Окрема думка
від 27.01.2025 по справі 910/14503/23
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

суддів Верховного Суду Губенко Н.М., Бакуліної С.В., Кондратової І.Д.

27 січня 2025 року

м. Київ

1. Короткий зміст позовних вимог та рішень судів попередніх інстанцій

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "ІНФОРМАЦІЯ_2" про визнання недійсним рішення загальних зборів членів Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "ІНФОРМАЦІЯ_2" від ряду № 20, яке оформлене протоколом загальних зборів членів кооперативу від ряду № 20 від 17.02.2022.

У позовній заяві позивачі зазначали, зокрема, таке:

- 30.01.2001 проведено державну реєстрацію Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "ІНФОРМАЦІЯ_2" (надалі - АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2"/Кооператив);

- ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який був Головою правління АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2";

- 20.08.2021 були проведені збори членів АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" від рядів для обрання Уповноважених членів рядів. Відповідно до протоколів зборів членів АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" від 20.08.2021 обрано наступних Уповноважених від рядів, зокрема, від ряду № 20 - ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 );

- 22.09.2021 було проведено позачергові загальні збори (Уповноважених кооперативу від рядів та членів правління) АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2", які оформлені протоколом від 22.09.2021, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курило Я.О.;

- протоколом позачергових загальних зборів (Уповноважених кооперативу від рядів та членів правління) АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" від 22.09.2021 обрали Головою правління АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 );

- у подальшому проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу державним реєстратором Дібровою Ольгою Семенівною на підставі протоколу зборів АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" від 22.09.2021, та внесені відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, 24.09.2021 за № 1000661070014000334 та 28.09.2021 за № 1000661070015000334;

- Центральною комісією Міністерства юстиції України було задоволено скаргу ОСОБА_4 , погоджено висновок Колегії та підписано Наказ Міністерства юстиції України від 14.02.2022 № 493/5, яким було скасовано реєстраційні дії до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесені 24.09.2021 за № 1000661070014000334 та 28.09.2021 за № 1000661070015000334;

- однак, наказом Міністерства юстиції України скасовано лише реєстраційні дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дібрової О.С., протокол позачергових загальних зборів (Уповноважених кооперативу від рядів та членів правління) АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" від 22.09.2021, як і протоколи членів рядів не оскаржені та не скасовані;

- протоколом позачергових загальних зборів (Уповноважених кооперативу від рядів та членів правління) АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" від 22.09.2021 ОСОБА_1 обрано Головою правління АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2". Такий протокол не оскаржений та не скасований, тобто є діючим;

- відповідно до протоколів зборів членів АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" від 20.08.2021 ОСОБА_2 обрано Уповноваженим членом АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" від ряду № 20. Такий протокол не оскаржений та не скасований, тобто є діючим. Підстави припинення членства ОСОБА_2 у Кооперативі відсутні. Відтак, ОСОБА_2 є Уповноваженим членом АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" від ряду № 20. Також спеціальне посвідчення Уповноваженого члену АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" від ряду є належним та допустимим доказом, що ОСОБА_2 є Уповноваженим членом АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" від ряду № 20;

- 22.02.2022 було проведено позачергові загальні збори уповноважених АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" з порядком денним, які оформлено протоколом № 1 від 22.02.2022;

- ОСОБА_1 та ОСОБА_5 звернулися з позовними заявами про визнання недійсним рішення зборів, яке оформлено протоколом позачергових зборів уповноважених АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" № 1 від 22.02.2022 (справи № 910/2899/23 та № 910/1537/23);

- на виконання вимог ухвал Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 у справі № 910/1537/23 та від 31.03.2023 у справі № 910/2899/23, АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" надало належним чином засвідчені копії протоколів загальних зборів від рядів, зокрема, протокол загальних зборів членів кооперативу від ряду № 20 від 17.02.2022;

- з таким протоколом позивачі не погоджуються, у зв`язку з чим звертаються до суду за захистом порушених прав;

- позивачам не повідомили про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів членів кооперативу від ряду № 20, а дізналися згодом, після проведення позачергових зборів уповноважених 22.02.2022, тим самим порушивши права та інтереси позивачів. По факту таких зборів не було;

- не лише позивачі не були повідомленні про проведення загальних зборів членів Кооперативу від рядів, а й інші Уповноважені члени та члени Кооперативу від рядів, що підтверджується нотаріально засвідченими заявами осіб;

- протоколом загальних зборів членів кооперативу від ряду № 20 від 17.02.2022, Уповноваженим членом від ряду № 20 обирався ОСОБА_6 . Проте, з аналізу такого протоколу вбачається відсутність кворуму (прийняття декілька раз участі у голосуванні деяких членів, маючи право лише одного голосу, прийняття участі у голосуванні осіб, які не були членами кооперативу чи власниками гаражів тощо);

- таким чином рішення про обрання Уповноваженого члена Кооперативу від ряду № 20 прийняте з грубим порушенням вимог Статуту, Закону України «Про кооперацію» та відсутністю кворуму, а відтак останнє варто визнати недійсним, оскільки таке рішення порушує права позивачів, а саме, позивачі позбавлені: права брати участь в господарській діяльності кооперативу, в управлінні кооперативу; права голосу на його загальних зборах (зборах уповноважених); права обирати і бути обраним в органи управління; права вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб.

У відзиві на позов відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки зазначені у позовній заяві доводи позивачів є такими, що не відповідають дійсності, а вимоги є безпідставними.

У відзиві на позов відповідач зазначав, зокрема, таке:

- у зв`язку зі смертю 28.05.2021 Голови правління АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" ОСОБА_3 виникла необхідність у проведенні позачергових загальних зборів членів Кооперативу для обрання нового керівника відповідно до процедури, що була передбачена діючим на той час Статутом від 2012 року;

- на час після смерті ОСОБА_3 обов`язки Голови правління Кооперативу на підставі пункту 8.18 Статуту покладені на діючого заступника Голови Правління ОСОБА_4 , який здійснював дії щодо організації позачергових зборів членів Кооперативу, оскільки згідно зі Статутом виключно загальні збори кооперативу вправі приймати рішення про обрання нового Голову правління;

- одночасно свої повноваження продовжували виконувати раніше обрані члени Правління Кооперативу та уповноважені членів Кооперативу від рядів;

- проте, відповідних дій не вдалось здійснити вчасно, оскільки у порушення діючого на той час Статуту, в редакції 2012 року, нібито відбулись інші незаконні збори уповноважених членів кооперативу, які були ініційовані та проведені ОСОБА_1 з групою осіб, які сприяли йому, та на підставі рішення, оформленого протоколом від 22.09.2021, таких неповноважних зборів неуповноважених осіб внесено відомості про зміну керівника Кооперативу, затверджено нову редакцію Статуту, та прийнято низку інших питань, які порушили права всіх членів Кооперативу;

- ураховуючи наведені, очевидно злочинні дії, виконуючий обов`язки Голови Правління ОСОБА_4 звернувся до Центральної колегії Міністерства юстиції України зі скаргою, за результатами розгляду якої Наказом Міністерства юстиції України № 493/5 від 14.02.2022 скасовано незаконні реєстраційні дії;

- після скасування незаконних реєстраційних дій, згідно з діючим на той час Статутом, в редакції 01.11.2021, який вже передбачав право уповноважених членів кооперативу обирати Голову Правління, 22.02.2022 проведено позачергові збори уповноважених Кооперативу від рядів, на яких обрано Голову Правління, склад Правління, та затверджено Статут у новій редакції;

- на підставі такого рішення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковеєвою О.В. проведено реєстраційну дію від 23.02.2022. Законність вказаної реєстрації дії перевірялась в межах розгляду скарги ОСОБА_7 , за наслідками розгляду якої наказом Міністерства юстиції України № 241/7 від 17.01.2023 відмолено у її задоволенні;

- вказане рішення загальних зборів членів Кооперативу від ряду № 20 оформлене з дотриманням вимог пункту 8.3 Статуту;

