Постанова

від 25.11.2024 по справі 755/13847/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 755/13847/24

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/15860/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 12 серпня 2024 року у складі судді Яровенко Н.О.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут», третя особа: акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» про стягнення переплати за постачання природного газу,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом у якому просив стягнути з ТОВ «Київоблгаз Збут» на свою користь переплату за постачання природного газу в розмірі 4 694 грн 83 коп.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12 серпня 2024 року справу передано за підсудністю на розгляд до Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 12 серпня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до того ж суду.

Вказує, що позивач є споживачем, в розумінні пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» й спір у даній справі виник не просто з приводу оплати послуг постачання природного газу як зазначає місцевий суд, а з приводу захисту прав споживача, що полягає у встановленні наявності або відсутності переплати у позивача за надані послуги відповідачем.

Також позивач послався на правову позицію Верховного Суду в постанові від 25 січня 2019 року у справі № 572/2528/18 (провадження № 61-49050ск18) було викладено висновок про підсудність справи за позовом про захист прав споживача. Зокрема, Верховним судом було зазначено, що у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захисти прав споживачів» судам роз`яснено, що споживачі за власним вибором звертаються до суду за місцем свого проживання або за місцем знаходження відповідача, або за місцем заподіяння шкоди, або за місцем виконання договору. Жоден із цих судів не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви або переслати її до іншого суду з мотивів непідсудності.

Крім того звертає увагу, що суд не наведено мотивів передачі справи саме Бориспільському міськрайонному суду Київської області.

Згідно з п. 9 ч.1 ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду.

За частиною 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені у пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що у серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до про захист прав споживачів.

У позові скаржник посилався на норми ЦК України, а також зокрема на ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", обґрунтовуючи позов тим, що відповідач порушив його права як споживача послуг з постачання природного газу.

Відповідно до закону України "Про захист прав споживачів" цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до п. 17 ст. 1 ЗУ "Про захист прав споживачів" послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п. 16 ст. 28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої ст. 30 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 28 ЦПК України підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох визначених у законі судів.

Верховний Суд в ухвалі від 02 липня 2018 року у справі № 552/9770/14-ц (провадження № 61-36739 ск18) вказав на те, що право вибору між судами, яким згідно із загальним правилом підсудності цивільних справ і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві. Якщо позивач при пред`явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

Приймаючи рішення про передачу справи на розгляд іншого суду, суд першої інстанції виходив з того, що спір має розглядатися за правилами виключної підсудності, а саме за місцезнаходження нерухомого майна: АДРЕСА_1 , яке територіально знаходиться в Бориспільському районі Київської області.

Колегія суддів апеляційного суду з таким висновком суду першої інстанції не погоджується.

Спір, який ініціював позивач, безпосередньо пов`язаний з порушенням прав споживача, а останнім заявлені вимоги про стягнення переплати за постачання природного газу.

Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач посилалася на положення Закону України "Про захист прав споживачів" вважаючи, що він є споживачем послуг, права якого порушено відповідачем.

В апеляційній скарзі позивач також зазначає, що він подав позов за місцем своєї реєстрації: АДРЕСА_2 , що територіально відноситься до Дніпровського району м. Києва.

Оскільки позивач обґрунтовує підстави позову Законом України "Про захист прав споживача", то відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України він вправі обрати підсудність розгляду даної спору, в тому числі і за зареєстрованим місцем свого проживання (перебування споживача).

Суд першої інстанції на зазначену норму процесуального права уваги не звернув та самостійно визначив підсудність справи, не врахувавши думку позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Пунктом 6 частини 1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 12 серпня 2024 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до того ж суду.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач:

Судді: