Рішення

від 13.11.2024 по справі 202/17597/23

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/17597/23

Провадження № 2/202/857/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Пеки Д.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 6» Дніпровської міської ради, Комунального некомерційного підприємства «Стоматологічна поліклініка №1» Дніпровської міської ради, про стягнення моральної шкоди та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року ОСОБА_4 звернулася до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська із позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 6» Дніпровської міської ради, Комунальне некомерційне підприємство «Стоматологічна поліклініка №1» Дніпровської міської ради, про стягнення моральної шкоди та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилаючись на те, що 18.06.2022 року позивачка звернулася до відповідача Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 6» Дніпровської міської ради по медичну допомогу зі скаргами на нестерпний зубний біль.

Відповідач одразу запропонував видалити 8-й зуб. Позивачка відмовилася, оскільки відповідач жодного обстеження не проводив, лікування також не призначав, тобто жодної медичної допомоги не надав.

19.06.2022 року позивачка звернулася до відповідача Комунального некомерційного підприємства «Стоматологічна поліклініка № 1 «Дніпровської міської ради по медичну допомогу зі скаргами на нестерпний зубний біль, який також жодного обстеження не проводив, лікування не призначав, однак запропонував видалити 8-й зуб.

Позивачка, розуміючи, що є необізнаною в медичній справі та з метою припинення нестерпного болю, погодилася на видалення 8-го зуба.

Наступного дня, коли дія наркозу закінчилася, позивачка почала скаржитися на нестерпний зубний біль.

21.06.2023 року позивачка знову звернулася до відповідача Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня № 6" Дніпровської міської ради по медичну допомогу зі скаргами на нестерпний зубний біль.

Позивачці встановлено діагноз «Пародонтоз» 3-го ступеня, 4-та ступніть рухомості 7-го зуба та запропоновано видалити цей зуб.

На вимогу позивачки надати належну медичну допомогу лікарі Лікарні № 6, зокрема: ОСОБА_5 , грубо відповів, що не буде здійснювати лікування через брак коштів у позивачки та наполягав на видаленні зуба, як єдиний можливий варіант. Цей лікар зневажливо запропонував позивачці застосувати видалення замість « ОСОБА_6 » та вона не погодилася на видалення зуба без належного огляду та попереднього лікування.

Відповідачі психологічно тиснули на позивачку та пропонували їй оплатити медичні послуги, бо в іншому разі, операцію планували проводити без знеболення або з застуванням малих доз такого знеболюючого.

Позивачка зверталася до завідуючої лікарні № 6 ОСОБА_7 з приводу відмови у наданні медичної допомоги та поведінки лікаря, однак та також наполягала на видаленні зуба, дорікаючи позивачці, що та не має грошей для оплати послуг та відмовила у наданні медичної допомоги. При цьому, погрожувала, що у разі, якщо вона не вийде з кабінету лікаря, викличе поліцію та направить її до психлікарні.

Також, позивачка у формі заяви вимагала надати належну медичну допомогу з лікування зубів через побоювання помилки лікарів, однак листом від 20.07.2022 року позивачку повідомлено, що згідно з діючими протоколами лікування не існує альтернативних методів лікування патології позивачки.

Не дивлячись на це, позивачка звернулася до іншого лікаря, якого порекомендувала її дочка. Лікар оглянула зуби та порекомендувала пройти лікування, яке коштує чималих коштів. Через незначні доходи, позивачка не могла оплатити таке лікування та попросила зробити все, що є можливим у цій ситуації. Лікар таку допомогу надала, шляхом закладення "Миш`яку" та пломбування 7-го зуба, завдяки чому позивачка свій зуб зберегла. Однак, лікар вказала, що таке лікування є тимчасовим, бо зуб дійсно у поганому стані через те, що його раніше не лікували в (відмовляли у лікуванні).

Позивачка вимагала від відповідачів надати протоколи лікування, щоб ознайомитися з можливими варіантами лікування та перевірити дії лікарів, однак станом від 05.05.2023 року позивачку повідомили, що протоколи лікування є у загальному доступі, а тому їй відмовлено у їх наданні.

З викладеного вбачається, що позивачці помилково видалено 8-й зуб через недбалість та бездіяльність відповідачів, які нехтуючи своїми обов`язками не надали належної, повної та професійної медичної допомоги.

Своїми діями відповідачі спричини позивачу моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях через помилку та бездіяльність лікарів, які, замість лікування згідно з протоколами, видалили спочатку 8-й зуб, а потім, коли виявилося, що причиною болю був 7-й зуб, запропонували видалення й цього зуба без обстеження та належного лікування.

Звісно,позивачка погодиласяна видалення8-гозуба,але церішення буловимушеним,бо вонамала легітимніочікування,що такевидалення доцільнета дійснопозбавить їїнестерпного болю.Також,позивачка малалегітимні очікування від лікарів, які, на її думку, знають те, що вони роблять, бо є спеціалістами у своїй сфері.

Як вже зазначалося, виявилося, що причиною болю є 7-й зуб, однак враховуючи попередні дії та бездіяльність лікарів, позивачка цілком обґрунтовано мала побоювання щодо видалення й цього зуба та вимагала надання належної медичної допомоги, яка передбачає не тільки хірургічні методи лікування, а й інші також.

Все це (нестерпний біль, страх втратити зуби, неможливість отримати медичну допомогу), знову таки, призвело до душевних страждань позивачки, які позначилися на її звичному способі життя, адже видалення зубів створює незручності при харчуванні, а також з`явилися естетичні проблеми, через які позивачка змушена прикривати свою посмішку зокрема, не кажучи вже про страх перед лікарями, які замість лікування, завдають шкоди.

Також, моральні страждання позивачки полягали у тому, що відповідачі знущалися з неї, психологічно тиснули на неї, вимагали оплату своїх послуг, а у разі відмови планували провести операцію без знеболення. На заперечення позивачки відповідали грубо та насміхалися над нею.

Вказане свідчить про те, що замість належного та професійного надання медичної допомоги, позивачка отримала нестерпний біль та моральні страждання.

Просила суд визнати незаконні дії та бездіяльність відповідача Комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна лікарня №6» Дніпровської міської ради та відповідача Комунальне некомерційне підприємство «Стоматологічна поліклініка № 1» Дніпровської міської ради щодо не встановлення діагнозу, не проведення обстеження позивачки, відмови у наданні належної позивачці медичної допомоги з усунення гострого болю, лікування хворого зуба та інших зубів, які потребують також лікування; зобов`язати відповідача Комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна лікарня № 6» Дніпровської міської ради та відповідача Комунальне некомерційне підприємство «Стоматологічна поліклініка № 1» Дніпровської міської ради надати позивачці належну медичну стоматологічну допомогу з лікуванням всіх зубів, які потребують лікування; стягнути з відповідача Комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна лікарня № 6» Дніпровської міської ради та відповідача Комунальне некомерційне підприємство «Стоматологічна поліклініка № 1» Дніпровської міської ради у солідарному порядку 270000 грн. моральної шкоди.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 вересня 2023 року, головуючим суддею у розгляді вказаної позовної заяви визначено суддю Слюсар Л.П., ухвалою якої від 03 жовтня 2023 року вказану позовну заяву було залишено без руху у зв`язку із наявністю її недоліків та позивачу було надано строк для їх усунення.

08 листопада 2023 року на виконання ухвали судді від 03 жовтня 2023 року представником позивача надано заяву про усунення недоліків, відповідно до якої просив звільнити позивача від сплати судового збору на підставі ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

Ухвалою судді від 20 листопада 2023 року ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору та відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_4 до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №6» Дніпровської міської ради, Комунального некомерційного підприємства «Стоматологічна поліклініка № 1» Дніпровської міської ради, про стягнення моральної шкоди та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою судді від 20 листопада 2023 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі з призначенням до розгляду в порядку загального позовного провадження.

28.12.2023 року від представника відповідача Комунального некомерційного підприємства «Стоматологічна поліклініка №1» Дніпровської міської ради адвоката Бойко Н.О., документ сформований в системі «Електронний суд,» надійшов відзив на позовну заяву в якій вказав на те, що відповідач позовні вимоги не визнає. Так вказали, що доводи позивача у позовній заяві фактично зводяться до того, що відповідачі фактично не надали медичної допомоги в порядку, передбаченому протоколами лікування, а рішення про видалення зуба ґрунтувалося на припущеннях, а не на основі настанов та протоколів доказової медицини. Вважають доводи позивача необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

Зазначила, що Комунальне некомерційне підприємство «Стоматологічна поліклініка № 1» ДМР є закладом охорони здоров`я комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги будь-яким особам у порядку та на умовах, установлених законодавством України та Статутом. Заклад створений з метою задоволення потреб дорослого та дитячого населення м. Дніпро у високоякісній, ефективній стоматологічній медичній допомозі та послугах, ґрунтуючись на посиленні профілактичної роботи, удосконаленні прогресивних методів діагностики, лікування та протезування порожнини рота, а також проведення наукової та навчальної роботи.

Так, дійсно, 19.06.2022 року (вихідний день, неділя) ОСОБА_4 звернулася до кабінету ургентної допомоги КНП «СП №1» ДМР зі скаргами на біль у зубі. При обстеженні лікарем хірургічного відділення ОСОБА_8 було виявлено: болісне відкривання ротової порожнини, гіперемія слизової оболонки у ділянці 48 зуба, перкусія 48 болісна, рухливість 3 ступеня, що свідчило про прогресування запального процесу у періодонті, що є безумовним показанням для видалення зуба відповідно до локального клінічного протоколу медичної допомоги. Позивачу були надані роз`яснення з приводу неможливості консервативного лікування 48 зуба, у зв`язку з чим ОСОБА_4 надала усну згоду на його видалення, про що позивач сама зазначає у позовній заяві. Видалення пройшло без ускладнень, зауважень та скарг від пацієнтки не надходило. Зазначене відповідає поясненням лікаря, який здійснював хірургічне лікування (видалення) зуба позивача. Видалення зуба здійснювалася згідно локального клінічного протоколу медичної допомоги щодо хронічного періодонтита (загострений), шифр МКХ-10 К 04.5, затвердженого генеральним директором 10.01.2022 року, відповідно до якого у разі прогресування запального процесу у періодонті, загострення патологічного процесу у періодонті з виникненням одонтогенних запальних процесів щелепно-лицевої ділянки (періостит, абсцес тощо), рухливості зубів 3 ступеня проводиться під місцевим знеболюванням видалення причинного зуба, що і було зроблено лікарем хірургічного відділення ОСОБА_8 та повністю відповідає локальним протоколам медичної допомоги. Таким чином, доводи позивача про те, що рішення про видалення зуба ґрунтувалося на припущеннях, а не на основі настанов та протоколів доказової медицини, є помилковими, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, адже лікарем було проведене оперативне лікування ушкодженого зуба згідно з локальним клінічним протоколом медичної допомоги хронічного періодонтиту (загострений).

Щодо тверджень позивача, що лікування було проведено без обстежень, то звернули увагу на те, що основним методом лікування в стоматології є огляд ротової порожнини пацієнта в стоматологічному кріслі, а тому доводи позивача в цій частині є безпідставними.

У період звернення позивача до відповідача діяв договір, укладений між КНП «СП № 1» ДМР та Національною службою здоров`я України, відповідно до умов якого надавач зобов`язувався надавати медичні послуги за програмою медичних гарантій пацієнтам, а замовник (НСЗУ) зобов`язується оплачувати такі послуги відповідно до встановленого тарифу та коригувальних коефіцієнтів. Тобто, позивач здійснила хірургічне лікування зуба за програмою медичних гарантій. Більше того, звернула увагу на те, що лікування проводилося у вихідний день, в кабінеті ургентної допомоги поліклініки, куди позивачка звернулася у зв`язку з тим, що мала нестепний зубний біль. Про те, що позивач мала статус «ургентний» також підтверджується скріном з електронного кабінету програми медичних гарантій.

