Ухвала

від 25.11.2024 по справі 420/10427/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

25 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/10427/24

Суддя П`ятого апеляційного адміністративного суду Бітов А.І., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військово-медичного клінічного центру Південного регіону на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.

На зазначене судове рішення ВМКЦ ПР подано апеляційну скаргу.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2024 року зазначена апеляційна скарга була залишена без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. 296 КАС України, а саме: при зверненні до суду з апеляційною скаргою апелянтом не сплачений судовий збір, та надано апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання даної ухвали.

02 серпня 2024 року на адресу П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання ВМКЦ ПР про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року відмовлено ВМКЦ ПР в задоволенні клопотання про продовження терміну усунення недоліків апеляційної скарги. Апеляційну скаргу ВМКЦ ПР на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року повернуто апелянту.

На адресу П`ятого апеляційного адміністративного суду повторно подано апеляційну скаргу ВМКЦ ПР на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року разом з клопотанням про поновлення пропущеного терміну подання апеляційної скарги.

В обґрунтування заявленого клопотання, апелянтом зазначено, що ВМКЦ ПР як бюджетна та неприбуткова установа не є розпорядником та отримувачем судового збору, який сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України на здійснення судочинства та функціонування органів судової влади та не має відповідного бюджетного призначення, бюджетного асигнування (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів) по сплаті судового збору. З огляду на це, адміністративні суди зобов`язані забезпечити доступ до суду з неухильним дотриманням вимог Закону про судовий збір, у тому числі й щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Розглянувши вищезазначене клопотання, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ч.2 ст. 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Згідно ч.1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд, надаючи оцінку наведеним доводам апелянта, зазначає, що КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Згідно з п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22 травня 2015 року №484-VIII, який набрав чинності з 01 вересня 2015 року, зобов`язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Пунктом 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, визначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

У п. 41 справи "Пономарьов проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що "Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків".

Таким чином, у ситуації з державними органами, поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів, тощо. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Та обставина, що вперше ВМКЦ ПР звернулася з апеляційною скаргою у строк, встановлений ст. 295 КАС України, не є підставою вважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Відповідно ч.3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення розглянуто судом першої інстанції 11 червня 2024 року, тоді як вищезазначене рішення було отримано відповідачем через електронний кабінет 11 червня 2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Тобто, останній день строку подання апеляційної скарги 12 серпня 2024 року.

Разом з тим, апеляційна скарга подана повторно 09 вересня 2024 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Враховуючи все вищевикладене, суддя приходить до висновку про необхідність залишити подану апеляційну скаргу без руху з наданням апелянту строку для усунення зазначених недоліків шляхом сплати судового збору та надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням інших підстав для поновлення строку.

Керуючись ст.ст. 121, 169, 295, 296, 298, 299, ч.3 ст. 328 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В :

Відмовити Військово-медичному клінічному центру Південного регіону в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу Військово-медичного клінічного центру Південного регіону залишити без руху.

Надати апелянту строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання даної ухвали.

Роз`яснити Військово-медичному клінічному центру Південного регіону, що невиконання вимог даної ухвали щодо подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, відповідно до п.4 ч.1 ст. 299 КАС України, є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.І. Бітов