Постанова

від 25.11.2024 по справі 756/11001/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 756/11001/21 Апеляційне провадження №22-ц/824/9857/2024Головуючий у суді першої інстанції - Белоконна І.В., Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.,

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Усенко Миколою Миколайовичем, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 січня 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтохімінвест" до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-Страхування", третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2021 року ТОВ "Нафтохімінвест" звернулося до Оболонського районного суду м. Києва з позовом, згідно з яким, враховуючи позовну заяву в новій редакції, просило суд:

- стягнути з ПрАТ "Просто-Страхування" на користь товариства відшкодування витрат з врахуванням зносу у розмірі 19 895 грн. 07 коп.;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства суму матеріальних збитків у розмірі 86545 грн. 93 коп.;

- стягнути солідарно з відповідачів на користь товариства судовий збір у розмірі 2270 грн. 00 коп.;

- витрати щодо надання правничої допомоги у розмірі 20000 грн. 00 коп. солідарно покласти на відповідачів.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 30.08.2020 о 14 год. 11 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "Nissan Murano", 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , по проспекту Героїв Сталінграду, буд. 5/7, в м. Києві, не впевнилася в безпечності маневру, при зміні напрямку руху, порушуючи п.п. 10.1, 10.3 ПДР України, здійснила зіткнення з автомобілем марки "Mercedec-benz Viano", 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Відповідно до постанови Оболонського районного суду м. Києва від 25.09.2020 винною у вчиненні вищевказаної ДТП визнано ОСОБА_1 .

Згідно з висновком товарознавчої експертизи № СЕ-19/111-23/28134-АВ від 25.08.2023 Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України вартість матеріального збитку автомобіля марки "Mercedec-benz Viano", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок ДТП від 30.08.2020, без ПДВ складала 98277,53 грн. Згідно цього ж висновку ринкова вартість цього ж автомобіля складає розмір 654559,50 грн. Сума вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу 0,56 (1-0,Ж56) складає 98277,53 грн., без ПДВ, який визначався оцінювачем за вказаною ним формулою.

Для проведення відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП автомобіля власник - ТОВ "Нафтохімінвест" та ТОВ "Синергія-Авто" домовилися щодо проведення ремонту вищевказаного автомобіля.

Відповідно до рахунку на оплату № 421 від 09.12.2020 ТОВ "Синергія-Авто" виставила ТОВ "Нафтохімінвест" за проведення ремонту пошкодженого автомобіля марки "Mercedec-benz Viano", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , суму у розмірі 184823,47 грн.

Згідно з Актом надання послуг № 251 від 23.12.2020 на суму 78382 грн. 47 коп. та Акту про надання послуг № 1100001 від 28.01.2021 на суму 106441,00 грн., а разом на загальну суму 184823,47 грн., позивач та ТОВ "Синергія-Авто" узгодили ціну та вартість виконаних робіт по ремонту автомобіля марки "Mercedec-benz Viano", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до платіжного доручення № 307 від 10.11.2020 ТОВ "Нафтохімінвест" перерахувало часткову оплату на поточний рахунок ТОВ "Синергія-Авто" у розмірі 78382,47 грн., а відповідно до платіжного доручення № 17 від 27.01.2021 - 106441,00 грн.

У зв`язку з зазначеним та з метою отримання страхового відшкодування позивач звернувся до страховика відповідача - ПАТ "Просто-страхування", яке частково відшкодувало матеріальні збитки у розмірі 78 382,46 грн.

За вказаних обставин, а також посилаючись на те, що сума у розмірі 106441,00 грн. є матеріальним збитком позивача, так як він не покрив повні розходи на ремонт автомобіля, останній просив стягнути зі страхової компанії невиплачену частину страхового відшкодування у розмірі 19895 грн. 07 коп., а з ОСОБА_3 різницю між вартістю ремонту та страхових виплатах у розмірі 86545,93 грн.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 17.01.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Нафтохімінвест" матеріальну шкоду у розмірі 70348,73 грн., судовий збір у розмірі 2270,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. У іншій частині позовних вимог відмовлено (т. 2, а.с. 33-37).

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Нафтохімінвест" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, що завдана дорожньо-транспортною пригодою.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що у неї не виникло обов`язку по відшкодуванню шкоди, оскільки у межах ліміту відповідальності, розмір якого у даному випадку становить 130000,00 грн., обов`язок по відшкодуванню збитків покладається на страховика.

При цьому, не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення з неї витрат на правову допомогу, оскільки позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих розрахунків витрат на правничу допомогу, не було заявлено на жодному із судових засідань про стягнення цих витрат, а також не було подано заяви до суду після проголошення судового рішення.

Також, зазначає, що нею було сплачено за проведення судової автотоварознавчої експертизи 8155 грн. 44 коп.. результат якої взято за основу для прийняття судового рішення, однак у подальшому суд першої інстанції безпідставно відмовив відповідачу про стягнення з позивача на його користь витрат за проведення експертизи (т. 2, а.с. 42-44).