- у позові допущено підміну понять - «рішення загальних зборів», як вищого органу управління Кооперативу, та передбачене статтею 15 Закону України «Про кооперацію» делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених членами кооперативу. Відповідно до пункту 8.1 Статуту, в редакції від 01.11.2021, вищим органом управління є загальні збори членів кооперативу. Статут та Закон не визнають загальні збори членів окремого ряду, в даному випадку ряду № НОМЕР_1 , самостійним органом управління чи контролю Кооперативу, а врегульовують лише право членів ряду делегувати уповноважених;

- рішення загальних зборів членів окремого ряду, оформлене протоколом, не є за своєю суттю рішенням загальних зборів членів Кооперативу, пов`язаним зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, оскільки перелік таких повноважень віднесений до компетенції загальних зборів кооперативу згідно з пунктом 8.5 Статуту;

- Статут навіть не покладає обов`язку Правління Кооперативу організовувати та проводити таке делегування, а лише передбачає погодження рішення членів ряду;

- станом на дату делегування уповноваженого ОСОБА_6 від ряду № 20 та проведення позачергових зборів уповноважених кооперативу 22.02.2022, ОСОБА_1 вже не мав повноважень Голови правління АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2", оскільки Наказом Міністерства юстиції України № 493/5 від 14.02.2022 реєстраційні дії щодо обрання його Головою Правління скасовані;

- протокол позачергових зборів уповноважених від 22.09.2021, згідно з яким ОСОБА_1 нібито обрали Головою правління АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2", є нікчемним та не породжує жодних юридичних наслідків, оскільки обрання Голови правління на той момент, згідно з Статутом, в редакції 2012 року, віднесено до компетенції загальних зборів кооперативу. Вказаний протокол від 22.09.2021 погоджений неуповноваженими особами, що визнано Центральною комісією Міністерства юстиції України при розгляді відповідної скарги;

- ОСОБА_1 наводить недопустимі та неспроможні докази нібито порушення його прав спірним рішенням загальних зборів членів кооперативу від ряду № 20 від 17.02.2022, оскільки на той момент він не мав жодного статусу, і вказане рішення не стосується його права;

- Законом та Статутом, в редакції від 01.11.2021, чинними на момент прийняття спірного рішення, не встановлено конкретного порядку повідомлення членів про проведення та скликання зборів для делегування уповноваженого. Проте, у Кооперативі використовуються сталі форми оповіщення про проведення зборів у рядах Кооперативу, зокрема, по телефону, через спільну групу у електронному месенджері, усне персональне повідомлення та розміщення оголошення, що узгоджується зі Статутом. Використовуючи всі форми у сукупності ініціативною групою ряду № 20 проведено скликання більшої частини членів вказаного ряду, що становить кворум, та 17.02.2022 проведено збори ряду, на яких затверджено список всіх присутніх та зібрано підписи за обраного кандидата;

- ОСОБА_2 , стверджуючи, що вона на той момент нібито була уповноваженим від ряду, відповідно, мала би бути обізнаною про стан справ свого ряду. ОСОБА_1 на момент скликання зборів членів рядів згідно з Єдиним державним реєстром був Головою правління АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2", а тому саме на нього і покладався, згідно з його правовою позицією, обов`язок дотримання скликання та процедури проведення цих зборів;

- позивачі не навели обґрунтувань та не довели, яким саме чином обрання уповноваженим від ряду ОСОБА_6 та делегування йому повноважень більшістю членів ряду порушують їх особисті права, або призвело до будь-яких обмежень;

- ураховуючи відсутність належних доказів порушення, невизнання або оспорювання прав позивачів, спільні позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним рішення загальних зборів членів АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" від ряду № 20, яке оформлене протоколом загальних зборів членів кооперативу від ряду № 20 від 17.02.2022.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з такого.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є членами АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2". Відповідач проти цих обставин не заперечує та їх не спростовує.

Статут не містить порядку делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених, а лише визначає вимоги до форми і змісту рішення загальних зборів членів кооперативу від ряду про обрання уповноваженого членів від ряду та його делегування до зборів уповноважених кооперативу від рядів та членів правління.

Оскільки, порядок обрання та делегування уповноважених членів кооперативу від ряду не врегульовано законом і Статутом, з огляду на положення пункту 8.3 Статуту, такій процедурі притаманні ознаки, що відповідають порядку скликання, проведення та ухвалення рішень Загальними зборами членів кооперативу. На користь висновку, що такий порядок є вживаним у діловому обороті свідчить також і назва цього внутрішньо-статутного утворення (органу) - "загальні збори членів кооперативу від ряду". Протилежне, на чому наполягає відповідач, свідчило б про неврегульованість цього питання та в контексті спірних правовідносин неодмінно призвело б до втручання у захищені статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "легітимні очікування" та "майнові права" членів кооперативу, які не були присутні при ухваленні спірних рішень.

Матеріали справи не містять доказів того, що Загальні збори членів Кооперативу від ряду № 20, що відбулись 17.02.2022, були скликані особами, які мають право їх скликати.

Матеріали справи також не містять доказів того, що про проведення Загальних зборів членів Кооперативу від ряду № 20, що відбулись 17.02.2022, були повідомлені члени кооперативу ряду № 20, зокрема й ОСОБА_2 , яка є власницею гаражного боксу № НОМЕР_2 , ряд № НОМЕР_1 у АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Суд першої інстанції зазначив про суперечність у твердженнях відповідача, який вказує на те, що після смерті голови правління кооперативу ОСОБА_3 обов`язки голови правління став виконувати заступник голови правління ОСОБА_4 , одночасно свої повноваження продовжували виконувати раніше обрані члени правління кооперативу та уповноважені членів кооперативу від рядів, зокрема від ряду № 20, а тому делегування нових членів, зокрема ОСОБА_2 не було. За наведених доводів у відповідача були відсутні й підстави для проведення 17.02.2022 загальних зборів членів кооперативу від ряду № 20, на яких були ухвалені рішення, що є предметом цього спору.

У матеріалах справи відсутні відомості про особу, яка була уповноваженою членів кооперативу від ряду № 20 до ОСОБА_2 , про що зазначено у протоколі від 20.08.2021 Загальних зборів членів АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" ряду № 20.

За наявності чинного рішення, оформленого протоколом від 20.08.2021 Загальних зборів членів Кооперативу ряду № 20, яким ОСОБА_2 обрано уповноваженим членів кооперативу від ряду № 20, обранню нового уповноваженого від цього ряду мало передувати припинення її повноважень, докази чого в матеріалах справи відсутні.

Дослідивши наявний у матеріалах справи додаток № 1 до протоколу зборів ряду № 20 АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" від 17.02.2022, суд першої інстанції встановив наявність стверджуваних позивачами порушень. Між тим, за підрахунком суду, кількість голосів членів на Загальних зборах членів Кооперативу від ряду № 20, що відбулись 17.02.2022, становить 28 (51,85%), що більше 51% членів цього ряду, відтак твердження позивачів про відсутність необхідної кількості голосів є помилковими.

Водночас наведене не змінює викладеного висновку суду першої інстанції про наявність самостійних та достатніх підстав для визнання недійсним спірного рішення, оформленого протоколом Загальних зборів членів АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" від ряду № 20 від 17.02.2022, у зв`язку з порушенням вимог закону та установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів і позбавлення учасника можливості взяти участь у цих зборах.

