Постанова

від 20.11.2024 по справі 520/9516/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 р.Справа № 520/9516/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.

представника позивача Шрамко І.С.,

представника відповідача Тутика О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2024, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 10.07.24 року по справі № 520/9516/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВЄ"

до Головного управління ДПС у м.Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВЄ" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0556310701 від 23.07.21;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0556320701 від 23.07.21.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податкове повідомлення-рішення №0556310701 від 23.07.21 та податкове повідомлення-рішення №0556320701 від 23.07.21 є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві № 0556310701 від 23.07.2021.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві № 0556320701 від 23.07.2021.

Стягнуто з Головного управління ДПС у м.Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВЄ" сплачений судовий збір в сумі 16689 грн. 28 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем ГУ ДПС у м. Києві подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що в межах виконання умов договору від 01.09.2020 №01/09/20 між ТОВ "ДВЄ" та ТОВ "Форно", документи, які виписані ТОВ "Форно" є такими, що складені з порушенням вимог законодавства та в подальшому не можуть бути підставою для обрахунку об`єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, внаслідок безпідставного формування витрат у реєстрах бухгалтерського обліку позивача. Зазначає, що ТОВ "ДВЄ" створено штучне здійснення господарських операцій з ТОВ "Форно", шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувались дійсним рухом активів у процесі виконання операцій. Також вказує, що судом першої інстанції не враховано, що позивачем не виконано вимоги ст. 51, п. 70.16 ст. 70 та пп. 176.2 б, п. 176.2 ст. 176 ПК України.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що на підтвердження виконання умов договору складено видаткові накладні, складено товарно-транспортні накладні, тобто про фактичне виконання умов договору свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до ЗУ "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні". Також позивачем зазначено, що планова виїзна документальна перевірка ТОВ "ДВЄ" з питань дотримання вимог податкового законодавства проведена контролюючим органом в період дії мораторію на таку перевірку, відповідно до п. 52-2 підр. 10 розд. ХХ Перехідних положень ПК України. Зазначає, що спірні податкові повідомлення - рішення, прийняті за наслідками перевірки та на підставі акту, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник відповідача просив рішення суду першої інстанції скасувати, з підстав зазначених в апеляційній скарзі та у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДПС у м.Києві проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВЄ".

За результатом перевірки складено акт № 50435/Ж5/26-15-07-01-01/37269061 від 02.07.2021.

Згідно висновків акту перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВЄ" визначено порушення:

- п.134.1, ст.134 Податкового кодексу України від 02 12 2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), пункт 6 розділу "Визнання витрат" ПСБО 16, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 658787 грн., в тому числі: рік 2020 - 658787 грн.

- п.198.1, п.198.3. п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення з податку на додану вартість за березень 2021 на суму 731986 грн.;

- п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями) та п. 8.4 Порядку № 1588, в результаті чого встановлено неподання повідомлення ф. № 20-ОПП щодо укладання та розірвання договорів оренди нежитлових приміщень;

- ст. 51, п. 70.16, ст. 70, пп. 176.2 "б", п. 176.2, ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами, в результаті чого встановлено подання з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку (форма) №1 ДФ за IV квартал 2017 року, II, III квартал 2018 року, IV квартал 2020 року.

На підставі висновків акту перевірки Головного управління ДПС у м.Києві винесено податкове повідомлення-рішення №0556310701 від 23.07.2021 та податкове повідомлення-рішення №0556320701 від 23.07.2021.

Позивач, вважаючи протиправними оскаржувані рішення, звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Матеріалами справи встановлено, що за наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ДВЄ" №50435/Ж5/26-15-07-01-01/37269061 від 02.07.2021, Головним управлінням ДПС у м.Києві зазначено, що відповідно до п.134.1, ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), пункт 6 розділу "Визнання витрат" ПСБО 16, позивачем занижено податок на прибуток у сумі 658787 грн., в тому числі: рік 2020 - 658787 грн.; п.198.1, п.198.3. п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення з податку на додану вартість за березень 2021 на суму 731986 грн.;

За результатами зазначених висновків, податковим органом винесено спірні податкові повідомлення - рішення №0556310701 від 23.07.21, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартісь у розмірі 731986,00 грн. та №0556320701 від 23.07.21, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 658787,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 14.1.181 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно зі ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст. 198.6. Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ст. 201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/ послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ "ФОРНО" (Продавець) та ТОВ "ДВЄ" (Покупець) укладено договір поставки №01/09/20 від 01.09.2020. На підставі умов даного договору придбано текстильні вироби - тканину, необхідну для використання у виробництві.

На підтвердження поставки товару виписано видаткові накладні та рахунок-фактури від 21.09.2020 №21/09-1 на суму 46166,68 грн., від 24.09.2020 №24/09-1 на суму 217696,60 грн., від 20.11.2020 №20/11-8 на суму 272120,75 грн., №20/11-9 на суму 272120,75 грн., №20/11-10 на суму 272120,75 грн., №20/11-11 на суму 283005,58 грн., №20/11-12 на суму 283005,58 грн., №20/11-13 на суму 283005,58 грн., №20/11-14 на суму 339606,70 грн., №20/11-15 на суму 283005,58 грн., №20/11-16 на суму 283005,58 грн., №20/11-16 на суму 283005,58 грн., №20/11-17 на суму 283005,58 грн., №20/11-19 на суму 283005,58 грн., №20/11-20 на суму 272120,75 грн. (а.с. 61-88).

Також, на підтвердження транспортування товару надано товарно-транспортні накладні (т.1 а.с.39-60).

Отже, про фактичне виконання умов договору свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні та п. 2.4. ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення

При цьому, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб`єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Таким чином, ймовірне порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОРНО" або його контрагентами податкового законодавства при фактичному здійсненні господарських операцій з позивачем не впливає на обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВЄ".

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВЄ" виконані умови для формування податкового кредиту за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОРНО", відтак податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві №0556310701 від 23.07.2021 та №0556320701 від 23.07.2021 є протиправними та підлягають скасуванню.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що планова виїзна документальна перевірка ТОВ "ДВЄ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2017 по 31.03.2021, валютного - за період з 01.07.2017 по 31.03.2021, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 31.03.2021 проводилась в травні-червні 2021 року.

Так, 18.03.2020 набрав чинності Закон України від 17.03.2020 № 533-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктами 52-1 - 52-5.

Зокрема, згідно з пунктом 52-2 установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесено зміни, зокрема, до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України і абзац перший пункту 52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту: Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. У зв`язку з цим абзаци другий - четвертий слід вважати відповідно абзацами восьмим - десятим.

29.05.2020 набрав чинності Закон України від 13.05.2020 №591-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким внесено зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, в абзацах першому і дев`ятому слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами "2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Отже, законодавець шляхом внесення змін до Податкового кодексу України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок (крім чітко визначеного переліку видів перевірок) на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18.03.2020 та не були завершеними.

Водночас, 04.10.2020 набрав чинності Закон України від 17.09.2020 №909-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцевих положень" якого встановлено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

Відповідно до зазначеного пункту 4 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 17 вересня 2020 року № 909-IX "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 03.02.2021 № 89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок", якою постановив скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення перевірок юридичних осіб, зокрема: документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу.

Таким чином, виникла колізія між нормами Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України № 89 в частині можливості здійснювати контрольні заходи шляхом проведення деяких видів перевірок у період з дня набрання чинності такої постанови по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби.

Так, у постанові від 22.02.2022 у справі № 420/12859/21 Верховний Суд зазначив, що мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась. Виходячи зі змісту пункту 2.1 статті 2 Податкового кодексу України, зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до Податкового кодексу України. Верховний Суд дійшов висновку, що за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у Податковому кодексі України і в постанові Кабінету Міністрів України - застосуванню підлягають положення і правила саме Податкового кодексу України.

У постанові від 27.04.2022 у справі № 140/1846/21 Верховний Суд також підтримав позицію про неможливість застосування постанови Кабінету Міністрів України № 89 як такої, що змінила строки обмежень на проведення планових перевірок, встановлені пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України. Додатково Верховний Суд звернув увагу, що постанова Кабінету Міністрів України № 89 прийнята не на підставі та не на виконання Податкового кодексу України та законів з питань митної справи, у зв`язку з чим згідно з пунктом 3.1 статті 3 Податкового кодексу України не може вважатися складовою податкового законодавства і не підлягає застосуванню у питаннях, пов`язаних з оподаткуванням.

Під час ухвалення постанов від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 12.10.2022 у справі № 160/24072/21 Верховний Суд також враховував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 і зазначив, що доводи про неправомірність дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм Податкового кодексу України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень, прийнятих за її наслідками.

Колегія суддів зазначає, що на момент видання наказу ГУ ДПС у м. Києві від 29.04.2021 №3595-П, складання акту перевірки від 02.07.2021 № 50435/Ж5/26-15-07-01-01/37269061 від 02.07.2021, дія карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), не завершилася, а відтак діяв і мораторій на проведення документальних планових перевірок, оскільки він був прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 05.11.2024 по справі №520/8417/22, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Також, колегія суддів зазначає, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Зазначений правовий висновок узгоджується з правовими висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15.

Отже, з урахуванням встановлення факту безпідставності та незаконності призначення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, при цьому з урахуванням того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВЄ" виконані умови для формування податкового кредиту за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОРНО", колегія суддів зазначає, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві №0556310701 від 23.07.2021 та №0556320701 від 23.07.2021 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо доводів представника відповідача в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції про пропуск позивачем строку звернення до Харківського окружного адміністративного суду з даними позовними вимогами та необхідність залишення без розгляду позову ТОВ "ДВЄ" у зв`язку із наявністю в Київському окружному адміністративному аналогічної позовної заяви, що є зловживанням своїми процесуальними правами, колегія суддів вважає необгрунтованими та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 КАС України, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема у разі подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до вимог ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду, з підстав, встановлених ст. 240 КАС України.

Так, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (п. 3 ч. 1 ст. 240 КАС України).

Колегією суддів встановлено, що за наслідками прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомень-рішень, ТОВ "ДВЄ" 08.11.2021 звернулось із позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва. В подальшому, на підставі ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ від 13.12.2022 №2825-ІХ, Окружний адміністративний суду міста Києва ліквідовано та справи почали передаватись до Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до листа керівника апарату суду Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 представника позивача повідомлено, що станом на 13.03.2024 позовна заява ТОВ "ДВЄ" до Київського окружного адміністративного суду не передана.

В подальшому, ТОВ "ДВЄ" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду 10.04.2024 з відповідними позовними вимогами.

Колегія суддів зазначає, що вказаним обставинам вже надана оцінка судом першої інстанції в ухвалі від 23.04.2024, якою поновлено строк звернення позивача до суду та вказані обставини не є доводами апеляційної скарги.

При цьому, станом на час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів того, що Київським окружним адміністративним судом отримано позовну заяву ТОВ "ДВЄ" та відкрито провадження за аналогічними позовними вимогами.

Відповідно до норм ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частиною п`ятою статті 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 по справі № 520/9516/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя А.О. БегунцСудді Л.В. Мельнікова В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 26.11.2024 року