Щодо надання копії медичної картки позивача зазначила, що лікування ОСОБА_4 проводилося у вихідний день (неділя) у кабінеті ургентної допомоги. У вихідний день реєстратура поліклініки не працює, тому картки на ургентних пацієнтів не заводяться. Реєстрація таких пацієнтів здійснюється в Журналі реєстрації амбулаторних пацієнтів та в електронному кабінеті програми медичних гарантій, про що надали відповідну копію витягу з такого журналу за 2022 рік.

Щодо посилань на огляд позивача іншим лікарем іншої клініки, то такі посилання є необґрунтованими та безпідставними. Більше того, доказів звернень та висновків інших фахівців матеріали справи не містять.

Щодо стягнення моральної шкоди, то позивач зазначає, що моральна шкода полягала у душевних стражданнях через помилку та бездіяльність лікарів, які, замість лікування згідно з протоколами, видалили спочатку 8-й зуб, а потім, коли виявилося, що причиною болю був 7-й зуб, запропонували видалення й цього зуба без обстеження та належного лікування, зазначила наступне.

У позові про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Звернула увагу суду, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження своїх доводів щодо не встановлення відповідачем діагнозу, не проведення обстеження позивача, відмови у наданні належної позивачу медичної допомоги з усунення гострого болю. Разом з цим, позивачем також не доведено в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача її заподіяно позивачеві, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди. Отже, фактично в даній справі доводи позивача про надання їй лікарями відповідача неналежної медичної допомоги містять характер виключно нічим не обґрунтованих припущень. Відповідно, позовна вимога про зобов`язання, зокрема, відповідача надати позивачу належну безоплатну медичну стоматологічну допомогу з лікування всіх зубів, які потребують лікування, є необґрунтованою та безпідставною, а тому також не підлягає задоволенню. Просили суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

09.01.2024 року від відповідача Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №6» Дніпровської міської ради надійшов відзив на позовну заяву в якій вказав на те, що відповідач позовні вимоги не визнає, вважають їх необґрунтованими та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях та домислах позивача і не підтверджуються жодними належними чи допустимими доказами по справі.

Вказали, що з 01.12.2021 року згідно рішення сесії Дніпровської міської ради від 22.09.2021 року № 33/10 «Про реорганізацію КНП «ЛСП`ДМР шляхом приєднання до КНП «МКЛ №6» стоматологічне відділення по АДРЕСА_1 працює, як структурний підрозділ №4 КНП «МКЛ №6» ДМР.

Стоматологічне відділення надає стоматологічну допомогу дорослим та дітям, працюючи згідно Договору НСЗУ №2180-Е123Р000 від 06.02.2023 в рамках пакету №34 «Стоматологічна допомога дорослим та дітям».

Крім того, відділення працює відповідно до Затвердженого «Положення про госпрозрахункове стоматологічне відділення КНП «МКЛ №6» ДМР» від 01.12.2021, яке створене відповідно до п.9 та п.11 ч.1 Постанови КМУ від 17.09.1996 №1138 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних та комунальних закладах охорони здоров`я та вищих медичних навчальних закладах», а також відповідно до діючого «Положення про платні медичні послуги».

Зазначили, що в реєстратурі стоматологічного відділення, у доступному місці розміщена інформація щодо графіку роботи лікарів, вказані номери кабінетів та час прийому, а також зазначена інформація стосовно роботи госпрозрахункового стоматологічного відділення.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зверталася до їх закладу лише один раз, а саме 03.06.2022 року. Так, відповідно до письмового пояснення реєстратора медичного стоматологічного відділення ОСОБА_9 , ОСОБА_4 звернулася до реєстратури стоматологічного відділення з проханням зробити рентгенологічний знімок зубів. Того ж дня, ОСОБА_4 зроблено прицільний рентгенологічний знімок (R87), про що є відповідний запис у медичній картці стоматологічного хворого. Повідомили, що рентгенологічний знімок проводився позивачці безкоштовно в рамках надання медичної допомоги населенню за програмою медичних гарантій НСЗУ.

За результатами рентгенологічного дослідження завідуючою стоматологічного відділення ОСОБА_7 було встановлено діагноз: пародонтоз ІІІ ступеню важкості. ІV ступінь рухомості зуба 7. Згідно протоколів надання медичної допомоги за напрямком 7 зуб підлягає видаленню, про що в усному порядку було роз`яснено ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 в усному порядку відмовилась від будь - якого подальшого деталізованого огляду, оперативного втручання та лікування, що підтверджується відсутністю медичних записів в її картці стоматологічного хворого.