Суд дійшов висновку про те, що спірним рішенням не порушуються права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_1 , оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що він має у власності гаражний бокс у ряді № 20. З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що ОСОБА_1 є власником гаражного боксу № НОМЕР_3 ряд № НОМЕР_4 , відтак своє право на участь в управлінні Кооперативом шляхом обрання уповноваженого від ряду ОСОБА_1 має реалізовувати виключно у межах процедури делегування уповноваженого від ряду № 28.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 змінено та викладено мотивувальну частину в редакції даної постанови.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що спірним рішенням не порушуються права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_1 , оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що він має у власності гаражний бокс у ряді № 20. Враховуючи наведене, на переконання суду апеляційної інстанції, Господарський суд міста Києва дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки оспорюване рішення не зачіпає його прав на участь в управлінні АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Разом з цим, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 зазначивши, що наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2022 № 493/5 задоволено скаргу ОСОБА_4 та скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії від 24.09.2021 №1000661070014000334 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" та від 28.09.2021 №1000661070015000334 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дібровою О.С. щодо АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Законність висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України та наказу Міністерства юстиції України № 493/5 від 14.02.2022 перевірялася Господарським судом міста Києва в межах справи №910/5273/22. Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі № 910/5273/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.02.2024, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання незаконним висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 14.01.2022, визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 14.02.2022 №493/5 та поновлення реєстраційних дій відмовлено.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що після скасування наказом Міністерства юстиції України № 493/5 від 14.02.2022 реєстраційних дій щодо призначення Головою Правління АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" ОСОБА_1 , згідно з діючим на той час статутом, в редакції 01.11.2021, уповноважені члени Кооперативу від рядів провели 22.02.2022 позачергові збори уповноважених членів АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2", на яких обрали Голову Правління, склад Правління, та затвердили статут в новій редакції, що було оформлено відповідним Протоколом.

На підставі рішення уповноважених членів АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" від рядів приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковеєвою О.В. проведено реєстраційну дію від 23.02.2022 № 1000661070021000334 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" щодо АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Законність вказаної реєстраційної дії перевірялась в межах розгляду скарги ОСОБА_7 від 07.09.2022, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.10.2022 за № СК-2684-22, за наслідками розгляду якої, на підставі висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції від 07.11.2022, наказом Міністерства юстиції України від 17.01.2023 № 241/7 відмовлено у задоволенні скарги, а реєстраційну дію, проведену приватним нотаріусом Маковеєвою О.В., визнано такою, що відповідає законодавству у сфері державної реєстрації.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що станом на дату делегування уповноваженого ОСОБА_6 від ряду № 20 та проведення позачергових зборів уповноважених АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" 22.02.2022 ОСОБА_1 вже не мав повноважень Голови Правління АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2", оскільки наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2022 № 493/5 реєстраційні дії щодо обрання його Головою Правління скасовані. А згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з моменту скасування 14.02.2022 реєстраційних дій, керівником АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" зазначається ОСОБА_3 .

Суд апеляційної інстанції зазначив, що протокол позачергових зборів уповноважених від 22.09.2021, згідно з яким ОСОБА_1 обрано Головою Правління АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2", є нікчемним та не породжує жодних юридичних наслідків, оскільки обрання Голови Правління на той момент, згідно зі статутом, в редакції 2012 року, було віднесено виключно до компетенції загальних зборів АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Таким чином, колегія суддів суду апеляційної інстанції, посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 20.06.2024 у справі №910/15128/23, дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним рішення про делегування уповноваженого ОСОБА_6 від ряду № 20 не може призвести до поновлення будь-яких прав позивачів, оскільки наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2022 № 493/5 реєстраційні дії щодо АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" скасовані.

Відтак, суд апеляційної інстанції виснував, що визнання недійсним рішення загальних зборів членів АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" від ряду № 20, яке оформлене протоколом загальних зборів членів кооперативу від ряду № 20 від 17.02.2022, не є ефективним способом захисту позивачів у даній справі, оскільки визнання його недійсним не відновить порушених прав позивачів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі № 910/14503/23, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 підлягає скасуванню, а мотивувальна частина наведеного рішення місцевого господарського суду, в іншій його частині, підлягає зміні.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 відмовлено у задоволенні заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення. Заяву Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "ІНФОРМАЦІЯ_2" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "ІНФОРМАЦІЯ_2" 18 500 грн витрат на професійну правничу допомогу понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "ІНФОРМАЦІЯ_2" 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що беручи до уваги, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 залишено без задоволення, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на скаржників, у зв`язку з чим, підстави для ухвалення додаткового рішення, відповідно до вимог статті 244 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

Отже, з огляду на результат апеляційного розгляду цієї справи, відшкодуванню підлягають лише витрати АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2", оскільки його апеляційну скаргу задоволено, скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що враховуючи наданий відповідачем детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, у зв`язку з розглядом цієї справи у суді першої інстанції, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що судові витрати в розмірі 18 500,00 грн, відповідно до положень пункту 2 частини четвертої статті 129, підпункту б) пункту 4 частини першої статті 282 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з ОСОБА_2 , у задоволенні позовних вимог якої судом апеляційної інстанції відмовлено повністю.

Щодо судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначила, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, відзив на апеляційну скаргу позивачів відповідачем взагалі не подавався, у зв`язку з чим вимоги останнього про стягнення 10 000,00 грн за наведену вище послугу необґрунтовані та не підлягають задоволенню. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що вартість наданих послуг за участь в апеляційному розгляді 25.07.2024 є необґрунтовано завищеною, та дійшов висновку про часткове задоволення заяви у цій частині в сумі 1 000,00 грн, оскільки судове засідання тривало 30 хвилин і представник відповідача приймав участь у розгляді справи в режимі відеоконференції та не витрачав час на прибуття до суду та у зворотному напрямку.

2. Короткий зміст касаційних скарг та позицій учасників справи

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просять скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2024. Ухвалити нове рішення, яким апеляційну скаргу АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" залишити без задоволення, а апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позов задовольнити, а також змінити рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 в частині висновків щодо кворуму, виклавши мотивувальну його частину у новій редакції.

У касаційній скарзі скаржники не погоджуються з висновками судів першої і апеляційної інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржники зазначають, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2019 у справі № 509/577/18, від 01.10.2019 у справі № 910/7554/18, від 28.01.2020 у справі № 924/641/17, від 30.01.2019 у справі № 145/1885/15-ц, від 13.10.2020 у справі № 683/351/16-ц, від 15.03.2018 у справі № 616/137/16-ц, та постановах Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 924/53/21, від 05.07.2022 у справі № 911/2269/21, від 03.03.2020 у справі № 922/756/19, від 27.11.2018 у справі № 912/2837/17, від 30.05.2023 у справі № 916/212/22, від 09.04.2019 у справі № 908/3577/16, від 11.12.2019 у справі № 916/2584/18, від 06.02.2020 у справі № 906/307/19, від 09.02.2022 у справі № 916/3631/20, від 07.06.2023 у справі № 916/211/22.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржники зазначають про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування:

- статті 12 Закону України "Про кооперацію" у частині того, коли член кооперативу: позбавлений права брати участь в господарській діяльності кооперативу та управління ним; позбавлений права голосу, права обирати та бути обраним; права вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу не загальними зборами членів кооперативу, а загальними зборами членів кооперативу від рядів;

- статті 15 Закону України "Про кооперацію" у частині того чи регулює вказана стаття порядок скликання та проведення загальних зборів членів кооперативу від рядів; у частині того, чи впливає скасування реєстраційних дій щодо голови правління кооперативу на права уповноважених членів кооперативу, враховуючи, що уповноважені члени кооперативу обираються не головою кооперативу, а членами кооперативу відповідного ряду;

- статті 16 Цивільного кодексу України у частині того чи є належним способом захисту та чи відновить порушене право члену кооперативу визнання недійсним рішення загальних зборів членів кооперативу від ряду, яке оформлене відповідним протоколом.

Також в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржники зазначають, що суди першої і апеляційної інстанцій належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України), а також, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання позивачів про долучення доказів (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України).

Окрім цього, скаржники зазначають про наявність підстав для обов`язкового скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції через участь в її ухваленні колегії суддів, якій було заявлено обґрунтований відвід (пункт 2 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

Також, ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2024, в частині стягнення з останньої 18 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "ІНФОРМАЦІЯ_2".

