Постанова

від 20.11.2024 по справі 922/452/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 922/452/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Вільхівської сільської ради

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.06.2024, додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 (головуючий - Радіонова О.О., судді: Істоміна О.А., Медуниця О.Є.), рішення Господарського суду Харківської області від 17.04.2024 і додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2024 (суддя Пономаренко Т.О.) у справі

за позовом Приватного сільськогосподарського товариства «Деметра»

до: 1. Вільхівської сільської ради, 2. Вільхівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області

про визнання укладеною угоди про поновлення договору

(за участю представників: позивача - Крохмальова Я.Е., Кириченко Н.О.)

Обставини справи, встановлені судами

1. 23.09.2002 між Харківською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством «Деметра» (далі - ПСП «Деметра», позивач, орендар) укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду (надалі - Договір), яка розташована за межами населеного пункту за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення та водного фонду Кулиничівської селищної ради загальною площею 18,992 га, в тому числі: під водою - 12,7732 га, прибережної смуги - 6,2188 га, яка складається з ріллі - 0,219 га, пасовищ - 4,5993 га, доріг - 0,2543 га, гідротехнічних споруд - 0,5037 га, боліт - 0,6425 га, кадастровий номер 6325157300:01:006:0002 (далі - спірна земельна ділянка). Договір зареєстрований в Харківському відділі земельних ресурсів 23.09.2002.

2. Відповідно до пункту 2.2. Договору він укладається строком на 20 років, починаючи з дати його реєстрації. По закінченні терміну договору орендар має право його пролонгації з орендодавцем, при бажанні, щодо продовження дії договору на новий термін орендар повинен повідомити орендодавця не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення.

3. 11.11.2022 ПСП «Деметра» звернулось до Вільхівської сільської ради (далі - Рада, відповідач-1) з повідомленням про продовження строку дії Договору на 20 років. До листа додало: Договір, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

4. За змістом листа від 21.11.2022 №988/03-11 Ради повідомила позивача про припинення дії Договору у зв`язку з закінченням його строку та про можливість передання земельної ділянки водного фонду в оренду лише за результатами проведення земельних торгів. Докази надсилання вказаного листа на адресу позивача відсутні. Сам лист був наданий Радою лише у відповідь на звернення представника позивача від 14.06.2023.

5. 11.01.2024 позивач знову звернувся до Ради з листом-повідомленням, в якому просив поновити строк дії Договору, долучивши до цього листа, зокрема проєкт відповідної додаткової угоди.

6. Листом №01-23/16 від 29.01.2024 Вільхівська сільська військова адміністрація Харківського району Харківської області (далі - Адміністрація, відповідач-2) повідомила позивача про припинення дії Договору у зв`язку з закінченням його строку та можливість передання спірної земельної ділянки в оренду лише за результатами проведення земельних торгів.

Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову

7. ПСП «Деметра» звернулося з позовом до Ради та Адміністрації про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення Договору в редакції позивача.

8. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач належним чином виконував умови Договору та з урахуванням положень пункту 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України в редакції Закону України від 24.03.2022 № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2145-IX) звернувся до відповідача-1 з відповідним повідомленням з метою реалізації переважного права на поновлення Договору на новий строк на тих самих умовах в порядку статті 33 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закону про оренду землі). Однак відповідач-1 ухилився від вчинення дій з поновлення Договору.

Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

9. Господарський суд Харківської області рішенням від 17.04.2024 позов задовольнив. Визнав укладеною додаткову угоду про поновлення Договору в редакції позивача.

10. Суд першої інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 33 Закону про оренду землі у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про поновлення договору. При цьому строк дії Договору закінчився 23.09.2022, а отже з огляду на положення Закону № 2145-IX цей Договір був автоматично продовжений на наступний рік до 23.09.2023 з урахуванням того, спірну земельну ділянку позивач отримав в оренду із земель запасу сільськогосподарського призначення та водного фонду, яка вміщує також рілля та пасовища.

11. З огляду на належне виконання позивачем своїх обов`язків за Договором, своєчасне повідомлення орендодавця про намір скористатись переважним правом на укладення Договору на новий строк, а також відсутність заперечень орендодавця (шляхом прийняття на пленарному засіданні сесії Ради відповідного рішення протягом місяця), вимоги позивача про необхідність поновлення Договору є обґрунтованими.

12. При цьому суд першої інстанції відхилив доводи відповідача-1 про не долучення позивачем проєкту додаткової угоди при зверненні з заявою про поновлення Договору, з посиланням на те, що сама по собі відсутність проєкту додаткової угоди не може бути підставою для відмови у поновленні Договору з урахуванням обставин введення в Україні воєнного стану та перебування спірної земельної ділянки в зоні бойових дій, яка періодично перебуває під обстрілами, з урахуванням чого пошук нового орендаря спірної земельної ділянки значно утрудниться за відсутності бажаючих взяти її в оренду.

13. Господарський суд Харківської області додатковим рішенням від 08.05.2024 частково задовольнив клопотання позивача про розподіл судових витрат, стягнув з відповідача-2 на користь позивача 18 000 грн витрат на правничу допомогу. В задоволенні іншої частини заяви відмовив.

14. Східний апеляційний господарський суд постановою від 19.06.2024 рішення суду першої інстанції від 17.04.2024 та додаткове рішення цього ж суду від 08.05.2024 залишив без змін з тих самих мотивів.

15. Додатковою постановою від 03.07.2024 Східний апеляційний господарський суд задовольнив заяву позивача про розподіл судових витрат, стягнув з відповідачів на користь позивача 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Касаційна скарга

16. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, з касаційною скаргою звернувся відповідач-1, в якій просить їх скасувати з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Узагальнені доводи касаційної скарги

17. Суд апеляційної інстанції застосував статтю 33 Закону про оренду землі без урахування висновків Верховного Суду в постановах від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21, від 28.09.2020 у справі № 272/440/18, від 22.09.2022 у справі № 342/117/20, відповідно до яких недотримання орендарем процедури поновлення договору оренди, зокрема порушення строку звернення до орендодавця, не надання проєкту договору оренди, є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позову про визнання договору оренди укладеним на новий строк. Так, станом на момент закінчення Договору, тобто станом на 23.09.2022, відповідачі не отримували від позивача лист-повідомлення про продовження строку його дії, у зв`язку з чим вважали Договір припиненим. Вперше позивач звернувся до відповідача-1 лише 11.11.2022, тобто вже після закінчення строку дії Договору, та не долучив проєкт додаткової угоди.

18. Відсутній висновок Верховного Суду щодо можливості застосування підпункту 1 пункту 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо автоматичного поновлення на один рік договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення до укладеного між сторонами Договору та чи підлягає врахуванню у спірних правовідносинах мета, з якою спірна земельна ділянка передавалася в користування. На переконання скаржника, метою прийняття Закону № 2145-ІХ було раціональне використання земель сільськогосподарського призначення виключно для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що відрізняється від тієї мети, з якою було передано спірну земельну ділянку позивачу.

19. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суди обох інстанцій не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, Верховного Суду у додатковій постанові від 13.02.2024 у справі № 910/12155/22 про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з: (1) критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; (2) встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Проте як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій, стягнули з відповідачів витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі, який є явно завищеним порівняно з обсягом виконаних адвокатом робіт та наданих послуг, а також складністю справи.

20. 19.11.2024 від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечення явки представника в судове засідання. В судовому засіданні 20.11.2024 Верховний Суд протокольно ухвалив відмовити в задоволенні цього клопотання.

Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу

21. Висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову та поновлення Договору на новий строк є законними та обґрунтованими з підстав, наведених судами та з урахуванням особливих обставин діяльності позивача в умовах воєнного стану. Доводи касаційної скарги є безпідставними, а посилання на скаржника на висновки Верховного Суду є нерелевантним з огляду на те, що у жодній з наведених скаржником справ не стояло питання поновлення договору оренди землі в умовах воєнного стану та на території проведення активних бойових дій.

Позиція Верховного Суду

(1) Заперечуючи висновки судів попередніх інстанцій про наявність у позивача права на поновлення Договору на новий строк, відповідач-1 звертається до двох аргументів: (1) положення Закону № 2145-ІХ не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, тому Договір припинив дію 23.09.2022, а позивач таким чином порушив встановлений Договором строк звернення до відповідача-1 з листом-повідомленням; (2) до листа-повідомлення позивач не долучив проєкт додаткової угоди.

22. Верховний Суд відхиляє обидва аргументи відповідача-1, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо суті спору та зазначає про таке.

Щодо строку дії договору оренди землі

23. 07.04.2022 набрав чинності Закон № 2145-ІХ, яким доповнено розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України пунктом 27 наступного змісту: «під час дії воєнного стану вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення: а) державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування; б) приватної власності».

24. Закон № 2145-ІХ втратив чинність 19.11.2022 в силу Закону України від 09.10.2022 № 2698-IX.

25. Суди встановили, що строк дії Договору закінчувався 23.09.2022, тобто після введення 24.02.2022 воєнного стану, у зв`язку з чим Договір вважається поновленим на один рік, тобто до 23.09.2023, без волевиявлення сторін і без внесення відомостей про поновлення Договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

26. Заперечуючи такі висновки судів, Рада звертається до аргументу про те, що метою прийняття Закону №2145-ІХ було раціональне використання земель сільськогосподарського призначення виключно для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що відрізняється від тієї мети, з якою було передано спірну земельну ділянку позивачу.

27. Верховний Суд вказаний аргумент скаржника відхиляє з огляду на те, що норма Закону № 2145-ІХ не встановлює вимог врахування мети передання в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

28. Натомість за умовами Договору спірна земельна ділянка була надано позивачу в користування за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення та водного фонду; має у своєму складі також рілля та пасовища, що є земельними ділянками сільськогосподарського призначення, які використовувались за видами діяльності позивача як сільськогосподарського підприємства.

Щодо дотримання позивачем процедури поновлення договору оренди

29. За частинами першою-п`ятою статті 33 Закону про оренду землі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 ЗК України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді (частина дев`ята цієї ж статті).

30. Отже, статтею 33 Закону про оренду визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.

31. У справі, що розглядається, суди встановили таке:

- з метою використання свого переважного права щодо укладення договору оренди землі на новий строк ПСП «Деметра» звернулося до Ради з листом-повідомленням про поновлення Договору до закінчення строку його дії (з урахуванням вимог Закону №2145-ІХ);

-відомості про порушення позивачем умов договору протягом його дії в матеріалах справи відсутні, Рада про такі порушення не зазначала, а отже позивач є добросовісним орендарем;

- доказів того, що Рада у місячний строк розглянула надісланий позивачем лист-повідомлення про поновлення Договору та надіслала позивачу повідомлення про відмову в поновленні Договору матеріали справи не містять.

32. Верховний Суд констатує, що дійсно, за усталеними висновками Верховного Суду (у тому числі в судових рішеннях, на які посилається скаржник в касаційній скарзі) недотримання орендарем встановленої статтею 33 Закону про оренду землі процедури поновлення договору оренди, зокрема не долучення до листа-повідомлення проєкту додаткової угоди, за загальним правилом означає втрату останнім переважного права на поновлення договору оренди та є підставою для відмови в задоволенні позову про визнання укладеної додаткової угоди.

33. Однак, переглядаючи дану справу в касаційному порядку, Верховний Суд враховує конкретні обставини цієї справи та загальні засади цивільного права - принцип справедливості, добросовісності та розумності, а також керується однією з аксіом цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», що означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

34. Верховний Суд вважає, що встановлені судами у цій справі обставини та умови, за яких відбувалась процедура реалізації позивачем переважного права на поновлення Договору, є істотними для даної справи та вирішальним чином впливають на висновок про порушення переважного права позивача на поновлення Договору.

35. Так, у зв`язку з військовою агресією російської федерації відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 (зі змінами) в Україні введено воєнний стан.

36. Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 (із змінами та доповненнями), з 24.02.2022 по 28.04.2022 с. Кутузівка Вільхівської сільської територіальної громади (на території якої розташована орендована позивачем земельна ділянка) перебувало під тимчасовою окупацією російської федерації, а з 28.04.2022 по 01.09.2022 знаходилось у зоні активних бойових дій.

37. Переліком територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10.12.2022, затвердженого наказом Міністерства питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року №75 зі змінами (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) Вільхівська сільська територіальна громада була включена до переліку розташованих в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

38. При цьому єдиний власник та уповноважена особа ПСП «Деметра» - Кириченко Наталія Олексіївна перебувала в полоні російських військ, після звільнення з якого покинула межі Вільхівської сільської громади, в якій вона перебувала весь час з моменту повномасштабного вторгнення, та виїхала за межі території України у зв`язку із загостренням воєнної обстановки та ризиками для життя і здоров`я.

39. ПСП «Деметра» з 25.03.2022 призупинила діяльність підприємства та дію трудових договорів та частково відновило свою діяльність з 01.01.2024.

40. Уведення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації, окупація території та проведення активних бойових дій на території діяльності ПСП «Деметра» істотно вплинули на можливість дотримання позивачем усіх формальних вимог процедури реалізації переважного права на поновлення Договору на новий строк.

41. Не зважаючи на вказані обставини, позивач до закінчення строку дії Договору повідомив відповідача-1 про намір продовжити договірні відносини на новий строк з метою запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою.

42. Однак орендодавець відповідь на звернення орендаря взагалі не надав. Під час вирішення спору наполягав на тому, що Договір припинив свою дію 23.09.2022 і саме з цих підстав заперечував право позивача на поновлення Договору.

43. За таких умов суди обох інстанцій констатували безпідставну бездіяльність орендодавця, внаслідок чого позивач, який визнаний судами добросовісним користувачем, був позбавлений права на продовження договору оренди на новий строк, а отже порушене право орендаря підлягає судовому захисту. Сама лише відсутність проєкту додаткової угоди за наведених вище обставин, а саме: перебування земельної ділянки в зоні активних бойових дій та окупації, наступного звільнення, не має вирішального значення, оскільки позивач пропонує поновити Договір на тих самих умовах, а відповідач-1 не скористався можливістю запропонувати орендарю інші умови Договору.

44. У постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин.

45. Суд зауважував, що відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.

46. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

47. Отже, законодавець, задекларувавши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

48. У межах розумної та добросовісної поведінки орган місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору.

49. Якщо ж власник такого рішення не прийняв, то за змістом статті 3 Цивільного кодексу України та статті 33 Закону про оренду землі орган місцевого самоврядування зобов`язаний провести з орендарем добросовісні переговори, тобто добросовісно спробувати досягти домовленостей з орендарем: запропонувати, наприклад, конкретний розмір орендної плати, інший строк оренди тощо.

50. Адже орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має законодавчо передбачене переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин, а також право укласти договір оренди на новий строк.

51. Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов`язком добросовісно провести переговори (наприклад, явно безпідставно відмовив в укладенні договору), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря.

52. Судовий захист в таких випадках передбачено лише для особи, яка належним чином виконувала свої обов`язки за договором та добросовісно використовувала належні їй права, тому орендодавець не може посилатися на свій захист на обставини, які свідчать про ухилення ним від проведення переговорів, та на власну недобросовісну поведінку, протиставляючи її легітимним прагненням та належній поведінці орендаря; водночас і орендар, що належно діяв, не може бути позбавлений можливості реалізації свого права на продовження орендних відносин, передбаченого законом, в тому числі через судовий захист.