До того ж, в КНП «МКЛ №6» ДМР відсутня інформація про подальше звернення за медичною допомогою до іншого медичного закладу та лікування ОСОБА_4 .

Зазначили, що в діях працівників КНП «МКЛ №6» ДМР не вбачається причинно-наслідковий зв`язок між проведенням рентгенологічного дослідження та настанням будь-яких несприятливих наслідків для здоров`я ОСОБА_4 . Поряд з цим, під час проведення обстеження та спілкування з позивачкою жодного психологічного або іншого тиску на неї не здійснювалося. Просили суд в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

19.02.2024 року від представника позивача, документ сформований в системі «Електронний суд», надійшла відповідь відзив на позовну заяву, в якій вказав на те, що діагноз позивачу не встановлювався (відсутні докази), зуб позивачці видалений не той, який був причиною нестерпного болю (помилково), медична допомога, передбачена локальним клінічним протоколом позивачці не надавалася (біль не припинився), а тому є всі підстави для настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 01 квітня 2024 року задоволено клопотання представника відповідача та зобов`язано ОСОБА_4 надати суду: інформацію про медичний заклад (назва, місцезнаходження, форма власності), а також дані лікаря-стоматолога, який проводив пломбування 7-го зуба; медичну карту ОСОБА_4 , яка була створена у вищезазначеного лікаря та затверджений клінічний протокол на підставі якого лікували саме 7 -й зуб; дані рентгенологічного обстеження (контрою) після лікування у вищевказаного лікаря.

Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 24 червня 2024 року закрито підготовче провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з наведених в позові та відповіді на відзив підстав та просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 6» Дніпровської міської ради в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача Комунального некомерційного підприємства «Стоматологічна поліклініка №1» Дніпровської міської ради в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , завідувач стоматологічного відділення підрозділу №4 КНП «МКЛ №6» ДМР, повідомила суд про те, що громадянка ОСОБА_4 в їх закладі не лікувалася та не проходила курс лікування. Їй було зроблено лише один рентгенівський знімок.

Так, 03.06.2022 року ОСОБА_4 звернулася в реєстратуру, де їй завели картку та зробили рентгенівський знімок.

Вказала, що її покликала рентгенолог та поглянувши в коридорі рентгенівський знімок ОСОБА_4 вона в усному порядку порекомендувала їй звернутися до лікаря хірурга, на що та відмовилась.

Стоматологічний огляд це воля пацієнта, та саме ОСОБА_4 повинна була звернутися до лікаря, сісти в крісло і тільки після огляду лікаря заносяться записи в картку. Однак ОСОБА_4 ні до кого з лікарів КНП «МКЛ №6» ДМР не звернулася.

Свідок ОСОБА_10 , рентген -лаборант стоматологічного відділення підрозділу №4 КНП «МКЛ №6» ДМР, розповіла про те, що ОСОБА_4 вела себе біля її кабінету галасливо, у неї був в цей день дуже «бойовий настрій», тому вона зробила рентгенологічний знімок без направлення лікаря.

Свідок ОСОБА_11 , лікар стоматолог-хірург КНП «Стоматологічна поліклініка №1» ДМР, повідомив суд про те, що є лікарем з 22 річним стажем роботи, в ургентний кабінет люди приходять зі скаргами на зубний біль. Робити рентгенівський знімок не було необхідності, оскільки зуб був рухливий, а саме 3 ступінь рухливості, він не приймав участі в процесі жування, була біль при ударені. Чи дивився він знімок не пам`ятає. Стан ротової порожнини був у незадовільному стані, тому у пацієнтки міг боліти будь-який зуб. Він видалив пацієнтці 8 зуб, який підлягав безумовному видаленню, зі згоди ОСОБА_4 на таке видалення. Після видалення 8 зуба скарг від пацієнтки не було. Вказав, що медичні картки пацієнтів не ведуться.

