Рішення

від 26.11.2024 по справі 387/668/24

ДРУЖКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 387/668/24

Провадження № 2/229/1587/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

26 листопада 2024 р. м. Дружківка, Донецької області

Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Худіної О.О.,

за участю секретаря судового засідання Шипілової Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 в інтересах позивачки ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Добровеличківської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав,-

встановив:

До Дружківського міського суду Донецької області надійшла позовна заява представника позивача ОСОБА_1 в інтересах позивачки ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Добровеличківської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 07.09.2013 року та з березня 2015 року відповідач пішов з сім`ї і тому рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07.09.2015 року шлюб розірвано.

Під час шлюбу у позивача та відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28.08.2015 року позивачем з відповідача стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_5 .

Відповідач ОСОБА_3 у березні 2015 року покинув свого сина ОСОБА_5 біля позивача, а сам проживає в іншій місцевості та не дає про себе знати, при цьому аліменти не сплачує, в результаті чого заборгованість по аліментах станом на 01.04.2024 року складає 212960,96 грн.

Позивачка 18.12.2015 року одружилась з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

Таким чином, ОСОБА_3 ніяким чином не виконує батьківські обов`язки відносно свого сина ОСОБА_5 , вихованням дитини позивач займається самостійно.

У зв`язку з цим, просить суд позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 20 серпня 2024 року відкрито провадження по цивільній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 26 вересня 2024 року підготовче судове засідання було відкладено.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 18 жовтня 2024 року підготовче провадження було закрите та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 12 листопада 2024 року судове засідання було відкладено .

Позивач та її представник у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлялись належним чином, до початку судового засідання від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлялись належним чином, заяв та клопотань не надходило.

Представник Добровеличківської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлялись належним чином, в матеріалах справи є заява про розгляд справи без його участі.

У зв`язку з неявкою сторін та у відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає за необхідне проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши надані суду докази та проаналізувавши встановлені обставини у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 165 Сімейного Кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Соледарської міської ради м. Артемівськ, Донецької області ОСОБА_4 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками дитини зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .(а.с.13)

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07.09.2015 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано.

Як вбачається з свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Виконавчим комітетом Соледарської міської ради м. Артемівськ, Донецької області, ОСОБА_6 зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 , після державної реєстрації шлюбу позивач змінила прізвище на ОСОБА_2 .(а.с.17)

Відповідно до довідки №3510-7000603113 від 12.04.2022 р. про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно до довідки №3510-7000603622 від 12.04.2022 р. про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_4 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .(а.с.9,15)

Відповідно до листа від 26.3.2024 р. №12909 примусовому виконанні перебуває виконавчий лист № 2/219/2562/2015 виданий 02.10.2015 року Артемівським міськрайонним судом про стягнення з 24.05.2015 року і далі щомісяця аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше. ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання сина - ОСОБА_4 до досягнення ним повноліття. 08.10.2015 року державним виконавцем за заявою стягувача відкрито виконавче провадження НОМЕР_4, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження копії якої направлені боржнику до виконання та стягувачу до відома.

Державним виконавцем зроблено розрахунок заборгованості по аліментам, яка станом на 01.04.2024 складає 212 960,96 грн.(а.с.18-20)

Відповідно до довідки про участь батьків учня 4 класу Добровеличківського ліцею «Лідер» у шкільному житті дитини, то учень 4 класу ОСОБА_4 регулярно відвідує заняття у школі. Дитина завжди охайна, доглянута. Мати дитини спілкується з педагогами, які навчають сина, цікавиться шкільним життям дитини. Батько ОСОБА_3 контакту із школою, де вчиться дитина, не підтримує, із вчителями не спілкується. З моменту навчання дитини в школі, ніяких даних про батька ні класний керівник, ні адміністрація школи не мають. Дитину до школи приводить і забирає мати. (а.с.21)

Позивач на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Згідно акту про фактичне проживання, складених Добровеличківською селищною радою, позивач проживає спільно з неповнолітнім сином Русланом в селищі Добровеличківка по АДРЕСА_1 .(а.с.22-24)

Як вбачається з листа Добровеличківської селищної ради від 01.10.2024 №01-21/63/1, то На виконання ухвали Дружківського міського суду Донецької області від

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на території Добровеличківської громади не зареєстрований, ніколи не проживав та не проживає.

Позбавлення батьківських прав є виключним заходом, який тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

З`ясувати думку ОСОБА_3 щодо участі його у вихованні сина ОСОБА_4 , є неможливим.

Наявність заборгованості щодо сплати аліментів сама по собі не є підставою для позбавлення батька / матері дитини батьківських прав. Факт стягнення з одного з батьків на користь іншого аліментів на утримання дитини не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо її утримання, оскільки таке стягнення є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька / матері до надання їй належного утримання.

Перебування батька / матері на тимчасово окупованій території є об`ективною причиною, яка ускладнює спілкування з дитиною та участь у її вихованні. Враховуючи вище викладене, Добровеличківська селищна рада як орган опіки та піклування не може надати висновок про можливість позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

В даній ситуації суд звертає увагу, що статтею 32 Конституції України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Сімейне життя - це особисті майнові та немайнові відносини між подружжям, іншими членами сім`ї, яке здійснюється на засадах, визначених у Сімейному кодексі: кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя (частина четверта статті 4); ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України (частина п`ята статті 5); регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя (частина четверта статті 7) та інше.

Неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розвиту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб (див. пункт 3.1 рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України).

Для суду є безспірним, що в даних правовідносинах при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідача відбувається втручання в його право на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому Конституцією України.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини" (статті 1, 9 Конвенції).

Досліджуючи правомірність втручання в право відповідача на сімейне життя, суд розуміючи місце Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року в сфері стандартів прав людини, вважає за необхідне звернутись до принципів викладених в статті 29 Декларації, згідно із якими:

Кожна людина має обов`язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві. Отже, в даному випадку допускається обмеження прав особи, а процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами Сімейного кодексу України (статті 164-167).

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов`язаний піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов`язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст. 150, 151, 152, 155 СК України).

Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Відповідно до п.п. 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Відповідно до пункту 47 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України" право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 49 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України" хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

Відповідно до пункту 50 рішення Європейського Суду у справі "Хант проти України" втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно здійснене "згідно із законом", відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є "необхідним у демократичному суспільстві" для забезпечення цих цілей.

Згідно з наданими позивачем доказами, суд приходить до висновку, що відповідач дійсно ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, нехтує своїми батьківськими обов`язками і не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не спілкуються з дитиною, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не піклується про стан їх здоров`я, хоча б мав це робити, тобто по своїй вині ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

На підставі викладеного, суд дійшов переконливого висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 стосовно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Таким чином, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, їх належність, допустимість, достовірність, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки в ході судового розгляду підтверджено факт свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, покладених на нього ст. 150 СК України, відносно малолітньої дитини.

Згідно ч. ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки, позовна заява підлягає до задоволенню у повному обсязі, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 1 211,20 грн. відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 142, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 в інтересах позивачки ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Добровеличківської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити у повному обсязі.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав стосовно сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судовий збір в розмірі 1 211 грн. (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Роз`яснити відповідачу у справі зміст статті 169 СК України, що мати, батько позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.О. Худіна