Постанова

від 20.11.2024 по справі 905/17/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 905/17/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промцемент"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 (Стойка О. В. - головуючий, судді: Медуниця О. Є., Попков Д. О.) і рішення Господарського суду Донецької області від 29.04.2024 (суддя Паляниця Ю. О.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промцемент"

до російської федерації в особі генеральної прокуратури російської федерації та міністерства юстиції російської федерації

про стягнення грошових коштів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Промцемент" (далі - "Позивач", ТОВ "Промцемент", Товариство) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до російської федерації в особі генеральної прокуратури російської Федерації та міністерства юстиції російської федерації (далі - "Відповідач", російська федерація, росія), в якому просило стягнути з Відповідача 32 698 862, 53 доларів США збитків, що станом на дату проведення експертизи становить 1 193 698 135, 75 грн.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач зазначав, що внаслідок розпочатої у 2014 році збройної агресії росії проти України він вимушено залишив власне підприємство у місті Амвросіївка Донецької області, у зв`язку з чим зазнав як реальних збитків, так і упущеної вигоди, які росією мають бути відшкодовані.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

3. Розглядаючи заявлений позов, суди встановили, що ТОВ "Промцемент" є юридичною особою, резидентом України, діє на підставі власного установчого документа, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань - 33320134, дата державної реєстрації в єдиному державному реєстрі - 09.12.2004, номер запису - 12661020000003110.

4. Види діяльності Товариства: виробництво цементу (основний), виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, складське господарство, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

5. 15.02.2005 Товариство придбало у Відкритого акціонерного товариства "Стромацемент" цілісний майновий комплекс, який знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Амвросіївка, вул. Заводська, 1. Ціна продажу цілісного майнового комплексу становила 1 850 000 грн (пункт 1.2 відповідного договору купівлі-продажу).

6. Також, 29.09.2009 Товариство викупило у Амвросіївської міської ради виробничий комплекс загальною площею 854,90 кв.м, який також знаходиться у м. Амвросіївка, по вул. Клубна, 14. Ціна продажу виробничого комплексу становила 166 545, 62 грн (пункт 1.5 відповідного договору купівлі-продажу).

7. Станом на 2014 рік ТОВ "Промцемент" було зареєстровано за адресою: Донецька область, м. Амвросіївка, вул. Заводська, 1.

8. У 2023 році Товариство зареєструвало своє місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Омеляновича-Павленка Михайла, 4/6, поверх 12.

9. За змістом інформаційних довідок № 343263312 від 17.08.2023 та № 343253614 від 17.08.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, придбані Товариством у 2005 та 2009 роках цілісний майновий і виробничий комплекси досі належать ТОВ "Промцемент" на праві власності.

10. Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17.07.2020 утворено, зокрема, Донецький район (з адміністративним центром у місті Донецьк) у складі територій Амвросіївської міської, Донецької міської, Іловайської міської, Макіївської міської, Харцизької міської, Ясинуватської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України. Амвросіївський район - ліквідовано.

11. Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом № 309 від 22.12.2022 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, вся територія Донецького району відноситься до територій тимчасово окупованих росією, дата початку окупації - 07.04.2014.

12. За твердженням Позивача, у зв`язку з військовою агресією росії, Товариство у 2014 році з метою забезпечення безпеки працівників та керівного складу підприємства було вимушене залишити територію м. Амвросіївки та належне йому зазначене вище майно і наразі позбавлене можливості володіння, користування та розпорядження власними промисловими комплексами. У зв`язку з цим, ТОВ "Промцемент" наголошувало, що понесло збитки у вигляді майнових втрат, знецінення активів товариства та неотримання очікуваного прибутку.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

13. Господарський суд Донецької області рішенням від 29.04.2024, яке Східний апеляційний господарський суд своєю постановою від 23.07.2024 залишив без змін, у задоволенні позову відмовив.

14. Рішення мотивував недоведеністю Позивачем суми заявлених до стягнення збитків.