У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 334/8182/19, від 14.02.2019 у справі № 916/24/18, від 17.07.2024 у справі № 910/5822/23, від 24.04.2024 у справі № 922/3850/23, від 24.01.2023 у справі № 922/4022/20, від 28.09.2022 у справі № 911/1232/21, від 16.11.2022 у справі № 916/1860/21, від 17.04.2024 у справі № 922/4278/21, від 21.09.2023 у справі № 922/1832/19, від 19.03.2023 у справі №910/12780/21.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 2 частини 4 статті 129 та підпункту "б" пункту 4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Також в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані рішення і постанову залишити без змін.

Також відповідач подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувану додаткову постанову залишити без змін.

3. Короткий зміст постанови Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду

27.01.2025 Верховним Судом у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду (надалі - Корпоративна палата) (Кролевець О. А. - головуючий, судді: Бакуліна С. В., Баранець О. М., Вронська Г. О., Губенко Н. М., Кібенко О. Р., Кондратова І. Д., Мамалуй О. О., Студенець В. І.) було розглянуто касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 у даній справі, та касаційну скаргу ОСОБА_2 на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 у даній справі.

За результатами розгляду касаційної скарги, більшістю голосів суддів палати Касаційного господарського суду для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів, було ухвалено постанову, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 у справі № 910/14503/23 залишено без змін. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 у справі № 910/14503/23 залишено без змін.

Ухвалюючи постанову Корпоративна палата, зокрема, зазначила, що:

- з огляду на пункти 1.4, 5.1, 8.3, 8.4 статуту Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "ІНФОРМАЦІЯ_2", в редакції від 01.11.2021, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що обрання свого представника членами кооперативу від певного ряду гаражних боксів для участі у загальних зборах є визначеною статутом формою реалізації корпоративного права;

- також обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що статут відповідача не містить порядку делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених, а лише визначає вимоги до форми і змісту рішення загальних зборів членів кооперативу від ряду про обрання уповноваженого членів від ряду та його делегування до зборів уповноважених кооперативу від рядів та членів правління;

- з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, та мету подання позову у цій справі, зокрема, як встановлено судами та не заперечується позивачами, перш за все останні не погоджуються з ухваленими на позачергових загальних зборах уповноважених АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" рішеннями, які оформлені протоколом № 1 від 22.02.2022, окрім іншого, в частині припинення повноважень ОСОБА_1 як Голови правління та обрання нового складу правління АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2", у зв`язку з чим ОСОБА_1 та ОСОБА_5 звернулись до Господарського суду міста Києва з позовними заявами про визнання його недійсним (справи № 910/1537/23 та № 910/2899/23), висновки суду апеляційної інстанції про те, що позовні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів членів АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" від ряду № 20, яке оформлене протоколом загальних зборів членів кооперативу від ряду № 20 від 17.02.2022 (про делегування уповноваженого ОСОБА_6 від ряду № 20) не може призвести до поновлення будь-яких прав позивачів є правомірними та такими, що відповідають приписам чинного законодавства;

- Корпоративна палата вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 24.09.2024 у справі № 910/11661/23, оскільки встановлення судом обставин обрання позивачем неналежного та/або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові, що виключає необхідність дослідження судом обставин, зокрема, правомірності/законності скликання та проведення загальних зборів.

При ухваленні Корпоративною палатою постанови від 27.01.2025 у цій справі суддями Губенко Н.М. , Бакуліною С.В. , Кондратовою І.Д. було висловлено окрему думку.

4. Мотиви для висловлення незгоди з постановою Корпоративної палати

Щодо правовідносин позивачів та відповідача

За змістом положень частини 1 статті 167 Господарського кодексу України (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Стаття 55 Господарського кодексу України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю у Господарському кодексі України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 Господарського кодексу України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 Господарського кодексу України).

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 Господарського кодексу України).

Зазначені норми кореспондуються із нормами статей 83, 85, 86 Цивільного кодексу України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України "Про кооперацію".

За змістом положень статей 2, 6, 9 Закону України "Про кооперацію" кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (статті 2, 23 Закону України "Про кооперацію").

Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.

Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є членами Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "ІНФОРМАЦІЯ_2". Відповідач проти цих обставин не заперечує та їх не спростовує.

Тобто, позивачі є носіями корпоративних прав, а відносини, які склались між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" є корпоративними, оскільки пов`язані з діяльністю та управлінням Кооперативу.

Щодо рішень загальних зборів членів кооперативу (від ряду)

Статтею 15 Закону України "Про кооперацію" передбачено, що вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу (частина 1 зазначеної статті).

До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, зокрема, затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства тощо (частина 2 вказаної статті).

Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу (частина 3 зазначеної статті).

Чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік. Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення (частини 4, 5 зазначеної статті).

У частинах 6, 7 статті 15 Закону України "Про кооперацію" визначено, що позачергові загальні збори членів кооперативу скликаються на вимогу: не менше третини його членів; спостережної ради; ревізійної комісії (ревізора); органу управління кооперативного об`єднання, членом якого він є. Позачергові загальні збори членів кооперативу повинні бути скликані протягом 20 днів з дня надходження такої вимоги. У разі незабезпечення правлінням (головою) кооперативу скликання позачергових загальних зборів вони можуть бути скликані особами, які вимагали їх скликання, протягом наступних 20 днів.

У разі коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів кооперативу) проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе, статутом кооперативу може бути передбачено скликання зборів уповноважених кооперативу. Кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених, та порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених визначаються статутом кооперативу (частина 7 зазначеної статті).

Пунктом 5.1 Статуту Кооперативу (в редакції від 01.11.2021) встановлено, що члени кооперативу мають право приймати участь в його управлінні, у тому числі обирати та бути обраними в органи управління.

У Розділі 8 Статуту Кооперативу (в редакції від 01.11.2021), який має назву «ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ ТА ОРГАНИ КОНТРОЛЮ КООПЕРАТИВУ», передбачено, що вищим органом управління є загальні збори членів кооперативу. Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених від рядів згідно структурної кількості гаражних рядів в Кооперативі (пункт 8.1 Статуту).

У зв`язку зі значною чисельністю членів Кооперативу, крім проведення Загальних зборів членів Кооперативу передбачається скликання Зборів у формі Зборів уповноважених Кооперативу від рядів та членів правління (Зборів уповноважених) (пункт 8.2 Статуту).

Згідно з пунктом 8.3 Статуту Кооперативу (в редакції від 01.11.2021):

- уповноважені члени Кооперативу від рядів обираються членами Кооперативу відповідного ряду. Члени Кооперативу від ряду мають право обирати тільки одного уповноваженого від свого ряду. Члени Кооперативу від ряду мають право делегувати обраного уповноваженого члена від свого ряду до Зборів уповноважених кооперативу від рядів та членів правління з наданням йому права вирішувати питання, що відносяться до компетенції Загальних зборів Кооперативу.

- рішення загальних зборів членів Кооперативу від ряду є правомочним якщо за нього проголосували не менш ніж 51 відсоток членів відповідного ряду. Член Кооперативу відповідного ряду, якого на загальних зборах членів кооперативу відповідного ряду було висунуто кандидатом в уповноважені членів Кооперативу від ряду не може брати участь у голосуванні щодо своєї кандидатури.

- уповноважений членів Кооперативу від ряду, якого загальні збори членів кооперативу відповідного ряду делегують до зборів уповноважених кооперативу від рядів та членів правління з наданням йому права вирішувати питання, що відносяться до компетенції загальних зборів Кооперативу, не може брати участі у голосуванні щодо означеного питання.

- рішення загальних зборів членів Кооперативу від ряду обов`язково оформлюються: протоколом, що має містити порядок денний, розглянуті питання, прийняті рішення, результати голосування, список присутніх членів ряду з підписами, затвердження підписами головуючого та секретаря зборів; дорученням від членів кооперативу відповідного ряду про делегування повноважень уповноваженому членів кооперативу від ряду з наданням права вирішувати питання, що відносяться до компетенції загальних зборів кооперативу, до зборів уповноважених кооперативу від рядів та членів правління, що є невід`ємною частиною протоколу загальних зборів членів кооперативу від ряду з затвердженням підписами головуючого та секретаря зборів.

Таким чином, обрання свого уповноваженого представника Загальними зборами членів Кооперативу від певного ряду гаражних боксів для участі у Зборах уповноважених є визначеною статутом формою реалізації корпоративного права на прийняття участі в управлінні Кооперативом.

При цьому, зі змісту пункту 8.3 Статуту Кооперативу (в редакції від 01.11.2021) вбачається, що порядок реалізації членами Кооперативу від певного ряду такого корпоративного права визначений саме шляхом прийняття членами Кооперативу від певного ряду рішення загальних зборів членів кооперативу.

Отже, у даному конкретному випадку, загальні збори членів Кооперативу від ряду є органом управління кооперативу, а рішення, прийняті таким органом, є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), які породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Щодо рішень загальних зборів членів Кооперативу від ряду № 20 від 20.08.2021 та рішень позачергових загальних зборів (Уповноважених кооперативу від рядів та членів правління) АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" від 22.09.2021

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України і до них не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 Цивільного кодексу України, які визначають підстави недійсності правочину за статтею 216 Цивільного кодексу України.

Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин, а тому вважаються скасованими з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням.

Таке розуміння правової природи рішень загальних зборів як актів ненормативного характеру, а не правочинів, викладене у сталій практиці Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (див. постанови від 20.03.2018 у справі № 916/375/17, від 28.03.2018 у справі № 910/22291/16, від 12.04.2018 у справі № 922/2688/17, від 21.03.2018 у справі № 927/699/17, від 01.09.2022 у справі № 922/2402/21, від 19.04.2023 року у справі № 916/4097/21 тощо), а також Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у постанові від 18.12.2024 у справі № 916/379/23.

Такий підхід щодо правової природи рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів, засновників) та інших органів юридичної особи є загальним стосовно рішень органів управління юридичної особи.

Враховуючи те, що рішення загальних зборів членів Кооперативу від ряду № 20 від 20.08.2021, якими, зокрема, обрано Уповноваженого члена від ряду № 20 - ОСОБА_2 , та рішення позачергових загальних зборів (Уповноважених кооперативу від рядів та членів правління) АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" від 22.09.2021, якими, зокрема, обрано Головою правління Кооперативу - ОСОБА_1 , відсторонено від займаної посади заступника Голови правління АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" ОСОБА_4 , у судовому порядку не оскаржені та не визнані недійсними, такі рішення Загальних зборів членів Кооперативу є чинними, та такими, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Тому прийняття Міністерством юстиції України наказу від 14.02.2022 № 493/5 (задоволення скарги ОСОБА_4 ) про скасування реєстраційних дій, які були проведені на підставі рішень позачергових загальних зборів (Уповноважених кооперативу від рядів та членів правління) АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" від 22.09.2021, жодним чином не впливає на чинність таких рішень.

Таким чином помилковими є висновки суду апеляційної інстанції про те, що рішення позачергових загальних зборів (Уповноважених кооперативу від рядів та членів правління) АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" від 22.09.2021 є нікчемними.

Щодо порядку скликання та проведення загальних зборів членів Кооперативу від ряду

Судом першої інстанції встановлено, що Статутом Кооперативу (в редакції від 01.11.2021) не визначено вимоги щодо скликання та проведення загальних зборів членів Кооперативу від ряду. Вказаним Статутом встановлено лише вимоги щодо документального оформлення відповідного рішення загальних зборів членів Кооперативу від ряду.

У постанові від 30.01.2019 у справі № 145/1885/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що: "Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. При вирішенні спорів, пов`язаних з порядком скликання і роботи наглядової ради товариства, визначенням правомочності її засідання, необхідно застосовувати положення установчих документів товариства. У випадку їх неврегульованості в установчих документах застосовується аналогія закону в частині норм, що регулюють відповідні питання скликання та проведення загальних зборів товариства (обов`язковість повідомлення усіх членів наглядової ради про проведення засідання, надання інформації з питань порядку денного, правомочність, порядок прийняття рішення).".

У даному випадку реалізація членами Кооперативу від ряду корпоративних прав на участь в управлінні Кооперативом шляхом обрання свого уповноваженого представника для участі у Зборах уповноважених стосується також наділення або позбавлення уповноваженого представника повноважень на управління Кооперативом.

Тому, при вирішенні спорів, пов`язаних з порядком скликання та проведення загальних зборів членів Кооперативу від ряду, визначення їх правомочності, необхідно застосовувати положення установчих документів Кооперативу.

У випадку їх неврегульованості в установчих документах застосовується аналогія закону в частині норм, що регулюють відповідні питання скликання та проведення загальних зборів Кооперативу (обов`язковість повідомлення усіх членів кооперативу про загальні збори, надання інформації з питань порядку денного, правомочність, порядок прийняття рішення тощо).

Така позиція узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.01.2019 у справі № 145/1885/15-ц.

Таким чином у разі не урегульованості у статуті та законі порядку скликання зборів членів Кооперативу від рядів, має бути застосована аналогія закону в частині норм, що регулюють відповідні питання скликання та проведення загальних зборів членів Кооперативу.

Відповідно до частин 4, 5 статті 15 Закону України "Про кооперацію" чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік. Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення (частини 4, 5 зазначеної статті).

Згідно з пунктами 8.6 - 8.9 Статуту Кооперативу (в редакції від 01.11.2021) чергові Загальні збори (збори уповноважених) членів кооперативу скликаються правлінням кооперативу у разі потреби, але не менше одного разу на рік. Про дату, місце, час проведення та порядок денний Загальних зборів (зборів уповноважених) членів кооперативу члени (уповноважені) кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше, ніж за 7 днів до визначеного строку їх проведення шляхом їх персонального повідомлення або розміщення вказаної інформації на дошці об`яв кооперативу або на сайті кооперативу. За рішенням правління та при наявності для цього достатніх коштів в кооперативу може бути проведена додаткова персональна поштова розсилка повідомлень членам кооперативу щодо запланованих Загальних зборів членів кооперативу. У цьому ж порядку скликаються і позачергові Загальні збори (збори уповноважених) членів кооперативу. Позачергові Загальні збори (збори уповноважених) членів кооперативу скликаються на вимогу: рішення правління кооперативу; голови правління кооперативу; не менше третини членів кооперативу (уповноважених членів кооперативу від рядів); ревізійної комісії. Позачергові Загальні збори (збори уповноважених) членів кооперативу повинні бути скликані протягом 20 днів з дня надходження такої вимоги.

За усталеною практикою Верховного Суду, обраний особою, що скликає загальні збори учасників такої особи, спосіб повідомлення про їх проведення повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника і не бути лише формальним направленням такого повідомлення. У випадку заперечення учасником факту повідомлення його про проведення загальних зборів, обов`язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої оспорюється (див. постанови Верховного Суду від 05.05.2020 у справі № 916/1996/19, від 06.02.2020 у справі № 906/307/19, від 13.09.2023 у справі № 910/1255/22, від 20.03.2024 у справі № 916/3902/21, від 20.06.2024 у справі № 910/15128/23).

Звертаючись з позовом у даній справі, позивачі, окрім іншого, зазначали про порушення порядку скликання Загальних зборів членів Кооперативу від ряду № 20, що відбулись 17.02.2022, зокрема, повідомлення про їх проведення.

Відповідач у своїх доводах стверджував про те, що у Кооперативі використовуються сталі форми оповіщення про проведення зборів у рядах Кооперативу, зокрема, по телефону, через спільну групу у електронному месенджері, усне персональне повідомлення та розміщення оголошення, що узгоджується зі Статутом. Використовуючи всі форми у сукупності ініціативною групою ряду № 20 проведено скликання більшої частини членів вказаного ряду.