05.08.2024 до суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що страховик відповідальної особи, винної у ДТП, на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і зазначеним відновлювальним ремонтом згідно зі ст. 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду оскаржено лише відповідачем ОСОБА_1 . Іншими учасниками справи рішення суду не оскаржено.

Отже, оскаржуване рішення переглядається судом апеляційної інстанції лише в частині вирішення судом позовних вимог, пред`явлених ТОВ "Нафтохімінвест" до ОСОБА_1 .

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення та додаткового рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, постановою Оболонського районного суду м. Києва від 25.09.2020 по справі №759/11540/20 ОСОБА_1 визнано винною у ДТП, яка сталася 30.08.2020.

Відповідно до зазначеної постанови, 30.08.2020 о 14 години 11 хвилин в м. Києві по просп. Героїв Сталінграду відповідач ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Nissan», д.р.н. НОМЕР_1 , внаслідок порушення п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху вчинила зіткнення з автомобілем марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 .

Вищезазначений автомобіль марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 , станом на день ДТП перебував у приватній власності позивача, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно рахунків на оплату ТОВ «Синергія-Авто», Наряду-замовлення, Актів надання послуг від 23.12.2020 та 28.01.2021, Платіжних доручень № 307 від 10.11.2020 та № 17 від 27.01.2021, позивач сплатив на користь ТОВ «Синергія-Авто» грошові кошти на відновлювальний ремонт автомобіля марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 , у загальному розмірі 184 823,47 грн.

Не погоджуючись із розміром оціненої матеріальної шкоди, представник відповідача ОСОБА_1 подав клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи.

За вказаним клопотанням ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 25.04.2023 було призначено судову автотоварознавчу експертизу, на розгляд якої поставлено питання: Яка вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки «Mercedes-Benz», д.н.з НОМЕР_2 , внаслідок ДТП від 30.08.2020 станом на вказану дату?

За результатами проведення експертизи експертом Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Левченком С.Ю. 25.08.2023 складено висновок за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи № СЕ-19/111-23/28134-АВ, відповідно до якого: вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Mercedes-Benz», д.н.з НОМЕР_2 , внаслідок ДТП від 30 серпня 2020 року станом на вказану дату складала 98 277,53 грн.

Також у мотивувальній частині зазначеного висновку судового експерта вказано, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Mercedes-Benz», д.н.з НОМЕР_2 , внаслідок ДТП від 30.08.2020 станом на вказану дату без урахування ДТП складала 168 626,26 грн.

За полісом АО № 4658831 цивільно-правова відповідальність власника автомобіля, керуючи яким відповідач ОСОБА_1 вчинила правопорушення, була застрахована у відповідача ПрАТ «ПРОСТО-Страхування» на суму 130000,00 грн.

Як убачається з платіжних документів, станом на день розгляду справи відповідачем ПрАТ «ПРОСТО-Страхування» на користь позивача виплачено страхове відшкодування у розмірі 98277,53 грн.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 чт. 1 ст. 1188 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтями 28, 29 Закону передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови від 27.03.1992 року за № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При цьому, Верховний Суд у своїй постанові від 04.12.2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Отже, оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, з урахуванням зносу, яка складає 98277,53 грн. та яку відшкодовує страховик, то із відповідача, як з винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та таким страховим відшкодуванням.

Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14.02.2018 року у справі № 754/1114/15-ц, від 17.10.2019 року у справі № 370/2787/18, від 22.04.2020 року у справі № 756/2632/17, від 15.10.2020 року у справі № 755/7666/19.

Посилання апелянта на те, що розмір завданої майнової шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика і це, серед іншого, мало б бути підставою для відмови у стягненні майнової шкоди з відповідача, не відповідає фактичним обставинам справи та є помилковими, оскільки відносини між відповідачами регулюються умовами, визначеними в договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та, яким, зокрема передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Також, слід зауважити, що різниця між сумою страхового відшкодування, яка підлягає виплаті страховиком, та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, викликана, у тому числі, законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

За вказаних обставин, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення в частині вирішення питання щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача різниці між розміром фактичних збитків та страховим відшкодуванням у розмірі 70348 грн. 73 коп.

Щодо посилань апелянта на те, що він має право на відшкодування витрат на проведення експертизи, слід зазначити, що відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Разом з тим, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції, керуючись положеннями ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України, стягнув з ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. 00 коп., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Однак, колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Так, згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Статтею 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

Разом з тим, за змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, позивачем не додано до матеріалів справи жодних доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, зокрема детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу підлягає скасуванню.

При цьому, у суду апеляційної інстанції відсутні процесуальні підстави для ухвалення нового судового рішення, оскільки вирішення питання розподілу судових витрат не є вирішенням заявлених позовних вимог, які судом вирішено у відповідності з вимогами закону. Відтак в іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Також слід зауважити, що дана справа віднесена процесуальним законом до категорії малозначних справ, а тому, в силу положень ч. 6 ст. 19 та ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Усенко Миколою Миколайовичем, - задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 січня 2024 року в частині вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтохімінвест" до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-Страхування", третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, - скасувати.

В іншій частині рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 січня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О.В. Кафідова