Ухвала

від 19.11.2024 по справі 752/18727/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №752/18727/24 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1

апеляційне провадження №11-сс/824/6504/2024 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5

прокурора: ОСОБА_6

адвокатів: ОСОБА_7 , ОСОБА_8

власників майна: ОСОБА_9 , ОСОБА_10

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційні скарги адвоката ОСОБА_7 в інтересах особи, яка вважає себе власником майна, ОСОБА_9 , та адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2024 року щодо арешту майна у кримінальному провадженні №12024100000000710 від 14 червня 2024 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364, частиною третьою статті 369 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2024 року клопотання слідчого СУ ГУ НП ум. Києві ОСОБА_11 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_12 , про арешт майна - задоволено.

Накладено арешт на наступне майно: мобільний телефон Iphone 12 Pro Max IMEI: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ; Macbook air сірого кольору с/н НОМЕР_3 ; грошові кошти в сумі 17 060,00 доларів США, 2 710,00 Євро.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, адвокат ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_9 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

У мотивування апеляційної скарги зазначає, що грошові кошти у сумі 17 060 доларів США та 2 710 Євро на праві власності належать ОСОБА_10 , що підтверджується тим, що дані грошові кошти перебували у файлі разом зі свідоцтвом про народження ОСОБА_10 та її ювелірними виробами.

Вказує, що походження грошових коштів підтверджується доходами ОСОБА_10 , яка є фізичною особою-підприємцем та регіональним менеджером АТ «Галичфарм», та за період з 2023 року - 01 вересня 2024 року дохід останньої склав 1 936 591 грн (заробітна плата), з 01 січня 2024 року по 12 вересня 2024 року - 2 914 413 грн (від підприємницької діялності), придбання іноземної валюти підтверджується долученими до матеріалів справи квитанціями з банку та обмінного пункту.

Уважає, що грошові кошти були вилучені всупереч наданого дозволу слідчого судді, не мають відношення до ОСОБА_9 та останній не є їх власником.

Також зауважує, що ОСОБА_9 добровільно надав працівникам правоохоронних органів свій мобільний телефон та ноутбуки, які знаходилися в квартирі у кількості 3, серед яких його робочий ноутбук Macbook air сірого кольору с/н C02WBLGAJ1WK, проте вилучене майно не містить інформації, яка б мала значення для кримінального провадження та відносилася б до речового доказу.

Окрім того, звертає увагу на те, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва у справі №752/18727/24 не було надано дозволу на вилучення мобільних телефонів, ноутбуків, дозвіл було надано лише на вилучення магнітних носіїв електронної інформації.

Посилається на те, що у разі визнання ОСОБА_9 винним за інкримінованим злочином призначення додаткового покарання у вигляді конфіскації майна є не імперативним, а відноситься до дискреційних повноважень суду.

З апеляційною скаргою на вказану ухвалу слідчого судді також звернувся адвокат ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_10 та просить оскаржувану ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого в частині накладення арешту на грошові кошти, а в іншій частині ухвалу залишити без змін.

В обґрунтування скарги зазначає, що слідчим не доведено необхідність арешту вилучених коштів, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Зауважує, що під час судового засідання власницею грошових коштів надавалися документи, які підтверджують факт проживання останньої за адресою: АДРЕСА_1 , законність походження грошових коштів підтверджено відомостями про доходи, довідкою з місця роботи, виписками по банківським рахункам та квитанціями з пунктів обміну валют.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення власників майна ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та їх адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які підтримали подані апеляційні скарги, думку прокурора ОСОБА_6 , який проти задоволенні апеляційних скарг заперечував, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить висновку, що подані апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як убачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, СУ ГУ НП у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024100000000710, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364, частиною третьою статті 369 КК України.

Київською міською прокуратурою здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням.

Досудовим розслідуванням установлено, що у червні 2024 року у невстановлений слідством час та день фармацевт Державної установи «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова Національної академії медичних наук України» (далі - ДУ «ІНХ НАМН») ОСОБА_13 спільно із раніше знайомим їй представником ТОВ «Українська інноваційна компанія «Запоріжжя» (ЄДРПОУ: 37087616) ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також іншими невстановленими на цей час особами, з метою власного збагачення та в інтересах суб`єктів господарської діяльності домовилися про вчинення тяжких кримінальних правопорушень, зокрема надання неправомірної вигоди службовій особі - провідному економісту, уповноваженій особі на проведення публічних закупівель ДУ «ІНХ НАМН» ОСОБА_14 за вчинення ним дій з використанням свого службового становища в інтересах суб`єктів господарювання приватної форми власності.

09 вересня 2024 року ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369 КК України, тобто у пропозиції та наданні неправомірної вигоди службовій особі за вчинення нею в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду та в інтересах третіх осіб, дій з використанням службового становища, вчинених за попередньою змовою групою осіб.

09 вересня 2024 року у період часу з 13:41 по 15:38 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого було виявлено та вилучено:

- мобільний телефон Iphone 12 Pro Max IMEI: НОМЕР_1 IMEI2 НОМЕР_2 який запаковано до спец пакету KIV1120464;

- Macbook air сірого кольору с/н НОМЕР_3 який запаковано до спец пакету KIV1120468;

- грошові кошти у сумі 17 тисяч 60 доларів США та 2 тисячі 710 Євро.

10 вересня 2024 року слідчий СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_11 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, яке було вилучено під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: на мобільний телефон Iphone 12 Pro Max IMEI: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ; Macbook air сірого кольору с/н НОМЕР_3 ; грошові кошти у сумі 17 тисяч 60 доларів США та 2 тисячі 710 Євро.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2024 року клопотання слідчого СУ ГУ НП ум. Києві ОСОБА_11 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_12 , про арешт майна - задоволено.

Накладено арешт на наступне майно: мобільний телефон Iphone 12 Pro Max IMEI: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ; Macbook air сірого кольору с/н НОМЕР_3 ; грошові кошти в сумі 17 060,00 доларів США, 2 710,00 Євро.

З таким висновком слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до частини п`ятої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

За змістом частини десятої статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Положеннями частини одинадцятої статті 170 КПК України передбачено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Як установлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання слідчого про накладення арешту на майно, а саме: мобільний телефон Iphone 12 Pro Max IMEI: НОМЕР_1 IMEI2 НОМЕР_2 , Macbook air сірого кольору с/н НОМЕР_3 , грошові кошти у сумі 17 тисяч 60 доларів США та 2 тисячі 710 Євро, що було вилучено 09 вересня 2024 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 , з тих підстав, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів та за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої, при цьому підозра на даній стадії досудового розслідування є обґрунтованою та підтверджується зібраними матеріалами кримінального провадження.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вищезазначене майно з метою конфіскації майна як виду покарання у кримінальному провадженні №12024100000000710 ОСОБА_9 .

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою конфіскації майна до постановлення у кримінальному провадженні кінцевого рішення.

Таким чином, колегія суддів уважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.

Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

З огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Аргументи скаржників щодо належності арештованих грошових коштів саме ОСОБА_10 , яка не є фігурантом даної справи, а також документів, які підтверджують факт проживання останньої за адресою: АДРЕСА_1 , законності походження грошових коштів, на підтвердження чого адвокатами долучені до матеріалів провадження відомості про доходи, довідку з місця роботи, виписки по банківським рахункам та квитанції з пунктів обміну валют, не заслуговують на увагу суду з огляду на відсутність доказів того, що саме ці грошові кошти, які були арештовані 09 вересня 2024 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 , належать не ОСОБА_9 , а ОСОБА_10 .

При цьому, згідно матеріалів кримінального провадження у зауваженнях до протоколу обшуку від 09 вересня 2024 року власником майна ОСОБА_9 та його адвокатом ОСОБА_7 було зазначено, що грошові кошти, вилучені всупереч ухвали слідчого судді, оскільки ОСОБА_9 пояснив джерело їх походження та повідомив, що вони є власними заощадженнями.

Згідно матеріалів кримінального провадження грошові кошти у сумі 17 060,00 доларів США, 2 710,00 Євро, виявлені та вилучені під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 , належать останньому, що не заперечувалось ним під час проведення такого обшуку 09 вересня 2024 року.

Посилання апелянта на те, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва у справі №752/18727/24 не було надано дозволу на вилучення мобільних телефонів, ноутбуків, дозвіл було надано лише на вилучення магнітних носіїв електронної інформації, є безпідставними, оскільки встановлені слідчим та прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні містять сукупність підстав та розумних підозр уважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що у разі незастосування такого заходу забезпечення як арешт майна існують ризики їх відчуження та в даному випадку таке обмеження є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження.

Доводи про те, що у разі визнання ОСОБА_9 винним за інкримінованим злочином призначення додаткового покарання у вигляді конфіскації майна є не імперативним, а відноситься до дискреційних повноважень суду, є необґрунтованими, оскільки слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень статей 170, 172-173 КПК України.

Ухвала слідчого судді відповідає вимогам частини п`ятої статті 173, статті 372 КПК України та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_7 в інтересах особи, яка вважає себе власником майна, ОСОБА_9 , та адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_10 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2024 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_4

ОСОБА_3