Водночас, судом першої інстанції встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що: 1) Загальні збори членів Кооперативу від ряду № 20, що відбулись 17.02.2022, були скликані особами, які мають право їх скликати; 2) про скликання та проведення 17.02.2022 Загальних зборів членів Кооперативу від ряду № 20 були повідомлені члени Кооперативу ряду № 20, зокрема ОСОБА_2 , яка є власницею гаражного боксу № НОМЕР_2 у ряді № НОМЕР_1 у АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Тобто, судом першої інстанції встановлено обставини порушення порядку скликання спірних Загальних зборів членів Кооперативу від ряду № 20.

Щодо суперечливої поведінки відповідача

Пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України передбачено добросовісність як стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Добросовісність (bona fides) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі № 185/446/18, від 07.10.2020 у справі 450/2286/16-ц, від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини "venire contra factum proprium" міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/9397/20, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17).

Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Доктрина виступає своєрідним механізмом гарантування захисту очікувань іншої сторони правовідносин і забезпечення балансу відносин між сторонами. Вказаний принцип "estoppel", зокрема застосовано в практиці Європейського суду з прав людини (зокрема у рішенні ЄСПЛ у справі "Хохліч проти України" (заява № 41707/98).

Слід зазначити, що поведінка відповідача у даній справі не відповідає доктрині "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки).

Так, як встановлено судом першої інстанції, у своїх твердженнях відповідач вказував на те, що після смерті Голови правління Кооперативу ОСОБА_3 обов`язки Голови правління став виконувати заступник голови правління ОСОБА_4 , одночасно свої повноваження продовжували виконувати раніше обрані члени правління Кооперативу та уповноважені членів Кооперативу від рядів, зокрема від ряду № 20, а тому делегування нових членів, зокрема ОСОБА_2 не було необхідним.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, у матеріалах справи відсутні відомості про особу, яка була Уповноваженою членів Кооперативу від ряду № 20 до 20.08.2021 (до обрання Уповноваженою ОСОБА_2.), а у протоколі від 20.08.2021 Загальних зборів членів АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" ряду № 20 з питання 2 порядку денного зазначено про відсутність відомостей про уповноваженого членів кооперативу від ряду № 20 та підтверджуючих документів про наявність повноважень уповноваженого членів кооперативу від ряду № 20 у будь-якого члена кооперативу від ряду № 20.

До того ж, як зазначено судом першої інстанції, за наведених відповідачем доводів, у Кооперативу були відсутні й підстави для проведення 17.02.2022 загальних зборів членів Кооперативу від ряду № 20, на яких були ухвалені рішення, що є предметом цього спору.

Також є взаємосуперечливими аргументи відповідача про те, що протокол позачергових зборів уповноважених від 22.09.2021, згідно з яким ОСОБА_1 обрали Головою правління АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2", є нікчемним та не породжує жодних юридичних наслідків. У той же час, відповідач вважає, що спірні правовідносини регулюються Статутом Кооперативу (в редакції від 01.11.2021), яка (редакція) затверджена позачерговими Загальними зборами (Уповноважених кооперативу від рядів та членів правління) АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" (протокол № б/н від 01.11.2021) та підписана Головою правління Кооперативу - ОСОБА_1.

Щодо ефективності способу захисту прав позивачів у даній справі

Під час вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин, слід враховувати приписи Господарського процесуального кодексу України та з`ясувати наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного права або законного інтересу у правовідносинах, на захист яких подано позов, а також питання про наявність чи відсутність факту їх порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1, 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З огляду на положення процесуального закону (зокрема статті 236, 237, 267, 270, 282, 301, 315 Господарського процесуального кодексу України) суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 27).

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 28).

Не підлягає сумніву те, що оцінка обраного позивачем способу захисту порушених прав за критерієм ефективності здійснюється у кожній окремій судовій справі з урахуванням конкретного предмета, підстави позову і мети звернення до суду, а також встановлених судами обставин.

Отже, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

Предметом спору у даній справі є питання наявності/відсутності підстав для визнання недійсним рішення Загальних зборів членів АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" від ряду № 20.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів членів кооперативу можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення члена кооперативу можливості взяти участь у загальних зборах; порушення рішенням загальних зборів прав чи законних інтересів члена.

Для визнання недійсними рішень загальних зборів кооперативу повинен бути доведеним факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів члена кооперативу (позивача).

Як вбачається, звертаючись з позовом у даній справі, позивачі зазначали про порушення порядку скликання (зокрема повідомлення про їх проведення), проведення спірних загальних зборів, та ухвалення рішень за відсутності необхідної кількості голосів членів (кворуму).

При цьому, позивачі зазначали, що і ОСОБА_1 , і ОСОБА_2 як члени Кооперативу, одночасно також виконували управлінські повноваження у Кооперативі - Голови правління Кооперативу та Уповноваженого члена Кооперативу від ряду № 20, відповідно.

А внаслідок скликання, проведення 17.02.2022 Загальних зборів членів Кооперативу від ряду № 20, та ухвалення на них рішень, порушено корпоративні права ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Як встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів того, що: 1) Загальні збори членів Кооперативу від ряду № НОМЕР_1 , що відбулись 17.02.2022, були скликані особами, які мають право їх скликати; 2) про скликання та проведення 17.02.2022 Загальних зборів членів Кооперативу від ряду № 20 були повідомлені члени Кооперативу ряду № 20, зокрема ОСОБА_2 , яка є власницею гаражного боксу № НОМЕР_2 у ряді № НОМЕР_1 у АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Судом першої інстанції також встановлено, що на момент проведення спірних рішень загальних зборів було чинне рішення Загальних зборів членів Кооперативу від ряду № 20, оформленого протоколом від 20.08.2021, яким ОСОБА_2 обрано Уповноваженим членів Кооперативу від ряду № 20. Тому обранню нового Уповноваженого від такого ряду мало передувати припинення її повноважень, докази чого в матеріалах справи відсутні.

Таким чином судом першої інстанції встановлено порушення порядку (у тому числі повідомлення про їх скликання та проведення), проведення та прийняття спірних зборів.

Як наслідок суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 , з огляду на наявність самостійних та достатніх підстав для визнання недійсним спірного рішення, у зв`язку з порушенням вимог закону та установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів і позбавлення учасника можливості взяти участь у цих зборах.

У той же час, суд першої інстанції відмовив ОСОБА_1 у задоволенні його вимог, з огляду на те, що є власником гаражного боксу № НОМЕР_3 ряд № НОМЕР_4 , а відтак своє право на участь в управлінні Кооперативом шляхом обрання уповноваженого від ряду ОСОБА_1 має реалізовувати виключно у межах процедури делегування уповноваженого від ряду № 28.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо позовних вимог ОСОБА_1 .

Натомість суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції щодо вимог ОСОБА_2 , зазначивши, що позовні вимоги про визнання недійсним рішення про делегування уповноваженого ОСОБА_6 від ряду № 20 не може призвести до поновлення будь-яких прав позивачів, оскільки наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2022 № 493/5 реєстраційні дії щодо АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" скасовані, тому заявлені вимоги не є ефективним способом захисту позивачів у даній справі.

Із постанови від 27.01.2025 у цій справі вбачається, що Корпоративна палата визнала правомірними та такими, що відповідають приписам чинного законодавства висновки суду апеляційної інстанції про те, що позовні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів членів АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" від ряду № 20, яке оформлене протоколом загальних зборів членів кооперативу від ряду № 20 від 17.02.2022 (про делегування уповноваженого ОСОБА_6 від ряду № 20) не може призвести до поновлення будь-яких прав позивачів.

Проте висновки суду апеляційної інстанції і Корпоративної палати щодо неефективності способу захисту, та висновки судів попередніх інстанцій щодо не порушення прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1 , є помилковими, та таким, що зроблені без урахування предмета, підстави позову і мети звернення до суду, а також встановлених судами обставин.