Свідок ОСОБА_12 , завідувач хірургічного відділення КНП «Стоматологічна поліклініка №1» ДМР, вказала про те, що до неї ОСОБА_4 не зверталася. Розповіла про те, що ургентний кабінет невідкладної допомоги працює у вихідні дні коли не працює хірургічне відділення. Після повномаштабного вторгнення кабінет працює щосуботи з 8-00 до 19.00 годин. Вказала, що карточки на ургентних хворих не заводяться, оскільки це невідкладна допомога та пацієнт наступного дня повинен з`явитися до свого лікаря. Ведеться журнал прийому пацієнтів в ургентному кабінеті. Лікар ОСОБА_13 є лікарем 1 кваліфікаційної категорії, скарг на нього не надходило.

Свідок ОСОБА_14 , медичний директор КНП «Стоматологічна поліклініка №1» ДМР, повідомила про те, що з ОСОБА_4 не знайома, зі скаргами на лікаря Орел вона не зверталася. Розповіла про те, що до повномаштабного вторгнення ургентний кабінет невідкладної медичної допомоги працював у нічний час, вихідні дні та святкові дні. Рентгенлабораторія у вихідні дні не працює та не працює реєстратура і картки не заводяться. Суд, заслухавши представника позивача, представників відповідачів, допитавши свідків: ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , дослідивши матеріали справи, доходить висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що 01.12.2021 року згідно рішення сесії Дніпровської міської ради від 22.09.2021 року № 33/10 «Про реорганізацію КНП «ЛСП`ДМР шляхом приєднання до КНП «МКЛ №6» стоматологічне відділення по АДРЕСА_1 працює, як структурний підрозділ №4 КНП «МКЛ №6» ДМР.

Стоматологічне відділення надає стоматологічну допомогу дорослим та дітям, працюючи згідно Договору НСЗУ №2180-Е123Р000 від 06.02.2023 в рамках пакету №34 «Стоматологічна допомога дорослим та дітям».

Комунальне некомерційне підприємство «Стоматологічна поліклініка № 1» ДМР є закладом охорони здоров`я комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги будь-яким особам у порядку та на умовах, установлених законодавством України та Статутом. Заклад створений з метою задоволення потреб дорослого та дитячого населення м. Дніпро у високоякісній, ефективній стоматологічній медичній допомозі та послугах, ґрунтуючись на посиленні профілактичної роботи, удосконаленні прогресивних методів діагностики, лікування та протезування порожнини рота, а також проведення наукової та навчальної роботи (т.1 а.с. 75-81).

03.06.2022 року позивач ОСОБА_4 звернулася до відповідача Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 6» Дніпровської міської ради по медичну допомогу зі скаргами на нестерпний зубний біль.

В реєстратурі 03.06.2022 року була заведена медична картка стоматологічного хворого ОСОБА_4 та здійснено рентгенологічний знімок (R 87) (т.1 а.с.98,99).

Як вбачається із письмового пояснення реєстратора медичного стоматологічного відділення ОСОБА_9 , 03.06.2022 року до реєстратури звернулася пацієнтка ОСОБА_4 , вона завела медичну картку стоматологічного хворого та зробила рентген знімок. Психологічного тиску на неї не було та від лікування відмовилась (т.1 а.с.108).

Відповідно до письмового пояснення рентгенлаборанта ОСОБА_10 , до рентгенкабінету 03.06.2022 року звернулася пацієнтка ОСОБА_4 , яка сама попросила, щоб їй зробили знімок 47 зуба та їй безкоштовно було зроблено знімок та видано на руки. Психологічного тиску на неї не було та від лікування пацієнтка відмовилась (т.1 а.с.101).

Згідно з письмовим поясненням завідуючої стоматологічного відділення ОСОБА_7 , 03.06.2022 року в усній формі громадянці ОСОБА_4 було рекомендовано видалення 47 зуба. Від лікування вона відмовилась ( а.с.100).

19.06.2022 року (вихідний день, неділя) ОСОБА_4 звернулася до кабінету ургентної допомоги Комунального некомерційного підприємства «Стоматологічна поліклініка № 1» Дніпровської міської ради по медичну допомогу зі скаргами на нестерпний зубний біль.

Відповідно до пояснень лікаря - хірурга ОСОБА_8 , при обстеженні пацієнтки ОСОБА_4 було виявлено: болісне відкривання ротової порожнини, гіперемія слизової оболонки у ділянці 48 зуба, перкусія 48 болісна, рухливість 3 ступеня, що свідчило про прогресування запального процесу у періодонті, що є безумовним показанням для видалення зуба відповідно до локального клінічного протоколу медичної допомоги. Позивачу були надані роз`яснення з приводу неможливості консервативного лікування 48 зуба, у зв`язку з чим ОСОБА_4 надала усну згоду на його видалення, про що позивач сама зазначає у позовній заяві. Видалення пройшло без ускладнень, зауважень та скарг від пацієнтки не надходило ( т.1 а.с. 72).

Відповідно до Журналу реєстрації амбулаторних пацієнтів за 2022 рік, кабінет надання ургентної стоматологічної допомоги, ОСОБА_4 19.06.2022 року звернулася за медичною допомогою ( т.1 а.с.245-249).

Прийом пацієнтки ОСОБА_4 19.06.2022 року внесено в електронний кабінет програми медичних гарантій ( т.1 а.с.73).

Позивачем заявлено вимоги, про визнання дій та бездіяльність відповідачів, щодо не встановлення діагнозу, не проведення обстеження позивачки, відмови у наданні належної позивачці медичної допомоги з усунення гострого болю, лікування хворого зуба та інших зубів, які потребують також лікування, помилкове видалення 8 зубу через недбалість та бездіяльність відповідачів, а також зобов`язання здійснити дії щодо надання належної позивачці медичної допомоги та стягнення моральної шкоди.

Згідно зі ст.8 Європейської хартії прав пацієнтів кожен має право на доступність якісного медичного обслуговування на основі специфікації і в точній відповідності до стандартів.

За змістом ч.1 ст.49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Згідно з пунктами «а», «д», «ї» частини першої статті 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров`я людини; кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.

Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 8 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з частинами першою та четвертою ст.43 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я», згода інформованого відповідно достатті 39цих Основ пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування.

Пацієнт, який набув повної цивільної дієздатності і усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, має право відмовитися від лікування.

В судовому засіданні безспірно встановлено, що позивач ОСОБА_4 лише один раз 03.06.2022 року зверталася до стоматологічного відділення підрозділу №4 КНП «МКЛ №6» ДМР, в їх закладі не лікувалася та не проходила курс лікування, та відмовилась від лікування. Їй було заведено медичну картку та зроблено лише один рентгенівський знімок, що підтверджено як письмовими доказами так і показами свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_10 . Доказів звернення ОСОБА_4 18.06.2022 року до стоматологічного відділення підрозділу №4 КНП «МКЛ №6» ДМР суду не надано.

В судовомузасіданні знайшлосвоє підтвердження,як наданимивідповідачем Комунальним некомерційнимпідприємством «Стоматологічнаполіклініка №1»Дніпровської міськоїради такі показамисвідків ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , факт того, що 19.06.2022 року (вихідний день, неділя) ОСОБА_4 звернулася до кабінету ургентної допомоги Комунального некомерційного підприємства «Стоматологічна поліклініка № 1» Дніпровської міської ради про медичну допомогу зі скаргами на нестерпний зубний біль та їй було видалено 48 зуб.

Видалення зуба здійснювалося згідно Локального клінічного протоколу медичної допомоги щодо хронічного періодонтита (загострений), шифр МКХ-10 К 04.5, затвердженого генеральним директором 10.01.2022 року, відповідно до якого у разі прогресування запального процесу у періодонті, загострення патологічного процесу у періодонті з виникненням одонтогенних запальних процесів щелепно-лицевої ділянки (періостит, абсцес тощо), рухливості зубів 3 ступеня проводиться під місцевим знеболюванням видалення причинного зуба ( т.1 а.с. 82-89), що і було зроблено лікарем хірургічного відділення ОСОБА_8 .

