близько 7000 км., такі постійні тривалі перельоти не будуть іти на користь дітям, їх здоров`ю, розвитку. Отже з урахувань вище викладених обставин, що змінились під час розгляду справи, суд апеляційної інстанції вважає встановлення спільної опіки не є можливим, та вона не буде відповідати інтересам неповнолітніх дітей.

Також суд апеляційної інстанції вважає безпідставні вимоги позивача про визначення місця проживання неповнолітніх дітей з матір`ю в Португалії, оскільки суд позбавлений можливості пересвідчитись щодо належних створених умов для проживання малолітніх дітей, та належного матеріального забезпечення їх, забезпечення їх належним медичним обслуговуванням.

У справі «Ген та інші проти України» (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 10 червня 2021 року, заяви № 41596/19, 42767/19, пункт 66) ЄСПЛ зазначив, що право дитини висловлювати власні погляди (небажання бачитись дитини з одним із батьків) не потрібно тлумачити як таке, що фактично надає дітям беззастережне право вето без розгляду будь-яких інших факторів і здійснення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів; крім того такі інтереси, як правило, передбачають підтримку зав`язків дитини із сім`єю.

Апеляційний суд приділяє належну увага поглядам та думці неповнолітніх дітей, які висловили своє бажання залишити проживати разом з батьком, зазначивши що в них є все необхідне для проживання та навчання, та вони не бажають змін, проживання з матір`ю не в Україні не у Португалії.

Міжнародно-правові акти та практика ЄСПЛ визначають, що після року перебування в новому середовищі дитина може прижитись у ньому, може бути сформоване стале, постійне та благополучне середовище її розвитку та виховання.

Встановлено, що неповнолітні діти проживають більше року в Казахстані, зазначена обставинна сторонами визнається.

З урахуванням обставин справи та бажання дітей, суд апеляційної інстанції вважає в інтересах дітей, які більше року проживають з батьком ОСОБА_27 , навчаються в школі, мають окреме житло та свою кімнату у квартирі, мають друзів, надійне середовища перебування (каїна в якій не проводяться військові дії) , буде залишити проживати дітей з батьком.

У висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень зазначено, що мотиви прийняття рішення повинні бути узгодженими, зрозумілими, недвозначними й несуперечливими. Вони повинні давати можливість читачеві простежити логіку мотивації, яка привела суддю до ухвалення рішення. Умотивованість повинна засвідчувати дотримання суддею принципів, сформульованих Європейським судом з прав людини (а саме повага до права на захист та на справедливий суд). Коли проміжні рішення стосуються індивідуальних свобод (наприклад, дозвіл на арешт) або можуть вплинути на права осіб чи на їхнє майно (наприклад, тимчасова опіка над дитиною або превентивне накладення арешту на нерухоме майно чи на банківські рахунки), потрібен належний виклад мотивів подібного рішення. Якість судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. У викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін, тобто на кожен окремий пункт вимог та на аргументи захисту. Це важливий запобіжник, оскільки він дає можливість сторонам переконатися у тому, що їхні доводи були досліджені, а отже, суддя взяв їх до уваги (пункти 34, 38).

У рішенні від 11 липня 2017 року у справі М. С. проти України, заява 2091/13, ЄСПЛ зазначив, що тривалість часу, проведеного дитиною з одним із родичів може бути важливим фактором у забезпеченні найкращих інтересів дитини. Підстави для визначення місця проживання дитини з одним із батьків повинні бути «відповідними і достатніми».

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що сімейні права позивача не були порушено відповідачем.

Тобто при вирішенні даного спору суд першої інстанції мав виходити із положень ст.161 СК України, Закону України «Про охорону дитинства».

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального, і порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у відповідності до ст. 376 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 вересня 2022 року в частині задоволених позовних вимог та судових витрат скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 25 листопада 2024 року.

Головуючий:

Судді: