Постанова

від 26.11.2024 по справі 400/2198/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/2198/24

Перша інстанція: суддя Птичкіна В.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Восток» до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області про стягнення пені,

В С Т А Н О В И Л А :

07 березня 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Восток» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило стягнути з Державного бюджету України 17 428,92 грн пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за листопад 2022 року за період з 09.12.2023 року до 14.02.2024 року включно.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Восток» зазначило, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2023 року у справі №400/3777/23 визнано протиправним, зокрема, податкове повідомлення рішення, яким зменшено заявлену до відшкодування суму податку на додану вартість за листопад 2022 року.

Відповідно до встановленої процедури повернення суми бюджетного відшкодування, позивач мав законні очікування на отримання коштів 09 грудня 2023 року, однак перерахування коштів відбулось 14 лютого 2024 року, тому згідно з пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України на суму бюджетного відшкодування нараховується пеня за весь період затримки з розрахунком.

Головне управління ДПС у Миколаївській області подало відзив на позовну заяву, у якому наголошувало на правомірності своїх дій, оскільки бюджетному відшкодуванню підлягають виключно узгоджені суми податкових зобов`язань. В той же час, у справі №400/3777/23 контролюючим органом було подано касаційну скаргу, тому заявлена до відшкодування сума ПДВ за листопад 2022 року перебувала в процесі судового оскарження та не була узгодженою.

Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області також подало відзив на позовну заяву, у якому зазначало про відсутність будь-яких протиправних дій з свого боку, які мали б вплив на своєчасність отримання позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року позову заяву ТОВ «Восток» задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зокрема, апелянт зазначає, що при касаційному оскаржені судових рішень про протиправність податкових повідомлень-рішень, нараховані по ним податкові зобов`язання не набувають статусу узгоджених, оскільки перебувають в процедурі судового оскарження. Крім того, під час дії правового статусу воєнного стану нарахування пені на суму заборгованості не здійснюються.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу у якому заперечував проти її задоволення та просив залишити без змін оскаржуване рішення.

Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області своїм правом на подання відзиву не скористались.

Відповідно до ч.3 п.1 ст.311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.

20.12.2022 року ТОВ «Восток» подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2022 року, в якій вказало суму від`ємного значення з ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, - 773 026 грн.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом прийнято, зокрема, податкове повідомленням-рішення від 21.03.2023 року № 129114290704 (далі ППР), яким зменшило заявлену позивачем суму на 517 626 грн.

Правомірність ППР була предметом розгляду у справі № 400/3777/23, і суд позовні вимоги товариства задовольнив визнав ППР протиправним та скасував його.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2023 року рішення суду першої інстанції у відповідній частині було залишено без змін.

Відповідно до витягу з Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ по ТОВ «Восток» за листопад 2022 року: сума податкового зобов`язання, яке заявлено до відшкодування становить 517 626 грн, дата судового рішення 07.02.2024 року, дата повернення бюджетного відшкодування 14.02.2024 року (а.с.10).

Вважаючи порушеним відповідачем строк виплати бюджетного відшкодування ПДВ та наявним у зв`язку з цим правом на отримання пені, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив того, що право позивача на отримання бюджетного відшкодування виникло з ухваленням судом апеляційної інстанції постанови у справі №400/3777/23. Також суд відхили доводи апелянта стосовно ненарахування пені під час дії воєнного стану, оскільки податковий орган жодним чином не обґрунтував вплив війни на неможливість вчасно виплатити позивачу суму відшкодування ПДВ.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Також пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлений статтею 200 ПК України.

Відповідно до пункту 200.1. статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2. статті 200 ПК України).

Згідно з пунктом 200.4. статі 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7. статті 200 ПК України).

Водночас відповідно до пункту 200.14. статті 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат:

а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки;

б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки;

г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення;

ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

У випадках, передбачених підпунктами «а», «г» і «ґ» цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку (пункт 200.12).

Зважаючи, що відповідно до обставин даної справи позивачем оскаржено у судовому порядку прийняті податкові повідомлення-рішення, застосування підпункту «ґ» (з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення) пов`язується з днем набрання законної сили судовим рішенням.

Пунктом 200.15 ст. 200 ПК України визначено, що у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Статтею 255 КАС України унормовано, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2023 року у справі №400/3777/23 рішення суду першої інстанції у відповідній частині було залишено без змін.

Посилання відповідача на відсутність у нього обов`язку внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування до кінця процедури судового оскарження, включно з періодом касаційного оскарження є хибним, оскільки держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої, в даному випадку після вчинення контролюючим органом дій із внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника на наступний робочий день після отримання рішення суду апеляційної інстанції, яке набрало законної сили.

Наведене правозастосування відповідає позиції, викладеній Верховним Судом у постановах від 25 лютого 2020 року у справі № 320/6625/18, від 12 липня 2023 року у справі № 380/26122/21, від 25 жовтня 2024 року у справі № 380/14285/22, від 13 листопада 2024 року у справі №380/935/23.

Отже, випадок, передбачений підпунктом «ґ», про який вказано у цьому абзаці, з урахуванням частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, виник 30.11.2023 року, тому 01.12.2023 Управління мало відобразити в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування суму 517 626 грн.

У пункті 200.23 статті 200 Податкового кодексу України вказано, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Положення другого речення абзацу першого цього пункту не застосовується у разі, якщо така заборгованість зумовлена виникненням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку із введенням воєнного, надзвичайного стану.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на воєнний стан, як підставу, що виклює нарахування пені, оскільки з боку контролюючого органу не наведено жодного доводу з приводу існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку із введенням воєнного стану, не конкретизовано обставини, які б обумовили неможливість внести відомості до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування у період з грудня 2023 року по лютий 2024 року та не надано жодного доказу у підтвердження вказаної позиції.

Товариство розрахувало суму пені за період з 09.12.2023 року до 14.02.2024 року (день погашення заборгованості) 17 428,92 грн, що відповідає пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України та не спростовується з боку апелянта.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив факт порушення контролюючим органом строку внесення відомостей до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, що має наслідком нарахування пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Наведені апелянтом доводи не спростовують вказаних висновків суду першої інстанції та ґрунтуються виключно на не вірному трактуванні нормативних актів, тому судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 12 березня 2024 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. «а»-»г» п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 320, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Миколаївській області залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя:К.В.Кравченко