Судом встановлено, що позивач здійснила хірургічне лікування зуба за програмою медичних гарантій. Лікування проводилося у вихідний день, в кабінеті ургентної допомоги поліклініки. У вихідний день реєстратура поліклініки не працює, тому картки на ургентних пацієнтів не заводяться. Реєстрація таких пацієнтів здійснюється в Журналі реєстрації амбулаторних пацієнтів та в електронному кабінеті програми медичних гарантій, про що надано відповідну копію витягу з такого журналу за 2022 рік.

Суд не може прийняти до уваги посилання позивача на її огляд та лікування лікарем іншої клініки, оскільки доказів звернень та висновків інших фахівців позивачем не надано, як і не виконано ухвалу суду від 01 квітня 2024 року про витребування у ОСОБА_4 доказів.

Так в заяві, яка надійшла до суду 31.05.2024 року позивач ОСОБА_4 на не виконання ухвали суду від 01 квітня 2024 року вказала, що вона не може надати такі докази, оскільки лікування 7 зубу не було, було тільки закладання «миш`яку» у дірку зубу, що позбавило її нестерпного болю та не існує медичних карток, заведених на неї як пацієнта, рентгенівських знімків і протоколів лікування, оскільки цей лікар-стоматолог є її давня знайома.

Виходячи із вищевикладеного, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання незаконності дій та бездіяльністй відповідачів щодо не встановлення діагнозу, не проведення обстеження позивачки, відмови у наданні належної позивачці медичної допомоги з усунення гострого болю, лікування хворого зуба та інших зубів, які потребують також лікування.

Крім того, суд доходить висновку, що фактично доводи позивача про надання їй лікарями відповідачів неналежної медичної допомоги містять характер виключно нічим не обґрунтованих припущень. Відповідно, позовна вимога про зобов`язання відповідачів надати позивачу належну безоплатну медичну стоматологічну допомогу з лікування всіх зубів, які потребують лікування, є необґрунтованою та безпідставною, а тому також не підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідачів у солідарному порядку моральної шкоди в розмірі 270000,00 грн., то суд виходить з наступного.

Як зазначила позивачка, моральна шкода полягала у душевних стражданнях через помилку та бездіяльність лікарів, які, замість лікування згідно з протоколами, видалили спочатку 8-й зуб, а потім, коли виявилося, що причиною болю був 7-й зуб, запропонували видалення й цього зуба без обстеження та належного лікування.

Згідно зі ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно дост.1167ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що «юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення частини третьої статті 11 ЦК України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб`єктивних прав та обов`язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту». Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження своїх доводів щодо не встановлення відповідачами: КНП «Міська клінічна №6» Дніпропетровська міської ради, КНП «Стоматологічна поліклініка №1» Дніпровської міської ради діагнозу, не проведення обстеження позивача, відмови у наданні належної позивачу медичної допомоги з усунення гострого болю, а надані відповідачами докази спростовують доводи позивача.

Крім того, позивачем також не доведено в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю відповідачів її заподіяно позивачеві, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди.

За змістом ч.ч.1, 2, 3 ст.12, ч.ч. 1, 2 ст.13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та їх обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до приписів ст.12Цивільного процесуальногокодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 77, 78 ЦПК України визначено поняття належності та допустимості доказів.

Відповідно до правил статті 78ЦПК про допустимість доказів обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 81, 82 ЦПК України встановлені правила звільнення сторони від доказування та розподілу обов`язків по доказуванню між сторонами.

За загальним правилом, встановленим ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Виходячи із вищевикладеного, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом наведені вище обставини, підтверджені доказами, які досліджені в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, та враховуючи надані докази по справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст.141 ЦПК України, то оскільки ухвалою судді від 20 листопада 2023 року ОСОБА_4 відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по цивільній справі , а в задоволенні позовних вимог позивача відмовлено, то з ОСОБА_4 підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 2147,20 грн.

Керуючись: ст. ст. 4,13,19,141,259,263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 6» Дніпровської міської ради (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 13, код ЄДРПОУ 01984441), Комунального некомерційного підприємства «Стоматологічна поліклініка №1» Дніпровської міської ради (49005, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 12-А, код ЄДРПОУ 01985216), про стягнення моральної шкоди та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 2147,20 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 25.11.2024 року.

Суддя Л.П. Слюсар