15. Узагальнено суд пояснив, що на обґрунтування розміру позовних вимог Товариством подано висновок судового експерта Машиніченка О. А. за результатами проведення судової економічної експертизи № 09/09-23 від 11.10.2023, який не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки, має значні недоліки, а відтак не може бути взятий до уваги у якості належного доказу розміру понесених Позивачем збитків.

Касаційна скарга

16. Не погодившись із судовими рішеннями, ТОВ "Промцемент" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

17. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставами касаційного оскарження судових рішень скаржником визначено приписи пунктів 3 і 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

18. Обґрунтовуючи наявність зазначених підстав касаційного оскарження, скаржник стверджує про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосовували норми Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 (далі - Порядок № 326) та Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадження господарської діяльності, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 № 3904/1223 (далі - Методика № 3904/1223), в той час як висновок Верховного Суду щодо правильного застосування приписів згаданих нормативно-правових актів у подібних правовідносинах відсутній.

19. Скаржник наполягає, що суди попередніх інстанцій при вирішенні питання доведеності розміру належної до стягнення з Відповідача упущеної вигоди безпідставно застосовували до спірних правовідносин положення Методики № 3904/1223, адже датою оцінки майна Позивача у цих відносинах є 20.02.2014, тобто дата, що настала раніше від дати з настанням якої пов`язується можливість застосовування приписів згаданої Методики, а саме 23.02.2022. Також наголошує, що судами не надано належної оцінки висновку експерта № 09/09-23 від 11.10.2023, а саме не взято до уваги, що розрахунок неотриманого прибутку у цьому висновку здійснювався за показником EBITDA (міжнародний показник), який дозволяє не тільки визначити фактичний розмір прибутку за попередній періоди, але й спрогнозувати на майбутнє очікуваний прибуток, що і було зроблено експертом.

20. Окремо Товариство зазначає, що в частині доведеності розміру завданих реальних збитків, суди не врахували того, що судовим експертом було документально встановлено та підтверджено склад та ринкову вартість втраченого майна. Інші фахівці ним не залучалися, адже: (1) майно втрачено в минулих періодах, а тому могло зазнати змін; (2) майно розташовано на тимчасово окупованих територіях; (3) безпосередньо перед втратою майна була проведена незалежна оцінка цього майна, якою і визначено ринкову вартість підприємства та яку взято експертом за основу при розрахунку розміру збитків.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

21. Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

22. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

23. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представника Позивача (Григорчук І. О.), дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права та вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з таких міркувань.

24. Відповідачем у цій справі є росія.

25. Відповідно до частини першої статті 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

26. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

27. Частина перша статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлює судовий імунітет, відповідно до якого пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

28. Міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16.05.1972, та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02.12.2004.

29. Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

30. Відповідно до частини першої статті 11 Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму, ратифікованої Верховною Радою України 31.07.2006, Україна вживає таких заходів, які можуть бути необхідними для ефективного, пропорційного й такого, що відраджує, покарання за злочини тероризму.

31. Згідно із статтею 13 Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму, Україна зобов`язана вжити необхідних заходів для захисту й підтримки жертв тероризму, здійсненого на території України.

32. Відповідно до частини четвертої статті 8 Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму ратифікованої Верховною Радою України 12.09.2002, Україна має зобов`язання щодо створення механізмів компенсації жертвам злочинів тероризму. У той же час, відсутність спеціального визначеного державою механізму компенсації (захисту порушеного права) не може бути підставою для відмови у захисті такого права загальними засобами, передбаченими законом, у тому числі шляхом звернення до суду.

33. Тож застосування судового імунітету росії та відмова у розгляді по суті позову у цій справі означала би порушення Україною своїх міжнародно-правових зобов`язань відповідно до згаданих Конвенцій щодо боротьби з тероризмом (див. правовий висновок Верховного Суду у постанові від 12.10.2022 у справі № 463/14365/21).

34. Судовий імунітет росії не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням росією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

35. У своїй постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 Верховний Суд дійшов висновку, що на росію не поширюється судовий імунітет, оскільки "вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено в Статуті ООН". Зокрема, Верховний Суд зазначив, що "такими діями Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, та грубо порушила гарантоване нормами міжнародного права право власності позивача".

36. Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22 росія, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

37. Згідно із частиною першою статті 1 Статуту ООН Організація Об`єднаних Націй переслідує ціль підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією ціллю вживати ефективні колективні заходи для попередження та усунення загрози світу й актів агресії чи інших порушень миру, і проводити мирними засобами, відповідно до принципів справедливості і міжнародного права, залагодження чи вирішення міжнародних спорів чи ситуацій, які можуть призвести до порушення миру.

38. Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія росії була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, росію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

39. Крім того, аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень у геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав росію припинити військову агресію проти України.

40. Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засудила військову агресію росії проти України, вимагає від росії припинення військових дій, у тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

41. Проте, станом на час розгляду цієї справи росія не виконала приписів (вимог) ані Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022, ані наказу Міжнародного суду ООН від 16.03.2022, та продовжує військову агресію проти України та військові злочини проти цивільного населення та цивільних об`єктів у порушення норм міжнародного права, зокрема Статуту ООН, Женевських Конвенцій 1949 року та Додаткового протоколу I 1977 року до них.

42. Враховуючи те, що: предметом позову у цій справі є відшкодування збитків, завданих збройною агресією росії проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН, Верховний Суд зазначає, що судовий імунітет росії у даному випадку на спірні правовідносини не поширюється.

43. Звернення Товариства до українського суду є єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто не заперечувало б саму сутність такого права.

44. Подібні правові висновки зроблено у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 428/11673/19, від 18.05.2022 у справі № 760/17232/20-ц, від 12.10.2022 у справі № 463/14365/21, від 12.10.2022 у справі № 463/14366/21.

45. Відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про міжнародне приватне право" права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

46. Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог Товариства про відшкодування збитків, мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.

47. Згідно з частиною четвертою статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

48. Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

49. Стаття 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

50. Відповідно до пункту 8 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

51. Аналогічні норми містяться також в статті 20 Господарського кодексу України (далі -ГК України), якою встановлено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

52. Згідно з частиною третьою статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

53. Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

54. Відповідно до частини першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

55. До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 ГК України).

56. Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

57. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

58. Водночас зі змісту частини другої статті 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, а саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

59. Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

60. Втім, у контексті наведеного Верховний Суд зазначає, що за змістом частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

61. Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

62. Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

63. Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

64. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 було затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії росії, починаючи з 19.02.2014.

65. Згідно з підпунктом 18 пункту 2 Порядку № 326 визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Основні показники, які оцінюються:

вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);

вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності;

вартість втрачених фінансових активів державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);

вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності;

упущена вигода державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);

упущена вигода підприємств недержавної форми власності;

втрати державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), від неоплачених товарів, робіт і послуг, наданих та спожитих на тимчасово окупованих територіях;

втрати підприємств недержавної форми власності від неоплачених товарів, робіт і послуг, наданих та спожитих на тимчасово окупованих територіях.

Визначення шкоди та збитків підприємств здійснюється відповідно до методики, затвердженої спільним наказом Мінекономіки та Фонду державного майна.

66. Відповідно до пункту 5 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації (додаток до Постанови № 326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

67. Проведення судової експертизи, що пов`язана з оцінкою збитків, та діяльність судових експертів, що пов`язана з оцінкою майна, здійснюються на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про судову експертизу", з урахуванням особливостей методичного регулювання оцінки збитків, спричинених втратою, руйнуванням та пошкодженням майна державної, комунальної та приватної форм власності в ході збройної агресії Російської Федерації, визначених цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку. При цьому в дослідницькій частині висновку судового експерта відображаються усі процедури, пов`язані з оцінкою збитків, що визначені методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку. Організаційні засади проведення судовими експертами експертних досліджень визначаються законодавством з питань судово-експертної діяльності.

68. Цим же Додатком до Порядку визначено, що:

збитки - вартість втраченого, пошкодженого та (або) знищеного майна, що зазнало руйнівного впливу внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, ракетно-бомбових ударів в ході збройної агресії російської федерації, а також розмір витрат, необхідний для відновлення порушеного права (реальні збитки); та/або розмір доходу, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії російської федерації (упущена вигода);

висновок експерта - складений відповідно до вимог законодавства документ, що містить докладний опис проведених судовим експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед судовим експертом, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про судову експертизу".

69. Об`єктом збитків є майно, майнові права та інші активи, що належать постраждалим та зазнали руйнівного впливу, за секторами, один з яких є виробничий сектор, що включає промисловість. До збитків також належить дохід, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії російської федерації (упущена вигода). (пункт 6 Додатку до Порядку № 326).

70. Відповідно до пункту 8 цього ж Додатку до Порядку № 326 метою оцінки збитків є:

визначення розміру реальних збитків (у вартісному виразі);

визначення упущеної вигоди;

визначення витрат, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу.

71. 18.10.2022 наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України за № 3904/1223 було затверджено Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

72. Пунктом 1 Методики № 3904/1223 передбачено, що вона застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв`язку зі збройною агресією росії, оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання.

Механізми оцінки (визначення розміру) реальних збитків, упущеної вигоди та оцінки потреб у відновленні, що наведені в цій Методиці, розроблено на підставі національних та міжнародних стандартів оцінки, а також керівних принципів Світового банку щодо оцінки збитків та інших матеріалів, що розроблені організаціями, визнаними у світовому співтоваристві.

Ця Методика є обов`язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, проведення судової експертизи (експертного дослідження), пов`язаної з оцінкою збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, та її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій тощо, які регулюють питання визначення розміру збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності. У разі якщо певні питання, пов`язані з оцінкою збитків, не врегульовано цією Методикою, застосовуються інші нормативно-правові акти з питань оцінки майна, що визначені такими згідно із Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", та оціночні процедури, що передбачені міжнародними та національними стандартами оцінки, міжнародною оціночною практикою. Необхідність та доцільність застосування інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна обґрунтовуються у звіті про оцінку збитків (висновку експерта).

Ця Методика передбачає механізми оцінки (визначення розміру) збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям та іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок збройної агресії, оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання станом на дату оцінки, яка є датою не раніше ніж 23 лютого 2022 року. Оцінка (визначення розміру) збитків (упущеної вигоди) станом на дату оцінки, яка передує 23 лютого 2022 року, здійснюється шляхом проведення оцінки згідно з вимогами Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" або судової експертизи (експертного дослідження) згідно із Законом України "Про судову експертизу" з дотриманням методичного регулювання оцінки майна, яке здійснюється національними стандартами оцінки та міжнародними стандартами оцінки, європейськими стандартами оцінки, нормами міжнародної оціночної практики, що склалася, за наявності вихідних даних та інформаційних джерел, необхідних для проведення оцінки (визначення розміру) збитків.

73. Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України "Про судову експертизу").

74. Згідно з частинами першою - четвертою статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

75. Статтею 104 ГПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

76. Як слідує із установлених обставин цієї справи, на підтвердження наявності та задля доведення розміру збитків Позивачем місцевому суду надано висновок судового експерта Машиніченка О. А. за результатами проведення судової економічної експертизи № 09/09-23 від 11.10.2023.

77. Суди встановили, що на вирішення експертизи були поставлені наступні питання:

1) Дослідженням наданих експерту документів встановити розмір майнових втрат ТОВ "Промцемент" внаслідок російської військової агресії станом на лютий 2014 року за переліком об`єктів відповідно до додатку № 1 до запиту.

2) Дослідженням наданих експерту документів встановити розмір упущеної вигоди (неотриманого прибутку) ТОВ "Промцемент", завданих внаслідок перешкод господарської діяльності спричинених російською військовою агресією в період з 20.02.2014 по 31.12.2015 включно.

3) З урахуванням результатів дослідження за питаннями 1 - 2 встановити розмір збитків, завданих ТОВ "Промцемент" у вигляді втрати, або знецінення активів та неотриманого прибутку разом в гривні та доларовому еквіваленті станом на дату проведення експертизи.

78. За результатами проведеної експертизи експерт, зокрема, зазначив, що:

- сума матеріальних збитків Товариства: на дату завдання (лютий 2014 року) - 240 055 228 грн, на дату розрахунку - 1 096 385 354, 80 грн, що відповідає 30 033 182, 53 доларів США;

- сума упущеної вигоди Товариства: на дату завдання (перший квартал 2014 по 31.12.2025) - 69 847 800 грн, на дату розрахунку - 97 312 780, 94 грн, що відповідає 2 665 680 доларів США.

79. При цьому суди попередніх інстанцій з`ясували, що при проведенні дослідження по поставленим перед експертом питанням при визначенні вартості майна Товариства, яке було втрачено внаслідок російської військової агресії в 2014 році, експерт виходив з відомостей щодо документально підтвердженого складу майна та його вартості, які підтверджені звітом про незалежну оцінку майна станом на 31.12.2013 в сумі 240 055 228 грн, що за курсом гривні до долара США на дату оцінки складає 30 033 182, 53 доларів США.

80. Відтак, для встановлення суми збитків експертом взято за основу відомості звіту про незалежну оцінку майна станом на 31.12.2013. Проте, вказаного звіту до матеріалів цієї справи не додано.

81. Згідно зі статтею 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (в редакції, яка діяла станом на 31.12.2013) оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

82. Відповідно до статті 12 вказаного Закону звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюються печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

83. Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою № 1440 від 10.09.2003 Кабінету Міністрів України (у відповідній редакції), є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

84. Національний стандарт № 2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 28.10.2004 (в редакції, яка діяла станом на 31.12.2013), також є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

85. Отже, оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади процедури оцінювання.

86. Згідно з пунктами 15, 16 Національного стандарту № 1 методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.

87. Пунктом 38 Національного стандарту № 1 визначено, що для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий - для оцінки об`єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний.

88. Відповідно до пунктів 48 - 49 Національного стандарту № 1 для визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у матеріальній формі із застосуванням порівняльного підходу інформація про подібне майно повинна відповідати таким критеріям: умови угод купівлі-продажу або умови пропонування щодо укладення таких угод не відрізняються від умов, які відповідають вимогам, що висуваються для визначення ринкової вартості; продаж подібного майна відбувся з дотриманням типових умов оплати; умови на ринку подібного майна, що визначали формування цін продажу або пропонування, на дату оцінки істотно не змінилися або зміни, які відбулися, можуть бути враховані. Основними елементами порівняння є характеристики подібного майна за місцем його розташування, фізичними та функціональними ознаками, умовами продажу тощо. Коригування вартості подібного майна здійснюється шляхом додавання або вирахування грошової суми із застосуванням коефіцієнта (відсотка) до ціни продажу (пропонування) зазначеного майна або шляхом їх комбінування.

89. Суди попередніх інстанцій встановили, що за змістом висновку № 09/09-23 від 11.10.2023 судовий експерт Машиніченко О. А. жодних самостійних досліджень складу майна та його вартості не проводив, а керувався висновками, які були зроблені суб`єктом оціночної діяльності ФОП Максимовим В. В. (станом на 31.12.2013).

90. Водночас, враховуючи відсутність у матеріалах справи звіту про незалежну оцінку майна ТОВ "Промцемент" станом на 31.12.2013, суди підставно зазначили, що можливість дослідити його на відповідність вищезазначеним приписам законодавства у сфері оцінки майна наразі відсутня.

91. Разом з тим, як зазначалось, цілісний майновий комплекс та виробничий комплекс були придбані Товариством за 1 850 000 грн та 166 545, 62 грн (що загалом становить 2 016 545, 62 грн). Натомість, сума заявлених збитків, пов`язаних із втратою цього майна, на 2013 рік встановлена оцінювачем на рівні 240 055 228 грн. Будь-яких документів, що підтверджували б проведення модернізації, поліпшення майна, що вплинуло б на збільшення його вартості, у період з 2005 року по 2013 рік у 119 разів до матеріалів справи Позивачем не долучено.

92. Крім цього, у висновку № 09/09-23 від 11.10.2023 судового експерта Машиніченка О. А. наведений витяг зі звіту суб`єкта оціночної діяльності ФОП Максимова В. В., згідно з яким констатується, що ринкова вартість майна, яке належить Товариству, станом на 31.12.2013, без урахування ПДВ становить 240 055 228 грн, яка включає в себе майно, що наведене у переліку. При цьому, звіт оцінювача судам не наданий, перелік майна наведений у висновку експертизи відображений з 1 по 4 та з 1353 по 1399 позиції та відображає майно на суму близько 5,5 млн грн.

93. За наведених обставин, суди виснували, що правомірність визначення експертом розміру збитків станом на 31.12.2013 на рівні 240 055 228 грн, які стали базою для визначення заявленої до стягнення суми у розмірі 1 096 385 354,80 грн у даному провадженні Позивачем не доведена.

94. Згідно з частиною другою статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

95. Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

96. Ураховуючи наведене, а також з огляду на те, що доводи касаційної скарги Товариства в частині доведеності ним розміру реальних збитків не містять у собі питань права чи правозастосування, а зводяться виключно до вимоги про переоцінку доказів, колегія суддів Верховного Суду підстав для прийняття таких доводів не вбачає. Необхідність для формування правового висновку щодо застосування приписів Порядку № 326 чи Методики № 3904/1223 скаржником у цій частині не обґрунтована.

97. В частині ж застосування положень Методики № 3904/1223 при визначенні розміру упущеної вигоди, то суд касаційної інстанції зазначає, що як слідує із установлених обставин справи, судовий експерт Машиніченко О. А. за завданням Товариства визначав розмір упущеної вигоди заявника за період - перший квартал 2014 року по 31.12.2025 року, тобто у даному випадку оцінку упущеної вигоди проведено у тому числі за період після 23 лютого 2022 року, а відтак приписи Методики № 3904/1223 у спірних правовідносинах підлягали застосуванню.

98. Доводи касаційної скарги про те, що судами не взято до уваги, що розрахунок неотриманого прибутку здійснювався за показником EBITDA (міжнародний показник), який дозволяє не тільки визначити фактичний розмір прибутку за попередній періоди, але й спрогнозувати на майбутнє очікуваний прибуток, що і було проведено експертом, не можуть бути прийняті судовою колегією у якості обґрунтованих, оскільки означений показник хоча і застосовується у міжнародних стандартах фінансової звітності, однак, у даному випадку, не може бути застосований безвідносно положень Порядку № 326 і Методики № 3904/1223.

99. Інші доводи касаційної скарги судом касаційної скарги не аналізуються, адже підставами касаційного оскарження не охоплюються. Право Позивача на відшкодування судами під сумнів не ставилося.

100. Таким чином, заявлені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3 і 4 частини другої статті 287 ГПК України свого підтвердження в ході здійснення касаційного провадження не знайшли.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

101. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

102. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

103. Оскільки в ході касаційного розгляду не було виявлено неправильного застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права чи порушень норм процесуального права в межах підстав касаційного оскарження, то і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних постанови і рішення у касаційному провадженні також немає, у зв`язку з чим касаційна скарга ТОВ "Промцемент" не підлягає задоволенню, а оскаржені рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промцемент" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 і рішення Господарського суду Донецької області від 29.04.2024 у справі № 905/17/24 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Зуєв В. А.