53. Колегія суддів звертається до близьких за змістом висновків Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду в постанові від 23.11.2023 у справі №906/1314/21

54. З урахуванням наведеного в сукупності Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову ПСП «Деметра».

55. Верховний Суд відхиляє посилання скаржника про неврахування судами висновків Верховного Суду в постановах від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21, від 28.09.2020 у справі № 272/440/18, від 22.09.2022 у справі № 342/117/20, оскільки у жодній з наведених справ судами не було встановлено обставин поновлення договору оренди земельної ділянки в умовах воєнного стану, на територіях, де велись активні бойові дії та на тимчасово окупованих територіях.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу

56. В силу вимог статті 300 ГПК України Верховний Суд розглядає доводи скаржника тільки щодо розподілу судових витрат в суді апеляційної інстанції, оскільки додаткове рішення суду першої інстанції апеляційним судом по суті заявлених позивачем до відшкодування витрат не переглядалось у зв`язку з відсутністю відповідних доводів апеляційної скарги відповідача-1.

57. На підтвердження заявлених витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 30 000 грн у встановленому ГПК України порядку та строки позивач надав, а суд дослідив: копію договору №КНО-22-08/23 про надання правової (правничої) допомоги від 22.08.2023; копію додаткової угоди №2 від 16.05.2024 до договору про надання правової (правничої) допомоги, відповідно до якої вартість юридичних послуг складає 30 000 грн; детальний опис робіт (наданих послуг) від 21.06.2024; копію рахунку №59 від 21.06.2024 на 30 000 грн.

58. Так, відповідно до наданого позивачем детального опису робіт з метою надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції адвокат здійснив ознайомлення з апеляційною скаргою та детально проаналізував рішення Господарського суду Харківської області від 17.04.2024 у справі №922/452/24; узгодив з клієнтом правову позицію у справі; підготував відзив на апеляційну скаргу відповідача-1 та заяву по розподіл судових витрат.

59. Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

60. За усталеними висновками Верховного Суду при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

61. Частиною 5 статті 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

62. При цьому згідно з частиною 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

63. Натомість доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність та/або нерозумність та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи скаржник не надав.

64. У свою чергу суд апеляційної інстанції встановив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу належним чином документально підтверджений, обґрунтований, загальна сума витрат на адвокатські послуги не виходить за розумні межі визначення гонорару, є співмірною зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим на їх виконання та обсягом наданих адвокатом послуг, який погоджено в умовах договору про надання правової (правничої) допомоги.

65. Верховний Суд зазначає, що аналіз висновків, зроблених в оскаржуваній додатковій постанові, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним Верховним Судом у наведених скаржником справах, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами у справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.

66. Так, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування певної норми права може бути підставою для перегляду судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України не в будь-якому випадку, а тоді, коли саме неврахування такого правового висновку щодо застосування конкретної норми права призвело до помилкового висновку, що прямо або опосередковано впливає на ухвалене рішення по суті.

67. Однак у зазначених скаржником постановах Верховного Суду у співвідношенні з оскаржуваним судовим рішенням не міститься протилежного правового висновку щодо застосування положень статей 126, 129 ГПК України, статті 30 Закону України «Про адвокатуру», а лише наголошується на необхідності суду при вирішенні питання виходити з критерію реальності, пропорційності, обґрунтованості та співмірності витрат на професійну правничу допомогу, розумності їх розміру, а також про право суду не присуджувати стороні, на користь якої ухвалене рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу в разі доведення неспівмірності витрат стороною, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката.

68. На підставі зазначеного Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції належно дослідив обставини справи, наявні докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

69. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

70. Враховуючи наведені положення закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження, касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає. Водночас прийняті у справі рішення і постанови відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані.

Розподіл судових витрат

71. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Вільхівської сільської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.06.2024, додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2024, рішення Господарського суду Харківської області від 17.04.2024 і додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2024 у справі № 922/452/24 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.