Як зазначалось у цій окремій думці, рішення загальних зборів членів Кооперативу від ряду № 20 від 20.08.2021, якими, зокрема, обрано Уповноваженого члена від ряду № 20 - ОСОБА_2 , та рішення позачергових загальних зборів (Уповноважених кооперативу від рядів та членів правління) АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" від 22.09.2021, якими, зокрема, обрано Головою правління Кооперативу - ОСОБА_1 , відсторонено від займаної посади заступника Голови правління АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" ОСОБА_4 , у судовому порядку не оскаржені та не визнані недійсними, тобто є дійсними.

У даному випадку ОСОБА_1 є членом Кооперативу, а оскаржувані рішення зачіпають його права як особи щодо здійснення діяльності з управління юридичною особою і як членом, і як керівником такої юридичної особи, так і процедуру прийняття такого рішення. Обрання Уповноваженого члена Кооперативу від ряду впливає безпосередньо на подальшу участь в управлінні Кооперативом, зачіпає корпоративні права членів Кооперативу в цілому та членів Кооперативу від конкретного ряду.

Також, оскаржувані рішення, якими обраного нового Уповноваженого члена АГК «ІНФОРМАЦІЯ_2» від ряду № 20, впливають на права та обов`язки ОСОБА_2 , яка виступала Уповноваженим членом АГК «ІНФОРМАЦІЯ_2» від ряду № 20 відповідно до рішень Загальних зборів членів Кооперативу від ряду № 20 від 20.08.2021.

Тобто, у даному випадку мова йде про не визнання прав та інтересів позивачів та захисту їх законного інтересу у правовій визначеності щодо прав і обов`язків у відносинах управління юридичною особою, що і є метою звернення позивачів з даним позовом.

У цьому контексті слід також враховувати поведінку відповідача (взаємосуперечливу), яка полягає у визнанні ним прав і обов`язків позивачів (членів Кооперативу, які виконували певні управлінські повноваження) у відносинах управління юридичною особою в одних випадках, та не визнання відповідних прав і обов`язків позивачів в інших випадках.

Тому, вважаємо, що заявлені у даній справі позовні вимоги (визнання недійсним рішення загальних зборів членів АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" від ряду № 20) є ефективним способом захисту прав позивачів у даній справі, оскільки визнання недійсними оскаржуваних рішень, за наявності встановлених підстав, призведене до досягнення мети звернення позивачів з даним позовом, дійсного захисту інтересів позивачів.

При цьому слід зазначити про необґрунтованість, помилковість висновку суду апеляційної інстанції про те, що позовна вимога про визнання недійсним рішення про делегування уповноваженого ОСОБА_6 від ряду № 20 не може призвести до поновлення будь-яких прав позивачів, оскільки наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2022 № 493/5 реєстраційні дії щодо АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" скасовані, а тому заявлені вимоги не є ефективним способом захисту позивачів у даній справі. Адже корпоративні права позивачів, як членів Кооперативу, у тому числі, які виконували певні управлінські повноваження, не виникали і не припинялись певними реєстраційними діями (проведеними 24.09.2021 та 28.09.2021), а тому скасування таких реєстраційних дій не має такого правового наслідку як припинення прав членів кооперативу чи припинення їх управлінських повноважень, скасування рішень загальних зборів, на підставі яких вчинялись відповідні реєстрації дії тощо.

Також вважаємо за необхідне зазначити, що висновок щодо неефективності способу захисту Корпоративна палата зробила - "з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, та мету подання позову у цій справі, зокрема, як встановлено судами та не заперечується позивачами, перш за все останні не погоджуються з ухваленими на позачергових загальних зборах уповноважених АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" рішеннями, які оформлені протоколом № 1 від 22.02.2022, окрім іншого, в частині припинення повноважень ОСОБА_1 як Голови правління та обрання нового складу правління АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2", у зв`язку з чим, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 звернулись до Господарського суду міста Києва з позовними заявами про визнання його недійсним (справи № 910/1537/23 та № 910/2899/23)" (пункт 153 постанови).

Втім зауважуємо, що ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не встановлювали таких фактичних обставин, що метою подання позову у цій справі є не погодження з ухваленими на позачергових загальних зборах уповноважених АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" рішеннями, які оформлені протоколом № 1 від 22.02.2022, окрім іншого, в частині припинення повноважень ОСОБА_1 як Голови правління та обрання нового складу правління АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2". До того ж такі твердження не відповідають обставинам, якими позивачі обґрунтовували свої позовні вимоги.

Також варто звернути увагу на те, що Корпоративна палата у своїй постанові не визначила, яким є ефективний спосіб захисту прав та інтересів позивачів у спірних правовідносинах.

Із загального формулювання, яке викладено у пункті 153 постанови Корпоративної палати від 27.01.2025 у справі № 910/14503/23 можна припустити (але це є лише нашими "здогадками"), що ефективним способом захисту прав та інтересів позивачів у спірних правовідносинах є звернення з позовом про визнання недійсними рішень зборів уповноважених, оформленого протоколом позачергових зборів уповноважених № 1 АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" від 22.02.2022.

Однак, на нашу думку, такий умовивід є хибним, з огляду на те, що, як зазначалось вище у цій окремій думці з наведенням відповідного правового обґрунтування, у даному конкретному випадку, загальні збори членів Кооперативу від ряду є органом управління кооперативу, а рішення прийняті таким органом є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), які породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин, та вважаються скасованими з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням.

При цьому, слід звернути увагу, що Корпоративна палата у своїй постанові від 27.01.2025 у цій справі не надала оцінки (висновку) щодо правової природи рішення загальних зборів членів Кооперативу від ряду.

Отже, за вказаного розуміння правової природи рішення загальних зборів членів Кооперативу від ряду, таке рішення загальних зборів повинно бути предметом відповідного позову (матеріально-правовою вимогою позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення). Натомість, суд, у провадженні якого перебуватиме справа про визнання недійсними рішень зборів уповноважених, оформленого протоколом позачергових зборів уповноважених № 1 АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" від 22.02.2022, з урахуванням принципу диспозитивності господарського судочинства (розгляд справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог), буде позбавлений процесуальної можливості самостійно надати правову оцінку (з наданням відповідного результату) рішенню загальних зборів членів Кооперативу від ряду.

До того ж, беручи до уваги те, що у складі АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" налічується 28 рядів гаражних боксів, а загалом кількість членів кооперативу складає понад 1 000 осіб, звернення членів Кооперативу, не згодних з рішеннями загальних зборів членів Кооперативу від рядів (які проводились 17.02.2022), з окремими вимогами про визнання недійсними рішень зборів уповноважених, оформленого протоколом позачергових зборів уповноважених № 1 АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" від 22.02.2022, породить, до вже існуючих, численні нові справи (нові судові провадження), адже в межах кожної конкретної справи суд встановлює порушення/не порушення корпоративних прав саме позивача/позивачів, а також створить правову невизначеність.

Такий висновок також ґрунтується на тому, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень вже існує ціла низка справ про визнання недійсними рішень загальних зборів членів Кооперативу від рядів (справа № 910/11564/23 (щодо ряду № 9, триває судове провадження), справа № 910/12100/23 (щодо ряду № 10, триває судове провадження), справа № 910/14752/23 (щодо ряду № 13, триває судове провадження), справа № 910/325/24 (щодо ряду № 27, триває судове провадження), справа № 910/11996/23 (щодо ряду № 11, позов задоволено), та про визнання недійсними рішень зборів уповноважених, оформленого протоколом позачергових зборів уповноважених № 1 АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" від 22.02.2022 (справа № 910/1537/23, справа № 910/2899/23, в яких провадження зупинено до вирішення справ (про визнання недійсними рішень загальних зборів членів Кооперативу від рядів), оскільки при вирішенні відповідних справ будуть встановлені обставини щодо наявності повноважень відповідних осіб на участь у спірних позачергових зборах уповноважених від 22.02.2022, а такі обставини не можуть бути встановлені при розгляді справ про визнання недійсними рішень зборів уповноважених, оформленого протоколом позачергових зборів уповноважених № 1 АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" від 22.02.2022).

Також варто зазначити, що згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Способами захисту суб`єктивних цивільних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.

У кожній конкретній справі позивач на власний розсуд обирає спосіб (способи) захисту його порушеного, оспорюваного чи невизнаного права.

Надаючи правову оцінку належності обраного заінтересованою особою способу захисту, суди повинні зважати і на його ефективність в контексті статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція).

Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 Цивільного кодексу України. Разом з тим цей перелік не є вичерпним, про що прямо зазначено у вказаній статті.

Частинами 1, 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Отже, у розумінні частини 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України суд може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суперечлива прецедентна практика щодо тлумачення певних аспектів ефективності способу захисту (сам критерій є досить оціночним та непередбачуваним для позивача) створює загальну атмосферу відсутності правової визначеності. Це є порушенням принципу правової визначеності, який притаманний Конвенції в цілому, коли сторони в процесі через таку непередбачуваність практики не можуть передбачити наслідки своїх дій (немає впевненості у сталості підходів) і перспективи своїх оскаржень.

Така невизначеність може позбавляти заявника справедливого судового розгляду і свідчити про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відмовляючи у задоволенні позову з тих підстав, що позивач обрав неефективний, на думку суду, спосіб захисту, суди повинні застосовувати категорію ефективності, неілюзорності, та практичності відносно до прав, які гарантуються Конвенцією, зокрема, на доступ до суду.

У будь-якому разі застосовані обмеження не можуть обмежувати чи зменшувати право на доступ до суду таким чином або до такої міри, що порушується сама сутність права.

У даному випадку, ні суд апеляційної інстанції, ні Корпоративна палата у своїх судових рішеннях не визначили, яким є ефективний спосіб захисту прав та інтересів позивачів у спірних правовідносинах. Натомість без такого визначення, відмова у позові з підстав неефективності способу захисту, свідчить про порушення частини 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, суперечить принципу диспозитивності, правової визначеності та доступу до суду.

Щодо відступу від висновків Верховного Суду

21.11.2024 ухвалою Верховного Суду (у складі колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Студенець В.І.) частково задоволено клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про передачу справи на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а справу № 910/14503/23 передано на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

У вказаній ухвалі Верховного Суду від 21.11.2024 зазначено про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали клопотання про передачу цієї прави на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з метою відступу від правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.06.2024 у справі № 910/15128/23, яка ухвалена в подібних правовідносинах.

Колегія суддів, мотивуючи необхідність передачі цієї справи на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначала, що вважає за необхідне відступити від висновків, що міститься у постанові від 24.09.2024 у справі № 910/11661/23.

Положеннями частин 5, 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Водночас згідно з положеннями частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v.United Kingdom) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

Отже, необхідність відступу від правових позицій Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.

Щодо визначення, що саме вважати правовим висновком Верховного Суду, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі 17.04.2024 про повернення справи № 911/1095/22 Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду для розгляду зазначила, що чинний Господарський процесуальний кодекс України оперує поняттям "висновок" у різних значеннях, зокрема таких, як: умовивід суду; висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а також викладений у постанові Верховного Суду висновок по суті позовних вимог, вимог апеляційної або касаційної скарги; складова резолютивної частини судового рішення.

За змістом статей 314, 315 Господарського процесуального кодексу України, постанова, прийняттям якої завершується перегляд судових рішень у касаційному порядку, складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин; у мотивувальній частині рішення, зокрема, зазначаються висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд, а в резолютивній частині відповідний висновок суду касаційної інстанції по суті вимог касаційної скарги і позовних вимог.

Водночас частиною 2 статті 315 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

З огляду на викладене висновком щодо застосування норми права в подібних правовідносинах якраз і є висновок за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд, та зазначенням у резолютивній частині, а також висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, та який має міститися в мотивувальній частині постанови суду касаційної інстанції (п. 48-51 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2024 у справі № 911/1095/22).

Із постанови Верховного Суду від 24.09.2024 у справі № 910/11661/23 убачається, що в ній міститься висновок щодо застосування в сукупності положення статті 15 Закону України "Про кооперацію" та пункту 8.3 статуту Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "ІНФОРМАЦІЯ_2" (в редакції від 01.11.2021) в аспекті прийняття рішень загальними зборами членів кооперативу від ряду, у тому числі щодо необхідності дотримання вимог Статуту щодо скликання загальних зборів членів кооперативу, на яких приймались відповідні рішення.

Інших висновків щодо застосування норм права вказана постанова Верховного Суду від 24.09.2024 у справі № 910/11661/23 не містить.

У той же час, у постанові від 27.01.2025 у справі № 910/14503/23 зазначаючи про відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 24.09.2024 у справі № 910/11661/23, Корпоративна палата, усупереч приписам частини 2 статті 315 Господарського процесуального кодексу України, не зазначає щодо якої саме норми права зроблено висновок Верховним Судом у постанові від 24.09.2024 у справі № 910/11661/23, та не викладає висновок про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення ЄСПЛ від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України», заява № 48553/99, пункт 77, та від 05 липня 2005 року у справі «Агротехсервіс проти України», заява № 62608/00, пункт 42).

Поняття "перегляд" охоплює не лише перегляд рішення суду нижчої інстанції судом вищої інстанції в межах однієї справи чи перегляд рішення за нововиявленими обставинами. У рішенні ЄСПЛ у справі "Центр "Украса" проти України" від 25.11.2021 (заява № 2836/10) ЄСПЛ дійшов висновку, що судові рішення у провадженні № 15/140 фактично нівелювали результати провадження № 12/254, що призвело до порушення принципу юридичної визначеності (констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Принцип юридичної визначеності передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України", "Ponomaryov v. Ukraine" від 03.04.2008, заява № 3236/03).

Слід зазначити, що недотримання передбачених законом процедур, зокрема, оцінки мотивів прийняття постанови Верховного Суду від 24.09.2024 у справі № 910/11661/23, у певній мірі може свідчити про порушення принципу правової визначеності, оскільки в такому випадку фактично буде відбуватись перегляд рішення суду касаційної інстанції у позапроцесуальний спосіб.

Слід зазначити, що зміст постанови від 27.01.2025 у справі № 910/14503/23 свідчить про те, що Корпоративна палата здійснила оцінку мотивів прийняття постанови Верховного Суду від 24.09.2024 у справі № 910/11661/23, що свідчить про недотримання передбачених законом процедур, та у певній мірі може свідчити про порушення принципу правової визначеності, оскільки в такому випадку фактично буде відбуватись перегляд рішення суду касаційної інстанції у позапроцесуальний спосіб.

Вважаємо, що підстав для відступу від висновку щодо застосування норм права, викладеного постанові Верховного Суду від 24.09.2024 у справі № 910/11661/23, у Корпоративної палати не було.

5. Висновки

Підсумовуючи викладене, вважаємо, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення Загальних зборів членів АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" від ряду № 20 від 17.02.2022, тому рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі № 910/14503/23 в частині задоволених позовних вимог слід було залишити в силі. Оскільки суд першої інстанції не врахував необхідність захисту прав та інтересів ОСОБА_1 та захисту його законного інтересу, рішення місцевого господарського суду підлягало скасуванню в частині позовних вимог ОСОБА_1 , та прийняття в цій частині нового рішення про задоволення таких вимог. Постанова Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 та додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 (додаткове рішення, яке є невід`ємною частиною рішення у справі) у справі № 910/14503/23 підлягали скасуванню.

Суддя Н.М. Губенко

Суддя С.В. Бакуліна

Суддя І.Д. Кондратова


Суд	Касаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення	27.01.2025
Оприлюднено	18.02.2025
Номер документу	125191783
Судочинство	Господарське

Кролевець О.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Окрема думкавід 27.01.2025 по справі 910/14503/23КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Судовий реєстр по справі —910/14503/23

Окрема думка від 27.01.2025

Окрема думка
від 27.01.2025 по справі 910/14503/23
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